Вивчення Біблії: Проповідь “Царство і шлюб” (Від Матвія 19:1-15)

ЦАРСТВО І ШЛЮБ

Від Матвія 19:1-15

Ключовий вірш 6 : “тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!”

Сьогодні ми розпочинаємо новий розділ Євангелії від Матвія. Якщо ви пам’ятаєте, минулий розділ був присвячений темі стосунків всередині громади Небесного Царства (Церкви). Ми переконалися, що ці стосунки сильно відрізняються від тих, що ми бачимо в світі. В цих стосунках нема місця зверхності та зневазі — навіть найменший в Царстві Христа є цінним для Нього і для церкви. В цих стосунках нема місця нічому нечистому, тому Господь навчав учнів дисципліні. Кінець кінцем, ці стосунки будуються Божою любов’ю та пробаченням. Яким прекрасним є Царство нашого Господа і якою прекрасною стає церква, яка кориться Йому. Амінь!

В сьогоднішньому уривку Матвій піднімає на поверхню ще один вид стосунків: це стосунки в сім’ї. Це не прості стосунки. Коли маленькі хлопчики і дівчатка дивляться казки про принців та принцес, ці казки зазвичай закінчуються гарним весіллям і словами: “і жили вони довго і щасливо”. Але в реальності після весілля чоловік та жінка стикаються з труднощами та конфліктами, різницею в світоглядах, вихованні та темпераментах. В кінці кінців зі своїми гріхами та немочами. Шлюб — це дуже особистий, інтимний вид стосунків, куди двоє не допускають нікого зайвого. І тим не менше, як ми бачимо з цього уривку, Богу є діло до наших сімей. Не лише до того, як ми виглядаємо, а і до того, що діється за зачиненими дверми. І так само, як царювання Христа змінює окрему людину чи цілу громаду, воно змінює і робить благословенним і шлюб. Нехай Господь зараз зробить наші вуха відкритими, а серця м’якими, щоб нам вчитися від Його слова і коритися Йому. Амінь. 

Подивіться вірші 1-2: “І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут”

На початку 19го розділу Матвій повідомляє нам, що Ісус закінчив Своє служіння у Галілеї і направився до Юдеї, на той бік Йордану. Ісус направлявся до Єрусалиму, де невдовзі Його заарештують, віддадуть на тортури та жорстоку смерть за гріхи світу. Матвій говорить, що Ісуса супроводжували натовпи народу. Вони бачили в Ньому та в Його справах ознаки Царства, що наближається. Ісус зцілював і відновлював тих, хто приходив до Нього. Але, як ми бачимо, не усі приходили до Нього, щоб отримати благословення чи зцілення. Були ще фарисеї. 

Вірш 3 каже: “І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?”

Фарисеї не могли ігнорувати Ісусової популярності і впливу. Вони ледь терпіли Його, коли Він служив в Галілеї. Тим більше вони були стривожені Його подорожжю до Єрусалиму. Питання, яке вони Йому загадали було не простим. І запитували вони не тому, що хотіли краще розібратися в питанні, а випробовуючи Його. Кінець кінцем це було питання в якому навіть серед самих фарисеїв не було єдності і порозуміння.

Подивіться вірші 4-6: “А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!”

Як Ісус відповів на питання фарисеїв? — за звичною манерою спочатку Ісус пояснив, що вони неправильно ставлять питання. Фарисеї запитують: “які є законні підстави для розлучення?” Ісус відповідає: “а ви, взагалі, знаєте, що таке шлюб?” Перш ніж запитувати про те, як зруйнувати шлюб, розберіться що це таке. 

В сучасному світі йде запекла боротьба за визначення шлюбу. Напевне, в часи Ісуса також були різні думки. Але Ісус будує Свою відповідь не на тому, як шлюб розуміли Його сучасники. Він відправляє фарисеїв до першоджерел. Що ж Писання говорить нам про шлюб?

Перше, автор і творець шлюбу — сам Бог. Він задумав його, Він здійснив його і Він же наповнив його смислом. Амінь. 

Навіщо люди одружуються? В наш час швидше для забезпечення якихось особистих потреб спілкування, емоційних, інтимної близькості, борщів і т.ін. Думаючи про шлюб, сучасні люди думають про те, як він може зробити їх щасливими. В інші часи в голові ставилися інші речі: продовження роду, політика, наслідування т.ін. Але коли ми дивимось на Божий задум для шлюбу від початку, то бачимо, що він полягав не лише в тому, щоб зробити чоловікові добре (бо недобре йому бути самому), і не лише в тому, щоб наповнити землю, але також і в тому, щоб явити створеному світу Творця. 

Вірші 4 Ісус каже: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?…” Тут Він відсилає нас до Бут.1:26-27, де говориться про створення людини, як чоловіка та жінки за Божим образом та подобою. Але яким є Бог, за образом Якого створена людина? Крім усього іншого, Писання описує нам Бога, як Триєдиного, такого який існує в стосунках Отця, Сина і Духа. Людина створена за образом Божим також не створена, щоб бути сама по собі. Цей образ проявляється не лише в тому, ким ми є. Це не лише якісь зовнішні статичні ознаки, як розум, творчість і т.ін. Цей образ має проявлятися і в стосунках чоловіка та жінки.

Друге, шлюб — це стосунки унікальної єдності. Цитуючи Бут.2:24, Ісус каже: “Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло” (5-6а). 

Зв’язок, який існує між батьками і дітьми дуже сильний. Від народження і до зрілості дитина пов’язана з батьками емоційно, залежна від них фізично і усіляко підпорядкована їм. Однак Біблія не каже, що батьки і діти є однією плоттю. Хоча за тілом, генетично, в батька з дітьми більше спільного, ніж з дружиною. Більше того, Писання каже, що чоловік одного дня залишить батьків, щоб з’єднатися з дружиною і стануть вони обоє одним тілом. 

Згідно правил арифметики один плюс один завжди дорівнює два. Але в шлюбі один плюс один дорівнює один. В шлюбі чоловік і жінка з’єднані між собою так, як в жодних інших стосунках: тілесно, духовно та емоційно. Це вірність, посвята і нелицемірна жертовна любов направлена на того, хто поруч. ап. Павло, говорячи про шлюб в 1Кор.7:4 нагадує: “Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина”. Чи є в цьому світі якась інша єдність і посвята подібна цій? Але в шлюбі Бог сам з’єднує чоловіка і жінку, щоб вони стали одне. Амінь. 

Третє, шлюб — це нерозривні стосунки заповіту. Завершуючи екскурс до початків Ісус каже: “Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!”(6б)

Бог задумав шлюб як стосунки на все життя, союз, який ніколи не повинен розриватися. Не дивно, що шлюб став найбільш близькою Біблійною метафорою, яка приходить в голову, коли ми думаємо про Божий заповіт та про стосунки Христа і Його Церкви (Еф.5:32). Згадайте обітниці, які чоловік і дружина дають одне одному перед вівтарем. Там нема пунктів, які починаються зі слова “якщо”. Навпаки, молодий і молода віддають себе один одному без якихось умов: “… в радості і в горі, в багатстві і в бідності, в хворобі і в здоров’ї, аж доки смерть не розлучить нас”. Чи не такими ж є і Божі заповіти, в які Господь покликав нас і наших дітей. Заповіти, в яких Бог обіцяє нам стати нашим Богом, а нас зробити Його народом. Заповіти, в яких Господь дає нам самого Себе. Заповіти в яких немає “якщо”, а є “так” і “амінь” (2Кор.1:20). 

Коли Павло нагадує віруючим в Ефесі про те, як чоловіки мають ніжно любити і турбуватися про своїх дружин, а дружини — радісно коритися своїм чоловікам, він так і каже: це велика таємниця, бо я говорю не лише про вас, а про Христа і Церкву. Бог хоче, щоб стосунки в сім’ї були такими, що коли в наших дітей запитають, як Христос любить і турбується про Свою Церкву, вони б могли сказати: так як мій тато любить мою маму, а Церква шанує свого Господа, як мама — тата. Амінь. 

Подивіться вірші 7-9: “Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб”.

Той погляд на шлюб, який виклав в цьому уривку Ісус йде врозріз із тими поглядами, які панують нині. Але навіть в часи Христа люди дивилися на шлюб не так, як про нього вчить Писання. Відповідаючи на питання фарисеїв Ісус показав шлюб як те, що не повинно розриватись. Тому наступне запитання фарисеїв цілком закономірне: “чому ж тоді Мойсей наказав давати дружині, яка чимось не сподобалась розводового листа і відпускати її?” 

В Мойсеєвому законі справді була передбачена процедура розлучення. В ті часи коли життя жінки цілком залежало від волі чоловіка, жінку, яка чимось не догодила могли вигнати з дому і її життя не було захищено нічим. Розводовий лист, який Мойсей звелів давати жінці в такому випадку, був унікальним явищем в ті часи і мав на меті захистити жінку. Але Мойсей не заповів відпускати жінку, а дозволив це, як крайній випадок “за ваше жорстокосердя”, каже Ісус. 

В наш час люди швидко одружуються і швидко розлучаються, коли шлюб перестає приносити задоволення і починаються труднощі. Наносять одне одному багато ран. Причина, чому люди шукають розлучення — це жорстокосердя, каже Ісус. Грішне серце робить те, чого хоче за всяку ціну. Як показують уроки історії, коли люди не мали законних підстав розірвати шлюб вони йшли на страшні речі. Жінки вдавались до отрути, чоловіки — до насильства. Люди, які колись присвятили себе одне одному потім підштовхували одне одного до зради, щоб отримати формальний привід для розлучення. Англіканська церква з’явилась тому, що король хотів розлучитися а католицька церква не дозволяла. 

Звичайно, бувають різні випадки в житті. Іноді розлучення — це справді єдиний вихід і найменше зло. Ісус тут, наприклад, згадує про перелюб (гр. Porneia). Але в цілому, коли стосунки в сім’ї проходять через труднощі і випробування, виходом є не розлучення, не втеча від своїх обітниць. Виходом є Христос, Який Єдиний змінює наші жорсткі серця, вчить любові і очищує нас від усілякої неправди. Якщо ви проходите через труднощі, прийдіть до Христа. Дозвольте Йому правити у ваших життях і стосунках. Нехай Його царювання наповнить ці стосунки любов’ю і радістю. Амінь. 

Подивіться вірші 10-12: “Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить”.

Як бачите, слова Ісуса вразили не лише фарисеїв. Учні також були в шоці. Вони ніколи не думали про шлюб, як про посвячення такого рівня. Нещодавно я розмовляв з одним молодим чоловіком про це і він сказав: “а якщо одружився не з тією людиною, помилка молодості… що все життя мучитися?” Якщо все так серйозно, то може краще не зв’язуватись взагалі? 

Що відповідає Ісус? — Він знову не каже ні “так”, ні “ні”. Замість цього Він говорить про цінність Небесного Царства. Одружуватись чи ні — це не є головне питання для віруючого. Головне питання — “чи живу я заради Небесного Царства?” Ті, хто покладають занадто багато надій на шлюб будуть розчаровані. Але ті, хто поклали свою надію на Христа і на Його Царство ніколи не будуть розчаровані. Є ті, хто створив сім’ю в надії Царства і будує свою сім’ю в покорі Христу. Є ті, хто залишився одиноким в надії Царства, як Павло, наприклад, і також радісно будує своє житті в Господі. Виконує волю Його, приносить плід для Царства. Сімейні чи ні, коли ми в Христі, коли живемо заради Його Царства, тоді наші життя справді сповнені Божих благословень і любові. Амінь. 

Подивіться вірші 13-15: “Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля”.

Цей уривок завершується прекрасною картиною, де Ісус благословляє діточок. Були батьки, які хотіли, щоб Ісус поклав на дітей руки і благословив їх. Учні вважали, що діти не настільки важливі, щоб турбувати Ісуса. Це дивно, бо минулий розділ починався з того, що Ісус поставив серед них дитя і сказав, що воно важливе. Але, напевне, деякі уроки доходять не з першого разу. В будь якому випадку ми бачимо Христа, який запрошує до Себе дітей і благословляє їх. Це діти Царства і вони важливі для Нього. 

Не думаю, що цей уривок можна використовувати, щоб сперечатись чи припустимо, щоб діти галасували на зібранні, чи ні. Господь говорить про цінність цих дітей, а не про порядок на зібранні. Іноді ми буваємо занадто захоплені своїми важливими планами. Захоплені на стільки, що не знаходимо часу для дітей, відставляємо їх на задній план. В такому випадку ми нічим не кращі за учнів, яким здавалось, що є важливіші справи, ніж панькатись з дітьми. Нам Ісус сьогодні каже: пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. 

В світі, в якому ми живемо поняття сім’ї спотворене і спотворюється все більше і більше. В світі, в якому ми живемо сім’ї проходять через кризи, страждання і конфлікти, сім’ї розпадаються. В цьому уривку Ісус показує шлюб таким, яким його задумав Бог. І якщо ми хочемо мати щасливі, благословенні сім’ї нам потрібно вчитися цьому задуму і трудитись над своїми сім’ями, щоб вони відповідали йому. В світлі цього слова, давайте помолимося, щоб Господь виправив наші жорсткі серця і навчив нас Своєї любові, посвяті і вірності. Щоб наші сім’ї справді являли цьому світу заповіт любові в якому наш Спаситель віддав Себе за нас, Свою наречену Церкву. Заповіт любові в якому Церква присвятила себе Христу, як люблячому нареченому.  

Але також ми побачили, що не дивлячись на виключну важливість шлюбу, шлюб — це не мета, а засіб. В шлюбі чи безшлюбні в центрі наших життів має бути не бажання догодити собі, а Христос і Його Царство. Чи живемо ми заради Царства? Чи молимось: нехай прийде Царство Твоє на землі, як на небі? Нехай Господь виправляє наші цінності, змінює наші серця і робить нас людьми Царства. Амінь.

(п. Йонатан)