Вивчення Біблії: Проповідь “Даси Йому ймення Ісус” (Від Матвія 1:18-25)
Даси Йому ймення Ісус
Від Матвія 1:18-25
Ключовий вірш 1:21 : “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”
У Клайва Льюїса є невелике есе, яке називається так: «Що нам робити з Ісусом Христом». Там він розповідає про муху, яка сидить на слоні і запитує: «А що мені робити з цим слоном?» Насправді правильне запитання, яке має задавати муха: «А що цей слон зробить зі мною?» Якось, коли обговорювали концепцію Євросоюзу, виникло запитання: «А що нам робити з Ісусом?» У своєму Євангелії ап. Матвій показує, що Ісус – це наш духовний цар. І питання не в тому, що нам робити з Ісусом, а в тому, що Цар Ісус робить із нами. Що ж Ісус робить із нами? Про це сьогодні розповідає нам Матвій.
Звернемося до віршів 18-19: «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її». Якщо уважно читати ці вірші, то можна помітити одну невідповідність: спочатку написано, що Марія була заручена з Йосипом, тобто Йосип став її нареченим. І зразу ж Матвій називає Йосипа мужом Марії, а Марію – жоною Йосипа (24). Здається так, наче після заручин молоді уже вважаються мужем і жоною. Насправді, по єврейській традиції так і було. Заручені ще певний час – рік, два – не жили разом, але вважалися мужем і жоною. Не так давно в Україні ввели послугу: «Шлюб за добу» і дуже цим пишалися. Але тоді у євреїв до шлюбу ставилися значно серйозніше. Була лише послуга, якщо можна так сказати, «шлюб за рік». Те, з ким ти проживеш більшу частину життя, не можна віддавати на відкуп швидкоплинним почуттям. Тому була серйозна процедура заручин та випробовувальний термін, коли молоді мали довести серйозність своїх почуттів та рішень.
Подивимося на вірші 19-20, 24-25:
9 А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
20 Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: “Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній – то від Духа Святого”
24 Як прокинувся ж Йосип зі сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, – і прийняв він дружину свою.
25 І не зав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус».
Йосип було подумав, що Марія його зрадила. Коли тебе просто ігнорують, то це надзвичайно ранить. Коли ж тебе зраджують, людина відчуває, наче меч пройшов у її серце. Коли тобі зробили боляче, ти хочеш зробити боляче у відповідь. Але Йосип опанував свої почуття, зміг взяти себе в руки, і хотів розірвати заручини, але не зробити боляче Марії у відповідь. Однак уві сні Ангел від Господа прийшов до нього і попередив, що зачате в ній – від Духа Святого і сказав взяти Марію своєю дружиною. Йосип поступив, як звелів йому Ангел і прийняв Марію своєю дружиною. Йосип прийняв на себе сором Марії, тому що люди ще довго пам’ятали, в якому положення вона вийшла заміж (Ів.8:41). В цьому плані вчинок Йосипа нагадує нам вчинок Христа, Який взяв на Себе наш сором. Йосип забезпечив Ісусу положення у суспільстві. Звичайно, Ісус – це Божий Син. Але звичайні люди часто бачили в Ньому лише просту людину. Так ось, із байстрюка, Який народився поза шлюбом, завдяки вчинку Йосипа Ісус став сином Йосипа, сином теслі, сином нащадка Давида. Йосип і Марія – це приклад покори. Тричі Ангел являвся Йосипу – перший раз тут – коли йому було потрібно прийняти Марію, другий раз – коли піти в Єгипет, переховуючись від Ірода, і втретє – коли було потрібно повернутися. І тричі Йосип послухався. Це завдавало Йосипу чимало клопоту, його спокійне життя закінчилося, але той слухався і не скаржився. Йосип – це приклад справжнього чоловіка. Коли чоловік може справитися зі своїми емоціями, коли він готовий послухатися Бога, навіть коли це означає терпіти різні труднощі – то це справжній чоловік. За такого не страшно вийти заміж.
Про Марію написано в Лк.1:48: «що зглянувся Він на покору Своєї раби». Марія також покорилася Богу. Її спокійне життя також закінчилося. Вона мала народити дитину у хліву, поневірятися на чужині в Єгипті, бачити смерть на хресті свого сина. Але Марія послухалася Бога. Йосип та Марія – двоє простих людей, які покорилися Богу, і Бог дорогоцінно використав цю сім’ю щоб через неї привести у цей світ Спасителя Ісуса.
Вагітність Марії від Святого Духа – це велике чудо. Матвій не пояснює, як це сталося, він пише просто: «виявилося» (18). Раз Матвій не пояснює, як це могло статися, і ми не будемо намагатися. Але звернемо увагу на інше – чому Ісус мав народитися таким чином, а не через звичайні подружні стосунки? Прочитаємо вірш 21: «І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». Ісус мав народитися саме таким чином, щоб стати нашим Спасителем. Через гріх Адама у світ увійшла смерть. Тобто не лише сам Адам став смертним, але і все його нащадки. Усім нащадкам Адам передав заражену гріхом кров. Грішний Адам народив грішних нащадків, які у свою чергу народили грішних нащадків і так далі. Через гріх усі помирають. Це було порочне коло смерті. Але Ісус не народився від Адама. Ісус народився від Святого Духа. Тому Ісус перериває це порочне коло смерті. Ісус не вспадкував гріх Адама – Ісус народився безгрішним і прожив безгрішне життя. Саме тому Він міг понести на Собі гріх світу.
«… бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (21б). Тут проходить фронт, на якому вирішується доля людей – чи готові вони прийняти Ісуса як Спасителя від їхніх гріхів. Часто люди в цілому не проти прийняти допомогу. Нам усім час від часу потрібна допомога. Але Бог пропонує людям дещо інше, ніж вони очікують. В цілому люди не проти прийняти матеріальну допомогу. Люди хочуть високі зарплати і гарні пенсії. Люди самотні, і їм потрібен той, з ким можна поговорити те що називається «по душам», хто може їх вислухати. Люди хворі різними болячками, і вони хочуть одужати. Люди хочуть миру у їх країні. Тому коли мова заходить про ці всі речі – про зарплати і пенсії, про медицину – люди проявляють жвавий інтерес. Люди надзвичайно активні в соціальних мережах, хоча ті не можуть дати справжнього спілкування, а лише створюють його ілюзію. Але коли мова заходить про спасіння від гріхів, вони втрачають інтерес, тому що не вважають що це їх стосується. Можливо, від гріхів потрібно спасати розбійників у в’язницях, але не їх – чесних громадян, які не зробили нічого поганого.
Часто навіть християни не усвідомлюють, з якої безодні гріха Бог їх спас, тому коли їх просять розповісти про Божу благодать у їх житті, не знаходять чого сказати. Чи не тому наші зібрання часто видаються такими безсилими, що ми не говоримо про те, що Ісус спасає від гріхів? Коли ми хворіємо, то йдемо до відповідних лікарів, і волею-неволею, нам, щоб одужати, приходиться розбиралися у своїх хворобах і боротися з ними. Коли боліють зуби, потрібні 3 лікарі: стоматолог-терапевт, стоматолог-хірург та ортопед. Ми платимо гроші і налаштовуємося терпіти біль заради одужання. Коли хворіє шлунок, потрібно іти до гастроентеролога, і також часто проходили неприємні процедури, як то ковтання зонда чи дуоденальне зондування. Ми сідаємо на дієту, обмежуючи себе в тому, що любимо. Але що робити коли нас мучать гріхи? Нам потрібно йти з ними до нашого духовного лікаря Ісуса, тому що лише Він один може спасти від них.
Недавно на катехезі в Чт. ми говорили про етапи спасіння – відкуплення та освячення. Відкуплення – це юридичне проголошення нас невинними перед Богом завдяки нашій вірі в Ісуса Христа. Це одностороння Божа благодать, тому що Бог вибирає нас, приходить до нас і дає нам віру. Але далі починається етап освячення – це коли Бог починає діагностувати та лікувати наші гріхи. Це тривала і складна процедура, і вона вимагає нашої участі. Якщо лікар прописав мені дієту, а я її не дотримуюсь, тому що не хочу нічого змінювати у своєму житті, лікування не принесе користі, і я буду страждати від хвороб шлунку до кінця життя.
У 1723 р. американський пастор Джонатан Едвардс у своєму щоденнику написав: «Вирішую робити все залежне від мене для створення, збереження, зміцнення та підтримання миру… Вирішую кожну ніч перед сном перевіряти, у чому я був недбалий, які гріхи скоїв, у чому я поступився своїми принципами; те ж саме робити в кінці кожного тижня, місяця та року». Таких рішень у нього є 70. Коли я читаю їх, то бачу, наскільки серйозно ця людина боролася зі своїми гріхами, тому що знала, що Христос прийшов щоб спасти грішників.
Тому тут ми маємо зупинитися і задати собі запитання: «Чи знаю я свої духовні хвороби так же добре, як фізичні? Чи дотримуюсь я процесу лікування, прописаного Господом? Чи покладаюсь на «авось» – що вони пройдуть самі собою?» Серйозні хвороби – а проблема гріха є серйозною – не проходять самі собою. Вони вимагають довгого і копіткого лікування. Давайте пам’ятати, що Ісус прийшов спасти грішників.
Є така гарна американська народна пісня: «Грішнику, підготуйся, до своєї смерті» (“Sinner you better get ready”). Але ось питання: «Як же грішнику приготуватися до своєї смерті?» І правильна відповідь тут лише одна: нам потрібен Ісус, Який спасає людей від їхніх гріхів.
Ап. Матвій наводить нам ще одне ім’я Ісуса. Прочитаємо вірші 22-23: «А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: “Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення “Еммануїл”, що в перекладі є: З нами Бог”». Матвій, який написав це Євангеліє, був збирачем податків для Римлян. Євреї ненавиділи його, тому що він зрадив свій народ. Римляни також зневажали його, він був потрібен їм лише поки приносив гроші, а потім були готові викинути його на смітник, як відпрацьований матеріал. Матвій відчував, що нікому у цьому світі не потрібен. Якщо він помре, то хтось полегшено зітхне, кажучи, що у світі на одного негідника стало менше. Ніхто не дружив з ним, він був дуже самотнім. Людина – це соціальна істота, вона дуже болісно переносить самотність. Зараз люди намагаються бути активними в соціальних мережах, але соціальні мережі дають лише ілюзію спілкування. Людям немає з ким поговорити, як то кажуть «по душам». Їх спілкування дуже поверхневе. Коли двоє людей шепчуться з серйозним виглядом обличчя, вони не відкривають одне одному свої глибокі секрети, а скоріше за все розповідають дешеві плітки про когось іншого.
Так ось, якось до такого самотнього і нещасного Матвія прийшов Ісус і запросив стати Його учнем. Він справив на Матвія таке враження, що той залишив прибутковий бізнес і послідував за Ним. Ісус став Спасителем Матвія. Ісус став його другом. Матвій більше не відчував себе самотнім, тому що з ним був Ісус. Коли з нами Ісус, ми не самотні. Коли з нами Ісус, ми відчуваємо себе потрібними і важливими.
Подивіться ще раз на вірш 23: «“Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення “Еммануїл”, що в перекладі є: З нами Бог”». Еммануїл – це єврейське слово. Але Матвій зразу ж додає його переклад: «З нами Бог». Матвій хоче, щоб значення цього імені взнав кожен. Він привертає нашу увагу до цього імені. У Христі кожен знаходить те, що йому дійсно потрібно: спасіння і справжні стосунки. Серед нас багато інтровертів, від який часто не почуєш і слова. Але навіть інтровертам потрібні справжні друзі. І як добре, що ми завжди можемо прийти до Ісуса і сказати Йому: “Ісус – я втомився і заплутався у житті. Дружина/чоловік мене не розуміє. Я такий радий що Ти завжди можеш вислухати мене”.
Сьогодні ми дізналися про те, що Ісус – наш духовний Цар і що Він робить для нас. Він спас нас від гріхів. Він прийшов до нас, щоб лікувати наші духовні рани. Він прийшов, щоб бути нашим другом.
(п. Яків)