head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Праведний житиме своєю вірою” (Авакум 2:1-20)

ПРАВЕДНИЙ ЖИТИМЕ СВОЄЮ ВІРОЮ

Авакум 2:1-20

Ключовий вірш 4 : “Подивись на зухвалу людину , – немає в її душі правди, тоді як праведний житиме своєю вірою”

Сьогодні ми продовжуємо вивчати книгу пророка Аввакума. В минулому розділі ми читали про ту боротьбу і біль, яку викликав в серці пророка стан суспільства, в якому він жив. Народ, який Бог взяв у Свій вічний Завіт багато в чому жив, як язичники. Там, де мала панувати правда і милосердя, панувало свавілля, жорстокість та насильство. Тож пророк прийшов до Бога з питанням і скаргою. «Доки волатиму до Тебе про насильство, від якого Ти не рятуєш?! Навіщо Ти допускаєш, щоб я побачив беззаконня і дивився на муку?» — запитує він у Бога.

Бог відповідає Аввакуму. Його відповідь можна звести до наступних тез: 1 – Богу не байдуже, Він все бачить; 2 – Він вже почав діяти (підіймає халдеїв), просто Аввакум цього не бачить; 3 – те, що Бог вирішив вчинити сильно усіх здивує: як Аввакума, так і тих, хто викликав таке обурення пророка.

Сказати, що Аввакум був здивований і навіть збентежений такою відповіддю – то нічого не сказати. Власне, ця Божа відповідь породила в нього ще більше запитань. Тому пророк приходить до Бога з наступною скаргою. Він запитує: як Бог може дивитися на весь цей жах, як Він дозволяє нечестивому пожирати праведнішого за себе. Це було щось таке, що виходило за рамки розуміння Аввакума, йшло врозріз з його уявленнями про Бога і про цей світ. Уривок, який ми розглядаємо сьогодні показує нам рішення пророка і Божу відповідь. Нехай Господь допоможе нам зараз і навчить жити вірою у важкі часи, так як Він вчив Аввакума.

Подивіться вірші 1-2: «Я стану на свою варту, підіймусь на фортифікаційний вал і подивлюсь, – почекаю, що Він скаже мені у відповідь на мою скаргу. Відповідаючи, ГОСПОДЬ сказав мені: Напиши видіння і вирізьби зрозуміло на дошках, щоб легко міг прочитати той, хто вміє читати».

В першому розділі ми бачимо велику боротьбу в серці пророка Аввакума. В нього багато запитань до Бога. Усі ці запитання не дають йому спокою. І в 1 вірші ми бачимо певне рішення, яке визріло в серці Аввакума. Що він вирішив? Він вирішив будь-що дочекатися Божої відповіді. В цьому його велич. Це рішення показує, що ті питання, ті скарги, які він приносить Богу – це не якісь теоретичні, умоглядні питання. Це щось, що його насправді турбує, пече. Йому не байдуже до того, що відбувається навколо нього. Йому не байдуже до того, що Бог робить в світі і як відкриває Себе.

Тут пророк порівнює себе з вартовим, який стоїть на оборонному валу і дивиться, чи не наближається хтось до міста. Справа вартового – пильнувати. Він не спить. Він напружено вдивляється в обрій, щоб вчасно попередити місто у випадку небезпеки. Так само Аввакум пильнує. Це не якесь бездіяльне очікування. Пророк молиться, пророк вдивляється в події навколо себе, він хоче зрозуміти, що відбувається. Він очікує Божої відповіді і Божої дії.

І Бог відповідає пророку. Ми бачимо, як Бог наказує Аввакуму записати Його відповідь на таблицях. Навіщо? – для того щоб «легко міг прочитати той, хто вміє читати». Божа відповідь – не для одного Аввакума. Бог дещо планує зробити з цим світом. Він має певний задум і хоче, щоб люди знали Його волю. Для цього Він використовує Своїх слуг. Таких, як Аввакум і таких, як ми з вами.

Вірш 3 каже: «Адже видіння стосується визначеного часу, – воно провіщає, що станеться в кінці, і не обмане. Якщо навіть забариться, продовжуй чекати, бо воно збудеться неодмінно і не запізниться».

Боже слово вірне. Те, що Бог вирішив, обов’язково здійсниться. Можливо, чекати доведеться довго, а може дуже довго, але ми маємо бути певні, що воно станеться, не обмане. Амінь.

Пильнувати – це те, що Ісус наказує робити Своїм учням. Пригадайте розмову на Оливній горі (Мар.13). В цій розмові Ісус попереджає учнів про різні події які стануться з цим світом і з якими вони мають зустрітися, перш ніж Він знову прийде. Точно так само, як Аввакуму, учням не повідомляється, коли все, про що говорить Господь здійсниться. Але воно точно відбудеться, не відміниться, не обмане. Тому в кінці цієї розмови Він каже: «Стережіться, пильнуйте [і моліться], бо не знаєте, коли той час настане… А що Я вам кажу, кажу всім: Пильнуйте!» (Мар.13:33-37).

Що мають робити Божі люди у важкі часи (в такі часи, коли жив Аввакум і в такі часи, в які живемо ми)? – ми маємо пильнувати. Ми маємо дивитися на світ, на події навколо нас, так само, як це робив Аввакум. Ми маємо розуміти в який час ми живемо, розуміти, що Бог робить в цей час і що ми маємо робити. Ісус наказує учням очікувати Його приходу і молитися. І це не пасивне очікування. Він не каже: закрийтеся в своїх церквах і чекайте, коли Я вас заберу. Ні! Ми очікуємо приходу Господа проповідуючи Євангелію світу, звіщаючи своєму поколінню Божу волю, проявляючи любов і турботу до людей навколо нас. Амінь!

Подивіться вірші 4-5: «Подивись на зухвалу людину , – немає в її душі правди, тоді як праведний житиме своєю вірою. Зарозуміла людина насправді подібна до зрадливого вина й не матиме спокою. Вона розкриває свою пащу, наче шеол, – ненаситна, як смерть. Вона підминає під себе всі народи, й поневолює собі всі племена».

Аввакум зустрівся зі справжнім злом, уособленням якого в ті часи були халдеї. Ми говорили про це в минулі рази. Вони йшли по всьому світу, куди лиш могли дотягнутися. Вони руйнували міста, брали полонених, вирубували дерева, грабували і випалювали за собою все. Кожен з них прагне насильства, — каже Аввакум, — вони глузують з царів, глумляться над усіма фортецями, вважають свою силу богом (1:9-11).

Коли ми бачимо це, в нас виникає питання: що штовхає цих людей робити все це? От в мене не виникає бажання, йти кудись в іншу країну, когось вбивати, руйнувати міста. Сподіваюсь, у вас також нема таких бажань. Це ж якась дикість. Я хочу будувати дім, проводити час з дітьми і дружиною, ростити сад, створювати щось гарне. Чому ж цим халдеям не сидиться в дома? Чому вони не хочуть будувати свій Вавилон, робити, щоб там було гарно, добре жити з сусідами, торгувати, щоб був мир і порядок? Що таке має статися з людиною, щоб вона таке чинила?

Насправді, Біблія відповідає на це питання. Зверніть увагу, як Бог називає вавилонян в цих віршах. Він називає їх зухвалими і зарозумілими. Ось що ними керує: зухвалість, гордість, прагнення панування і слави. І, звичайно, ця історія почалася не з халдеїв. Пригадайте перший гріх описаний в Біблії. Що диявол запропонував Єві? Він запропонував їй стати, як боги, самостійно визначати, що є добро, а що є зло. Без Бога, замість Бога. Наступна сторінка – Каїн вбиває Авеля. Чому? – через заздрість, йому здалося, що Бог вважає Авеля кращим за нього. Далі Ламех, покоління Ноя і історія про Вавилонську вежу: «збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягала б небес, і створимо собі ім’я…» (Бут.11:4). Історія людської цивілізації – це історія бунту проти Бога. Історія того, як люди намагаються звеличити своє ім’я відкинувши Бога.

Що керує цим світом? Ап. Іван дуже влучно відповідає на це питання в своєму першому посланні: «Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу» — каже він (1Ів.2:16). Ось що керує людьми в світі, ось чим просякнута наша культура, ось що лежить в основі нашої цивілізації: бажання насолоджуватися (пожадливість тіла), бажання володіти речами (пожадливість очей) і бажання стверджуватися (життєва гордість).

Але що Бог каже про таких людей? Він каже, що такі люди подібні до зрадливого вина і не матиме спокою. Вона розкриває свою пащу, наче шеол, – ненаситна, як смерть. Тобто люди бажають задоволення, бажають володіти речами і гордитися але вони ніколи не наситяться. Це вічний голод, який штовхає на все нове і нове.

Чому халдеям не сиділося вдома? Чому вони йшли від міста до міста, руйнуючи все і забираючи рабів? – бо вони голодні, ненаситні, як смерть. Але вавилонська імперія впаде і за нею прийде ще більш ненаситна імперія, і та впаде і за нею ще одна прийде і т.д. Це те, що відбувається всю історію людства. І це те, що відбувається сьогодні навколо нас. Чого росіянам вдома не сидиться? Чого б їм краще не будувати садочки і школи? Навіщо витрачати космічні гроші на бомби і ракети? Ні, вони лізуть в Україну і погрожують всьому світу. Тому що ненаситні, як смерть, тому що немає в душі правди, а є пожадливість і гордість.

Але… каже Господь: праведний, житиме своєю вірою. Хоча люди в світі живуть керуючись пожадливостями і гордістю. Але світ проходить і пожадливості його, а той хто виконує Божу волю пробуває повік. Праведний житиме вірою. Вірою в те, ким є Бог. Вірою в те, що Бог робить і планує зробити в цьому світі. Довіряючи Богу в кожному дні свого життя. Обираючи не те, що продиктоване гордістю, егоїзмом чи пожадливістю, а те, що служить славі Божій. Так, як жив Авраам, наприклад. Коли він був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – він послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Він ходив по обіцяній землі не маючи власності ані на стопу ноги, тому що очікував міста, архітектором якого є Бог. Жити вірою – це жити так, як жили усі герої з 11го розділу послання до Євреїв. Жити вірою – це наслідувати Христа, який замість належної Йому радості перетерпів хрест і наругу від грішників сів праворуч Божого престолу (Євр.12:2). Амінь!

Решта цього розділу – це те, що Бог відкриває Аввакуму: що Бог збирається робити і в що Аввакум має вірити. Бог виголошує суд на зло цього світу і водночас дає нам надію. У випадку Аввакума це значило суд на халдеїв, але, звичайно, ці слова можна застосувати і до інших злих імперій чи навіть окремих людей.

Перше горе – на тих, хто накопичує те, що йому не належить. Вірші 6-8. Що робили халдеї? – вони забирали те, що їм не належить, те, над чим вони не трудилися. Вони грабували міста і царства. Через кілька років вони мали прийти до Єрусалиму, зруйнувати місто і храм, а все золото і народ землі вони заберуть у Вавилон.

Бог порівнює людей, які накопичують те, що їм не належить з тими, хто живе в борг, привласнює взяти під заставу. В наш час дуже легко жити в борг. Кожен банк пропонує тобі кредитну карточку, є купа компаній, які надають мікрокредити. Яка проблема життя в борг? – в тому, що борги раніш чи пізніш потрібно сплачувати. Тому Бог каже: прийдуть твої позикодавці, потрусять тебе і ти віддасиш все. Брати те, над чим не працював, чого не заробив – це крадіжка, ти крадеш – прийдуть ті, хто тебе потрусять.

Нас жахають історії, коли якісь російські жінки телефонують своїм чоловікам і замовляють в них з України ноутбук для дитини чи пральну машину. І не менше нас жахають історії того, як в Україні якісь чиновники чи хитрі ділки наживаються на крові, привласнюють собі гуманітарні вантажі чи гроші людей. Бог судитиме і те і інше.

Друге горе – на тих, хто здирством будує свій дім (9-11). Хто такий здирник? – це той, хто користується скрутою іншого, щоб мати над ним владу. Так робили лихварі. Людина у відчаї, в скрутних обставинах приходить до нього, бо більше нікуди йти. Він дає в борг, але під такий відсоток за яким не можливо розрахуватися і таким чином робить цю людину своїм рабом.

Бог порівнює таких здирників з хижими птахами, які складають собі гнізда на висоті. Їм може здаватися, що вони в безпеці, ніхто не дістане: я накопичу всі ці гроші, буду грабувати слабких і немічних, користуватися своїм становищем і їхньою слабкістю і тому буду безпечний. Але Бог каже: ні! Каміння в стінах волає… ти втратив право на життя.

Далі Бог каже: «Горе тому, хто будує місто на крові й засновує фортеці на злочинах!» (12). Вавилон, коли Навуходоносор прийшов до влади було невеличким нічим не примітним місто. Навуходоноср відбудував його, зробив чудом світу. Побудував величезний храм, сади на терасах, брами Іштар, які нині зберігаються в Німеччині, наповнив його золотом. За рахунок чого будувалося це місто? – за рахунок рабської праці поневолених народів. Таке величне, таке багате, але збудоване на крові та злочинах! Бог каже: горе, народи трудилися для вогню, це все буде спалене.

«Адже земля сповниться пізнанням ГОСПОДНЬОЇ слави, як море, наповнене водою» (14). Всі ці лихі речі робилися для того, щоб накопичити багатство, підкорити народи, забезпечити безпеку імперії, прославитися. Бог каже: ні! Все це буде зруйноване. Господньою славою буде наповнена земля. Бог прийде і явить Себе, Свою славу в усій повноті. Господня слава стане видимою, явною для всіх. Усі побачать, що є Бог, який карає нечестивого і винагороджує праведного. Такою вірою, в такого Бога має жити праведний. Амінь!

Наступне горе проголошується на того, хто напоює свого ближнього з чаші своєї ненависті (15). Кого напоює? Ворога? – ні, ближнього. Коли в тебе погані стосунки з тим, хто ворогує проти тебе – це ніби природньо. Але є ті, хто ближнього напоює з чаші ненависті. Того хто не ворогує з тобою, того хто нічого поганого тобі не зробив, нічим не спровокував твоєї ненависті. Через те наситишся ганьбою замість слави, пий сам і показуй свій сором. Ти простягаєш чашу ненависті своєму ближньому, за це Бог напоїть тебе з чаші гніву зі Своєї руки.

Останнє горе проголошується на тих, хто покладається не на Бога, а на ідолів. У Вавилона були свої боги: Мардук, Іштар та інші, яким вони поклонялися. В сучасному світі люди не поклоняються виробам з дерева чи з міді. Хіба що виробам з алюмінію і пластику ☺ (смартфонам). Але основне тут – не матеріал з якого виготовлено ідола, а те, що люди покладають свої надії не на Бога, а на речі цього світу. Речі, які не мають в собі ні сили ні життя. «А Господь – у Своєму святому Храмі! – каже нам вірш 20, — Тому нехай мовчить перед Ним уся земля!» (20).

Коли ми дивимося на світ навколо нас, ми бачимо те саме, що бачив і Аввакум. Ми бачимо гріхи і проблеми суспільства частиною якого є ми: корупцію, здирство, насильство і викривлений суд. Ми бачимо сильні імперії, які сіють навколо себе руйнування, смерть і жахи війни. Бачимо, як нечестивий намагається пожерти праведнішого за себе. Ми бачимо світ, людей які женуться за комфортом, насолодами, прагненням нагромаджувати і володіти речами, які не приносять задоволення, не насичують голоду. І, звичайно, як і в Аввакума в нас виникає багато питань: куди дивиться Бог? Чому Він нічого не робить? Як я маю жити в таких обставинах і в такий час? Це слово нагадує нам, що Бог нікуди не подівся. Праведні мають жити вірою в Бога, Який у Своєму святому Храмі. Бога, Який над усією землею, Який дивиться на цей світ, судить праведно, не спить, ніщо не приховано від Його погляду. 20й вірш дає нам надію. Бог там, де Він має бути. Він покличе до відповіді кожну людину і хто оскаржить Його присуд? Одного дня вся земля наповниться пізнанням Його слави, як води наповняють море.

Нехай Господь помилує нас і допоможе в час, в який нам випало жити, в обставинах, в яких ми опинилися жити вірою. Вірою в Бога, Який спасає того, хто покладається на Нього. Спасає того, хто своє життя, своє вчинки і бажання звіряє Йому одному.

(п. Йонатан)