head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус – світло для світу” (Від Івана 8:12-30)

ІСУС – СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ

Від Івана 8:12-30

Ключовий вірш 8:12 : “Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя”

Ми вже чули, що інші люди кажуть про Ісуса Христа. Якось Ісус запитав Своїх учнів: “За кого люди вважають Сина Людського?” Ми також чули, що учні Ісуса кажуть про нього. В тому з уривку Ісус запитав і Своїх учнів: “А ви Мене за кого вважаєте?” Але в сьогоднішньому слові Ісус говорить про Себе Сам. Ісус каже: “Я – Світло для світу!” Це дуже цінні слова, тому що їх промовляє Сам Господь Ісус. Хай Господь благословить нас сьогодні Своїм світлом!

Звернемося до 12-го вірша:

12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.

Ці слова Ісус промовив в кінці свята кучок. В останній день свята ввечері відбувалася прекрасна церемонія світла. На подвір’ї храму запалювали чотири великі канделябри. Це була згадка про те, як Бог вів свій народ по пустелі вночі вогняним стовпом, освітлюючи їм шлях. Люди раділи, грала музика, вони танцювали. Вони дякували Богові за те, що Той вивів їх з єгипетського полону, годував їх манною в пустелі, поїв водою зі скелі. Світло від храму сяяло на весь Єрусалим. Казали, що хто не бачив свята кучок, той не бачив нічого. Людям могло здатися, що вони отримали все, і тепер можна повертатися по домівкам. Але Христос бачив, що навіть після такого грандіозного свята вони так і залишилися втомленими та спраглими. Якщо вони зараз просто повернуться додому, то повернуться ні з чим. Вони так і не дізнаються, Хто є справжнім Світлом. Тоді Він промовив до них: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя”.

Ці слова Христа – це велика обіцянка. Однак коли у нас є така гарна обіцянка, то є спокуса записати її на стікері, повісити на холодильник, і… забути. Тому коли є така обіцянка, нам потрібно розглянути її уважно: що вона означає, чи може той, хто її дає, виконати її, чи є умови, які я маю виконати? Якщо, скажімо, обіцянку дає людина, то може так статиться, що вона просто не зможе виконати її. Таке буває. Але хороші новини в тому, що цю обіцянку дає Сам Ісус. Він завжди виконує її. Чи є умови для нас? Так, є, Ісус каже, що ця обіцянка не застосовується до нас автоматично. Ми маємо йти за Христом. Що це означає? Фактично, це означає учнівство. Ми маємо вірити в Нього, навчатися у Нього, слідувати Його словам все наше життя. Це означає перебувати з Ним у стосунках. Найбільшу загрозу цим стосункам несе гріх. Якщо ми грішимо, і кажемо, що маємо спільність з Христом, то обманюємо. Якщо ж ми визнаємо наші гріхи, то Христос, вірний і праведний, прощає нам гріхи і очищає нас від усілякої неправди (1 Ів.1:7-9)

Давайте звернемося до самої обіцянки Ісуса: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя. Що Ісус тут обіцяє нам? Насправді багато чого. Одне з перших, на що стає здатна людина, яка ходить за Христом, це розуміти Боже слово і Божі істини. В Дан.2:22 написано:

22 Він відкриває глибоке й приховане; Він знає, що є в темряві, бо в Ньому пробуває світло.

Бог буде показувати такій людині те, що не може показати ніхто інший, і чого вона сама не могла віднайти ніколи. Дещо з цього нам може не сподобатися. Це, скажімо, коли Бог проливає світло на наше серце. В 1 Ів.1:7,8 написано:

7 Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха.

8 Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди.

Ходити в світлі не означає ходити у довершеності. Це означає бачити, яким грішним та зіпсованим ти є і щоб ми з цими своїми гріхами приходили до Христа і благали про прощення. Коли ми ходимо у світлі, Бог відкриває нам ті області нашого життя, які потребують змін, які мають померти і бути поховані.

В 2 Кор.4:6 ап. Павло сказав:

6 Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

Коли ми ходимо у світлі, ми починаємо бачити Божу славу. Задайте собі питання: “Чи зростаю я в пізнання Божої слави?” Це те, що має відбуватися у нашому християнському житті.

В Пс.119:105 написано:

105 Твоє слово є світильником для моїх ніг, світлом на моїй стежці.

Наш світ дуже темний. Це в тому числі означає, що є багато пасток, в які попадають християни. Але коли ми ходимо у світлі, то можемо оминути їх.

В Мт.5:14-16 Ісус сказав:

14 Ви — світло для світу. Не можна сховати міста, що стоїть на горі.

15 І не запалюють світильника, аби поставити його під посудину, але ставлять на свічник, щоби світив усім, хто в домі.

16 Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах.

Христос поклав на нас місію віддзеркалювати Його світло в цьому темному світі. В цьому світі ми не можемо жити як хочемо. Ми маємо світити, щоб показати людям шлях до Христа. Тому Світло Христа дано нам не лише для нашого особистого благословіння. Воно дається і для нашого служіння.

Ап. Павло в Фил.2:14-16 написав:

14 Усе робіть без нарікань і сумніву,

15 щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі,

16 дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився.

Якщо Ви прийшли до Христа, то це означає, що Вас певний час оточували люди, які світили.

Звернемося до 13-го вірша:

13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.

Фарисеї відмовлялися просто так вірити Ісусу, і хотіли ще свідків. В цілому в їх словах є сенс. Коли ми хочемо дізнатися щось про людину, то слухаємо не лише те, що вона сама говорить про себе, але й те, що кажуть про неї інші. Коли хтось проходить співбесіду на роботу, то слухають не лише його самого, але й просять взяти рекомендації інших авторитетних людей. Фактично фарисеї запитують Христа: “А де твої рекомендації?”

Ісус відповів у вірші 14:

14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.

Звісно, у випадку інших людей одне їх свідчення не вважалося б правдивим. Але не у випадку Ісуса. Христос знав, звідки Він і куди піде. Він прийшов від Бога, Він – Син Божий, Він є Сам Бог. Тому навіть одне Його свідчення може вважатися правдивим.

У вірші 15 Він каже:

15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.

Фарисеї наполягали на тому, що Його свідчення не є правдивим, і що Він має замовкнути. Їм здавалося, що вони праві. Але не так. Ісус каже їм, що це не Він, неправий, а вони, тому що вони судять неправильно. Він продовжив – вірш 16:

16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.

Ісус знав, Ким Він є. Навіть під таким шаленим тиском фарисеїв, які погрожували Йому фізичною розправою, Він твердо казав, що прийшов від Бога і що свідчить лише істину. В наш час у багатьох людей є криса особистості. Вони не можуть збагнути, ким вони є. В фільмі “Ідентифікація Борна” головний герой має відмінні навички солдата, але не може згадати, ким він є. Ісус же знав, Ким Він є і що Він може дати цим людям.

Звернемося до віршів 17-18:

17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.

18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!

Тут Ісус звертається до закону Мойсея, що для достовірності свідчення має бути не менше двох свідків. Хоча через унікальність особистості Христа і одного Його свідчення було б достатньо, Ісус каже, що є і другий Свідок – це Сам Бог Отець, Який також свідчить про Нього.

Звісно, н а відміну від Христа. ми не можемо покладатися лише на свою думку про самих себе. Є люди, які надто низько думають про себе: “Я цього не можу”. Тоді Бог піднімає їх самооцінку, і каже: “Ти можеш!” Є, навпаки, люди, які надто високго думають про себе: “То через мене Бог так благословив нашу церкву!” Таких людей Бог упокорює. Коли ми проходимо через кризу особистості, нам не можна покладатися на свою думку про себе. а нам потрібен Господь, що Він каже і що Він думає про нас.

Звернемося до віршів 19-20:

19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.

20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.

Тут фарисеї запитують Ісуса: “Де Твій Отець”? Ми, християни, віримо Біблії, яка розповідає істину про непорочне зачаття Ісуса, що Його батьком є Бог. Але фарисеї не вірили в це вчення. Тоді ходили чутки про те, що Марія вже була вагітна, коли вийшла заміж за Йосипа, і що ніхто насправді не знає, ким був батько Христа. Якось фарисеї кинули Ісусу в лице: “Ми народжені не від перелюбу!” Фактично, вони кидали Йому в лице факт Його незаконного народження. Це фактично як сказати людині: “Ти – байстрюк!” Вони намагалися максимально ранити, максимально дошкулити, принизити Ісуса. Фактично, вони знущалися над Ним: “Ти кажеш що є світло? А давай поговоримо про твоє народження!” Ісусу було сумно за цих людей. Вони вважали себе експертами в Писанні, а це Писання говорило про Ісуса. У ньому було написано, що Месія народиться незвичайним чином. Але ці люди були сліпі.

Звернеемося до віршів 21-22:

21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!

22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?

Ісус тут каже фарисеям: “Я відходжу. Це відбудеться, коли я заплачу ціну за людські гріхи і вокскресну для їх виправдання. Але ви туди піти не зможете”. Не потрібно думати, що тут Ісус не дає можливості цим фарисеям спастися. Але що тут важливо розуміти: вони не хотіли визнавати Його як Месію, йти вслід за ним на цій землі. Чому вони мають захотіти йти за Ним на небо? Це важливе питання: якщо у Вас немає бажання зараз йти услід за Христом, то чому Ви захочете йти за Ним на небо?

Фарисеї відповіли: чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? Вперше вони хотіли познущатися над Христом, коли підняли питання Його батьківства. Тут вони знущаються над Ним вдруге. В їх віруваннях гріх самогубства вважався самим тяжким, і така людина навіки потрапляла в глибини пекла. Біблія не говорить про це, але вони так вважали. Тут вони намагаютья образити Христа, натякаючи, що той піде в глибини пекла, а вони, фарисеї, звісно підуть до раю.

Ісус відповів:

23 А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.

24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.

Тут Ісус говорить їм дуже зрозуміло. Двері до благодаті все ще відкриті, вони все ще можуть повірити, що Він є Месія. Якщо ж вони не повірять, то помруть в своїх гріхах. Ми всі помремо. Але можна померти, те що Біблія називає “в Господі”. Для таких людей смерть – це перехід до Божого Царства. А можна померти “в гріхах”. Для таких людей смерть – це перехід до до пекла.

Звернемося до вірша 25:

25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.

Давайте згадаємо: перше запитання фарисеїв Ісусу було: “Де Твій Отець?” Друге запитання: “Чи Сам Себе Він не вб’є?” В цей раз вони запитують: “Хто Ти?” Коли людина задає Ісусу питання “Хто Ти?” зі щирим бажанням дізнатися про Нього, це чудове запитання. Якщо Ви не знаєте, хто Ісус, візьміть Біблію і почніть читати, і Бог відкриє Вам Хто він є. Але не всяке запитання є щирим. Часто люди запитують не для того, щоб коритися Христу, а щоб противится Йому. Так було і в цей раз. Питання фарисеїв “Хто Ти?” фактично означало “Да хто Ти взагалі такий?”

Ісус відповів:

25 …Я — Початок, що й кажу вам.

26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.

27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

Тоді Ісус сказав їм:

28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.

Ісус не залишив їх. Ісус не поставив на них хрест. Не дивлячись на їх насмішки, неприйняття, спротив, Він все одно помер на хресті за гріхи людей.

29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!

Хоча люди залишили Ісуса, був Один, хто Його не залишав ніколи – Це Бог.

30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.

Не дивлячись на спротив фарисеїм, Світло Ісуса вже світило в світі, і багато людей повірило в Нього.

В цьому слові ми бачимо довгу і досить важку розмову Ісуса з фарисеями. Ця розмова залишає тяжке враження: вони не слухали Ісуса, вони нічого не зрозуміли, ба більше, схоже і не дуже намагалися зрозуміти. Це було дуже сумно, адже ці люди були в гріхах, мали померти у гріхах і піти у пекло. Те, що Ісус взагалі розмовляв із ними все саме по собі дивно, адже він міг скористатися Своєю силою та владою щоб заставити цих негідників замовкнути, щоб провчити їх врешті решт. Але Христос слухав їх, і відповідав на їх запитання. Але в цьому слові є і світло. І це – Сам Ісус, Який проголосив: “Я – Світло для світу!” Не дивлячись на невір’я фарисеїв, багато людей повірили в Ісуса. Світло Христа сяє так само і сьогодні. Хай Господь благословить Вас ходити у Його світлі!

(п. Яків)