head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Ось до тебе йде Цар твій!” (Від Матвія 21:1-16)

ОСЬ ДО ТЕБЕ ЙДЕ ЦАР ТВІЙ!

Від Матвія 21:1-16

Ключовий вірш 5 : “Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина”

Декілька останніх уривків, які ми вивчали на Богослужіннях, проходили в нас під грифом “на шляху до Єрусалиму”. Земне служіння Христа підходило до кінця. Все ближче і ближче був хрест, Голгофа, страждання і слава. Уривок, який ми розбираємо сьогодні відкриває новий розділ Євангелії від Матвія. Господь прибуває до Єрусалиму. В Україні, згідно традиції, ці події згадуються під час святкування вербної неділі. Від вербної неділі до воскресіння — рівно один тиждень. Відповідно розділи 21-28 Євангелії від Матвія це останній тиждень земного служіння Христа. І розпочинається він з урочистого в’їзду до Єрусалиму та очищення храму. 

Що Матвій хоче сказати нам, змальовуючи цю яскраву і величну картину? Яку надію нам дає цей покірливий цар, що в’їжджає до Свого міста під вигуки “Осанна!”?  Нехай зараз Господь відкриє нам серця, нехай зробить нас уважними, щоб нам слухати Боже слово і вірувати в нього. 

Подивіться вірші 1-3: “А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх”

Минулого разу ми зустріли Христа на виході з Єрихону, де Він зцілив двох сліпих. п. Яків люб’язно нагадав нам, що від Єрихону до Єрусалиму було приблизно 25км шляху. Не так далеко, якщо їдеш машиною. Дещо далі для тих, хто подорожує пішки. 

Видимо нічого значимого дорогою не сталося. І ось Ісус із учнями досягли селища Вітфагії поблизу Оливної гори. Звідси до Єрусалиму рукою подати. Власне, його вже було прекрасно видно. З Оливної гори відкривалася велична панорама на місто: великі стіни, палаци і, звичайно, храм. Аж раптом Ісус зупиняє усю процесію. Він не хоче входити Єрусалиму, як один із подорожніх чи паломників. Цього разу Він не хоче входити до Єрусалиму так, як входив багато разів раніше — тихо, не привертаючи зайвої уваги. Він хоче приготувати дещо особливе. Ісус дає учням неочікуване завдання: “Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь…

Навіщо Ісусові було осля? Може Він просто втомився і далі хотів трішки під’їхати? – ні. Сцена, яка відкривається нам далі має глибокий месіанський смисл. І, для тих, хто ще не здогадався, Матвій підказує: “А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк” (4). Чим далі, тим частіше Матвій буде вживати цей оборот, показуючи, як в Христі здійснилися всі Божі обіцянки, виконалися усі пророцтва, здійснилася уся Божа воля. Амінь.

Ісусові був потрібен не просто який-небудь транспорт. Господь потребував осля, на якого ще ніхто не сідав (Мар.11:2), щоб увійти до Єрусалиму, як обіцяний Месія-Цар.  Коли СЗ говорить про тварин, яких можна було використати для священодійства, одна з його вимог — ця тварина не повинна була бути у звичайному вжитку. Бог нікому не дасть Своєї слави. Те, що присвячене Богу на служіння, має посвячуватись Йому повністю. Причина, чому Ісус шукав осла на якого ніхто ще не сідав, була така сама через яку, наприклад, ковчег Заповіту мали везти телиці яких ніхто не запрягав. Цей осел мав привезти до Єрусалиму Святого. Амінь.

Подивіться вірш 5: “Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина”.

Тут Матвій цитує пророка Захарію. Щоб, як ми по першим словам добре відомої пісні згадуємо її усю зразу, так само і його читачі, євреї які прекрасно знали Старий Заповіт, по цим кільком словам пророцтва згадали Бога, який обіцяв Своєму народові праведного і спасаючого царя, мир від усіх ворогів і благословення. 

Подивіться вірші 7-9: “Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”

Вигук “Осанна!” буквально перекладається, як “Господи, спаси”. Слова цієї хвали приходять переважно з Пс.117:25-26: “Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти! Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я! Благословляємо вас із Господнього дому!”

Знаєте, що мене вражає в цій історії? — що люди, які супроводжували Ісуса одразу все зрозуміли. Їм не потрібно було нічого пояснювати. Їм не потрібно було розповідати, що цар Соломон також в’їжджав у Єрусалим на ослі. Не потрібно було розповідати про значення символів і пророцтв. Ніхто не навчав їх вітальних вигуків. Ніхто не підказав, як саме потрібно виказати почесті царю. Вони моментально зметикували, що відбувається і почали діяти відповідно. Вони наламали пальмового гілля і постелили одежі готуючи шлях для Господа. Вони взяли на себе обов’язки герольдів, вісників і проголошували усім подорожнім і мешканцям Єрусалиму: наближається обіцяний Богом цар. Цар, який принесе Боже спасіння своєму народу. Благословляйте царя. Славте царя. 

Єрусалим був давнім містом. Його воротами пройшло немало тріумфальних процессій. Цими воротами до міста входили великі царі древності. Цими ж воротами на гарячих бойових конях, демонструючи свою силу і владу, до міста входили завойовники: вавилоняни, сирійці та римляни. Але Цар-Христос увійшов до Єрусалиму сидячи на молодому ослі на сині під’яремної. Цими словами Матвій нагадує нам, що осел призначений не для війни, а для того, щоб носити ярмо. І Цар, який їде на ньому — це покірливий цар, який на Себе візьме тягар гріхів Свого народу. Він входить не під звуки брязкоту зброї, вигуки командирів і зойки полонених. Він входить під звуки хвали і радості. Народ благословляє Його і всі Його справи. 

Чому люди так раділи приходу Царя? Бо вони знали, що разом з царем приходить і його царство. Можливо ці люди не знали природи Христового царства. Можливо вони помилялися стосовно того спасіння, яке це царство принесе. Але для Матвія та інших учнів цей урочистий вхід в Єрусалим все одно був знаковим. Його ініціатором був сам Господь. Це не люди вирішили виявити Його царем. Це Він вирішив. Він приготував усі декорації. Тут важливо не те, чого очікували люди, а те, що Господь хотів сказати цими подіями. А послання Його дуже просте: “Царство, про яке я звіщав. Моє Царство. Прийшло”. Амінь.

Подивіться вірші 12-13: “Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників”

Куди відправився Ісус увійшовши до Єрусалиму? — до храму. Ми могли б очікувати, що цар піде до палацу. Але не цей цар. Знову і знову Він повертається на двори храму, куди Його народ приходить, щоб поклонятися Отцю. Але що бачить Мессія, коли прийшов до дому Свого Отця? — печеру розбійників. 

На поклоніння до храму стікалися люди зі всього світу. Там, в храмі вони мали принести Богу свої жертви, сплатити храмові податки і збори. Зрозуміло, що вони не могли везти через пів світу тварин для жертвоприношення. Зрозуміло, що їм потрібно було обміняти гроші на місцеву валюту. Тому також зрозуміло, що біля храму завжди була можливість все це зробити. І це було абсолютно законно. Проблема була в тому, що з часом увесь цей ринок перемістився на двори храму. А конкретно — на двір язичників.  Проблема була в тому, що усю цю торгівлю прибрали до рук священики і обдирали подорожніх розбійницькими курсами обміну і цінами на жертовних тварин. Проблема була в тому, що на тому місці де мала звучати молитва, тепер кричали тварини, сварилися і торгувалися люди. 

Що зробив Ісус коли побачив усе це? — Він вигнав усіх продавців і покупців у храмі і поперевертав грошомінам столи. Він не очистив палац від Ірода. Він не очистив Єрусалим від римлян. Він очистив храм від здирництва, формальної релігії, беззаконства і всього, що ганьбило Його Отця. 

Напевне, Ісус був не єдиним, кого глибоко засмучувала ситуація з храмом. Мабуть Він був не єдиним, хто бачив тут проблему. Але Він входить до храму, як Господь, як той, хто має владу приймати такі рішення. Як той, хто має владу визначати, яким має бути істинне поклоніння Богу. 

В цьому світі повно оманливого поклоніння. Наприклад, коли люди свідомо роблять злі речі, а потім втікають до храму, щоб там за гроші купити собі оманливу безпеку, заспокоєння совісті. Або, коли люди абсолютно щиро служать невідомим богам, ідолам і самим собі, своїм забаганкам, а не Богу-Творцю. Як ви думаєте, таке поклоніння приємне Богу? — ні! А як щодо щиро поклоніння Богу, але не тим способом, не так як Бог встановив? — також ні. 

В цьому епізоді Ісус показує Себе істинним господарем храму. І ми розуміємо, що якщо ми хочемо істинно поклонятися Богу, так як це приємно Йому, то маємо прийти до Христа. В Євангелії від Івана ця тема звучить ще більш чітко і гостро. Там Господь каже: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Iван.14:6). Ісус — це місце, храм, де ми зустрічаємося з Отцем. Ісус — це священик, який молиться за нас. Ісус — це жертва, яка приємна Богові. Ісус — це все для нас. Дуже скоро Ісус зробить храм взагалі не потрібним. Але зараз Він показує Себе Господом храму і Господом нашого поклоніння. Він показує Себе тим, хто очистить стосунки Бога і Його народу від усього злого і оманливого. Він показує Себе тим, хто очистить нас самих. Амінь.

Подивіться вірші 14-16: “І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив. А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?”

В очищеному храмі до Христа приступають сліпі та криві. Ті, хто не мав права, взагалі-то, входити до храму. Але там, на святому місці Господар храму зцілює їх. А діти співають хвалу Його ділам і Богу, Який Його послав. І Він приймає цю хвалу, не дивлячись на протести священиків. Бо Він достойний цієї хвали. 

Давайте зараз знаєте що зробимо? Давайте зробимо крок назад, щоб нам побачити не фрагменти картини, яку ми сьогодні розглядали, а усю картину зразу. Господь, який зцілював і казав: нікому про це не розповідайте. Господь, який щоб показати Свою славу взяв на гору лише кількох учнів і заборонив розповсюджуватись про побачене. В цей раз каже: приведіть Мені осля. Він урочисто під вигуки “Осанна!” входить до Єрусалиму. І навіть не стільки до Єрусалиму, скільки до храму. Очищує його. І приносить відновлення, зцілення і благословіння Своєму народу. 

Звичайно, ця картинка — це образ. Образ, який в Писанні повторюється знову і знову. Образ, який відкривається з часом все більше і більше. 

Це образ того, що відбувається в наших життях, коли туди приходить Цар-Христос. Приходить і приносить в наші життя любов Отця. Очищує нас від усілякої неправди. Відновлює і зцілює нас духовно і тілесно, робить нас людьми Свого Царства. 

Це образ того, що відбудеться через два місяці, коли Він, як славний Христос, переможець, який позбавив влади диявола, підніметься в Небеса. Щоб посісти по правиці Божій. Щоб правити Своїм народом — Церквою. Щоб послати нам обіцяний дар Духа Святого, оновлення і зцілення в Ньому. 

Це образ того, що відбудеться при відновленні світу, коли Він посяде в славі ангелів, щоб судити живих і мертвих. Коли очистить усе творіння від всякого зла і неправди. Коли небесне з’єднається з земним і кожні уста прославлять цього Царя. Коли кожне коліно схилиться перед Ним і в променях Його слави буде зцілений весь світ. 

Слова, які звучать сьогодні до нас: “Ось до тебе прийшов Цар твій!” Бо Він вже прийшов. Бо Йому вже дана уся влада на небі і на землі. Бо в Ньому усі духовні благословення в небесах уже дані Церкві. Як ти відповіси на ці слова? Чи впокориш Йому своє життя? Чи станеш вісником Його Царства, щоб разом із іншими спасенними співати “Осанна!”? Щоб іти по всьому світові і через свої слова, свої вчинки, через все своє життя являти людям цього Царя і Його славне Царство? Бо саме до цього Він кличе  нас. І ми чуємо цей заклик кожної неділі: “дана Мені уся влада на небі і на землі. Тож ідіть…”

Нехай Господь діє в наших життях Своїм Духом, очищує і освячує нас, щоб ми були людьми Його Царства. Нехай через наші життя цей праведний і спасаючий Цар буде явлений світу і прославлений. Амінь.

(п. Йонатан)