Вивчення Біблії: Проповідь “Бог учинив Ісуса Господом і Христом” (Дії 2:22-41)
БОГ УЧИНИВ ІСУСА ГОСПОДОМ І ХРИСТОМ
Дії 2:22-41
Ключовий вірш 2:36 : “Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!”
Сьогоднішнє слово – це перша публічна проповідь ап. Петра. Ця і подальші проповіді апостолів мають у собі кілька характерних рис. По-перше, вони доводять, що Ісус – це обіцяний у Старому Заповіті Месія і що Його життя та діяльність є виконанням старозавітних пророцтв. По-друге, в цих проповідях робиться короткий огляд життя та діяльності Ісуса Христа: як народився Ісус – у потомках царя Давида. Як Ісус творив чудеса силою Божою. Як Він був розіп’ятий, похований, як воскрес із мертвих та вознісся на небеса. В кінці проповіді Петро робить важливу заяву: “Бог учинив Ісуса і Господом і Христом”. Хай Господь сьогодні благословить нас!
Подивимося на 22-ий вірш:
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте…
Тут Петро наголошує що Бог прославив Ісуса силою і чудами і знаменами, що Бог через Нього вчинив. Цікаво, що говорячи про життя Ісуса Христа, Петро каже про чудеса та знамена, які Той вчинив. Дуже часто ми пропускаємо важливість чудес Ісуса. У 20-му столітті багато ліберальних теологів намагалися навіть викинути чудеса Ісуса із Євангелій та залишити там лише Його вчення. Часто навіть сучасні християни дивляться на чудеса Ісуса як на якість спецефекти, які ВІн робив щоб привернути увагу людей. Це, звичайно, не вірно. Чудеса, вчинені Ісусом – це Божа відповідь на нагайні потреби людей того часу. Ісус бачив хвору людину – і уздоровив її. Ісус побачив, що їх човен тоне на морі – і втихомирив бурю. Ісус побачив нещасну вдову, яка бідкається через смерть єдиного сина – і воскресив померлого. Але і це ще не все. Більш глибоке значення чудес Ісуса лежить поза лаштунками і полягає у тому, що через ці чудеса Ісус довів, що дійсно є обіцяним Богом Месією, справжнім, легітимним Месією. У всі часи люди ставили під сумнів особистість Ісуса Христа. Багато євреїв часів Ісуса не прийняли Його як Месію. Люди не приймають Його Богом і в наш час. І Петро каже: подивіться на чудеса та знамена, вчинені Ісусом. Їх міг зробити лише обіцяний Богом Месія.
Прочитаємо 23 вірш: “Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили”. Тут ми бачимо як діє Боже передбачення. У Вестмінстерському сповіданні віри, розділ 3 написано: “Бог перш вікових часів згідно Своєї мудрої та святої волі передбачив все, що має відбутися”. Класичний біблійний приклад дії Божого передбачення ми бачимо у житті Йосипа із книги Буття. Він сказав своїм братам: “Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре…” (Бут.50:20). Дивовижно, але коли брати продавали Йосипа в рабство, Бог діяв через це! І ми тут бачимо велич Божого передбачення: що навіть зло Він може повернути у добро! Ми зустрічаємо багато зла у цьому світі. І це зло заставляє наше серце стискатися від болі. Часто ми нічого не можемо вдіяти проти цього зла. Проте ми маємо пам’ятати, що Бог повністю контролює ситуацію, і Бог може зло повернути на добро. Саме велике зло в історії – коли люди засудили та розіп’яли Святого Божого Сина Бог повернув на добро. Але брати Ісуса не мали права казати Йосипу: “Дивись! ти став таким великим через нас! Якби ми не продали тебе в рабство, то ти ніколи не став би прем’єр-міністром Єгипту!” Юдеї не мали права сказати Богові: “Подивись на нас! Якби ми не зрадили Ісуса, то не було б і хреста!” Ні, так не можна казати. І Петро каже: “ви руками беззаконників розп’яли та забили”. Так, Бог повернув це на добро. Але Ви вчинили зло і несете за це відповідальність.
Далі читаємо 24-ий вірш: “Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла”. Подивіться, про що тут каже Петро. Ісус був засуджений як синедрионом так і римською владою. Всякою можливою владою на землі! Але коли у справу втрутився Бог, все це не мало ніякого значення. Тому що Бог воскресив Його із мертвих! Петро говорить тут кілька речей. Перша, це те що Бог Своєю всемогутньою силою воскресив Ісуса із мертвих. Бог Всемогутній, і тут Він доводить це воскресивши із мертвих Христа. Але Петро додає ще одне: “вона (тобто смерть) тримати Його не могла”. Чому смерть не могла тримати Ісуса у гробі? Смерть прийшла у наш світ як наслідок гріха. Але Ісус був безгрішним! Смерть не має влади над безгрішним. Також Петро тут показує, що згідно пророцтв Старого Заповіту Месія, Який мав прийти, переможе смерть. Для цього він приводить один із пророчих псалмів Давида – Пс.15(16).
25 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
27 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
28 Ти дороги життя об’явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
Про Кого тут розповідає Давид? Головним чином не про себе, а про Месію, Який мав прийти. Насправді нам тут не потрібно придумувати свого тлумачення, тому що зразу за цитатою цього псалма, Петро пояснює:
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Давид був великим царем, якого поважав увесь Ізраїль. Та він помер. Любий Ізраїльтянин міг піти подивитися його могилу в Єрусалимі. Але був Той, Який не пізнав тління – це Месія, Христос, про якого пророкував Давид. Цей Христос воскрес із мертвих, вознісся на небеса де сів праворуч Бога. Завдяки справам цього Христа став можливий день П‘ятидесятниці, про який ми говорили минулий раз.
Прочитаємо вірші 34-35:
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
Тут Петро приводить цитату із 110 псалма Давида. Це самий цитуємий псалом у Новому Заповіті, на нього посилався Сам Ісус Христос у суперечці з фарисеями (Мт.22:44). Головне питання яке тоді задав Ісус: “Яким чином син Давида може одночасно бути йому Господом?” В юдейській традиції батько завжди був вищий за сина. То яким же чином нащадок Давида може бути йому Господом? Для юдея того часу це було неймовірно! І цього Господа Бог посадив праворуч Себе. Це – політичне твердження: Ісусу Христу дана всяка влада на небі та на землі. На землі дана влада над усіма царями, президентами, правителями та прем’єр-міністрами. Тому в Біблії Ісус названий не просто Господом, а Господом над панами, і не просто Царем, а Царем над царями (Об.17:14). І далі Петро робить висновок: “Отож, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!” (36) Дуже часто християни схильні зменшувати значення цього слова. У наш час популярний такий собі милий Спаситель Ісус, Який спасає нас від наших гріхів, але Який не править над усім всесвітом, ні навіть над нашими життями. Часто люди хочуть отримати спасіння, але не хочуть підкоритися Ісусу як Царю. Проте так не буває. Коли хто приймає Ісуса як Спасителя, він має прийняти Його і як Господа Свого життя. Це те, про що проповідував ап. Петро.
Час від часу ми можемо почути серед християн такі слова: “Я прийняв Ісуса у моє серце та запросив Його бути Господом мого життя”. А що було до цього запрошення? Ісус не був Господом? У 36 вірші Петро проголошує значно більш радикальне твердження: “Отож, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!” Бог, Який створив небо та землю, і Якому належить цей світ, цей Бог поставив Ісуса і Господом, і Христом. Тому Христос зараз править над усім всесвітом, включаючи і нашу землю, і всіх людей на цій землі. Ісус вже править, не тому що Ви запросили чи не запросили Його у своє серце, а по значно більш вагомій причині: тому що Бог поставив Його Царем над усім світом. Сьогодні в Україні вибори, де люди голосують, і виграє кандидат, який здобув найбільше голосів. Але Ісус був поставлений Царем не в результаті демократичних виборів.Наш всесвіт це не демократична країна, це монархія. Бог не запитував Вас чи мене кого Йому призначати Царем. Бог – це Творець та Володар цього світу, і Своєю абсолютною волею Він поставив Ісуса і Господом, і Христом. Тому Ісус править, хочемо ми цього, чи ні, запросили ми Його, чи ні. Ви можете не погоджуватись з Його правлінням, противитися Йому, воювати проти Нього. Ви можете ігнорувати цей факт. Але все це не відміняє Його титула Царя над панами та Його правління. Тому самим розумним буде з нашої сторони покоритися під Його правління, тому що Бог видав наказ, згідно яким Ісус став і Господом, і Христом.
Повернемося до віршів 34-35:
34 … Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
В часи Старого Заповіту, коли був написаний цей псалом, знаходитись біля ніг означало визнати володарювання царя. І прийде час коли володарювання Ісуса стане відомим для всіх людей – для тих, які визнали Його царем, і для тих, які не визнали, для тих, які покорилися Йому, і для тих, які не покорилися. У 2-ому Пс. Бог каже такі слова для Свого Сина:
8 “Жадай Ти від Мене, – і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє – аж по кінці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський”…
10 А тепер – помудруйте, царі, навчіться ви, судді землі…
Ми можемо запитати, як це станеться? Адже дуже багато людей на землі не визнають правління царя. Як ми бачимо, це не відміняє правління царя. Тому що Бог поставив Ісуса Господом і Христом. Тому автор Пс. і каже: “Царі, помудруйте! навчіться!” Майте мудрість визнати Його Царем та покоритися Йому, інакше ви все одно будете покладені у Його ніг. І Петро попереджає таких людей:
34 … Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
Бог дає дуже серйозне попередження тим, хто не прийняв Христа. Люди зверхньо дивляться на всяку проповідь про пекло, про те, що Бог пошле туди людей, які не розкаялись у своїх гріхах. Однак ми зустрічаємо дуже багато таких застережень у Новому Заповіті, особливо багато їх зробив Сам Ісус Христос.
Подивися на вірш 37: “Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” Ці люди кілька тижнів тому кричали “Розіпни Його, розіпни”. Вони ненавиділи Ісуса. Вони не хотіли визнавати нікого царем свого життя, а хотіли бути самі царями свого життя. І цього Ісуса Бог поставив і Господом, і Христом. Коли вони це почули, то розжалобилися серцем. Це були самі звичайні люди, як і ми з вами. Вони послали Ісуса на смерть, і нормально себе почували – прийшли в храм святкувати день П’ятидесятниці як ні в чому не бувало. Але коли Святий Духом зворушив їх серце, вони усвідомили свій гріх та запитали: “Що ж ми маємо робити?” Брати та сестри, чи було таке у Вашому житті? Чи було, коли більше не лишилося аргументів, виправдань і Ви запитували: “О, Боже, що я наробив? О, Боже, що мене робити?” Це і є справжнє покаяння. Ці люди в Єрусалимі наробили страшних гріхів. Але вони не відчували себе винними. Лише коли Боже слово прийшло до них, вони розжалобились та усвідомили свою провину. Саме гірше, що може статися з людиною, це коли вона дійсно винна (а людина винна, коли порушувала Божі заповіді) і не усвідомлює цього. І велика Божа робота полягає в тому, що Бог через Святого Духа зворушує серце такої людини і дозволяє їй усвідомити свою провину. Історія гріхопадіння почалася з того, що Адам та Єва зробили собі фігові пояси щоб побороти відчуття провини. З того часу історія світу – це історія того, як люди намагалися побороти відчуття провини. Але єдиний перевірений засіб від провини – це Боже прощення гріхів. Подивіться на вірш 38: “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!” Брати та сестри, ми маємо визнати свої гріхи для отримання прощення гріхів. І ми маємо визнати, що наша єдина надія у житті та смерті це Бог та Спаситель Ісус Христос. Амінь.
(п. Яків)