Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус був засуджений замість нас” (Від Марка 14:53-15:15)
ІСУС БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ ЗАМІСТЬ НАС
Ключові вірші 14:61,62 : "Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!"
У сьогоднішньому слові Ісус двічі побував на суді: у синедріону та у Пилата. І обидва ці суди були несправедливі і продажні. Але це не просто ще 2 несправедливих суди, яких було так багато в історії. Ісус був засуджений не просто несправедливо. Він був засуджений замість нас. Я молюся щоб Бог відкрив наші духовні очі прийняти, що Ісус був засуджений замість нас і яку благодать це несе для нас.
Перше, суд у первосвященика (14:53-65). Ісуса, після нічного арешту в Гефсиманському саду, повели на суд до первосвященика. Була глибока ніч, але на суд зійшлися всі первосвященики, старші і книжники. У вірші 55 написано: «А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, – і не знаходили». Цей суд з самого початку був несправедливий і упереджений. Ці люди наперед визначили вирок, і тепер лише шукали формальну причину. Для того, щоб засудити людину, потрібні були свідчення. Причому, свідчення однієї людини не приймалися, потрібно було щоб 2 або 3 людей засвідчили про злочин. Багато хто свідчив фальшиво на Ісуса, але ці їх свідчення не були згідні. Було зовсім очевидно, що вони сфабриковані. Тоді деякі встали і кривосвідчили на Ісуса, кажучи: «Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, – і за три дні збудую інший, нерукотворний» (58). Храм стояв в центрі Єврейського суспільства, і вони з великою пошаною ставилися до нього. Того, хто казав що проти храму, очікувало суворе покарання. Але і у цьому їх свідчення не було згідне. В Ін.2:19 написано, що говорив Ісус. Він казав: «Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я поставлю його!» Кажучи це, Ісус говорив що коли Його розіпнуть на хресті, то Він воскресне на третій день, і Сам стане храмом, через який люди зможуть приходити до Бога. Але Ісус не говорив, що Сам буде руйнувати Єрусалимський храм. Ці свідчення проти Нього також не були згідні і провалилися. Якось Ісус запитав натовп: «Хто з вас може Мені докорити за гріх?» (Ів.8:46а), і ніхто нічого не зміг сказати проти Ісуса. Ісус – це Святий Син Божий, який не мав ніякої провини.
Подивимося на вірші 60,61: «Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: «Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?» Він же мовчав, і нічого не відповідав». Свідки, які свідчили проти Ісуса, були всі непотрібні. Вони нічого не добилися, суд не зсунувся з мертвої точки. В залі синедриону запанувала мертва, неприємна тиша. Потрібно було щось робити, і первосвященик взяв ситуацію під свій власний контроль. Він висловив своє здивування тому, що Ісус нічого не відповідав. Як правило, коли нас звинувачують, навіть справедливо, ми обурюємось і захищаємо себе. Тим більше, коли нас звинувачують несправедливо. Але Ісус мовчав. З однієї сторони було очевидно, що обвинувачення неправдиві, і тут не потрібно було ніяких слів. З іншої сторони мовчання Ісуса означає, що Він прийняв Божу волю – взяти на Себе весь людський осуд. У книзі пророка Ісаї написано: «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, і як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст…» (53:7)
В кінці кінців первосвященик запитав Ісуса: «Чи Христос Ти, Син Благословенного?» Це була пастка. Ісус відповів: «Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» Ісус знав, що було дуже небезпечно казати, хто Він є насправді. Але Ісус зробив це. У Нього була чітка ідентифікація того, ким Він є насправді. Наша країна вважається християнською з тисячолітньою історією. Але тебе можуть неправильно зрозуміти, якщо ти скажеш, що є християнином. Але нам потрібно вчитися у Ісуса сміливості щоб свідчити про свою віру.
Почувши слова Ісуса, первосвященик театрально роздер свою одежу в знак великого обурення, та й сказав: «На що нам ще свідки потрібні? Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?» Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен..» (63,64) На синедріоні разом зібралися такі поважні і розумні люди: первосвященики, старші, книжники. І усі вони одноголосно присудили, що Ісус має померти. Як так могло статися? Невже вони усі зійшли з глузду і не бачили, що Ісус не винен? Звичайно, вони бачили, що Ісус не винен. Пізніше, на суді Пилат помітив, що вони видали Ісуса через заздрощі. Ці люди завидували Ісусу. Ісус вигнав торговців із храму і звинуватив їх у формалізмі і поганому впливі на людей. Вони не могли Йому цього простити. Вони не хотіли змінювати власне життя і звички. І тоді вони вирішили просто позбутися Ісуса. Дивовижно, але такий натовп людей прийняв хибне рішення. Сатана часто використовую масовість щоб обманювати людей. Нам не потрібно слідувати за натовпом. Нам потрібно слідувати за істиною.
Християн Римської Імперії переслідували не тому, що вони поклонялися Ісусу. В Римі було багато богів, і нікого не хвилювало, в кого ти віриш. Їх переслідували, тому що вони поклонялися лише одному Ісусу. У них було Писання, на основі якого вони могли відрізнити істину від обману. Невеличкі групи християн не слідували сліпо за натовпом, а слідували за істиною.
Друге, Петро відрікається від Ісуса (68-72). Петро таємно прослідував за Ісусом у двір первосвященика. Він не знав що йому потрібно робити. Він не залишив Ісуса, але і не міг відкрито слідувати за Ним. Коли Ісус просив його пильнувати і молитися, Петро спав. Він зовсім не підготувався до випробовувань. І тепер не мав на що спертися. На подвір’ї первосвященика одна із його служниць вгледіла Петра і каже: «І ти був із Ісусом Назарянином!» Петро тут же відрікся, говорячи: «Не відаю, і не розумію, що кажеш». Півень не міг терпіти такого обману і заспівав в знак протесту. Але служниця попалася допитлива і знову, коли вгледіла його, стала говорити всім: «Цей із них!» Петро знову відрікся. Але тут йому знову почали говорити: «Поправді ти з них, – бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама». Петра видавав галілейський акцент. Петро злякався і знову став клястись і божитись: «Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!» Півень знову не витримав такої брехні і заспівав по друге. На цьому тижні я був у селі. У моїх батьків є гарний півень. Кілька разів на день він вистрибує на паркан і голосно співає, сповіщаючи на все село, що він головний у цьому дворі і щоб інші півні трималися від цього місця подалі. Але цей півень заспівав, сповіщаючи відречення Петра. І тут Петро згадав слова Ісуса: «Перше ніж заспіває півень двічі, – відречешся ти тричі від мене». І кинувся Петро, та й плакати став… Відречення Петра від Ісуса було гріхом. Але одночасно з цим відреченням була зламана величезна самовпевненість Петра. Петро думав, що він сильний. Але реальність показала, що він слабкий. Петро відрікся від Ісуса, але не зламався. Він не залишив Ісуса. Ця подія смирила Петра, і навчила Його покладатися не на себе, а на Бога. Це зробило Петра сильним. Тут він відрікся від Ісуса перед служницею. Пізніше, в книзі Дій, будучи ув’язненим, він сміливо свідчив про Ісуса перед усім синедріоном (Дії 4:1-14). Петро навчився покладатися на Бога і на Боже слово, і це зробило його сильним та сміливим.
Третє, суд у Пилата (15:1-15). Подивимося на вірш 15:1: «А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели та й Пилатові видали». Синедріон не мав права приводити в дію смертні вироки. Тому вони повели Ісуса до Пилата, щоб той підтвердив смертний вирок Ісусу. Пилат запитав Ісуса: «Чи Ти Цар Юдейський?» Первосвященики винесли Ісусу смертний вирок за богохульство. Але вони прекрасно знали, що згідно законів Римської Імперії за богохульство не присуджували смертних вироків. Тому перед Пилатом вони змінили статтю вироку і говорили, що Ісус підбурює народ на повстання проти Риму і каже, що Він є Царем Юдейським. Тому Пилат запитав Ісуса: «Чи Ти Цар Юдейський» Ісус відповів: «Сам ти кажеш». Відповідь Ісуса означала, що Він дійно є Царем. В Євангелії від Івана більш детально описана ця розмова, де Ісус пояснив Пилату, що Він дійсно є Царем, але Його Царство не із світу цього (Ів.18:33-37). Пилат подивився на Ісуса: у нього не було війська, не було зброї, а лише кучка послідовників, які розбіглися із страху. Він не являв ніякої загрози Риму. Він не знаходим в Ньому ніякої провини, яка б заслуговувала на смерть.
Подивимося на вірші 3-5: «А первосвященики міцно Його винуватили. Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: «Ти нічого не відповідаєш? Дивись, – як багато проти Тебе свідкують!» А Ісус більше нічого не відповідав, так що Пилат дивувався». Пилат бачив багато на своєму віку. Він засуджував до смерті сотні злочинців. Він знав, що заради життя люди готові виправдовуватися не лише в тому, чого вони не робили, але й у тому, що робили. Ісуса міцно винуватили. Пілат знав, що Ісус ні в чому цьому не винний, а що первосвященики видали Його через заздрощі. Пилата було важко здивувати. Але він дивувався поведінці Ісуса, що Той мовчав, а не виправдовував Себе. На суді людина має право виправдовуватися. Але Ісус не скористався цим правом.
Пилат знав, що Ісус не винен, і повинен був відпустити Його, тому що Він не винен. Але Пилат боявся гніву первосвященика. Тому він вирішив піти на хитрість: відпустити Ісуса не тому, що Він не винен, а тому що була традиція відпускати на свято розбійника. Подивимося на вірші 6-10. Натовп почав просити Пилата відпустити розбійника. У той час був ув’язнений Варавва, який вчинив вбивство. Пилат думав, що люди захочуть, щоб він відпустив їм Ісуса, який зробив так багато добра, а не вбивцю Варавву. Пилат думав, що він хитрий. Але він не врахував того, що первосвященики ще хитріші. Подивимося на вірш 11: «А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву». Тут ми бачимо диявольський вплив первосвящеників. Коли Ісус входив до Єрусалиму, люди радо кричали Йому «Осанна!» Але тепер, підбурюваний первосвящениками, коли Пилат запитав їх: «А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?» натовп закричав: «Розіпни Його!»
Сьогодні ми бачили два суди. Люди не люблять судів: суди – це трата часу, нервів і грошей. Тому вони намагаються як тільки можна уникнути судів – наприклад, якщо порушили правила дорожнього руку, то дати хабара інспектору. Тим не менше, іноді суду уникнути не виходить. Одного разу в Харкові ми орендували напівпідвальне приміщення для церкви і почали збиратися там зранку на духовний хліб. Через кілька днів сусідка зверху написала скаргу, що ми голосно молилися і завадили її сну. В результаті був суд і нам присудили штраф. Мені дуже не хотілося цього суду, але він таки відбувся. І у кожної людини буде суд, якого їй не вдастся уникнути. В Біблії написано: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр.9:27) Люди не хочуть думати про те, що буде суд Божий. Але він обов’язково буде. Бог дав кожній людині життя, і буде вимагати звіт про те, як вона прожила це життя.
По-друге, на цьому суді усі будуть засуджені. Люди думають, що вони – добрі у порівнянні з іншими, і навіть якщо і попадуть на Божий суд, то не будуть засуджені. Вони уявляють, що не вони, а Бог буде на лаві підсудних, і вони будуть у Нього питати: «Чому у світі так багато страждань? Чому страждають діти? Чому ідуть війни?» Недавно один чоловік сказав мені: «Так, я чиню гріх перелюбу, але за взаємною згодою, тому я не винен». Але насправді питання буде задавати Бог, а вони не смітимуть від стиду навіть відкрити рота. Німецький пастор Вільгельм Буш розповідав, як під час першої світової війни був солдатом, і з товаришем розповідали один одному вульгарні анекдоти. Після наступного анекдоту його товариш не засміявся. Виявилося, що осколок влучив йому в саме серце. «Де він зараз знаходиться?» – подумав майбутній пастор, і зрозумів, що той знаходиться перед Святим Богом. «А там же міг бути я?» – осінила його наступна думка. Дійсно, так, як і написано: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд». Перед Святим Богом ніхто не зможе виправдатись, «бо всі згрішили» (Рим.3:23)
По-третє, Ісус звільнив віруючих від Божого суду, тому що взяв усю провину на Себе. Звичайно, важко читати про несправедливий суд. Цей суд показує, що суспільство хворе. За часів Сталіна мільйони людей були засуджені несправедливо, тоді навіть говорили: «Был бы человек, а статья найдется». Ці суди скалічили життя багатьох людей. Але Ісус був засуджений не просто несправедливо. Він був засуджений замість нас. Він сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, – життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів.5:24). Бог поклав на Ісуса усі гріхи світу і засудив Його. Таким чином Він звільнив віруючих в Нього від суду і дарував вічне життя. Я перечитую 10 Заповідей. Я порушив їх усі. У 6-ій написано: «Не вбивай» (Вих.20:13). Ісус пояснив її так: «Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові». А Я кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєні огненній» (Мт.5:21,22). Звичайно, я гнівався на братів, і ці слова Ісуса холодять серце. Як соромно коли мої гріхи стають відомі людям! Наскільки більше соромно і страшно постати з ними перед святим Богом! У мене немає ніяких шансів виправдатися. Я дякую Ісусу, Який на суді взяв на Себе весь мій осуд і гріхи.
У сьогоднішньому слові ми бачили 2 несправедливі суди: у первосвященика і Пилата. Але вони не є просто ще 2 несправедливими судами, які були, є і будуть в історії. Коли ми знаємо, що Ісус був засуджений за нас, то вони несуть нам Божу благодать, нове життя і надію. Давайте приймемо, що Ісус був засуджений замість нас.
(п. Яків)