Вивчення Біблії: Проповідь “Бо будеш ти свідком Йому” (Дії 21:27-22:29)

“БО БУДЕШ ТИ СВІДКОМ ЙОМУ”

Дії 21:27-22:29

Ключовий вірш 21:15 : “Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!”

Сьогоднішній ключовий вірш задає тон кільком найближчим розділам дій. Бог поставив Павла щоб той був свідком перед усіма людьми. І Павло по черзі свідчить про Ісуса перед народом, синедріоном, римським намісником Феліксом та царем Агрипою. Хай Господь допоможе нам підготувати свідчення і бути готовими свідчити про Його благодать у нашому житті перед цим світом.

У попередньому уривку розповідалося, як ап. Павло відвідав Єрусалимську церкву. Павло зайшов до Якова та старійшин в офіс. Вони тепло привіталися, Павло розповів їм про Божу роботу серед поганів. Вони прославили Бога за цю роботу. Потім Павло передав їм пожертви з поганських церков. Вони подякували. Коли ми читаємо ці вірші, то намальовується така тепла, благодатна атмосфера в Єрусалимі. Почалося все дуже добре: зустріч з Яковом та старійшинами в церкві. Однак над ап. Павлом хмари вже збиралися. І це помітили не лише учні в Тирі, чи пророк Агав (21:3,11), коли Павло напрявлявся в Єрусалим. Це знав і сам ап. Павло. Це знали і Яків зі старійшинами в Єрусалимі. Ходили плітки, що Павло став злісним порушником закону Мойсея. Звичайно, це були лише плітки. Але багато юдеїв їм вірило. Яків попросив Павла здійснити обряд, згідно закону, щоб показати тутешнім юдеям що він не є злісним порушником закону і так наглядно розвіяти ці плітки. Павло послухався, але це не справцювало. Виявилося, що надзвичайно важко боротися проти пліток. Подивіться на вірші 27-31а:

²⁷ А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,

²⁸ кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!… А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!

²⁹ Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

³⁰ І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено…

³¹ Як хотіли ж забити його…

І ще у вірші 36:

³⁶ бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!

За Павлом прийшли азійські юдеї, які добре знали його, бо він провів в Ефесі 3,5 р. І ці юдеї не вірили в Христа. І саме вони поширювали про Павла неправдиві плітки. Сцена цькування та арешту Павла нагадує арешт Ісуса. Тут видно, що люди не сильно змінюються. І вони настільки ж легко піддаються різноманітним маніпуляціям! Коли ми дивимося на такий темний світ, де, здається, істину придушуть, а зло процвітає, то стає важко на серці. Та насправді Той, на Кого кричали “Розіпни Його!” воскрес із мертвих на третій день і зараз торжествує. Істина раніше чи пізніше, але завжли перемагає. І в цей раз Бог також, серед цього божевілля, відкрив ап. Павлу чудову можливість для свідчення.

Спасіння для Павла прийшло від римлян. Римляни дуже любили порядок. А натовп влаштував справжнісінький бунт. Бунт – це найбільше, чого не любили римляни. Тому тисяцький втрутився, і забрав у них Павла, якого вони хотіли вбити.

Звичайно, тут для Павла виникала небезпека отримати покарання вже від самих римлян. Тисяцький почав допитувати Павла, хто він такий і що зробив. Чи може він той єгиптянин, що перед цими днями призвів до бунту і став провідником терористів? (38) Ми можемо лише уявити, як злетіла б кар’єра цього командувача, якби він упіймав такого небезпечного терориста! Але Павло звернувся до нього по грецьки. Це трохи насторожило його: “Він розмовляє по грецьки! Можливо він не терорист! Потрібно його вислухати, що він скаже про себе”. Таким чином, Павло отримав можливість свідчити цьому воєначальнику, але перш за все своєму народові. Заради цього він і хотів відвідати Єрусалим.

Подивимося на вірші 22:1: “Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!” Перше, що тут вражає, як Павло називає цих людей, які ненавиділи його і тільки що чуть не забили до смерті, від ударів яких рани на тіла Павла ще боліли: “мужі-браття!” Видно, що Павло не тримав на них ніякої гіркої образи чи ненависті. Це було наслідком дивовижної віри Павла в те, що нічого в його житті не трапляється випадково. В Рим.8:28 він сказав: “І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре”. Павло ніколи не тримав ні на кого зла тому що вірив, що Богу дана вся влада на небі і на землі, і в цій суверенній владі Бог проводить і життя своїх слуг. Такою вірою Павло назвав їх: “Мужі-браття”. Насправді Павло нескінченно любив свій народ. І він дивився на них не як на своїй ворогів, а як на обманутих, загублених та хворих людей, тому що вони не знали Христа. Саме їм Павло хотів свідчити про Ісуса.

Як же Павло свідчить їм? Фактично, Павло розповідає їм своє життєве свідчення. Спочатку він представляється (вірш 3):

³ Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

Тут, фактично, Павло каже: “Подивіться, я – один із вас, я такий же як ви. Не хочу гордитися, але якщо ви дійсно хочете знати хто я, то знайте: насправді я попереду вас і у знаннях Закону і у виконанні Закону. Хто з Вас ще отримав освіту у Гамаліїла? Хто перевершив мене у ревності по виконанню закону?” Раніше Павло дуже пишався своїм юдейським походженням, знаннями, освітою та ревністю. Але після зустрічі з Христом він вважав все це сміттям. Він не пишається тут, він просто представляє себе. Далі

Далі Павло сповідує свої гріхи. Подивіться на вірші 4-5:

⁴ Переслідував я аж до смерти цю путь, і в’язав, і до в’язниці вкидав чоловіків і жінок,

⁵ як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв’язати й привести до Єрусалиму на кару.

Павло переслідував, в’язав і вкидав що в’язниці християн. Він навіть пішов у Дамаск, щоб тамтешніх християн привести в Єрусалим на кару, і часто цією карою була смерть. Звичайно, Павлу було важко згадувати свої гріхи, було соромно, але необхідно, щоб показати, яким страшним був його гріх, і гріх юдеїв, до яких він звертався, тому що вони були повинні в таких же самих гріхах. Вони не приймали Христа і переслідували християн, Тіло Христа. І на своєму прикладі Павло хотів показати їх і свої гріхи і Божу благодать у своєму житті. Ми можемо багато розповідати людям про Божу благодать, але якщо ми не свідчимо їм про те, від яких гріхів Бог нас спас, то ці люди нічого не зрозуміють з нашого свідчення.

Подивіться на вірші 6-11:

⁶ І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

⁷ І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

⁸ А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти…

⁹ А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

¹⁰ А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.

¹¹ А від ясности світла того невидющим я став… І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.

Цю історію навернення Павла ми вже читали та вивчали у розділі 9. Але якщо Ви любите Бога і цінуєте Його благодать, то з радістю послухали її ще раз. Це як ми передивляємося по кілька разів фільми, які нам подобаються. Павло жив у ілюзіях. Думав що служить Богові, а насправді був його ворогом. Однак, Ісус зустрів його не для того щоб покарати чи вбити. Ісус прийшов щоб пробачити його і показати, яку велику надію має на нього. Як відповів Павло? Павло усвідомив все те зло, яке накоїв до цього. Він вирішив ніколи більше не повторювати того, що робив. Він вирішив тепер шукати Божої волі, а не своєї. Це і є покаяння.

Далі, у віршах 12-16 Павло розповідає про Ананію. Ананія був пастирем ап. Павла. Він відвідав його, відновив його зір. І далі Бог через Ананію повідомив Павлу надзвичайно важливу річ. Подивіться вірші 14-15:

¹⁴ І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

¹⁵ Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

Бог не лише пробачив Павла і відпустив на 4 сторони. Він дав йому привілей бути його свідком перед усіма народами. Звичайно, багато хто не вважає це великим благословенням, тому що, як ми знаємо, свідчити іншим про Ісуса нелегко. Для багатьох така місія – це важкий тягар, який не дуже хочеться нести. Але не для Павла. Павло був радий послухатися, і послухався відразу, і слухався до самої смерті. Також Павло тут говорить юдеям: “Це Ваш Бог, Бог, у Якого ви вірите, сказав мені свідчити перед усіма людьми. Це Його воля. Тому якщо Ви хочете зараз мене забити, то ви противитеся Божій волі”.

Перед Павлом ніколи не стояло питання: “Чи потрібно свідчити про Ісусу”, стояло лише питання де це робити. Один з прикладів Павло наводить сьогодні.

Після навернення через певний час Павло відвідав Єрусалим. Якось, коли він молився в храмі, Бог з’явився йому знову та й сказав: “Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене…” (18) Після цих слів Господа Павло мав просто спакувати свої речі і відправитись з Єрусалиму. Але Павло намагається переконати Господа що йому краще лишитися тут (вірші 19-20):

¹⁹ А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в’язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

²⁰ А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив…

Павло наче каже Богові: “Господь, Ти жартуєш? Мені не повірять??? Так вони ж самі бачили, як я переслідував християн, як садовив їх до в’язниць, бив по синагогам. Я навіть похваляв вбивство Степана! Вони ж самі дали мені листи в Дамаск щоб там арештовувати християн! Звичайно вони повірять мені, коли побачать як я змінився!” Павло дуже хотів лишитися в Єрусалимі та свідчити своєму народові. Але Бог знав, що цей план не спрацює. Тому він направив Павла свідчити до поган:

²¹ Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

Не те що Павло не любив свій народ. Не те що він не хотів лишится в Єрусалимі щоб проповідувати їм. Бог мав на нього інший план, наказав йому йти до поган, і Павло послухався. Павло наче каже їм: “Я – один із Вас, і я сам не хотів свідчити поганам. Але коли Бог наказав мені це робити, я послухався Його”.

Коли Павло сказав ці слова, натовп вибухнув знову і почав кричати: “Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!…” (22) Здається їх не дуже цікавила історія Павла, Божа воля. Але вони наполягали на своїй ідеї фікс про те, що погани – це не люди, це – паливо для багаття у пеклі. Тому коли Павло сказав про проповідь Євангелії для них, вони вибухнули знову. Юдеї були переконані, що погани ніколи і ні при яких обставинах не можуть одержати спасіння. Тому сказати що їм потрібно проповідувати євангелію, це як у наш час хтось сказав би, що потрібно євангелізувати котів та собак. Юдеї відмовилися прийняти Божу волю на поган. Вони вважали, що мають монополію на Бога, на Його любов та благословенння, і не хотіли ділитися Ним з поганами. Не хотіли тоді, коли Павло лише навернувся, і не хотіли і зараз. І в цьому велика біда юдеїв: вони хотіли служити Богові як самі цього хотіли, а не як хотів Бог. Таке служіння Богові не потрібне. Ба більше, такі люди стають не Його слугами, а його ворогами.

У сьогоднішньому слові Павла арештовують. І насправді цей арешт продовжиться ще близько 4 р., до самої смерті Павла в Римі. Це не був жорсткий арешт, де Павло мав сидіти зв’язаний по рукам і ногам у в’язниці. Це був “м’який” арешт, схожий на домашній арешт. Проте Павло був обмежений у своєму пересуванні і своїй свободі. Але наскільки дорогоцінно Павло використовує цей час! У цей час він пише послання до Ефесян, до Филип’ян, до Колосян, пише листи Тимофію та Титу. Ці листи в історії євангелізують більше людей, ніж би ще багато років активного Павлового служіння! Бог мав чудовий план на Павла, коли послав Його до Єрусалиму!

У сьогоднішньому слові ми також чуємо свідчення ап. Павла. Ми також маємо підготувати і своє свідчення. Свідчення має мати дві частини: яким я був до зустрічі з Христом і яким я став після зустрічі з Христом, плюс ще обставити, які призвели до цього. Хай Господь дарує нам мати ясне життєве свідчення і готовність розділити його з іншими. І хай дарує нам виконувати не свою, а Його волю.

(п. Яків)