head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Довготерпіть аж до приходу Господа” (Якова 5:1-12)

ДОВГОТЕРПІТЬ АЖ ДО ПРИХОДУ ГОСПОДА!

Якова 5:1-12

Ключовий вірш 5:7 : “Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній”

У світі програмування, де я працюю, є видавництво “Manning Publications”, яке випустило багато книг, назви яких закінчуються одними і тими ж словами “… in action”, тобто “на практиці”. Це гарні книги, де автори навчають застосовувати на практиці отримані знання. У наш час кожен може отримати інформацію. Але який в ній толк, якщо я не вмію застосувати її на практиці? Іноді книгу Якова називають “Faith in action” – “Віра на практиці”. У своїй книзі Яків пропонує нам  кілька тестів щоб перевірити нашу віру. Тому що одна справа – декларувати свою віру, а зовсім інша – пройти перевірку. Одна справа декларувати, що я вірю, що Ісус помер на хресті за людей та прийде вдруге, а жити так, наче Ісус ніколи не приходив і не прийде. Сьогодні ми будемо тестувати свою віру по двум параметрам: фінанси та терпіння у випробовуваннях. 

Перше, не живіть заради грошей! (1-6)

Подивимося на вірші 1-3:

1 А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: 

2 ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! 

3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! 

Коли ми читаємо ці вірші, то може скластися враження, що Яків дуже не любить багатих людей і виявляє до них велику неприязнь. Його мова тут сама жорстка, яку лише можна знайти у всьому його посланні. Коли ми читаємо ці вірші, то іноді навіть здається, що ми читаємо гнівні слова якогось пророка зі Старого Заповіту, а не слова ап. Якова із Нового Заповіту. У чому ж тут справа?

Звичайно, Яків любить всіх людей – і багатих і бідних. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб бути багатим. З Нового Заповіту ми знаємо, що багаті люди багато сприяли проповіді та розповсюдженню Євангелія. За Ісусом йшли услід деякі жінки, які, як написано, “служили Йому своїм маєтком” (Лк.8:1-3) Щоб служити маєтком, потрібно його мати, це були багаті жінки, і вони служили Ісусу! Із книги Дій ми пам’ятаємо бізнес-леді Лідію, яка прийняла Павла у своєму будинку і служила Йому. Лідія була купчихою, багатою жінкою, і сприяла розповсюдженню Євагелія у Филипах. Чому ж тоді Яків стає таким строгим, коли говорить про багатих? Очевидно, тому що насправді дуже важливо, як ми заробляємо і як ми витрачаємо гроші! У своєму посланні Яків наче каже: “Ти – віруючий? Тоді це має бути видно у твоїх справах, у твоїх словах, у твоєму ставлення до ближніх. І, звичайно, у тому як ти розпоряджаєшся фінансами!” 

Ми можемо подумати, що, поскільки ми не багаті, то ці слова нас не стосуються. Звичайно, по українським міркам, ми не багаті. Більшість із нас, наскільки мені відомо, відноситься до середнього класу. Однак по Біблійним міркам багато людина – це та, у якої після того, як вона одяглася та поїла, ще щось залишилося. У Вас щось лишається? Брати та сестри, по біблійним міркам – ми усі багаті! І те, як ми розпоряджаємося нашими фінансами показує нашу віру. Яків сьогодні пропонує нам тест нашої віри, перевірити, чи я лише декларую свою віру на словах, чи я практикую її у житті. 

Звернемося ще раз до 1-го вірша: “А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати”. Зазвичай, ми гадаємо, що багаті люди радіють та насолоджуються життям. Однак їх дійсне положення настільки жахливе, що якби вони дізналися про нього, то плакали б та ридали. Що ж такого страшного зробили ці люди? Перше, вони зібрали скарби на останні дні. Звернемося до віршів 2-3:

2 ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! 

3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! 

Гріх цих людей у тому, що вони невірно розпоряджалися багатством. Коли Бог благословляє мене чи тебе і дає мені більше, ніж мені потрібно для життя, Він очікує, що я буду правильно розпоряджатися цими залишками. Звичайно, ми повинні піклуватися про свої сім’ї. Біблія навчає, що якщо хто не піклується про свої сім’ї, той гірше невіруючого. Ми маємо піклуватися про своїх родичів, про наших ближніх. Але що ще ми маємо робити із залишками? В книзі Малахії ми вивчали, що у Старому Заповіті Божий народ давав десятити, давав приношення на храм, а також приношення для бідних. З десятин забезпечувалися потреби священиків, які служили в храмі. В Новому Заповіті ми також маємо використовувати ці фінанси для проповіді Євангелія, для спасіння тих, які гинуть у своїх гріхах, для того, щоб Боже Царство зростало, для турботи про бідних. Однак ці люди невірно розпоряджалися своїм багатством. Яків каже, що вони накопичували його в 3 речах. По-перше, вони накопичували їжу. Він каже: “ваше багатство згнило”. Скоріш за все Яків говорить тут про продукти харчування. В той час люди накопичували врожаї, в основному ячмінь, пшеницю, схильних до гниття.. По-друге, вони накопичували одяг: “ваші вбрання міль поїла”. І, в-третіх, вони накопичували гроші – золото та срібло (3). Люди накопичують надіючись, що більше не потрібно буде працювати, і тепер вони зможуть сповна насолодитися життям. Це саме думав один багатій в притчі, яку розповів Ісус. Він накопичив добра та міркував так: “Душе, маєш багато добра на багато років складеного. Спочивай, їх та пий, і веселися”. Бог же до нього прорік: “Нерозумний…”” (Лк.12:13-21) Проблема в тому, що люди не можуть зберегти того, що вони накопичили. Не могли у часи Якова. І не можуть у наші дні, хоча зараз для цього є значно більше можливості – є холодильники і технології зберігання. Усе це згниє, його їсть міль, воно ржавіє. А навіть якщо їм і вдастся зберегти дещо, то їх точно не лишиться у цьому світі. І Яків запитує: “А кому ти служиш? Грошам – і накопичуєш їх? чи Богові?” Ці речі, які ці люди накопили, показують справжній стан їх серця і вони будуть свідчити проти цих людей – каже Яків (3б). Вони могли думати, що служать Богові, можливо вона навіть декларували свою віру, та насправді вони служили речам. І їх серце стало як ці речі, які гниють, псуються та ржавіють. 

І Яків завершує в 3-ому вірші: ви зробили це “на останні дні” або, “в останні дні”. Останні дні – це дні перед другим приходом Ісуса Христа. Ми зараз живемо в останні дні. У ці дні нам потрібно жити заради викупної Божої історії, заради проповіді Євангелія, заради Божого Царства. Це – сама нагайна справа, яку Христос заповів пробити Своїм учням. І, якщо вони Його послідовники, то мали це робити. Але чим вони займалися? Вони бездумно та марно накопичували багатcтво. Навіть якщо вони декларували, що були послідовниками Христа, їх справи та напрямок життя показав, що це не так. Вони не жили заради Христа. 

Друге, в чому Яків дорікає цим багатіям – вона обкрадали бідних. Подивіться на вірш 4:

4 Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота! 

Замість того щоб допомагати бідним, ці люди обкрадали їх та наживалися на них. У тих реаліях більшість людей не мали ніяких заощаджень, і жили тим, що заробили сьогодні. Вранці вони йшли шукати роботу, вдень працювали, ввечері вони купували їжу на те, що заробили, з’їдали, і на завтра не лишалося нічого. Тому затримати їм зарплату означало приректи їх та їх сім’ї на голодну смерть. Гріх проти цих людей настільки серйозні, що їх голосіння досягло вух Господа Саваота! Ще лише двічі в Біблії говориться, що голосіння досягає Господа: перший раз – в Бут.4:10, коли Каїн вбив Авеля, і сказано, що “голос крови брата твого звиває до Мене з землі”. Другий раз в Бут.18:20 – це крик Содому та Гомори. Гріх обкрадання бідних прирівнюється до вбивства та гомосексуалізму!

Третій гріх цих багатіїв – це життя заради розкоші та насолод. Подивимося на 5-ий вірш: 

5 Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення. 

Людям подобається комфортне життя і вони прагнуть до комфортного життя. Дійсно, якби люди не прагнули до комфорту, до мерзли б у своїх автомобілях чи носили б воду в своє житло з криниць. Комфорт та насолода – це стиль сучасного життя і головний напрямок сучасних людей. Один із девізів компанії, де я працюю, це “enjoy”. Люди відмовляються щось робити, коли це не приносить налосолди. Але де та межа, коли прагнення до комфорту та насолод перетворюється в розкоші та похоті? Можна сказати так: якщо у Вашому житті Ви не навчаєтеся зрекатися себе, то втрачаєте всякий контроль над своїм життям, і тоді комфорт, розкіш та насолода стають його єдиною ціллю. Такі люди тратять усе своє життя заради розкішного автомобіля чи розкішного житла. Ап. Павло сказав у 1 Тим.5:6: “А котра у розкошах живе, – та живою померла”. Життя заради розкоші – це передчасна смерть. Яків додає: “Ви …серця свої вигодували, немовби на день заколення”. Яків тут вживає терміни з тваринного світу – як вигодовують худобу. Люди, які живуть заради розкошів та насолод, задовольняють всякі свої бажання, вони не здатні контролювати себе. Вони схожі на худобу, яка їсть усе підряд та повніє. Навіщо худобу вигодовують? Щоб заколоти. Тут заколення – це день суду, коли Бог буде судити таких людей. 

І останній гріх цих людей, на який вказує Яків – вірш 6:

6 Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився! 

Не зовсім зрозуміло, про якого Праведного говорить тут Яків. Можливо це Христос, а, можливо, це була просто праведна людина, яка постраждала від рук цих людей. Але тут видно, на що здатні ці люди заради розкоші та задоволень. Розкоші та задовлення можуть видатися невинними забавками багатих людей, але через них вони не зупиняються ні перед чим, заради цього вони готові навіть засуджувати та вбивати невинних людей. 

Ви знаєте, що наразі ми живемо у страшно матеріалістичному світі. Люди готові на багато що заради грошей. В наш час надзвичайно легко впасти у цю матеріальну пастку. І, якщо ми не пильнуємо, то це дуже легко стається. Бог дарував нам автомобілі, квартири, будинки, речі та фінанси. Що нам з цим усім робити? Тепер можна пожити і в своє задоволення? Нам потрібно навчатися віддавати. Єдиний правильний шлях у ці останні дні це бути слабко привязаним до своїх грошей. 

Друге, довготерпіть! (7-11) Звернемося до 7-го вірша: 

7 Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній. 

Християни, до яких звертається тут Яків, стикалися з багатьма труднощами та випробуваннями. Вірші, які ми тільки що вивчали, також стосуються випробовувань – їх притісняли та обманювали багаті люди. Ми також у нашому християнському житті стикаємося з труднощами та випробуваннями. Насправді у всіх людей, не лише у віруючих, є труднощі. Однак деякі випробування є специфічними лише для віруючих. Для прикладу, перші християни страждали через переслідування за свою віру. Невіруючі не страждають від цього. В Україні немає переслідувань за віру, але все одно бувають непорозуміння, несприйняття чи відверте відторгнення християн. Яків добре знав це, і він у віршах 7-11 каже, як з цим справитися. Якщо Ви пам’ятаєте, Яків вже говорив про випробування у 1-ому розділі, в самому початку свого послання (1:2-4). І тут він знову говорить про необхідність терпіння. Так, нам потрібно терпіти труднощі. Часто так трапляється, що нам доводиться терпіти людей, які нас оточують, що буває не легше, ніж терпіти важкі обставини. Перше, на що вказує Яків, нам потрібно терпіти аж до приходу Господа (7а). Ми маємо знати, що випробування не будуть тривати вічно. Максимально, скільки вони будуть тривати – це до приходу Христа. 

Далі Яків наводить приклад рільника, фермера по-сучасному (7б). Фермер готує грунт та садить насіння. А далі йому залишається лише чекати. Далі фермер відчуває свою повну залежність від дощу. У той час посівна проходила осінню. В жовтні-листопаді проходили ранні дощі, у березні-квітні – пізні. Якщо не було хоча б одних із дощів – ранніх чи пізніх – то не було врожаю. Навіть у наш час технологій фермери все одно залежать від дощів. У той час вони залежали повністю. Фермер, після того як посіяв врожай, був повністю безсилий, і мав лише покладатися на одного Бога. Схоже безсилля ми відчуваємо у випробовуваннях, тому що вони не залежать від нас. Якби ситуація залежала від нас, то ми влаштували б собі зручне, комфортне, безтурботне життя. Але ми не контролюємо всього. Ми живемо у час, де люди намагаються усе контролювати, менеджити. Але дуже часто це лише ілюзія контролю. Лише один Бог усе контрлює. Тому у випробовуваннях ми маємо навчатися довіряти Йому та покладатися на Нього. Ми маємо мир не коли усе контролюємо, а коли визнаємо свою безпомічність та довіряємо Господу!

Подивимося на 9-ий вірш: “Не нарікайте один на одного, браття, щоб вас не засуджено, он Суддя стоїть перед дверима!” Часто так трапляється, що люди у труднощах чи випробуваннях втрачають терпіння і в їх серці зявляється гірке незадоволення життям. Часто вони виражають це у тому, що починають нарікати на інших людей та звинувачувати їх у своїх проблемах. Нарікати на братів та сестер у церкві: чому ніхто не помічає, як я страждаю? Як мені важко? Чому ніхто не допомагає? Вони можуть навіть озлобитися проти інших людей, просто тому, що у житті цих людей немає таких страждань, як у них. Завжди, коли я страждаю, здається, що ніхто ніколи так раніше не страждав. Яків каже: не нарікайте один на одного. Ви не маєте права судити своїх братів і сестер, Бог буде судити їх. 

Натомість щоб звинувачувати та судити інших, у труднощах та випробовуваннях нам потрібні гарні приклади, які надихають нас. Подивіться на вірші 10-11:

10 Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім’ям! 

11 Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий. 

У нас немає часу щоб подивитися життя пророків, навіть одного з пророків. Але нам важливо вивчати їх життя, труднощі, з якими стикалися, та благословіння, які отримували. Коли ми вивчаємо життя пророків, то розуміємо, що не лише я один страждаю. Як приклад Яків приводить Йова. Напевно усі чули про страждання Йова.Одного разу він втратив усе – дітей, багатство, здоров’я. Однак Йов пройшов усі ці випробування. Кінець кінцем Бог дав йому більше, ніж той мав спочатку. Що більш важливо, Йов вийшов з цього випробування іншим, зміненим, благословенним. Він зрозумів, що вельми Господь милостивий та щедрий. Тому замість того, щоб нарікати на інших, нам потрібно у випробуваннях бачити, чому Бог навчає нас, що Він вельми милостивий та щедрий. 

Третє, не кляніться (12). Звернемося до 12-го вірша: “А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд”. Чому люди клянуться? Чому вони взагалі придумали клятви? Навіщо вони потрібні? Справа в тому, що ми живемо у світі, який переповнений обманом. Люди обманюють самі, обманюють їх. Якщо будівельники скажуть що виконають ремонт у квартирі за півроку, їх ніхто не найме. Тому вони кажуть що зроблять за 1,5 міс, а роблять півроку. Люди не довіряють один одному. Люди обіцяють одне, а по факту виходить інше.Тому люди придумали клятви для того, щоб їм повірили. Для них уже просто щоб людина сказала – недостатньо. Потрібно щоб вона поклялася. У часи Якова також були клятви: люди клялися небом, землею та іншими речами. Яків навчає не робити цього, а говорити правду, навіть коли це тобі невигідно. Брехня руйнує стосунки, руйнує суспільство, через неї ми живемо у атмосфері загальної недовіри. Людям потрібен хтось, кому можна довіряти. Хай Господь зробить нас людьми, яким можна довіряти! 

Нам потрібна віра, яка працює, “Faith in Action”. Інструменти, які не робочі, ремонтують, або викидають. Хай Господь дасть нам віру, яка працює. Хай допоможе віддавати фінанси, і показувати на практиці, що ми віримо, що Христос прийшов щоб померти за людей та прийде вдруге щоб судити їх. Хай допоможе терпіти у випробуваннях та навчитися, що вельми Господь милостивий та щедрий.

(п. Яків)