Вивчення Біблії: Проповідь “Це Син Мій Улюблений” (Від Матвія 3:13-17)
ЦЕ СИН МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ
Від Матвія 3:13-17
Ключовий вірш 3:17 : “І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”
У фільмі «Місія», який ви всі напевно бачили, один католицький місіонер відправляється проповідувати Євангеліє до ворожо налаштованих племен, які недавно вбили його друга, який так само відправився до них місіонером. Він молиться на його могилі, а потім карабкається по стрімким скелям. Це була дуже небезпечна справа, де шанс вижити був мінімальний. Подія, описана у сьогоднішньому слові схожа на цю. Ісус відправляється на справу, де шансу вижити у Нього не було. Що ж рухало Христом? І що ж рухало тим католицьким місіонером? Хай Господь допоможе нам сьогодні почути Його слова: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»
Прочитаємо вірші 13,14: «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Іван хрестив грішників, які розкаялися у своїх гріхах. Але Ісус не був грішником. Він увійшов у цей світ без гріха, і прожив безгрішне життя. Йому не потрібно було покаяння. Тому Іван відмовлявся хрестити Його.
І, тим не менше Ісус хотів прийняти це хрещення. Він зустрівся з Іваном не випадково. Він свідомо прибув до нього із Галілеї щоб хреститись від нього. Для чого ж Ісус хотів прийняти хрещення? Прочитаємо вірш 15: «А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його». В словах Христа «бо так годиться нам виповнити усю правду» є широке поле для роздумів. Ми подумаємо лише про деякі речі.
Перше, через хрещення Ісус показав що вирішив покоритися Божій волі. Ісус вирішив послухатися Бога. Нормальне християнське життя неможливе без покори та підзвітності. Покора закладена Самим Богом у цьому світі. Робітники мають коритися роботодавцям, діти мають коритися батькам, жінки мають коритися чоловікам, а чоловіки мають коритися Богу. В армії принцип покори ще критичніший. І навіть у середини Святої Трійці ми бачимо підлеглість – Ісус впокорив Себе Богові. Ап. Павло сказав про Христа так: «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…» (Фил.2:8) Ми маємо знати: коли я прийняв хрещення я став на шлях покори. У британського письменника Кіплінга є повість про кішку, яка гуляла сама по собі. І багато християн після хрещення нагадують таку от кішку, гуляючи самі по собі, нікого не слухаючи, і будучи нікому не підзвітними. Такі люди небагато досягнуть у своєму християнському житті. Ми в церкві намагаємося не наказувати, а розмовляти чи рекомендувати: «Рекомендуємо тобі поїхати на конференцію», чи «Рекомендуємо тобі писати та читати свідчення, бо це критично для твого духовного зросту». І до цього варто прислухатися. Якщо ви не бачите прогресу і зросту у своєму християнстві, перевірте свою покірність.
Друге, хрещення Ісуса показує, що Він присвятив Себе Божій справі. Ісус вирішив виконати усю правду. Кому ми належимо? Кому належить наше життя? Насправді людей, які належали б самі собі і могли б прожити своє життя як їм заманеться немає взагалі. Людина не вибирає ні дня свого народження, ні своїх батьків, ні Батьківщини, ні дня своєї смерті. Бог сказав: «Господня земля, і все, що в ній, вселенна й мешканці її» (Пс.23:1). Однак є люди, які це усвідомлюють, а є такі, які не усвідомлюють та продовжують вважати, що самі розпоряджаються своїм життям. Якщо Боже слово і Святий Дух не змінять наше серце, ми не зможемо встояти перед напором свого егоїзму, і захочемо самі розпоряджатися своїм життям. Христос сказав: «Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної. Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій – у мене в серці» (Пс.39:8,9). Хрещення Ісуса фактично означало Його заяву усьому світові: «Я віддаю своє життя щоб виконати Божу волю». І у нашому випадку хрещення означає нашу заяву світові: «Я посвящаю своє життя Богові». Часто хрещення сприймають як кінцевий етап християнського життя, наче після нього усе має бути добре і щасливо. Його сприймають як вдало вийти заміж, де все подальше життя буде як казка. На жаль, є багато прикладів, коли раніше жертовні та активні християни, після отримання хрещення швидко розслаблялися та згасали, наче квиток у Небесне Царство був у них уже у кишені. Насправді хрещення – це лише початок серйозної боротьби, яка триває усе наше подальше життя.
Третє, Ісус прийняв хрещення щоб стати нашим Спасителем. На вивченні Біблії п. Йонатан звернув увагу на досить ясну аналогію хрещення Ісуса з подіями, описаними в книзі Вихід. В книзі Вихід описано, як Ізраїльський народ пройшов через Червоне море і потім 40 років блукав по пустелі, де диявол спокушав їх. Про це також писав ап. Павло у 1 Кор.10:1-13. Там у вірші 2 написано: «І всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея». Перехід через море був для них хрещенням. Але чи вистояли вони перед спокусами диявола у пустелі? На жаль ні. Вони були пожадливими на зле, поклонялися ідолам, блудили, скаржилися. І ось тепер прийшов Ісус. Він прийняв хрещення, і потім 40 днів і ночей був у пустелі, де також боровся зі спокусами диявола. Але на відміну від них, Ісус вистояв. Ісус прожив безгрішне життя. І саме тому, що Він був безгрішний, Він міг понести на Собі гріхи інших людей. Ісус прийняв хрещення щоб стати нашим Спасителем.
Прочитаємо разом 16-ий вірш: «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього». Що означає що на Ісуса зійшов Святий Дух? Сам Ісус сказав так: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк.4:18,19). Бог дав Ісусу Святого Духа для виконання того служінні, яке Ісус прийняв. Коли чоловік вирішує захищати Батьківщину, йому дають зброю, одяг та їжу, зарплату та житло. Схожим чином, коли Ісус вирішив виконувати Божу справу, Бог забезпечив Його всім необхідним для служіння. Бог зміцнив і спорядив Його. Божу справу можна виконувати лише Святим Духом. У цьому світі іде боротьба за молоді таланти, за обдарованих студентів, за молодих спеціалістів. Але у духовному світі наші людські таланти не грають вирішальної ролі. Це тому що головну роботу робить Святий Дух. Те, що ми зрозуміли, що Біблія – це Боже слово – це була робота Святого Духу. І те, що ми розкаялись – це робота Святого Духу. Якщо ми хочемо, щоб Божа робота відбувалася, то маємо завжди молитися, щоб Святий Дух діяв.
Прочитаємо вірш 17: «І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» Ці Божі слова складаються з двох цитат Старого Заповіту. Перша частина «цей Син Мій Улюблений» – це цитата Пс.2:7 (Ти Мій Син). В цих словах вказується на Месію, могутнього Царя, Який має прийти. «Що Його Я вподобав» – це цитата з Іс.42:1, де описується Страждаючий Раб. Бог вказав Христу не лише Його справу. Він вказав і як її виконати – лише через страждання на хресті. У виконанні Божої справи є страждання. Недавно я прочитав слова одного українського воїна: «Війна – це скучна справа». І часто служіння нам здається скучною справою. Нам здається що ми робимо одне і те саме, і що немає ніяких змін. Наші пастирі працюють, як і усі інші люди. Але коли після роботи інші ідуть відпочивати, вони ідуть прибирати у церкві і на репетицію у хвалі. Це виглядає як друга робота, але не оплачувана. Тому багато людей, які називають себе християнами і прийняли хрещення, всіляко уникають страждань. Вони приходять в церкву лише коли їм зручно і є настрій, або коли церква їде на пікнік. Ми маємо знати, що в служінні є страждання. Але ми також маємо знати, що через них лежить шлях до перемоги і до справжнього плоду. Для нас наше служіння може виглядати малорезультативним, а іноді і просто невдалим. Але це ми так бачимо і так сприймаємо. З Божої точки зору воно може виглядати зовсім інакше. Коли Христос помер на хресті для людей це виглядало як повна поразка. Але завдяки цьому для багатьох людей двері в Боже Царство відкрились.
Є така невеличка книжка: «Вони знали свого Бога». В ній розповідається про жертовне життя кількох людей у самі різні часи християнської історії. Мені здається назва цієї книги підібрана дуже влучно – ці люди так жили саме тому що знали Свого Бога, і знали, що означає стати частиною Божого народу. В Рим.6 ап. Павло сказав:
3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
4 Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.
5 Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення,
Недостаток посвяти – це наслідок викривлення в пізнанні Бога. Хай Господь допоможе нам знати Його. Хай допоможе нам зрозуміти, що хрещення – це смерть для старого і грішного і нове життя для Бога.
(п. Яків)