Вивчення Біблії: Проповідь “Моліться один за одного” (Якова 5:13-20)
Моліться один за одного
Якова 5:13-20
Ключовий вірш 16 : “Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!”
Сьогодні ми завершуємо вивчення послання Якова. Тому варто коротко згадати, про що воно взагалі.
Зі вступу ми дізнались, що Яків написав це послання емігрантам, які на чужині терпіли немало труднощів та зустрічалися зі спокусами. Тому все послання було спрямоване на те, щоб допомогти їм перемогти.
В 1-му розділі він нагадав їм, що труднощі ведуть нас до досконалої надії. Тому треба просити мудрості у Бога, долати спокуси, не гніватися і виконувати Боже слово. Іншими словами, коли з нами стається щось тяжке чи неприємне, люди часто дивляться в минуле, ніби труднощі – це кінець всього. Але для Бога кінця немає, і труднощі з тим же успіхом стають початком чогось дивовижного, коли ми аналізуємо їх в світлі мудрості Божого слова.
В 2-му розділі Яків учить не зважати на особу, але дотримуватися законів. Це дуже важливо і для нас, адже наші сіди та інші державні установи часто дивляться не на закон, а саме на особу. Ми, Християни, повинні подати протилежний приклад. Також Яків учить підкріпляти свою віру добрими ділами, а не тільки вірити глибоко в серці.
В 3-му розділі він учить приборкувати свій язик, а натомість шукати справжньої мудрості від Бога. Це нагадує нам твердження з Притч Соломона про те, що дурний завжди намагається сказати щось мудре, а мудрий – краще більше змовчить, але навчиться чинити мудро. В наші часи диванних експертів, коли кожен перший знає, як керувати державою, а вибрати відповідальних людей у владу не можуть, це нагадування актуально як ніколи.
В 4-му – показує, що джерело ворожнечі міститься в наших пожаданнях, і звідси виводить необхідність підкоритися Богові, не засуджувати ближнього і поставити всі свої плани в залежність від Бога, а не від своїх пожадань. І знову актуально, адже зараз планетою котиться цунамі різних рухів, які вимагають того, що їм хочеться і заперечують те, як воно насправді.
5-й розділ почався з застереження багатим, щоб не здобували багатство будь-яким способом, аби пошвидше, а не такі багаті щоб не нарікали на інших, що їх плани не спішать здійснитись, але терпеливо очікували Господа. Замість хитрого обману і маленького шрифту треба говорити так, щоб слова “так” і “ні” означали саме це, і нам можна було довіряти.
Чого ще не вистачає в цьому списку для успіху посеред тяжких обставин? Яків додає на завершення ще важливий блок інформації про молитву.
Прочитаємо 13-й вірш:
13 Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!
Про що говорить цей вірш? В першу чергу, він не обмежує нас. Він не говорить, що в стражданнях треба тільки молитися і більш нічого не робити. Він не каже, що співати можна тільки в радості. Радянська пропаганда дуже тонко насаджувала християнам думку, що справа християнина – молитись і співати і нічого не робити. Тому багато хто і зараз сприймає цей вірш саме так. Але коли ми читаємо всю Біблію, ми розуміємо, що це не так. Коли ми страждаємо, треба щось робити, щоб виправити ситуацію. Коли ми радіємо, треба теж щось робити, щоб поділитися цією радістю. Всі люди розуміють, що так треба, і християни не є виключенням. Але у християн є щось іще, а саме стосунки з Богом. І апостол закликає нас і через приємні і через неприємні події в житті наближатися до Бога, а не віддалятися від Нього.
Коли у тебе проблеми, легко думати лише про проблеми і про їх вирішення. У моєму житті двічі було так, що я втрачав роботу. І на перший, і навіть на другий раз, на мій сором, я зразу кидався перечитувати рекрутерські сайти, – без особливого успіху. І обидва рази отримував роботу тільки після того, як згадував, що і цим керує Бог і починав молитись до Нього. Це не означає, що людина не знайде роботу чи іншу потрібну річ, не помолившись. Але саме в труднощах нам легше згадати, як співає Стінг, “how fragile we are”, тобто, “які ми крихкі”. Тоді наші молитви втрачають наліт поверхневої релігійності і набувають конкретики і глибини. Не слід гаяти таку можливість.
Коли ти радісний, тоді легко забути все на світі і думати лише про предмет своєї радості. А Яків закликає нас співати псалми, щоб ми пам’ятали про те, що всяку радість дає Бог. Це хороший час, щоб вчитися дякувати Богу. Послання до Римлян 1:21 стверджує, що гріх починається з невдячності, тому вчитися дякувати – дуже важливо. А хтось сказав, що радість – це найпростіший різновид вдячності. Тому треба спрямовувати її до Бога.
Також емігранти стикалися з хворобами. Тоді медицина була значно гіршою, ніж зараз, і медичної страховки не мав ніхто. Найпоширенішими ліками було “саме минеться”. На легкі хвороби особливо і не зважали, і навіть чоловіки з температурою 37,2 йшли на роботу. Хворобою вважалося, коли людина не може встати і вийти з хати. Але і в цьому випадку лікарі давали гарантію лише того, що візьмуть з тебе багато грошей. Такий приклад ми бачимо в Мк.5:25,26, де жінка, хвора на кровотечу, все своє добро витратила на лікарів, – і нічого не змінилося, аж доки вона не доторкнулася до одягу Ісуса і тоді одужала. І наша сучасна медицина, хоча й просунулася вперед, теж вимагає багато грошей і теж в багатьох випадках, на жаль, не гарантує результат. Тому лікарі добре відчувають, що треба надіятися на Бога.
Прочитаємо вірші 14-16:
14 Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я,
15 і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.
16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!В ті часи олива використовувалася як ліки. Згадайте притчу про доброго самаритянина, який використовував оливу та вино як засоби першої лікарської допомоги (Лк.10:34). Тому це слово не забороняє лікарських засобів. Але також вона використовувалася в ритуалах як символ Божого Духа. Оливою помазували царів на царство та пророків і священиків на служіння. Тому вона вказує на те, що відбувається духовний процес, в якому присутній Бог.
Бог зцілює. Є тому немало свідчень. Особливо Він любить працювати, коли церква молиться разом. Особливо, коли людина сама попросила цієї молитви, бо це показує, що в неї є віра. Кілька років тому у мене досить довгий час боліла спина; інколи біль так загострювався, що я по хаті на чотирьох повзав. І якось я був на одномку служінні, і там на завершення пастор став молитися в тому числі за зцілення. І в тій молитві мене так потягнуло до Бога! І Бог зцілив. Спина не стала ідеальною. Більш того, я гарантую, що колись вона зовсім помре разом з усим тілом. Але вона стала дієздатною і перестала дошкуляти. Бог зцілює, це факт. Є також випадки, коли Він цього не робить. Наприклад, апостол Павло тричі просив у Бога зцілення для себе, але Бог йому відмовив (2Кор.12:7-9), бо мав кращий план. І коли ми читаємо цей уривок уважніше, ми бачимо, що головна тема тут – не зцілення, а стосунки в церкві. Члени церкви мають підтримувати один одного. Хто має проблему, яку не може вирішити, тому треба просити молитви у церкви. В свою чергу, церква має відповідати на проблеми братів і сестер єдинодушною підтримкою. Молитва має бути ревною, в оригіналі – діяльна ,– тобто не просто слова, а і внутрішнє бажання і вчинки, на які Бог у молитві напрвить. Тоді вона має силу.
Особливо зверніть увагу на таку фразу: “і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться”. Слово “підійме” говорить не про лікарняне ліжко, а про відновлення стосунків. Коли винний падав перед царем навколішки, цар міг веліти його стратити. Але міг також підняти, як знак пробачення і відновлення в статусі. У 2-му розділі Яків обґрунтовував єдність віри і справ, тут же він виходить з єдності фізичного і духовного благополуччя. Очима авторів Біблії, людина, хоч і має якісь складові, як тіло, душу і дух, є єдиним цілим, і тому потребує зцілення як фізичного, так і духовного. Часто хвороба призводить до гріха або гріх до хвороби. Фізично здорова людина не є повноцінною, доки її гріхи не пробачені. А гріхів у кожного з нас – під зав’язку. Тож хвороба тут подана як гарний час, щоб замислитись, проти кого ти згрішив, і попросити пробачення. Тіло може бути зцілене – але ж ми знаємо, що це тимчасово, максимум – на кілька десятиліть. А пробачення гріхів починає рух до того, щоб людина стала цілісною і неушкодженою в вічності (1Сол.5:23).
Знаєте, яка найжахливіша відповідь, коли ти попросив у когось пробачення? Це коли тобі відповідають: “Я не розумію, ну як так можна було!”. Така відповідь може загнати в добрячу депресію. Але насправді кожен з нас добре розуміє, як можна згрішити. Хто не грішив ні разу в житті? Та ми профі в тому, щоб накосячити. Якщо хтось з цим не згоден, ідіть сперечайтесь з апостолом Яковом, бо він саме це стверджував на початку 3-го розділу. Тому ми знаємо, як нам потрібно, щоб нас пробачили і прийняли. І коли той, у кого я попросив пробачення, молиться за мене, навіть саме це вже лікує. Бо здоров’я починається з відновлення стосунків з Богом, з ближніми і з самим собою. Брати і сестри, ми відповідаємо за здоров’я один одного. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!
Тема навернення і спасіння грішника продовжується у віршах 19, 20:
19 Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,
20 хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!
Цей грішник відрізняється тим, що не виправився вчасно і не попросив за нього молитись. Пробачити того, хто вже розкаявся і змінився, значно легше. Коли хто заблудить від правди, інтернет-спільнота вважає своїм обов’язком втопити його у гнівних коментарях. Християнська спільнота повинна мати інший інтерес: навернути таку людину і спасти її душу. Не слід величатися над тим, хто вчинив гріх, бо Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками (Рим.5:8). Тобто, Бог тебе полюбив не за карі очі, чорні брови, чи інші хороші якості. Він полюбив тебе такого, якого неможливо полюбити. Щоб допомогти тобі, Він зійшов з неба, обмежив Свої суперздібності, витерпів страждання і був убитий. Все це Він зробив добровільно, не очікуючи від нас якоїсь відплати. Тому потрібно молитися і за тих, хто молитви не просить.
Подивіться вірші 17, 18:
17 Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців…
18 І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!
Щоб молитись, не обов’язково бути якоюсь особливою людиною, з якої можна цвяхи робити. Достатньо розуміти, що мені потрібен Бог. Ілля – видатний пророк, який і вогонь з неба не раз зводив. Але це ми зараз так сприймаємо, а тоді він був простою людиною, яка відчувала все так, як відчуваємо ми, і мала не менше труднощів. Тогочасна влада творила казна що, народ лише пасивно спостерігав, і здавалося, що лише один Ілля виступив проти несправедливості. Але він зрозумів свою потребу в Богові, і тому молився.
Молитва – це не вказівка Богу, що Він має виконати, як замовлення в ресторані. Бог – не офіціянт. Молитва – це дотик до Бога, завдяки якому ми можемо пізнавати Бога, в тому числі, знати, що Він хоче зробити. Думаєте, Ілля сам вирішив, коли треба вмикати і вимикати дощ, і зробив Богу замовлення? А от і ні. Читаємо 1Цар.18:1:
І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі.
Це було Боже рішення, яке через молитву відкрилося Іллі. Бог робить чудеса, але не тому, що ми Його заставили. Але перед тим, як зробити чудо, Він відкриває це тим, хто молиться.
Колись, як я був ще молодим віруючим, стався смішний випадок. У пастиря заглючив принтер і почав друкувати єрогліфи замість кирилиці. Він гукнув мене, щоб я це виправив. Я подивився, і зрозумів, що не знаю, що тут можна зробити. Тому я почав молитись, а потім щось клацнув, і принтер запрацював. Пастирь спитав, як я це зробив, і я чесно розказав. Тоді він сказав, не знаю, серйозно чи це був жарт: “У мене віра не менша, ніж у тебе”. А я у відповідь: “Це дійсно так, просто я помолився, а Ви – ні”. Щоб молитися, не треба бути Іллею. Щоб прощати і піднімати тих, хто зламаний чи хворобою, чи гріхом, не обов’язково бути апостолом чи пресвітером. Молитись один за одного і допомагати один одному стати цілісними – це справа кожного. І хай Бог допоможе нам бути такою спільнотою, в якій Бог діє Своїм зціленням.
(п. Ной)