Вивчення Біблії: Проповідь “Перша із усіх заповідей” (Від Марка 12:28-34)
ПЕРША ІЗ УСІХ ЗАПОВІДЕЙ
Ключові вірші 12:29-30 : "Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!"
На минулій проповіді ми почули від садукеїв страшну історію про те, як один за одним від невідомої хвороби помирають семеро братів, а за ними і єдина їхня дружина. Я думаю, що з цих фантазерів вийшли б непогані режисери фільмів жахів. Ісус знаходився в Єрусалимі щоб прийняти страждання і хресну смерть за людські гріхи. Думки про це тяготили Його. Однак і ззовні на Нього здійснювався шалений тиск. Ісус побачив, що храм перетворили на базар і виграв звідти усіх торговців. Тоді первосвященики і книжники підступали і допитувалися в Нього: “Якою Ти владою все оце чиниш?” Потім фарисеї та іродіяни ловили Його на слові, задавши запитання про податі: “Давати нам податі чи не давати?” Після цього до нього прийшли садукеї зі своєю страшною історією, де всі герої помирають. Первосвященики, книжники, фарисеї – усі ці люди були духовними керівниками. Вони так багато отримали від Бога і повинні були учити народ Божому слову і жити для Божої слави. Вони повинні були так глибоко знати Писання, що взнати в Ісусі Месію, про Якого говорили Закон і пророки. І вони повинні були прийти до Нього і просити щоб стати Його учнями. Вони носили розкішне релігійне вбрання, служили в храмі, але були ворогами Бога. Як це жахливо. Серце Ісуса розривалося від болю.
Після садукеїв до Ісуса підійшов один із книжників. Можливо учні Ісуса подумали: “О, ще один! Яке каверзне запитання цей вже придумав?“ Прочитаємо 28-ий вірш: “А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?” Але цей книжник прийшов не зловити Ісуса на слові. Він прийшов до Ісуса, тому що бачив, як добре Він відповідав.
І він прийшов і задав Ісусу питання: “Котра заповідь перша з усіх?” Це не був просто пустий інтерес, це було його життєве запитання, яке горіло в його серці і на яке він шукав відповідь. Конфуцій сказав: “Якщо я вранці пізнаю істину, то ввечері готовий померти”. “Що є істина?” – це було життєве запитання Конфуція, заради пошуку відповіді на яке він віддавав своє життя. Якось Мойсей попросив Бога: “Покажи мені славу Твою”. “Який Бог, яка Божа слава?” – це було життєве запитання Мойсея. І у цього книжника, який прийшов до Ісуса, було питання його життя. Він був книжником. Що значить книжник? Книжники це були люди, які працювали з писанням: вони вивчали його, коментували, вчили напам’ять, а також ретельно переписували. Вони порахували кількість букв в кожному слові Писання і поставили контрольні точки, по яким підраховували, чи чогось не пропустили. Сьогодні в математиці і програмуванні це називається “контрольні суми”. Безперечно, він дуже ретельно вивчав писання. В писанні було близько 600 законів, і він намагався вивчити і запам’ятати їх усі. Коли інші ще спали, він вставав рано, щоб вивчати Писання. Протягом дня він також вивчав Писання, тому що був книжником, а книжники повинні вивчати Писання. І ввечері він вивчав Писання. Він був людиною Писання. Коли я лише прийшов в нашу церкву, пастир дав мені для вивчення докторську дисертацію засновника UBF, присвячену вивченню послання до Римлян. Я вирішив проштудіювати її від “корки до корки” і зробив її переклад з англійської. Там Самуїл Лі писав: “Щоб докопатися до суті Біблії, я вивчав її 4 роки. Але навіть після 4 років напруженого вивчення, я не був впевнений, що досягнув мети. Тому я почав новий 4 річний курс. Після 8 років я почав глибше розуміти зміст Біблії, але все одно там залишалося багато складного і незрозумілого. Тому я провів ще 4 роки за її вивченням”. Присвятити цілих 12 років вивченню Біблії це здавалося занадто! Але робота Бога через нього була очевидною. “Отак і мені потрібно вивчати Біблію” – подумав я. Можливо цей книжник таким же чином вивчав Божий Закон, намагаючись докопатися до його суті.
На цьому тижні у нас було зібрання свідчень. П. Марія сказала, що присвятила написанню свідчення по уривку з Євангелія від Мк. 4 години! Цілих 4 години – це здається занадто. Можливо хтось прочитав цей уривок за 5 хв., сказав про себе: “Ну що, мені все зрозуміло” і пішов у своїх справах. Але п. Марія не відступила так просто. Вона знала, що в Божому слові захована велика істина, і вона копала і копала поки не знайшла її для себе. Так і цей книжник вивчав і вивчав закони. Він відчував, що в них заховали велика істина, заради якої варто віддати своє життя. Але їх було так багато, їм було так важко додержуватися одночасно. “Які ж з них головні?” – запитував він себе і не знаходив відповіді. Він запитував інших книжників, ті казали то одне, то інше, і він бачив, що вони не знають. Але коли він побачив Ісуса, то зрозумів, що у Нього є відповідь. І він підійшов до Нього і запитав: “Котра заповідь перша з усіх?”
А чи є у Вас життєве запитання, пошуку відповіді на яке ви посвячуєте своє життя? На які запитання ви шукаєте відповіді, коли вивчаєте Біблію і розмірковуєте над Божим словом? Коли ви приходите на духовний хліб? Коли ідете на Богослужіння? Люди хочуть все отримати надто легко, без праці, пожертви, труда. Але Бог встановив не так. Ісус сказав: “Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам…” (Мф.7:7). Нам потрібно активно шукати і стукати і тоді Він дасть нам відповідь. Хай Господь дасть вам в серце життєве запитання, яке буде горіти там!
Яким же чином Ісус відповів цьому книжнику? Яка ж заповідь перша з усіх? Чоловіки думають, що перша з усіх заповідей це Єф.5:22, де сказано: “Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві…” А жінки думають, що перша із заповідей це Єф.5:25: “Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе…” Подивимось на вірші 29, 30: “Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!” Ісус побавив велике духовне бажання в серці цього книжника, і зразу дав Йому відповідь.
Перше, “наш Господь Бог Бог єдиний”. Ці слова вперше Бог сказав народу Ізраїля в книзі Повторення. У той час вони були оточені багатьма народами, у яких було багато богів. У одного Єгипта, в рабстві в якому вони пробули 400 років, їх були десятки: бог повітря, бог землі, богиня неба, бог загробного світу і так далі. За часів Ісуса їх не стало менше. У греків був також немалий пантеон богів. Їх було так багато, що вони навіть не знали їх усіх, і щоб когось не образити, ставили пам’ятники, які називали: “Незнаному Богові”. Але чому ж черед усіх цих богів Господь Бог є Бог єдиний? Господь Бог є єдиний, тому що він – єдиний істинний Бог. В книзі Буття 1:1 написано: “На початку Бог створив Небо та землю”. Наш Бог – єдиний, хто каже про першопричину виникнення всього. Він дає відповідь на те, звідки виник наш світ і усе що в ньому. Наш Бог – єдиний, тому що Він вирішує проблему гріха. Інші боги – самі грішні. Але наш Бог – святий. Коли люди – згрішили, Він послав в наш світ Свого Сина Ісуса в жертву за наші гріхи. Наш Бог також дає нам живу надію на Небесне Царство для тих, хто вірує в Ісуса. Ніхто у цьому світі не буде жити вічно, кожен помре в назначений йому час. Але Бог дарує живу надію на Небесне Царство. Тому Він і є єдиний Бог. Усі інші боги – це просто вигадки людей, і вони не вирішують фундаментальних проблем людей.
Друге, люби Господа усім серцем. У вірші 30 Ісус сказав: “І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!” В християнстві наші відносини з Богом будуються на любові. Коли ми любимо Бога усім серцем, всією душею, всім розумом і з цілої сили то ми змінюємося в Божий образ і зростаємо духовно. Коли ж люди не люблять Бога, а намагаються щось робити для Нього, то лише втомлюються і відчувають пустоту.
Люди завжди шукають когось або щось, щоб полюбити усім серцем, душею, розумом і силою. Одна жінка могла годинами з великою любов’ю розповідати про свого пса, забуваючи про все на світі. Було очевидно, що вона любила його усім серцем, душею, розумом і силою. Недавно я побачив ролик, де один чоловік з великою любов’ю розповідав про свій автомобіль протягом 40 хвилин! Здавалося, ще трошки і він кинеться цілувати свій автомобіль. Але якщо ми любимо так когось або щось, крім Бога, то нас спіткає глибоке розчарування. Собаки, автомобілі і навіть інші люди недостойні того, щоб їх любили усім серцем, душею, розумом і силою. Лише один Бог достоїн цього.
Але як же нам любити Бога, якого ми не бачимо? Ісус сказав: “Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте! Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів” (Ів.14:15,24). Щоб виявити свою любов до Бога, потрібно слухатись Його заповідей. В книзі Вихід 19:5-6 написано: “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим…” Так, якщо ви хочете показати Богу свою любов, тоді слухайтесь Його голосу. В одній книзі розповідається про те, яку мову любові розуміють ті чи інші люди. Наприклад, чоловіки розуміють мову любові, яка називається “визнання”. Це значить, що чоловіки прагнуть отримати визнання. Але жінки надто багато вимагають від чоловіків і ніколи не визнають їх в достатній мірі. На противагу ним, у жінок мова любові називається “якісне проведення часу”. “Якісне проведення часу” – це нескінченні балачки. Якщо ви хочете показати любов до жінки, то поговоріть з нею. Але чоловіки не люблять говорити. Вони надто зайняті щоб тратити час на пусті балачки. Тому жінки іноді не відчувають любові чоловіків, хоча ті їх люблять. Мова любові Господа називається покора. Ісус догодив Богу через покору. В Фил.2:8 написано так: “Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…” Тому нам потрібно слухатись Бога усім серцем, душею, розумом і силою.
Третє, люби свого ближнього. “А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!” (31). Неважко любити власних дітей, особливо коли вони ще маленькі. Неважко любити тих, котрі люблять нас, котрі багато зробили для нас і служать нам. Але важко любити грішників, котрі лише думають про те, як використати інших у своїх цілях або отримати від них власну вигоду. Важко любити егоїстів, гордих і неслухняних людей.
Зараз є цілі групи людей, які не вірять у можливість любові до ближнього – вони не можуть любити самі, і не вірять, що хтось зможе полюбити їх. Як же тоді бути? Рим.5:8 написано: “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. Бог явив нам свою любов ще коли ми були грішниками. Коли ми знаємо Його любов, то можемо любити ближнього таким, яким він є. В Старому Заповіті розповідається історія про те, як брати Йосипа завидували йому, ненавиділи його і продали в єгипетське рабство. У їх сім’ї були непрості стосунки. Але Йосип зумів простити своїх братів. Коли він здобув владу, то не став їм мстити, а явив їм свою любов. Любов Йосипа змінили його братів.
Прочитаємо вірші 32,33: “І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього, і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!” Тут видно радість книжника. Він зрозумів і прийняв Боже слово. Коли ми глибоко вивчаємо і приймаємо Боже слово, то Бог наповнює наше серце радістю, і ми повертаємося з вивчення Біблії радісно наспівуючи по дорозі.
У вірші 34 написано: “Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його”. Ісус благословив цього книжника. Він глибоко вивчав Боже слово, приймав його і був на правильному шляху до Божого Царства.
В сьогоднішньому слові Ісус вчить нас що наш Бог – це Бог єдиний. Тому нам потрібно любити його всім серцем, душею, розумом і силою. Любити Бога – це виконувати Його заповіді. А Його заповідь це “Люби свого ближнього, як самого себе”. Давайте любити своїх ближніх. Амінь.
(п. Яків)