head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Служіть із зичливістю, немов Господеві” (До ефесян 6:1-9)

Служіть із зичливістю, немов Господеві

До Ефесян 6:1-9

Ключовий вірш 6:7 : “служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!”

У посланні до Ефесян ап. Павло спочатку говорить про Євангеліє, а далі про те, як це Євангеліє має впливати на усі сфери нашого життя. У 4-ому розділі він описував, як Євангеліє впливає на церкву. У 5-ому розділі – як Євангеліє впливає на наше особисте життя. Далі – як Євангеліє впливає на сім’ю. А у сьогоднішньому слові він пише про те, яке Євангеліє впливає на виховання наших дітей і на наше ставлення до роботи. І в цьому особливість Євангелія: коли ми впускаємо Христа у наше життя, Він захоплює усі його сфери. Духовна боротьба за перемогу Євангелія відбувається не лише в наших серцях. Вона ведеться і в наших сім’ях, і навіть у нас на роботі. Наша церква починалася як студентська, де більшість з нас були студентами, і у нас не було ні дітей, ні роботи. Але з часом з’явилися сім’ї, діти, і братам довелося залишати свою улюблену фізику і шукати справжню роботу. І це є ще 2 сфери нашого життя, де має бути видно Євангеліє. Хай Господь благословить нас сьогодні і навчить нас секретам перемоги і у цих сферах.

Перше, діти і батьки (1-4). Прочитаємо разом вірш 1: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» В основі стосунків дітей до батьків лежить слухняність. Але чому діти повинні слухатись батьків? Коли діти ще малі, то вони повністю залежать від своїх батьків. Батьки доросліші за своїх дітей, у батьків більше життєвого досвіду, більше грошей, в кінці кінців більше фізичної сили. Але діти повинні слухатися батьків не тому, що ті більш дорослі, чи більш досвідчені, чи більш багаті, чи більш сильні. Діти повинні слухатися батьків, тому що Бог встановив такий порядок. І нам, батькам, потрібно пояснювати це дітям. Якщо дитячий послух заснований, скажімо, на грошах (батьки вчать, що ми тебе забезпечуємо, тому ти повинен мене слухатись), то коли діти виростають, і стають фінансово незалежні, вони можуть легко забути про своїх батьків. Наша природна залежність від батьків з часом слабшає, у дітей з’являється своє життя, свої погляди, свої сім’ї, і природні зв’язки слабшають. Але якщо вони пам’ятають, що в основі їх стосунків з батьками лежить Божа заповідь, то це дає міцну основу надовго для таких стосунків.

«Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» Якщо хтось навчиться слухатися своїх батьків, то він навчиться слухняності. І далі, у своєму життя, така людина зможе послухатися поради більш досвідченої людини, поради священика, пастиря, керівника на роботі, слухатися законів держави, у якій живе. І в кінці кінців така людина зможе послухатися Господа Бога. Часто можна почути, що я не слухаюся нікого, окрім одного Господа Бога. Але насправді якщо людина не уміє слухатися батьків чи кого іншого, то і Господа Бога не послухає. Господь поставив над дітьми батьків, щоб ті їх слухали. У старших досвідчених людей насправді часто є що порадити молодим і недосвідченим. Вони знають, що потрібно робити, щоб здобути гарну спеціальність, як знайти гарного чоловіка чи дружину, які книги потрібно прочитати, з якими людьми варто дружити, а від яких триматись подалі. Вони можуть порадити, як прожити щасливе і радісне життя. Але молоді часто не хочуть цього слухатися, і все, що їм хочеться, це розважатися, гуляти і «зависати» у Інтернеті. Психологи кажуть, що у молодих людей лише до 22 р.  формується правильне відчуття небезпеки. Це означає, що у них до 22 р. погано працюють гальма у житті. І дорослі люди можуть підказати їм, де варто пригальмувати. Якось мій пастир запросив мене до себе в кабінет, де сиділа одна молода і гарна дівчина, яка щойно закінчила університет. «Ось, – сказав він, є одна гарна сестра. Хочеш створити сім’ю?» Я послухався, і ні разу за останні 16 р. про це не пожалів.

Подивимося вірші 2,3: «Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» Із десяти заповідей п’ята заповідь –  заповідь про пошану до батьків їде з обіцянкою. І що ж Господь обіцяв, якщо ми будемо шанувати своїх батьків? Він обіцяв добре життя на цій землі і довголіття. На перший погляд здається дуже дивним, що добре життя і довголіття на землі напряму залежить від того, як ми шануємо наших батьків. З людської точки зору щоб добре жити на землі потрібно багато грошей, щоб на них купити багато гарних речей і насолоджуватися ними, а щоб довго жити потрібно займатися спортом і їсти корисну їжу. Але ні. Щоб жити добре і довго не землі, потрібно шанувати своїх батьків. Як же це пов’язано? Це не пов’язано природнім чином. Це пов’язано надприродним чином. Цей зв’язок забезпечує сам Бог. Бог дивиться на те, як ми шануємо своїх батьків, і по цьому визначає, яким має бути наше життя. І нам потрібно серйозно ставитись до цієї заповіді. Це означає, що якщо у людини не добре життя на цій землі, чи вона не має довголіття, а помирає від хвороби чи нещасного випадку, то можливо це наслідок непошани до своїх батьків. Якщо діти ненавидять своїх батьків, тримають на них образу, не можуть пробачити, якщо вони не цікавляться ними, не допомагають їм, або якщо вони не хочуть турбуватися про них і віддають у будинок престарілих, якщо їм більше цікавить квартира батьків, а не самі батьки, то хай не дивуються, якщо потім до них прийдуть хвороби і різні біди. Бог дотримує своїх обіцянок. Пошана до батьків веде до доброго життя і довголіття, і навпаки.

Христос говорив про те, що зруйновані стосунки з іншими людьми стають серйозною перепоною на шляху правильних стосунків з Богом. Ап. Павло говорив, що неправильне ставлення чоловіка до жінки є серйозною перепоною в його молитві до Бога. То наскільки ж більшою перепоною наших стосунків з Богом є наше неправильне ставлення до наших батьків! Не може бути духовного росту і стосунків з Богом, коли ми не маємо правильних стосунків з нашими батьками.

Мати Клайва Льюїса померла коли тому було лише кілька років. Під час першої світової війни на фронті він пообіцяв своєму товаришу, що якщо його вб’ють, то він потурбується про його матір. Товариша вбили, і Клайв Льюїс став виконав свою обіцянку. Він взяв цю жінку до себе і приглядав за нею до кінця її життя. У неї був непростих характер, вона любила побурчати і покритикувати, але Льюїс виконав свою обіцянку. Це гарний приклад пошани до батьків.

Прочитаємо 4-ий вірш: «А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» Тут Павло звертається до батьків. Дітей дає Господь Бог. І Він же планує, коли їм народжуватися. Діти не запитують батьків, чи готові вони до батьківства, і часто зовсім несподівано з’являються на світ. Цим вони застають їх зненацька, і батькам приходиться вчитися батьківству терміновим чином. Діти займають важливу частину нашого життя. І велику частину його часу. Яким же чином виховувати дітей? Це глибока і широка тема. Ми не можемо освітити її сьогодні. По ній читають цілі курси лекцій. І батькам усе життя потрібно вчитися, як виховувати своїх дітей. Сьогодні ми подивимося лише принципи.

Перший принцип полягає у тому, що батьки не повинні дратувати своїх дітей. Іншими словами, вони мають створити у сім’ї атмосферу любові, теплоти і довіри. Як же це робити? Перш за все потрібно визнати, що наші діти нам не належать. Дітей дає нам Бог на виховання, а потім, коли діти виростають, вони мають залишити батьківське облаштоване кубло і будувати своє. Ми маємо визнати, що наші діти мають свою індивідуальність, дану їм Богом, і вони можуть відрізнятися від нас. Їх смаки можуть відрізнятися, їх бажання можуть відрізнятися, їх погляди на те, як створювати шлюб можуть відрізнятися. Є приклади, коли батьки віддавати дітей в музикальну школу, коли вона дітям зовсім не подобалася. Коли діти ставали дорослими, вони закидали той ненависний музикальний інструмент подалі від очей щоб більше ніколи його не бачити. Там можна не привити любов, а лише відбити всяке бажання дитини до музики. Тому нам потрібно глибоко поважати індивідуальність дитини.

Іноді батьки через дітей хочуть досягнути своїх амбіцій. Це добре показано у книзі Кроніна Арчібальді «Замок Броуді». Батько Броуді програв на усіх фронтах свого життя – його раніше успішний бізнес збанкрутував, старша дочка втекла з дому, він поступово спивався і ставав алкоголіком. Люди починали зневажати його. Але він хотів повернути собі честь, повагу і стати відомим через успіхи своєї молодшої доньки. Він хотів щоб після закінчення школи воно виграла конкурс на стипендію у відомий університет. Він закривав її у холодній кімнаті і заставляв вчитися. Дівчинка страшно боялася свого батька. Вона була перелякана і фізично виснажувалася. Її історія має сумне закінчення. Коли вона отримала результати іспитів і дізналася, що не вона виграла стипендію, то повісилася. Звичайно, це дещо крайній випадок. Але багато батьків «ламають» своїх дітей, не прислухаючись до їх потреб.

Ми також не повинні вимагати від своїх дітей такого, чого вони ще не в змозі робити. Багатьом батькам не подобається, коли малі діти плачуть і вони вимагають від них, щоб вони замовкли. Але для малих дітей плач – це звичайний спосіб вираження своїх потреб. Не можна вимагати від 4-х річної дитини, щоб вона акуратно складала свої речі – вона ще не в змозі зрозуміти цього. Коли батьки тиснуть на дітей, кричать, або читають суху «мораль», вони створюють напружену атмосферу в домі, що лише дратує дітей і зовсім не сприяє їх вихованню. Згадайте вчорашній день. Вчора був важкий день – субота. Усі були дома, терлися один біля одного, заважали один одному, попадалися на очі. Яка була атмосфера у вашому домі? Атмосфера має ключове значення. Успіх у вихованні визначається атмосферою, і часто кажуть що виховання власне і є атмосфера.

По-друге, батьки мають виховувати дітей в напоминанні й остереженні Божому. Коли створена відповідна атмосфера – довіри, тепла, любові, тоді ми можемо говорити своїм дітям Євангеліє так, що вони це зрозуміють і приймуть. Чого більш за все потребують наші діти? Звичайно вони потребують абсолютної любові батьків, уваги і теплоти. Але перш за все вони потребують Христа. Коли діти живуть з батьками, батьки у якійсь мірі захищають дітей від ударів цього грішного світу. Але дуже скоро прийде час, коли діти підуть від батьків і почнуть самостійне життя. Де ж їм у цьому світі знайти надію, на кого спертися у важку хвилину, де шукати допомоги? Лише на Христа, і лише у Христі. І навіть у дитинстві у дітей є свої духовні пошуки, є свої проблеми, які для них є великими. І тому для них потрібен Христос. Тому батьки мають навчити дітей Божому слову: «виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» В завдання батьків входить познайомити дітей з Божим словом – Біблією, відкрити їм глибину і красоту Божого слова і відкрити їм Самого Христа. Батьки мають молитися за навернення своїх дітей. Вони мають навчити їх берегти Богослужіння і віддавати Богові десятину. Відомий американський проповідник Джонатан Едвардс був сином священика у другому поколінні – і його батько, і його дід були священиками. Ці люди напевно щось знали про необхідність виховання дітей, раз їх діти не втекли подалі від Христа і не розчарувалися в Ньому, коли виросли, а, навпаки, ставали Його служителями. Зауважте, що у 4-ому вірші Павло звертається до батьків – не до пасторів і священиків, не до вчителів недільних шкіл, ні – він звертається саме до батьків. Саме на батьках і тільки на батьках лежить відповідальність за духовний стан своїх дітей. Іноді батьки намагаються компенсувати недостаток духовного впливу на дітей відправляючи їх як можна частіше на різного роду християнські конференції, семінари і таке інше. Хоча все це добрі речі, перш за все духовний вплив на дітей здійснюється через сім’ю. Ми маємо ставитись до виховання дітей як до одного з самих довгострокових проектів у нашому житті, який триває 20 і більше років.

Друге, раби й пани (5-9). Наше християнство має проявлятися і на місці роботи. Взагалі, коли людина думає про роботу і необхідність забезпечувати себе і свою сім’ю – це ознака зрілості. Діти не думають про роботу – діти хочуть лише тратити гроші батьків і розважатися. Павло говорить на прикладі стандартної картини свого часу – панів і рабів. В часи ап. Павла у рабів не було майже ніяких прав. Їх і за людей не вважали. Відомий свого часу римський вчений (Марк Теренцій Варрон) розмірковуючи про сільське господарство, розділяв сільськогосподарські знаряддя на 3 групи: ті, які вимовляють зрозумілі звуки – це раби, ті, які вимовляють незрозумілі – це худоба, і німі – це інвертар. Власник мав право продати раба, і навіть вбити без усяких для себе наслідків. У наш чай майне не лишилося рабів і панів. І у найманих працівників значно більше прав ніж колись у рабів: вони мають право звільнитися з роботи, вимагати підвищення заробітної платні, а то і подати на роботодавця до суду. Але проблеми у відношеннях роботодавця і найманих працівників лишилися ті ж: роботодавцю здається, що працівники недостатньо ретельно працюють і що він платить їм надто багато, а працівників здається, що роботодавець вимагає від від них надто багато, і платить недостатньо. Тому робітники з важким серцем кожен ранок їдуть на роботу, а самі кращі дні в році – це дні відпустки. Робота має значення, тому що від неї залежить забезпечення наших сімей, і на ній ми проводимо половину, а то і більше свідомого часу у дні. І якщо ми хочемо, щоб робота стала благословінням, нам варто прислухатись до слів ап. Павла.

Прочитаємо вірші 5-8:

5 Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа!

6 Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу,

7 служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!

8 Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний.

У той час життя рабів було нестерпним. Але Павло не радив їм піднімати повстання і повбивати своїх панів. Павло радив їм слухатись їх і виконувати свою роботу так, немов вони служать не панам, а самому Господу. Тобто роботу потрібно виконувати так, щоб її було не соромно показати Христу. Багато людей думають, що якби у них була гарна робота, якби їм добре платили, то тоді вони гарно працювали б. Але так як у них погана робота, і платять їм мало, то вони і працюють так-собі. Але це обман. Потрібно працювати на повну силу там, де ти є зараз. Тут ми згадуємо Йосипа, сина Якова, із книги Буття. Брати через заздрість продали його в рабство. Йосип з дому батька, де жив у любові, попав у чужу країну – Єгипет, з незнайомою мовою, іншою культурою, їжею, звичаями, на саме дно суспільства. Але Йосип не здався. Він вивчив місцеву мову, так що коли через багато років зустрівся з братами, то розмовляв як місцевий мешканець. Йосип навчився рахувати і став гарним менеджером. Він працював спочатку в домі Потіфара, царедворця фараона, а потім у в’язниці. Але де б Йосип не був, він працював на совість, як перед Богом, його цінували і йому довіряли. І прийшов час, коли Бог поставив його керувати усією Єгипетською землею!

У книзі Приповістей (22:29) є такі слова: «Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими». Можливо вам зараз не так легко дається робота, і там не такі гарні умови. Але хай ці слова стануть для вас втіхою. Старайтеся у своїй справі стати моторними, і тоді царі вас помітять і поставлять перед собою.

Звичайно, рабство і християнство несумісні. Бог створив кожну людину вільною, і одна людина не має володарювати над іншою. І прийшов історичний час, коли ця істина перемогла, і у США, Англії, а потім і в інших країнах християни домоглися відміни рабства.

Прочитаємо вірш 9: «А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!» Серед нас немає панів, але є люди, які керують невеликими підприємствами або групами. Можливо у майбутньому хтось буде керувати великою кількістю людей. Для керівників важливо пам’ятати, що вони – не боги, і вони не можуть робити все що їм забажається. Вони такі самі люди, які підзвітні як і всі Господу. Ап. Яків застерігав, що невчасна виплата заробітної плати – це дуже серйозна провина перед Богом: «А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: …Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!» (Як.5:1,4) За це на роботодавців приходить лихо. Гнів Божий прийде на таких людей, і вони не зможуть насолодитися неправедно нажитим багатством. Тому якщо ви роботодавець – не затримуйте виплату зарплатні.

Хай Господь дарує нам перемогу Євангелія у наших сім’ях і на місцях роботи. Амінь.

(п. Яків)