Вивчення Біблії: Проповідь “Відкуплення кров’ю Його” (До ефесян 1:7-12)

ВІДКУПЛЕННЯ КРОВ’Ю ЙОГО

До ефесян 1:7-12

Ключовий вірш 1:7: «що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його»

Минулий раз ми дізналися, що у Бога багато дарів, і всі вони знаходяться в одному місці – «у Христі». Цілих 36 разів Павло вживає ці слова «у Христі». Ми також дізналися, що слово «поблагословив» у 3-ому вірші вжито у доконаному виді минулого часу. Таким чином, Божі дари уже зроблені, вони лежать у Христі. І тепер настав час дізнатися, які конкретно дари Бог приготував для нас. Я запрошую Вас до Христа. Ми зараз підійдемо до Нього – вмістилища дарів, і будемо по черзі знімати подарунковий папір, дістаючи і відкриваючи один за одним Його дорогоцінні дари.

Подивимося на вірш 7: «що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його».

Перше, «відкуплення кров’ю Його». «Відкуплення» – це плата за звільнення від смерті чи рабства. У нас також кажуть: «відкупитися». Ви можете спитати: «А що, ми були мертві чи у рабстві?» І те, і інше – ми були і мертві, і у рабстві. У 2:1-3 Павло говорить: «І вас, що мертві були через ваші провини і гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує у повітрі…» До зустрічі з Христом ми виглядали як живі. Ми вранці вставали, пили каву і цілий день чимось займалися. Але насправді ми були духовно мертві. Ми не жили, як хотіли. А натомість, ми поступали за волею якось таємничого князя. Що ж це за такий князь? Це, звичайно, сатана. Ми не були вільними, ми були його рабами. Раб не може робити, що захоче. Раб мусить робити, що йому скажуть. Ми думали що самі щось вирішуємо, приймали рішення і будували плани. Але насправді то була ілюзія, тому що раб нічого сам не вирішує. Це робить за нього його власник. Коли я граю в шахи, і попадається сильний суперник, через кілька ходів я починаю відчувати, що програю. Він може пограти зі мною ще багато ходів, іноді мені навіть починає здаватися, що я вирівнюю, але це лише ілюзія – він лише грається зі мною, як кіт з мишею. Який би хід я не зробив, я програв. Якось чемпіона світу з шахів після поразки запитали, який хід у тій позиції був правильний. Він відповів, що у поганій позиції любий хід – поганий. Так було і нашому житті. Наше життя було у рабстві, і у ньому любий хід був поганий. Що б ми не зробили, це не допомогло б. Нам лишалося лише здатися. Тому що ми були рабами у сатани.

Ап. Петро у своєму 1-ому Посланні сказав: «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя… але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1 Пер.1:18-19). Як правило люди відкуплюються грошима. У часи Петра відкуплювалися сріблом і золотом, у наш час сама ходова валюта це долари. Але коли мова йде про відкуплення від влади сатани, то гроші тут безсилі. Тут потрібна лише кров. Христос заплатив цю плату, принісши Себе на хресті. Кров Христа має силу звільнити нас від влади гріха і сатани, владу відкупити нас. Те саме дієслово вживається, коли народ Ізраїля залишив рабське життя у Єгипті. Тепер ми вільні від влади гріха і сатана. Не тому, що самі вирішили почати нове життя, а тому що повірили в силу Крові Ісуса. Кожен християнин має твердо вірити у той факт, що він більше не раб гріха. Коли приходять сильні спокуси, то здається, що нічого у житті не змінилося, і я лишився таким же. Але я маю вірити, що я – не раб гріха, і маю силу їм противитися. Я думаю що Ізраїльтянам, яких Бог звільним від Єгипетського рабства, час від часу снилося, що вони в Єгипті, що вони раби, і у ві сні бачити злих наглядачів, які жорстоко б’ють їх. Вони просиналися у холодному поту. Але насправді вони вже були вільні. Яке це велике благословіння – бути вільним від влади гріха!

Друге, «прощення провин». Прощення провин потрібно тому, у кого є провини. Якщо у кого немає провин, тому і їх прощення не потрібне. Тому головне питання тут: «А чи є у мене провини?» У наш час люди не втомлюються повторювати: «Я не зробив нічого поганого. Я – добра людина». Навіть злодії у в’язницях виколюють у себе на тілі: «Я не винний!» Більше того, люди вважають що відчуття провини шкідливе для людини, що це показує її слабкість. Їм здається, що людина має бути сильною і не мучитись ніякими провинами. Якось у старших класах ліцею, коли я шукав істину, мені на очі попалась книжка Ніцше «Так сказав Заратустра». У передмові редактор всіляко вихваляв філософа, говорячи про новий ривок у сучасній філософії. Але насправді що це був за ривок? У цій книзі він проголосив смерть Бога. А коли людина відвертається від Бога, то у неї стираються усякі моральні орієнтири. Кращий учень Ніцше Гітлер якось сказав: «Я хочу виростити покоління молодих людей, позбавлених совісті – деспотичних, безжалісних і жорстоких». У світі без Бога сильний володіє над слабким. У світі без Бога немає місця співчуттю і совісті. Їх міняє жадоба до влади і насилля. Світ без Бога жахливий. Коли грішна людина не визнає своїх провин, вона починає робити багато зла.

Але ми живемо у світі, де є Бог. І мусимо визнати, що у нас є провини. Лише людина, яка убила власну совість може стверджувати, що у неї немає провин. Якось один молодий брат доводив мені, що у нього немає ніяких провин, його єдина провина – це що він одного разу розорив гніздо птаха. Але я думаю тоді він був ще дуже молодим. Хто постарше, той добре знає, скільки провин висить на ньому. Провини – це річ, від якої не так легко позбутися. Час не стирає відчуття провини. Провини вони живуть всередині нас і мучать. Відчуття провини призводить до внутрішньої спустошеності і відчаю. Тисячі людей топчуть кабінети психологів, тому що не знають, що їм робити із відчуттям провини.

Більше того, з нашими провинами ми маємо стати перед Божим судом. І чи ви готові на це, не отримавши їх прощення? Пастор Буш розповідає, як якось на одному зібранні, звернув увагу на двох джентельменів, один із яких мав гарну борідку. Коли він сказав про прощення провин, то цей джентельмен з борідкою до іншого і щось сказав. Звичайно, він не почув що, але по виразу їх облич зрозумів, що щось на кшталт: «Прощення провин! Це ж типова пасторська балаканина!» Пастор зупинив проповідь і сказав: «Хвилинку уваги! Я зараз зроблю паузу і за цей час хай кожен дасть собі відповідь на запитання: Чи відмовляєтесь ви навіки від прощення провин, так як воно вам не потрібно. Так чи ні?» В залі запанувала мертва тиша.  Джентельмен з борідкою поблід, і навіть притримався за стінку. Він так налякався! Люди впевнено стверджують: «Я не злочинець!» Але коли справа іде про їх смерть, коли діло приймає серйозний оборот, то я все таки хотів би отримати прощення провин.

Вихід є – і цей вихід це кров Христа. Лише кров Христа може стерти наші провини, як написано: «маємо в Ньому … прощення провин». Євангелія – це історії людей, які через Христа отримали відкуплення і прощення. Матфій був зрадником, якого ненавиділи люди і він сам себе ненавидів. Але одного разу Христос підійшов що нього і сказав: «Слідуй за Мною». Це означало прощення. Він залишив старе життя і послідував за Христом. Гадаринський біснуватий жив у гробах і ходив роздягнений. Він думав що це – свобода. Але день і ніч він мучився від влади бісів, кричав і бився об каміння. Знайшовши його, Ісус звільнив його від бісів. Нарешті він прийшов у себе – і зрозумів, яку свободу дає Бог. Одна жінка прийшла і впала до ніг Ісуса. Фарисей, який був присутній при цьому, подумав: «Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!» Ісус відповів: «Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!» Ця жінка жила у крайньому відчаї, можливо їй не хотілося більше жити. Але у Христі вона отримала радість і мир, прощення гріхів і спасіння. Один із двох розбійників, який висів поруч із Христом визнав свої провини і попросив Христа: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» Ісус йому відповів: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» Цей розбійник не був гідний прощення. Але Христос пробачив його, і ніхто не мав права сказати щось всупереч. Коли цей прощений розбійник у той же день увійшов у золоті ворота раю, то напевно Сам Авраам, Давид та пророк Ісая піднялися і вийшли йому назустріч щоб зустріти його.

У вірші 8 написано: «яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності». Премудрість – це не людська, це Божа мудрість. Таким же чином розважність – не людський розум, а розважність від Бога. Коли ми не маємо премудрості і розважності від Бога, то не бачимо, що Бог уже зробив у нашому житті і у житті інших людей. Нам здається що Бог мовчить і нічого не робить. А якщо ми не бачимо що робить Бог, то лише бачимо, до роблять злі люди, ми бачимо одне лише зло, і наше серце стискується. Якщо люди не бачать, що робить Бог, то вони кажуть: «У моєму житті не було нічого доброго! Кругом одні злодії, вони усе вкрали!» Але коли Бог відкриває наші духовні очі, то це дає можливість розібратися в історії і у тому, що твориться навколо нас, як Бог працює в нас і у інших людях, бачити цю Божу благодать і дякувати Йому.

Третє, єдність. Подивимося вірші 9-10: «об’явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі». Наступний дар – це єдність усього у Христі. Цей дар знаходиться в процесі виконання. Частина його уже готова. Христос на хресті зламав хребет сатані і тому, що роз’єднує людей. Але повної єдності нам потрібно ще почекати. Павло каже: «для урядження виповнення часів…» Це каже що прийде час, коли ця Божа обіцянка здійсниться.

Ми живемо у роз’єднаному, переповненою ворожнечею світі. Люди воюють один із одним. У сім’ях чоловіки воюють з жінками, діти – батьками. Воюють народи – ми бачимо багато війн і військових конфліктів. Людина воює з природою – винищує її – винищує диких тварин, страшно псує екологію, забруднює планету і перетворює її на один великий смітник.  Ми можна щось зробити? Багато людей уже не вірять, що можна перемогти ворожнечу. Вони не можуть навіть перемоги ворожнечу у власній сім’ї. Але Бог працює над цим. Він працює не лише в нашому житті. Бог продовжує роботу в житті інших людей, у всьому світі і працює до виповнення часу, коли усе об’єднається у Христі.

Чому це таємниця? Тому що багато людей так і не зрозуміли, куди іде історія і що відбувається. Один вчений сказав, що не бачить ніяких закономірності  у тому, що відбувається на нашій землі – цьому кусочку бруду, яка літає у нескінченному всесвіті. Але Бог працює в межах усього світу і готує його до славного кінця.

Четверте, спадкоємці. У 11-ому вірші написано: «У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї». Нещодавно я переглянув фільм «Бункер» про кілька останніх днів Гітлера. Перед своєю смертю Гітлер дав кільком своїм послідовникам пігулку з ціаністим калієм – сильним ядом. І ось Гітлер і його найближчі послідовники один за одним чинять самогубство. Як це страшно, які муки їх очікують! І я подумав, що як добре, що ми маємо не такого пастиря. Як добре що ми маємо доброго пастиря Ісуса, який привів нас до життя, а не до смерті. Більше того, Бог зробив нас Своїми спадкоємцями. Хто з нас не мріяв отримати спадок! Якось ми з дружиною почули історію про одного чоловіка, у якого несподівано знайшовся багатий родич у Бразилії і залишив йому у спадок мандаринову плантацію. І я добре пам’ятаю, як нам тоді захотілося, щоб і у нас знайшовся який-небуть багатий родич. Але у нашій родослівній – наскільки я можу прослідкувати в глибину – одні бідні селяни. Однак у Христі ми отримали значно більше, ніж спадок від багатого родича – ми отримали спадок від Самого Бога. І тут Павло каже ще дещо: «на хвалу Його слави» (12). Бог хоче щоб з цього часу, як ми дізналися про це, ми стали поводити себе як спадкоємці Христа. Тепер через нас цьому світу має бути явлений Бог. Що у нас бачать інші люди? Як ми змінилися у Христі? Ми маємо ми в Бозі щоденну радість? Подяку? Мир? Чи живемо ми як ті, які мають спадок у Христі, чи ми постійно чимось незадоволені і втомлені від життєвих переживань? Коли я ще був студентом якось я побачив одного місіонера. У нього на лиці можна було прочитати Божий мир і спокій. Тоді я подумав: «Я також хочу мати такий мир і спокій. Я буду слідувати за Ісусом!» Хай через Ваше життя буде явлений Христос.

Сьогодні ми розпакували кілька подарунків «у Христі»: відкуплення, прощення, єдність та спадок. Давайте подякуємо Господу за ці дорогоцінні дари.

(п. Яків)