Вивчення Біблії: Проповідь “Подивіться… і ви здивуєтеся” (Авакум 1:5-17)

“ПОДИВІТЬСЯ… І ВИ ЗДИВУЄТЕСЯ”

Авакум 1:5-17

Ключовий вірш 1:5 : “Подивіться на оточуючі вас народи, – придивіться і ви здивуєтесь, – будете приголомшені, адже за ваших днів Я вчиню таку справу, про яку ви не повірили б, якби хтось про це розповідав”

Минулий раз ми почули волання пророка Аввакума: “Доки, Господи, благатиму, щоб ти вислухав? Доки волатиму до Тебе про насильство, від якого Ти не рятуєш?” Аввакум жив у злому і корумпованому суспільстві. Ситуація погіршувалася ще й тим, що це суспільство – це був Божий обраний народ. Але там процвітали беззаконня, грабіж, насильство, ворожчені і сварки. Аввакум волав до Бога щоб той втрутився і виправив ситуацію. Пророк скаржився Богові: “Навіщо Ти допускаєш, щоб я побачив беззаконня і дивився на муку?” Він хотів би жити у інший час, коли, здавалося, зла у світі було менше і життя було простіше. Ми хотіли б, щоб війна, якщо їй судилося статися, сталася іншим часом, не в наш, або в іншому місці. Ми хотіли б, щоб усього цього не було. Ми хотіли б жити в більш спокійні часи. У книзі “Володар Перснів” Фродо каже до Гкендельфа: “Хотілося б мені, щоб це сталося іншим часом – не в мій”. Гендельф відповів: “Так думають всі, на чию долю припадає подібне, але це не їм вирішувати. У наших силах вирішувати тільки те, що робити з часом, що нам відпущено”. А що Бог відповів Аввакуму? Що ми бачимо через Божу відповідь?

Перше, Бог чув молитву пророка. Як ми реагуємо на зло, яке бачимо навколо нас? Можна лишатися байдужим, просто знизувати плечима і сказати: “Ну, це життя, це такий грішний світ, в якому ми живемо”. Але можна кликати до Бога про те, що Він втрутився і змінив ситуацію. Пророк Аввакум не був байдужим. Хоча сам він міг зробити небагато, він кликав до Бога, щоб Бог втрутився у ситуацію і змінив його народ. І Бог відповів йому.

Друге, Бог сказав йому подивитися ширше і уважніше. Звернемося до вірша 5:

5 Подивіться на оточуючі вас народи, – придивіться і ви здивуєтесь, – будете приголомшені, адже за ваших днів Я вчиню таку справу, про яку ви не повірили б, якби хтось про це розповідав.

Насправді Бог вже почав робити, але Аввакум нічого не помітив. Іноді Бог чинить щось у відповідь на нашу молитву. А іноді, як у цьому випадку, Бог відкриває нам що Він вже робить і допомагає прийняти Його волю. Бог закликав пророка уважно придивитися до того, що відбувається у світі. А що ж відбувається? Звернемося до віршів 6-11:

6 Ось Я підіймаю халдеїв, – стрімкий і жорстокий народ, який пройде по всіх просторах краю, захоплюючи поселення, що йому не належать.

7 Він страшний і лютий, який за своєю волею вершить судочинство і встановлює власну владу.

8 Його коні швидші за леопардів, а тому вони спритніші за вечірню вовчу зграю. Його вершники женуться галопом і здалеку налітають, наче орли, накидаючись на свою здобич.

9 Кожен з них прагне насильства, – їхні обличчя спрямовані вперед, на схід, захоплюючи численних бранців, наче пісок.

10 Вони глузують з царів, забавляються можновладцями, глумляться над усіма фортецями, – насипаючи земляні вали, заволодівають ними (фортецями ).

11 І знову летять, наче вітер, – підносяться, чинячи злочин і вважаючи свою силу богом.

Бог почав піднімати халдеїв. Спочатку Вавилон – це було невелике місто на березі річки Євфрат. Воно не являло собою якоїсь загрори, і про нього майже ніхто нічого не знав. Світовою силою була Ассирія, яка в 721 р. до н.е. вже завоювала частину Юдейського царства Самарію. Однак на час пророка Аввакума Ассирійська Імперія занепадала. Натомісто сила халдеїв зростала, і вони стали ворогом №1 для Юдеї. Асирійці були жорстокими людьми. Збереглися барельєфи, де Ассирійці здирають шкіру живцем з полонених чи саджають їх на палі. Вони спричиняли людям страшні страждання та смерть. Однак Вавилоняни були ще жортокіші. Вони застосовували тактику “випаленої землі”, де після себе не залишали нічого живого. Вони винищували навіть дерева. Зверніть увага на вірш 7: “який за своєю волею вершить судочинство і встановлює власну владу”. Іншими словами, ці люди не визнавали ніякої вищої влади, і самі визначали, що є мораль, що є добро, і що є зло. Страшні люди. І якщо молитва Аввакума була приголомшливою, то відповідь Бога була ще біль приголомшливою, і викликала в пророка інші запитання.

Звернемося до вірша 12:

12 Але хіба ж не Ти, ГОСПОДИ, існуєш споконвіку?! Ти – мій Бог, моя Святиня, тому ми не загинемо! ГОСПОДИ, Ти їх покликав, аби звершити суд. Скеле моя, Ти їх визначив задля покарання.

Тут знову говорить пророк Аввакум. Він знав про халдеїв і добре зрозумів, що якщо халдеї доберуться до Єрусалиму, то не залишать там нічого. Вони не будуть розбиратися – хто добрий, хто поганий, хто праведний, а хто грішний – вони просто знищать усіх підряд. включаючи і самого пророка. Проблема виявилася більш серйозною, ніж думав чи уявляв собі Аввакум. Пророк думав, що для його народу буде достатньо просто перезавантаження , а виявляється що спасти може лише відкат до заводських налаштувань. Аввакум сподівався що Бог може все вирішити спокійно через джентельменів та дипломатів, але Бог для вирішення цієї проблеми використає злих людей, і використає війну, а не мир. Тут видно, що пророк був дещо наївний з питань, як можна вирішити проблеми свого народу. Однак він висловлює сподівання, що все ж таки Бог не дозволить халдеям знищити все, що “ми не загинемо”. У “ми”, він, звісно, включав і себе.

Таким чином, Аввакум усвідомив, що Бог пошле халдеїв для покарання Ізраїлю. Однак, йому видалося, що це покарання буде надто строгим. Звісно, його народ, Юдеї, стали поганими людьми. Але ж халдеї значно гірші на них! Пророку було важко зрозуміти, що Бог хоче використати дуже поганих людей щоб покарати поганих.

Звернемося до віршів 13-17:

13 Твої очі надто чисті, щоб спостерігати за злом, – Ти не можеш дивитися на злочини. Чому ж Ти дивишся на зрадництво і мовчиш, коли нечестивий намагається пожерти праведнішого за себе?

14 Ти уподібнюєш людей до морських риб, – до плазунів, що не мають провідника.

15 Їх витягують гачком, захоплюють у сіті, заманюють їх у свої неводи, й від цього веселяться та радіють.

16 За це рибак приносить своїм сітям жертву й кадить ладаном своєму неводу, адже саме їм він завдячує своїй ситій долі й смачній їжі.

17 Невже він і далі випорожнюватиме свої сіті й нещадно винищуватиме цілі народи?

В цих віршах пророк описує свою духовну боротьбу. Він намагається зрозуміти: “Боже, так, юдеї – грішний народ, я це бачу. Але халдеї? Вони ж значно гірші! Чому ж Ти, Боже, використовуєш гірших людей щоб виправляти поганих? Подивися, що це за люди? Вони заманюють людей, праведніших, кращих за себе, в сіті і пожирають їх. Вони приносять жертви ідолам, але процвітають – мають ситу долю та смачну їжу”. Пророку здається, що Бог залишає слабші народи просто беззахисними перед сильними народами цього світу. У цих людей немає провідника, який би їх захистив. Сила халдеїв – їх Бог, і, здається, Бог попускає їм так робити. Чому? Відповідь на ці важливі питання ми отримаємо у наступному уривку, де Бог каже зокрема, і про те, що окремо розбереться і з халдеями.

А зараз важливо зробити одне зауваження по віршу 12: “Ти їх визначив задля покарання”. Бог дійсно використав халдеїв щоб покарати Свій народ. Як ми знаємо, у Старому Заповіті Бог встановив завітні стосунки зі Своїм народом. В цьому Завіті були благословення, якщо Його народ буде слухати Його, і прокляття чи покарання, якщо не буде. Тому коли Божий народ не слухав Його і порушував завіт, Бог карав його, часто через сусідні безбожні народи, як то ассирійців, халдеїв чи римлян – про що ясно говорив у Своєму слові. Однак, деякі недобросовісні люди, бажаючи виправдати агресію росії проти України, основуючись на цьому вірші стверджують, що Бог карає Україну через росію за гріхи українців. Це – неправда.

Якось Ісусу розповіли про криваву розправу, яку Пилат вчинив над деякими Галілеянами. Ісус відповів (Лк.13):

2 … Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців?

3 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете.

Українці дійсно грішні люди. І в історії Бог дійсно часто карав народи на вчинене ними зло. Однак у наш час Бог не вступав в завітні стосунки з Україною. Ми живаемо у часи Нового Заповіту, де кожен віруючий вступає у завіт з Христом через кров Ісуса Христа. Тому немає підстав говорити що Бог карає Україну через росію. Так, в історії Бог карав народи за вчинене ними зло. Але потрібно дуже обережно переносити це на наш час. Ми не маємо займати престол судді і робити поспішні висновки. Безперечно, що Бог контролює ситуацію, і Він знає, яке зло допустити, а яке – ні. З таким самим успіхом можна було стверджувати, що Бог покарав Йова, хоча ми знаємо, що біди, які навалилися на Йова, були не через його гріхи. Можна було казати, що Бог покарав Йосипа із Старого Заповіту, коли брати продали його в рабство. Але це було не так. Врешті решт Бог благословив Йова. Бог використав Йосипа щоб спасти Свій народ від семирічного голоду.

Так, українці грішний народ. Однак є народи куди більш грішні за українців, але вони живуть як вареники в маслі. Ми не маємо спішити з висновками, тому що не бачимо повної картини і не знаємо Божої волі.

Бог дійсно використав халдеїв щоб покарати Ізраїль. Але це не означає, що халдеї – це Божі союзники. Бог не співпрацює зі злом щоб чинити добро. Халдеї не визнавали Бога. Їх Богом була їхня сила. Халдеї не знали Бога, їх цікавили лише території, влада, грабунок та здобич. Вони чинили зло, і Бог у Своєму провидінні частково допускав його. Але коли прийшов час, Він покарав халдеїв за гріхи, за зло, яке ті чинили, і зараз немає такого народу і такої країни.

Сьогодні ми почули Божі слова:

В своїй книзі пророк Аввакум ставить два дуже важливі запитання: Перше: “Якщо Бог добрий і всемогутній, то чому він дозволяє зло та несправедливість у цьому світі?” І друге: “Якщо Бог добрий і всемогутній, то чому він дозволяє злим людям знищувати добрих?” Люди, дивлячить на зло навкого, думають, що або Бог не добрий, або не всемогутній. Книга пророка Аввакума запевняє нас, що Божий суд на злі народи точно прийде і не забариться. І він буде таким, що це приголомшить та здивує нас. Так, протягом нашого життя ми можемо цього не побачити. Зло не так просто, не так легко і не так швидко покарати. Ісус навчав, що якщо бажати виполоти весь кукіль, то можна виполоти і пшеницю. Часто Бог карає зло не так швидко, і не так, як нам би цього хотілося. Ми схильні очікувати від Бога швидких рішень, але Бог закликає нас дивитися ширше і глибше. “Придивіться і ви здивуєтесь”.

(п. Яків)