Вивчення Біблії: Проповідь “Дух премудрости та відкриття для пізнання Його” (До ефесян 1:15-21)

Дух премудрости та відкриття для пізнання Його

До ефесян 1:15-21

Ключовий вірш 1:17 : «щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його»

Бог викупив нас від влади гріха і сатани і пробачив наші гріхи. Тепер ми стали дорогоцінними Божими дітьми. Але що нам робити далі зі своїм християнством? Далі Бог привів нас у церкву, де ми маємо зростати духовно. Багато християн не усвідомлюють і навіть не здогадуються про те, як багато вони мають і як багато вони можуть у Христі. Вони сумні, закомплексовані і безсилі, начебто такими і мають бути християни. У сьогоднішньому слові ап. Павло молиться за християн у Ефесі щоб Бог відкрив їм, які нові можливості вони отримали у Христі.

Подивимось на вірш 15: «Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих». Ап. Павло регулярно молився за церкви, у яких служив. Він дякує Богу за християн у Ефесі по двом причинам: по-перше, вони мали віру в Господа Ісуса. Про цю віру знали у місті і за межами міста, і ці новини дійшли до ап. Павла. Віра єднає нас з Богом і навчає покладатися на Нього. Християни в Ефесі також любили один одного. Тут коротко написано про 2 речі, які обов’язково мають бути у церкві: правильні стосунки з Богом, які полягають у вірі в Господа Ісуса і правильні стосунки один з одним, які виражаються в любові один до одного.

Він також молився за них. Подивіться на вірші 16-17: «не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його». Перш за все він молився про те, щоб Бог дав їм Духа премудрості та відкриття для пізнання Його. Розповідають про одного пасажира на кораблі, який під час довгої подорожі їв один лише черствий хліб. Він не знав, що сніданки, обіди і вечері були включені у вартість квитка. Подібно цьому багато християн не знають нових можливостей, які відкрилися їм у Христі, і сидять на голодному пайку. Павло молився, щоб Бог просвітив їх. Вони самі не могли цього зробити. І насправді Павло не міг. Це була виключно Божа справа. Тому Павло не лише навчав їх, але і молився за них, прохаючи Бога потужно діяти в них.

У віршах 18-21 Павло розповідає про теми молитви за християн у Ефесі. Усього він мав три теми молитви.

Перше, надія. Подивимося вірш 18а: «просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає». Павло молився, щоб християни в Ефесі зрозуміли, яку(!) надію Бог дав їм. У цьому світі кажуть: «Краще синиця в руці, ніж журавель у небі». Люди мають на увазі, що краще небагато, але тут і зараз, ніж щось велике, але потім. Ми живемо у час нетерпеливих людей, які хочуть отримати усе зразу, тут і зараз. Реклама каже: «Ти маєш право». Вона закликає: «Іди і бери!»  Але як не крути, у цьому житті і цьому світі християни не отримують усього обіцяного. Якби вони отримали усе обіцяне, то на що їм ще потрібно було б надіятися? Я запрошую вас разом пройтися по залу слави, який ми знаходимо у Євр.11. Спочатку автор описує першу групу героїв віри: Авраама, Ісака, Якова, Йосипа, Мойсея, Давида. У їх житті траплялося різне, але в кінці кінців вони вони перемогли, прожили довге, щасливе і благословенне життя. Вони стали багаті, відомі і впливові. Наприклад, Мойсей став відомим лідером Ізраїльського народу, Давид був одним з кращих царів – авторитет і повага цим людям були забезпечені на століття вперед. Потім автор описує другу групу героїв віри: «А інші дістали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі» (36,37) Ці люди померли, отримавши лише страждання. Ми навіть не знаємо їх імен. Що ж об’єднувало ці 2 групи людей? І автор підказує що. «І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас…» (39-40а) У всіх них – і у першої, і другої групи людей, була обіцянка, або як автор каже «засвідчення». Але ні перші – незважаючи на те, що так багато отримали у цьому житті, ні другі, насправді не отримали у цьому житті того, що було обіцяно. Бог передбачив для усіх них щось краще, і у цьому була їх надія.

Людина не може жити без надії. Якщо помирає надія у людині, то помирає і вона сама. Відомий євангеліст Біллі Грем сказав, що людина може прожити без сексу, але не може прожити без надії. Яле яка надія є у людей, які живуть без Бога? У них немає справжньої надії. Коли я ще навчався у школі, я був фанатом Віктора Цоя. У його пісні є такі слова:

А не то наступит ночь, ночь,

И уйдут от нас поля и леса,

Перестанут петь для нас небеса,

И послушаем земли голоса.

Ось це і є надія людини без Бога. Іншими словами, якщо тобі повезе у житті, ти ще можеш чогось досягти і отримати кілька перемог, але в кінці кінців ти помреш, тебе покладуть у могилу, де ти будеш слухати «голоса землі». У житті без Бога немає надії. Але людина відчайдушно потребує надії, як повітря, вона не може жити без неї. Тому люди придумують собі марні надії, які ніколи не збудуться, живуть у ілюзіях. Життя у марній надії ще більш жахливе, ніж життя без надії. Воно схоже на життя алкоголіка, який впадає у запій, щоб забутися, але в кінці кінців наступає час коли він просинається вранці і бачить реальність.

Але у нас є надія. У нас є надія, що хоча ми помремо, наша смерть не стане кінцем усього – Бог воскресить нас до нового життя. У нас є надія, що зло цього світу буде покаране. І якщо антикорупційне бюро України не покарає корупціонерів, то Бог це зробить напевне. У нас є надія, що ми будемо жити у новому тілі, яке не буде ні старіти, ні хворіти, і у новому світі, де не потрібна буде ні медицина, ні правоохоронні структури, тому що там не буде ні хвороб, ні злочинів. Ап. Павло сказав: «Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його» (1 Кор.2:9) Бог приготував для нас багато, і у цьому наша справжня надія! Без надії людина стає сумною, відчуває себе старою і дуже втомленою. Але коли є справжня надія, вона робить радісним і молодим. Хай Господь сповнить ваші серця надією.

Друге, спадок. У вірші 18б Павло говорить: «і який багатий Його славний спадок у святих». Християни першого століття були в основному з нижніх шарів суспільства – без достатніх засобів до існування і без положення у суспільстві. Це були або переселенці, або раби. Порівняно з багатими римлянами чи місцевою знаттю, вони відчували себе бідняками. Дивлячись на багатих людей навколо вони відчували комплекс неповноцінності, відчували себе ніщебродами. Але Павло різко спростовує цю думку. Виявляється, що вони не ніщеброди – вони надзвичайно багаті, просто це ще не відкрилося у всій повноті. Павло каже: «і який багатий Його славний спадок у святих». У книзі «Володар перснів» ми зустрічаємо одного персонажа, якого звали Блукач. Він був ніким не примітною людиною, який ходив по світу туди і сюди. Однак пізніше відкрилося, що виявляється він – великий король Арагорн, який у кінці кінців приймає трон. Християни чимось нагадують цього Блукача. Вони виглядають як самі звичайні люди, у яких немає нічого особливого. Більше того, так як вони намагаються жити для Бога, а не для себе, вони виглядають дивно в очах інших. Але прийде час, і про них відкриється таке, про що ніхто ніколи не міг здогадатися – виявляється, вони є Божі спадкоємці!

Якось учні Ісуса посперечалися, хто з них більший. Це відома історія. Вони були з нижчих шарів суспільства, але все рівно змагалися за першість. Немає такого раба, який би не мріяв стати королем! Ісус добре зрозумів амбіції і бажання Своїх учнів. Він не став докоряти їм, кажучи: «Які ви недуховні!» Він покликав їх та промовив (Лк.22):

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

У цьому житті учні Ісуса виглядали як ватага бідняків. Але у Божім Царстві Бог посадить їх їсти й пити за Своїм столом. Він приготує для них 12 престолів, на яких вони будуть судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Ми живемо у час крупних корпорацій: Apple, Google, Coca-Cola, Microsoft, Toyota. Їх працівники гордяться тим, що належать до них. «Я працюю в Google» – це звучить дуже гордо. Люди гоняться за ними усе своє життя, щоб зробити кар’єру. Але прийде час, коли від цих корпорацій не залишиться нічого, вони усі лопнуть, як мильні бульбашки.

З іншої сторони, у християн є великий спадок, який ніколи не пройде. Ап. Іван каже: «Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є» (1 Ів.2:3) Те, що ми будемо подібні до Бога, ще не виявилося. Якби хтось з нас зараз став подібний до Бога, то ми не змогли б на нього і очей звести, такий би він був великий та славний. Але прийде час, коли це відкриється! Ми будемо значно вищі за керівників крупних корпорацій і президентів.

У наш час багато християн відчувають себе бідними і нічого не значущими. Вони комплексують перед відомими і багатими людьми цього світу. Зараз не модно належати до церкви, зараз модно належати до крупної корпорації. Їм здається, що бідна церква нічого не може запропонувати багатим і успішним людям. Павло каже їм: «і який багатий Його славний спадок у святих». Насправді наш Бог заможніший за усі корпорації цього світу, тому що усе у цьому світі належить Йому. У нього є надзвичайно багатий спадок для Своїх дітей.

Третє, сила. У вірші 19 Павло продовжує свою молитву: «і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його». У цьому світі діє багато різних сил, але усіх їх можна розділити на 2 групи. Перші, це сили зла. Ми бачимо багато зла навкого нас. Ось біля магазину чоловіки п’ють горілку. Ввечері вони будуть кричати на своїх дружин і бити дітей. Вони роблять нещасливими своїх рідних, вони отруюють свій організм, і помруть молодими у муках. Вони хочуть цього? Ні! Яка ж сила заставляє їх пити? Це сила зла. Ось народний депутат. Він – корупціонер, іншими словами крадій. Він хоче бути поважною людиною, про яку люди кажуть: «Ось, достойний чоловік!» Але українці зневажають його і постять про нього в Інтернеті образливі меми. Більше того, він може попасти у в’язницю на кілька років, або ж йому прийдеться переховуватись десь за кордоном. Він хоче цього? Ні. Яка ж сила заставляє його красти? Це сила зла. Сила зла надзвичайно потужна. Вона як морок Мордору захоплює цей світ.

Інша сила – це Божа сила, про яку ми читаємо у цьому вірші. Насправді лише Божа сила може протистояти силі диявлола. Людська сила тут нічого не може вдіяти. Багато людей багато разів вирішували жити по-новому і бути добрими людьми, але в кінці кінців здавалися і ставали злими як чорти.

Придивіться уважно до 19-ого вірша: «і яка безмірна велич Його сили в нас…» Цю силу Бог являє в нас, і через нас, тобто через християн. Коли у Німеччині Гітлер прийшов до влади, і почали відкриватися його злі наміри, ні преса, ні університети не змогли протистояти йому. Лише кілька сотень протестантських і католицьких священиків виступили проти нього. Диявол знає про це, тому він веде боротьбу проти християн і проти християнства. Він хоче витіснити християнство із сім’ї, із школи, з університетів, із культури і політики. Він хоче, щоб християни десь тихо собі вірили в собі, і нікому не розповідали про свою віру. Він хоче стиснути християнство у ніщо.

Але у нас є чим протистояти дияволу. І це безмірна велич Божої сили, яка діє в нас. Багато християн відчувають себе безсилими перед злом цього світу, думаючи: «А я, що можу зробити?» Мені здається, багато християн виглядають такими безсилими, тому що недооцінюють цю Божу силу. Їм здається, що раз вони нічого не можуть вдіяти, то і Бог. Але Павло каже у віршах 20,21: «яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому». Божа сила настільки потужна, що вона воскресила Ісуса із мертвих. Злі люди вбили Ісуса. Його поклали у гробі, вхід закрили великим каменем, і Пілат наклав печатку. Ніхто не мав права порушувати закони Риму і знімати цю печатку. Але Бог зняв печатку, відкотив каменя і воскресив Христа. Хоча люди знущалися над Ним, Бог посадив Його праворуч Себе вище від усякого уряду, влади і сил. Бог не питався думки великих світу цього. Сила зла цього світу може здатися непереборною. Але це не так. Прийде час, і зло цього світу буде упаде, як будинок із піску. І тоді буде важливо, на чий стороні ми стоїмо і воюємо. І коли ми знаємо, що безмірну велич Божої сили в нас, то це дасть нам змогу побороти своє безсилля і боротися проти зла в собі і у цьому світі.

У наш час ми бачимо багато християн, які сумні, які комплексують перед великими цього світу і які безсилі. Давайте молитися, щоб Бог відкрив наші духовні очі і ми побачили нові можливості і горизонти у нашому житті: Божу надію, спадок і силу.

(п. Яків)