Вивчення Біблії: Проповідь “Кожного часу моліться духом” (До ефесян 6:18-24)
Кожного часу моліться духом
До Ефесян 6:18-24
Ключовий вірш 6:18 : “Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих”
Сьогодні ми з вами будемо говорити про молитву. Насправді молитва – це не та річ, про яку варто багато говорити. Молитва – це річ, яку потрібно постійно застосовувати на практиці, а щоб навчитися це робити, то потрібно не багато говорити про неї, а брати і починати молитися. Тому сьогодні моя молитва не про те, щоб наші знання про молитву розширилися. Моя молитва про те, щоб Господь надихнув нас якомога частіше звертатися до Нього в молитві.
Подивимося на вірш 18: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих». В минулий раз ми розглядали духовну зброю християнина. Ми бачили гарну картинку римського воїна тих часів, і для кожного з його обладунків Павло приводив аналог духовної зброї. Павлу, власне, не потрібно було його уявляти – він сидів у в’язниці, і Римські воїни були прямо у його на очах. Серед озброєнь християнина, які ми розглядали, лише один меч, який є Слово Боже, мав функції не лише захисної, але і наступальної зброї. Сьогодні ми розглядаємо молитву. Павло не приводить для неї аналогії із озброєння римського воїна, але, безперечно, молитва є ще однією дуже потужною зброєю, і нам потрібно навчатися користуватися нею. Поряд з мечем, вона є і захисною, і наступальною.
В минулий раз ми говорили про те, що християнське життя дуже багатогранне. Іноді воно виглядає мирним – як отара овець, що пасеться на пасовиську. Але іноді воно виглядає як запекла битва. І тоді наша перемога залежить від того, яка у нас зброя і як ми уміємо її використовувати. Лише у фільмах одна людина голими руками перемагає озброєну до зумів армію противника. Насправді армії не воюють голими руками. І кожна країна намагається дати своїм воїнам якомога кращу зброю. Зараз, наприклад, Україна так хоче отримати летальне озброєння від США, щоб у ворогів не виникло навіть спокуси піти на нашу землю. Але добра новина полягає у тому, що Бог уже дав нам довершену зброю. В минулому уривку, вірші 11 та 13 він назвав її повною Божою зброєю. Ця зброю – довершена і потужна – уже нам дана, дана безкоштовно, по Божій благодаті. Яка зброя є у нас, християн, щоб впливати на цей світ? Власне її не так багато – це проповідь Божого слова і молитва. І тому нам потрібно вчитися досконало користуватися цією зброєю.
Я іноді люблю трохи пограти в шахи. Коли мені попадається сильний суперник, уже через кілька ходів я починаю розуміти, що програю. Він просто краще уміє пересувати фігури на дошці. І схоже у нашій духовній боротьбі. Якщо ми не вміємо користуватися духовною зброєю, то просто поступово програємо. І тоді починається – хтось каже, що розчарувався в християнстві, і вирішив попробувати буддизм чи іудаїзм. Хтось каже, що розчарувався у церкві. Інший каже, що розчарувався у братах і сестрах. Хтось втрачає всякий інтерес до служіння, і лише хоче, щоб його залишили у спокої і не чіпали. Ми починаємо критикувати інших. Але насправді церква, чи брати і сестри, і тим більше християнство не винні – ми просто програємо у духовній боротьбі, ми маємо визнати, що так погано володіємо тією духовною зброєю, яка нам дана – Божим словом і молитвою. І саме правильне у цій ситуації буде не звинувачувати інших чи залишати цю духовну боротьбу. Самим правильним буде почати щоденні тренування і набувати навички з користування зброєю. І у сьогоднішньому слові Павло дає нам гарні основи для користування молитвою.
Прочитаємо ще раз вірш 18: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих».
По-перше, «усякою молитвою й благанням». Світ молитви дуже широкий і глибокий. Часто молитву розуміють як лише коли тобі геть погано і ти щось просиш у Бога. Звичайно, це також молитва. І Бог чує її і відповідає на неї. Але молитва набагато ширша і глибша. Що таке молитва добре видно на прикладі книги Псалмів. Молитва – це хвала – коли ми приходимо в Божу присутність і славимо його. Молитва – це подяка Богу за те, що Він зробив і продовжує робити в нас і через нас. В молитві ми можемо вилити для Бога наше серце, коли там повно гіркоти і печалі. І в молитві ми можемо прохати Бога за інших людей – за їх одужання, чи за їх навернення. Гарний приклад молитви ми знаходимо у 1 Сам.1. У одного чоловіка, якого звали Елканою, було 2 дружини – Анна і Пеніна. У Пеніни були діти, а у Анни – не було. У той патріархальний і жорсткий час єдиною можливістю для жінки як кажуть у наш час самореалізуватися – це було народити для свого чоловіка якомога більше дітей, особливо синів. Але у Анни не було жодної дитини. Пеніна величалася і знущалася над Анною, тому що в неї були діти, а у Анни – ні. І що зробила Анна у цій ситуації? Вона не стала лаятися з Пеніною, вона не стала скаржитися своєму чоловікові. Вона пішла в храм і написано: «А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко» (1 Сам.1:10). Анна знала, як вірно використовувати молитву. Вона не казала Богові що у неї усе добре, і не робила штучної посмішки. Вони приходила до Бога із своєю скорботою і гіркотою, і виливала їх перед Богом (1 Сам.1:15). Після однієї з таких молитв написано, що вона пішла, і її обличчя не було вже сумне (1 Сам.1:18). Бог забрав її печаль і дав їй мир. З часом, Анна народила Самуїла, який став великим пророком у Ізраїльському народі. Ось якою може бути сила молитви, і тут добре показано, як одна проста жінка так багато зробила через молитву. З того часу багато батьків називають своїх дочок Анною в честь цієї Анни – дружини Елкани, але я ні разу не чув, щоб хтось зазвав свою дочку Пеніна – в честь другої дружини Елкани.
По-друге, нам потрібно молитися постійно. У вірші 18 написано: «Усякою молитвою й благанням кожного часу…» Якось я читав інтерв’ю з українкою Анною Музичук, яка була чемпіонкою світу з шахів. Її запитали, скільки часу на день вона тренується. Та відповіла, що для неї тренування – як робота – встала вранці, зробила зарядку, поснідала – і починає тренуватися. Не дивно, чому вона так добре грає в шахи. П. Влад такий добрий програміст, тому що хоче чи не хоче – встає вранці і йде на роботу, де програмує – і так багато-багато років. З молитвою ситуація схожа. Щоб бути добрим молитовником, потрібне щоденне тренування. Багато людей кажуть, що молитва не допомагає. Але насправді вони просто не вміють молитися. Насправді вони і не пробували молитися! Якось у своїй книзі пастор Вільгельм Буш розповів історію про бродячий цирк, який приїхав у одне містечко і високо над площею натягнув канат. «Невже по ньому можна пройти?» – здивовано запитала маленька дівчинка маму. «Можна, якщо можеш, але ти не можеш» – відповіла мати. З молитвою можна зробити дуже багато, але багато людей не можуть, просто тому що не вміють молитися. Тому найкращим у цій ситуації буде почати такі тренування. Завести собі молитовний щоденник – куди записувати теми молитви, виділити час і почати молитися. Для мене особливо надихаючим прикладом є молитовне життя пророка Даниїла. Він був високопосадовцем у царя Мідії. У цього в підпорядкуванні було 120 чиновників. У нього було море справ. Але він виділив час і 3 р. на день схиляв свої коліна в молитві до Бога. Він навіть не перестав молитися, коли міг поплатитися своїм життям за свої молитви. І таке регулярне і сплановане молитовне життя принесло свої плоди. Бог дав Даниїлу великі об’явлення, в тому числі про прихід Месії, які він записав у своїй книзі, яка увійшла у Старий Заповіт під назвою «книга Даниїла».
По-третє, нам потрібно молитися духом. «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом…» Молитися духом – означає дозволити Святому Духу вести нас у молитві. Без допомоги Святого Духа наша молитва крутиться навколо нашого «я», нашої сім’ї, наших дітей. Вона перетворюється у простий перелік наших бажань чи як реакція на зміни в обставинах. Це – як дрібні брижі на поверхні води. Але коли Святих Дух веде нас в молитві, то він задіює глибокі підводні течії. Він відкриває для нас Божу волю і Його план не лише на сьогодні – а на наше подальше життя. Святих Дух вводить нас у глибокий духовний світ, відкриває наші очі на Божу волю.
В-четверте, в молитві потрібно пильнувати з витривалістю. У вірші 18 написано: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю…» Говорячи про молитву, Павло згадує тут пильність. Виявляється, що пильність у християнському житті визначається нашою молитвою. Ісус сказав Своїм учням: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу…» (Мк.14:38) Це означає, що коли ми перестаємо молитися, то впадаємо у спокусу. Молитва – це свого роду вартовий у нашому християнському житті. Коли ворогу вдається прибрати вартового, уся армія може сильно постраждати. І коли дияволу вдається прибрати молитву з нашого християнського життя, то це веде до духовного падіння.
Також ми маємо молитися з повною витривалістю. Молитва – це труд. Як і у всякому труді, у ньому є втома, іноді навіть біль, це не зручно, це виснажливо. Молитва – це не як розкинутися на дивані перед телевізором. Молитва – це напруження всіх духовних і фізичних сил. Тому, коли ми молимося, то одна із основних і постійних спокус – це кинути молитву і піти займатися улюбленою справою. Тому у молитві нам потрібна витривалість. Особливо молитва напружена, коли ми молимося за інших людей. Це пов’язано з нашим природним егоїзмом – нам значно легше молитися за свої потреби, ніж за потреби інших людей. Тому Павло додає: «та молитвою за всіх святих». Наші брати та сестри мають бути особливим об’єктом наших молитв. Якщо ви бачите, що у вашого брата чи сестри труднощі – моліться за них. Якщо хтось втрачає духовне бажання – моліться за нього. Можливо проповідник втрачає такий гарячий запал чи ревність – моліться за нього. Можливо у когось із музикантів криза, і він постійно співає одну і ту саму пісню – моліться за нього. У книзі Вихід є такий випадок: Ізраїльтяни воюють з Амаликитянами. Мойсей не пішов на цю битву – він послав Ісуса Навина. А сам піднявся на гору, підняв руки і молився за свій народ. Коли його руки були підняті, Ізраїльтяни перемагали, коли його руки від втоми опускалися, вони програвали. Коли ми перестаємо молитися за інших – вони починають програвати.
Церква – це місце, де брати і сестри моляться один за одного і стоять один за одного. У фільмі «Хроніки Нарнії» перед битвою Пітер спитав кентавра: «Ти зі мною?» «До останньої краплі крові» – відповів той. І церква – це те місце, де ми маємо стояти один за одного. Церква, у якій кожен сам за себе – уже переможена. Церква сильна, де кожен стоїть за інших.
Особливої молитви вимагають служителі слова – проповідники, місіонери, пастирі. У них значно більше спокус, вони знаходяться під постійним прицілом диявола. Нам здається, що ап. Павло був таким собі суперменом. Але він був звичайною людиною, часто і йому було важко, у серце приходив страх, він не знав що і як говорити. Тому він просить молитися і за нього. Прочитаємо вірші 19-20: «і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії, для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені».
Прочитаємо вірші 21-22: «А щоб знали і ви щось про мене, та що я роблю, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і в Господі вірний служитель, якого послав я до вас на це саме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив». Павло послав Тихика до Ефесян. Він мав передати їм цього листа. І він мав ще дещо розповісти усно – про ап. Павла, про те, що і як той робить. Тихик знав у яких умовах трудився Павло. І він міг показати, що ап. Павло дійсно живе у відповідності з тим, у що вірить і що проповідує.
Вірші 23-24 закінчують цей лист ап. Павла: «Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь». Мир, любов, благодать – це все приходить від Бога. Коли не ми знаємо Бога, то живемо у світі, наповненому ненавистю, несправедливістю та егоїзмом. Коли ми знаємо Бога, то нам відкривається інший світ – Божий, де є мир, любов і благодать. І Павло молився, щоб Ефесяни знали Божу любов і жили у світі Божої любові.
(п. Яків)