head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?” (Від Матвія 8:23-34)

ХТО Ж ЦЕ ТАКИЙ, ЩО ВІТРИ ТА МОРЕ СЛУХНЯНІ ЙОМУ?

Від Матвія 8:23-34

Ключовий вірш 27 : “А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?”

Уривок, який ми розглядаємо сьогодні, продовжує велику тему, яку ми почали декілька тижнів тому. Через різні події і ситуації Матвій демонструє нам царську владу Христа і характер Його Царства. Світ, в якому ми живемо, сповнений усілякої темряви, хвороб і бід. Він сповнений хаосу, подій і речей, які ми не в змозі контролювати. Але над усіма ними має владу Бог, який створив цей світ. Цю саму силу і владу ми бачимо в особистості і слові нашого Господа, Ісуса Христа.

В сьогоднішньому уривку Ісус виявляє Свою владу над природою і над духовним світом. Він словом втихомирює бурю і виганяє нечистих духів. Він приносить порядок і мир туди, де царював безлад. Він знову являє нам Своє Царство. Нехай Господь допоможе нам зараз, коли ми приступаємо до Його слова і відкриє нам Ісуса Христа, Царем і Господом над усім світом. Нехай Господь дасть нам через це слово Свій мир і укріпить віру.

Подивіться вірші 23,24: “І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав…”

В минулому уривку ми застали Ісуса та учнів буквально однією ногою в човні. Певний час Він вчив та проповідував в Капернаумі. Явив там багато чудес, зцілив багатьох і багатьох звільнив від нечистих духів. До Капернауму почали сходитися люди з усіх околиць. Ісус став популярним і багато людей хотіли слідувати за Ним. Але Ісус попереджає про високу ціну учнівства. Насправді, ця ціна завжди більша ніж ми можемо і готові заплатити. Ми не можемо уповати на своє рішення слідувати за Христом і свою вірність. Але ми можемо твердо вірити у вірність Бога, який обіцяє, що Той, хто почав в нас добру справу, буде сильний і завершити її. Ми можемо твердо вірити в Христа, який молиться за нас і посилає нам Свою благодать, щоб в лиху годину ми могли встояти в Ньому. Амінь.

І ось останні слова вже були сказані. Ісус з учнями сідають до човна і відпливають. Нічого не віщує біди, але ось раптом, неочікувано на озері зривається буря. Вітер підіймає величезні хвилі, вода заливає невеличке рибацьке судно. Учні Ісуса — досвідчені рибалки, вони добре знають це озеро, добре знають, які серйозні бурі тут часом трапляються. І дуже добре усвідомлюють небезпеку тієї ситуації в якій вони опинилися. А Ісус спав…

Мені довелося якось побачити Галілейське озеро. Не тільки побачити, а і скупатися в ньому (хоча на дворі був січень). В ті дні озеро було спокійне. Але, вчені кажуть, що сильні бурі там і справді не є чимось надзвичайним. Озеро оточене горами і знаходиться ніби в чаші, на 200м нижче рівня моря. Зазвичай, завдяки цьому там тепло і спокійно. Але, коли зривається західний вітер, на озері піднімається серйозна хитавиця.

Так було і в цей раз. Час йшов, буря не втихала, ситуація ставала дедалі гіршою. А Ісус все ще спав… Що ж вчинили учні? Подивіться вірші 25,26: “І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…”

Коли увесь рибальський досвід і мудрість не допомогли, перелякані учні вирішили збудити Ісуса: “І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!”. Я уявити собі не можу, чого, яких саме дій очікували учні від Ісуса в цій ситуації. Але вони явно не очікували того, що відбулося далі.

Напевне, Ісус був не дуже задоволений, що Його розбудили і не дали виспатися. Тому спочатку Він дорікає учням: “Чого полохливі ви, маловірні?”. А далі Він не кличе якихось ангелів, не відкриває портал на беріг, ні. Він просто звертається безпосередньо до вітру і моря. І, о диво!, вони, слухняні Його слову, миттєво втихають. І тиша велика настала…

В цій ситуації нам зрозуміла поведінка учнів, їхні слова і їхня реакція на небезпеку. Вони бояться. Ми також боїмося, коли стикаємося з реальною загрозою щось втратити: здоров’я, фінанси, щось чи когось дорогого серцю, кінець кінцем саме життя. Чи можна дорікати людині за те, що вона злякалася? Чи є серед нас такий герой, який може сказати: “я нічого не боюся”? Ми боїмося, це природно. Питання в тому, що ми будемо робити зі своїми страхами далі. Страх паралізує, робить нас слабкими, ні на що не здатними. Не дає зробити наступний крок. Як нам подолати свої страхи? Слова Ісуса дуже явно показують, що проблема страху дуже тісно пов’язана з проблемою нестачі віри (маловірством). Коли ми мало віримо, тоді ми багато боїмося.

Кілька тижнів тому мені до рук попала книжка з досить цікавою назвою: “Коли люди великі, а Бог маленький”. Я її ще не читав, можу лише здогадуватися, про що вона, але назва мені сподобалася. І якщо в цій назві слово “люди” замінити на “проблеми”, то ми отримаємо опис тієї ситуації, в яку потрапили учні і потрапляємо ми іноді: “коли проблеми великі, а Бог маленький”.

Ми потрапляємо в різні життєві халепи і вони виглядають для нас справді великими. Іноді вони таки і є справді великі. І вони видимі. Вони полонять наші думки. А Бога в цей час ми не бачимо, Він здається далеким і маленьким.

Що бачили учні? — великі хвилі, сильний вітер, човна заливає водою. На фоні цієї стихії Ісус здається їм таким маленьким: бідний втомлений вчитель, що без сил задрімав десь в куточку. Хіба їх взагалі можна порівняти? Але ось, Ісус піднімається, говорить до вітру й моря і вони слухаються Його. Раптом настає велика тиша. Тільки що це була просто смертельно втомлена людина, а тепер з ними в човні стоїть Той хто велить морю.

Хто Він такий? Для юдеїв море — це символ хаосу і суду, воно темне і невгамовне. В усій Біблії є лише Один, хто керує ним і воно Його слухає. Це Бог. Пс.106 вірші 25 і 29 кажуть: “Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його… Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі”.

Недавно я ходив на СТО, забирати машину і там на території бігала собака. І ось ця собака мене внюхала, щось їй не сподобалося і вона зайшлася на мене гавкати і не відстає. Я їй кажу: “замовкни! перестань!” Але де там… вона знає своє діло.

Мене не слухає навіть пес, бо не знає мене (кіт знає, але все одно не слухає). Але творіння знає свого Творця. Коли Ісус говорить слово — воно виконується зразу. Вмить Ісус став для учнів і інших людей настільки великим, що більш ні про що вони й думати не могли: “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?” (27).

Як же нам долати страх? — тільки вірою в Христа і Його обіцянки. Ісус не обіцяє нам, що в наших життях не буде штормів і проблем. Більше того, навіть в життях віруючих іноді ці шторми мають трагічний фінал. Чомусь вчора мені згадалися події десятирічної давнини, коли 5 мусульманських юнаків в Туреччині прийшли на вивчення Біблії і по-звірячому жорстоко вбили трьох служителів. Страшно. Ісус не обіцяє спокійного життя, але Він обіцяє, що наші життя назавжди в Його сильній і люблячій руці. Ніщо в світі: “ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння” не зможуть відділити нас від Його любові. Ані інше яке створіння, це значить: взагалі ніщо. Бо все в цьому світі, окрім Бога — створене Ним, для Його слави і згідно Його відвічних постанов. Амінь.

Якщо ми тримаємося за Божу обіцянку бути вірним, люблячим і благим до нас, провести нас до слави, вічного життя і освячення в Христі, ми можемо здолати страх. Але якщо ми тримаємося за свій план і бачення ситуації, за речі цього світу, то просто приречені на страх, бо нема жодних підстав очікувати, що те, чого прагну я — здійсниться. І внутрішній мир, якого ми прагнемо залежить не від обставин життя, а від того, чи усвідомлюємо ми в човні свого життя великого Христа якому покірне все. Амінь.

Бурею в цей день митарства учнів не закінчилися. На березі їх чекала ще одна пригода. Подивіться вірш 28: “І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою”.

Місцина, до якої прибули Ісус із учнями була язичницькою. Саму тому, ми бачимо далі, що місцеві жителі тримали свиней. Ніхто тут не чув про Ісуса. Та й причалили вони не до міста, чи селища, а в самотній місцевості, де ніхто не жив, але було багато печер, в яких люди ховали своїх покійних. Нікому було вийти назустріч Ісусу з короваєм. Та все ж дехто прийшов Його побачити. Кого зустрів Ісус? — двоє біснуватих, які жили в могильних печерах. Люті і страшні. Наводили страх на усі околиці. Інші євангелісти згадують лише про одного біснуватого, але там де є двоє, там точно є один. Так що це не є протиріччя. Просто Марк і Лука в своєму оповіданні переслідують дещо іншу мету, ніж Матвій. Ті загострюють нашу увагу на спілкуванні Ісуса та одержимого чоловіка. Матвій — на розмові Ісуса та нечистих духів. Мета Матвія — показати нам Христа, який має владу не тільки над матеріальним світом і природою, але і над світом духовним і дияволом.

Подивіться вірші 29-32: “І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді”.

Перше, що ми дізнаємося з цього уривку — те, що нечисті духи знають, ким є Ісус. Вони не обманюються Його простотою, втомою чи зовнішнім виглядом. Там, де учні та інші люди бачили вчителя, цілителя, людину… нечисті духи бачили друге лице Трійці, Сина Божого.

Друге, — вони визнали владу Христа над ними і те, що їм не буде про що домовлятися стосовно контролю над цими нещасними. Ісус прийшов, щоб явити Своє Царство, щоб викупити світ, що лежить в гріху і звільнити нас від влади диявола. 1Іван.3:8 каже: “…Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола”. І саме це Ісус і робить в цьому епізоді.

Життя цих двох було цілковитим хаосом. Вони не те що втратили контроль над ситуацією, вони втратили контроль навіть над своїм тілом, словами, які говорили, вчинками. Люди мають жити в суспільстві, вдягатися, спілкуватися, трудитися і приносити плід. Але ці двоє не могли жити з іншими людьми: вони втекли з міста і оселилися в могильних печерах. Матвій каже, що вони були дуже люті, дуже злі. Їхні серця були наповнені ненавистю. Євангеліст Марк описуючи одного з них, каже що він був голий, кричав і бився об камені. Якщо вам іноді здається, що ви втрачаєте контроль над своїм життям, згадайте про цих двох хлопців.

Але Ісус каже одне слово: “ідіть” і демони залишають їх. Вони знову вільні, знову можуть контролювати своє життя, слова і вчинки. Знов таки за свідченням Марка, той, хто був голий, сидить вдягнений і при своєму розумі. Там, де цілковито панував диявол, в царстві цілковитого хаосу Христос являє Свою владу і встановлює Своє Царство. Диявол біжить геть. Амінь.

В нас залишається ще питання: “чому свині?” Важко відповісти на нього. Можливо, підказка ховається в слові: “передчасно”. “Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?” – питають нечисті духи. Вони знають, що прийде час, коли вони разом з дияволом будуть цілковито вигнані з цього світу, коли вони підпадуть під суд Божий і все їхнє зло буде покаране. Але цей час ще не настав.

І також, я думаю, що це демонстрація. Влада диявола — величезна, і зло яке може наповнювати людину також може бути величезне. Якби ви своїми очима побачили, як стадо свиней, які мирно собі паслися на бережку раптом в одну мить оскаженіло. Страшний шум, вереск, свині бігають, кидаються одне на одне, кусаються і раптом розвертаються до моря і кидаються у воду, щоб потонути. Ви б ніколи не стали сприймати силу диявола і зло, яке може наповнювати людину, легковажно. Але Христос говорить одне слово: “йдіть”, і пекельні легіони розбігаються.

В цьому уривку Матвій змальовує нам Христа, як того, хто має владу над фізичним і духовним світом. Він говорить слово і в царстві хаосу розквітає порядок. В царстві зла Він являє Своє Царство і руйнує вщент справи диявола. Нехай Господь допоможе нам знати і бачити такого Христа. Щоб коли наші проблеми здаються нам великими, ми могли бачити справді великого і благого Бога, який говорить Своє слово в наші життя і розвіює усілякі страхи і владу диявола. Амінь.

(п. Йонатан)