head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Пророк без пошани у Назареті” (Від Матвія 13:53-58)

ПРОРОК БЕЗ ПОШАНИ У НАЗАРЕТІ

Від Матвія 13:53-58

Ключовий вірш 13:57 : «І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!»

У цьому слові Матвій розповідає про подорож Ісуса у Своє рідне місто Назарет для проповіді Євангелія. Він також розповідає про реакцію його земляків. І там люди не прийняли Його! Ця історія – це сумна ілюстрація тих істин, про які Ісус тільки що розповідав Своїм учням у притчах. Коли сіяч сіє, деякі зерна попадають на дорогу, де не можуть прорости. Хай сьогодні Господь благословить нас вірою, яка слухає та приймає слово.

Подивіться на вірші 53,54:

  1. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
  2. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

Закінчивши навчати притчами, Ісус прийшов до Своєї батьківщини у Назарет. Він виріс у цьому містечку. Він добре знав там вулиці, будинки, навколишні поля – усе було добре знайомим. Він знав тих людей, і вони знали Його. У суботу Він увійшов у синагогу і навчав людей (у Сб. Ісус пішов у синагогу. Куди ми маємо іти у Нд.?). Коли Він проповідував, люди були вражені Його вченням, і запитували: «Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?» Вони ніколи раніше не чули, щоб так хтось проповідував, ніколи не чули такої мудрості. Так, вони кожну суботу приходили в синагогу, де слухали проповіді різних людей. Вони чули настанови равінів. Але вони були вражені мудрістю Ісуса!

Коли Ісус закінчив проповідь на горі, то написано, що

  1. … народ дивувався з науки Його.
  2. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

(Мт.7:28,29)

Також Ісус творив великі діла. Багато з цих людей бачили чудеса, які творив Ісус, або, по меншій мірі, чули достовірні свідчення про це інших людей. Одне з останніх чудес, про яке ми читали в Євангелії від Мт. описано в 12:22-23:

  1. Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
  2. І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?

Одне це чудо спонукало людей думати про те, що Ісус і є обіцяним Богом Мессією!

Однак, у вірші 57а написано: «І вони спокушалися Ним». У анг. перекладі: «вони образилися на Нього». У вірші 58 говориться про їхню невіру – ці люди не повірили Ісусу. Тут ми бачимо, що коли люди чують проповідь Євангеліє, є такі, які не вірять. Якось, коли я запрошував одного брата на вивчення Біблії, він сказав мені: «Ти говориш не переконливо». Але цим людям проповідував Сам Ісус. Його слова і Його діла були переконливими! Вони бачили Його, вони дивувалися Його мудрості, води бачили Його чудеса. І, тим не менше, вони не повірили Йому! Ми з вами вивчали притчу про сіяча. Є серця, грунт яких твердий, як дорога. Зерна, попадаючи на дорогу, не можуть проникнути в грунт та прорости, тому пропадають. Є серця, яких не зворуюшує Боже слово. Так, ці люди були вражені як проповідував Ісус, Його чудесами, але не вірили в Нього Самого.

Подивимося на вірші 54-56:

  1. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
  2. Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
  3. І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

Ці люди не могли збагнути одного: Ісус виріс у їх містечку, Його батько був теслею, Його матір жила серед них, Його брати – Яків, Йосип, Симон та Юда жили серед них, Його сестри також жили серед них. Ісус ніколи не навчався на раввіна, не був послідовником великого пророка. Він навчався на теслю, і працював теслею, тут, у них. Так як же так сталося, що Він навчає як раввін, і робить чудеса, як пророк? Ці люди не змогли збагнути цього. Так, проповідь Ісуса їх вразила, вони визнали, що Ісус творив чудеса, та вони відмовились вірити в Нього.

Коли Ісус проповідував, завжди траплялися люди, які ставилися до Його чи до Його проповіді вороже і не приймали Його. Однак сьогодні Ісуса не приймають не лише окремі люди. Його не приймають масово. Матвій також нагадує нам через цей приклад, чому Ісус навчав притчами. Це для того, щоб люди, серця який ожерсточилися проти Ісуса, і які не хотіли приймати, щоб вони не зрозуміли і не прийняли, а люди, серця яких були готові приймати – і зрозуміли, і прийняли. Саме тому Ісус почав виховувати Своїх учнів. Натовпи народу почали не приймати Його, не слухати Його вчення. Тому Ісус концентрувався на Своїх учнях, які слухали та приймали.

Це говорить, зокрема, про те, що Ісус – це людина. Ці люди провели з Ісусом цілих 30 р. у Назареті, але ні разу навіть нічого не запідозрили. Я пам’ятаю як ще моя бабуся розповідала мені історії про маленького Ісуса, як Він ліпив із глини пташок, підкидав їх у повітря, і вони оживали і летіли. І тоді всі люди приходили і поклонялись Ісусу. Але нічого такого Біблія нам не розповідає. Ісус прожив у Назареті 30 р. як звичайна людина.

В історії ранньої церкви ніхто не сумнівався в Божественості Ісуса. Люди сумнівалися в Його людській природі. Уже за часів апостолів з’явилися гностики, які стрерджували, що у Христа не було людської природи, а лише Божественна. Апостоли воювали з такими єретичними вченнями, бо якщо у Христа не було людської природи, то Він не змігли би принести викупну жертву за нас, людей, і не зміг би спасти нас від наших гріхів. Але тоді люди не сумнівалися в Божественній природі Христа. Єдині, хто сумнівався, були Христові співвітчизники.

Друге, пророк без пошани (57). Прочитаємо 57-ий вірш: «І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!» Ці люди виросли разом з Христом і знали його з дитинства. Вони добре знали Його батьків, братів та сестер. Але це знайомство не допомогло їм повірити в Христа. Ба більше, вони не прийняли Його як вчителя та пророка, як Месію та як Спасителя, а приймали Його лише як Сина теслі. Слова Христа «та в домі своїм» кажуть про те, що на той час не лише Його співвітчизники, а навіть і Його домашні не вірили в Нього. Хто з Вас не мріяв перенестися в ті часи, коли на землі жив Христос, послідувати за Ним, послухати Його проповіді, побачити Його чудеса? Є такий відомий серіал «Суперкнига», де Кріс, Джой та робот Робік відправляються у минуле і стають свідками Біблійних подій, в тому числі і життя Ісуса Христа. Судячи із шаленого успіху цього серіалу, багато людей також хотіли б цього. Їм здається, перенесить вони у ті події, вони б повірили у Христа, чи їх віра стала такою ж міцною, як у Апостолів. Але в часи Христа було багато людей, які навіть виросли разом з Ним, слухали Його проповіді, і були вражені ними, бачили Його чудеса, і, тим не менше, не вірили в Нього. Люди не вірять у Христа не тому, що не бачили Його своїми очима, не тому, що їм не вистачає доказів. Проблема невірства значно серйозніша.

Ми з Вами не були свідками біблійних подій. Ми не ходили за Христом, не слухали Його проповіді, не бачили Його чудес. Ми повірили в це через свідчення інших людей, які це бачили та записали. То ми менш блаженні? Ні! Ісус сказав ап. Фомі: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ів.20:29)

В 58-ому вірші написано: «І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру». Тут ми бачимо корінну проблеми цих людей. Це їхня невіра. Було кілька причин, чому люди з Назарету не прийняли Ісуса. Перша, це те, що вони знали Його з дитинства і не могли повірити в те, що Він і є обіцяний Богом Месія та Спаситель. Але корінна причина полягала в тому, що їх серця були отравлені невірою. Ці люди бачили чудеса Ісуса. Так, вони вірили, що Він здатен творити чудеса. Але вони не вірили, що Він є Мессія і Спаситель.

Бог любить людей і хоче їх спасти. Христос прийшов до Своїх земляків та кликав їх до покаяння. Але серця цих людей були як тверда дорога– нечутливими до Божого слова. У Пс.34:9 написано: «Скуштуйте й побачне, який добрий Господь». Коментуючі ці слова, Кальвін сказав: «Наша невіра – це єдина перешкода для Бога дати нам повноту всьго». Через їхню невіру Христос не вчинив там багато чуд. Бог Всемогутній, але Він не проламує Собі шлях через наше невіру. Наша невіра блокує від нас Божу благодать. І, навпаки, через віру ми отримуємо Божу благодать. А звідки приходить віра? Віра приходить від Бога. Те, що ми побачили, що Бог є, і що Він – добрий, це тому, що Бог відкрив нам духовні очі. Він привів нас до Ісуса Христа – нашого Спасителя.

Людей від Христа утримує не те, що вони не можуть чогось зрозуміти. Їх утримують їхні жорсткі серця, їхня невіра. Якщо ми відчуваєте, що ваше серце холодне, моліться, щоб Бог відкрив Ваші духовні очі і Ви побачили, який добрий Господь. Якщо Ви не розумієте, що відбувається у Вашому житті, що Бог зараз робить, моліться та вчіться довіряти Богові. Ми покликані жити не тим, що ми бачимо, а жити вірою – довіряти тому, що Бог робить у нашому житті та у світі. У сьогоднішньому слові згадуються брати Ісуса. Тоді вони не вірили в Нього. Вони думали, що добре знають Його, так як виросли разом із Ним, але вони не знали ким Він був насправді і не вірили в Нього. Але з часом повірили. В книзі Дій згадується Яків – він не лише повірив у Христа, але і написав книгу Якова і став керівником церкви в Єрусалимі. Юда написав послання до Юди, де називає себе братом Якова.

Неприйняття людьми в Галілеї Христа була однією з причин, чому Ісус залишив Галілею та пішов в Юдею, область, яку контролював читиривласник Ірод Антипа. Про Ірода ми нічого не зустрічаємо в перших 14-ти розділах Євангелія від Матвія, але Матвій готує нас до цього, коли готовиться представити Ірода у 14-ому розділі.

Матвій також застерігає усіх нас: не записано в Євангеліях, що після цієї події Христос ще приходив у рідні місця проповідувати. Скоріше за все, для жителів Назарету це була остання можливість почути Євангеліє, однак вони її змарнували. Ми ніколи не знаємо, коли і де ще почуємо Євангеліє. Тому нам потрібно не ожерсточати свої серця, слухаючи благу звістку. Невіра робить нас сліпими і глухими. В Біблії написано:

  1. Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
  2. не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині…

(Євр.3)

Не робіть затверділими ваших сердцець. Давайте помолимось.

(п. Яків)