Вивчення Біблії: Проповідь “Ми будем хвалитись ім’ям Господа” (Псалом 19:1-10)

“МИ БУДЕМ ХВАЛИТИСЬ ІМ’ЯМ ГОСПОДА”

Псалом 19:1-10

Ключовий вірш 19:8

Сьогодні ми будемо вивчати 19-ий псалом. Згідно 1-го вірша цей псалом написаний царем Давидом, і в цьому ж вірші дається вказівка диригенту хору для його виконання. Тобто цей псалом виконувався хором на богослужінні в храмі. Але написаний він був для спеціальних випадків – його мали виконувати перед битвою. Таким чином, мала відбутися битва, тяжка, кровопролття, для багатьох смертельна, на яку цар Давид мав повести своє військо. Давиду протистояв потужний противник, який вихвалявся конями та колесницями, і який думав що переможе, тому що володіє таким надсучасним озброєнням. Але Давид вирішив не покладатися на зброю. Давид вирішив покладатися на Бога. І він написав цей псалом для свого народу, щоб вони молилися за нього. Уявіть собі велике зібрання людей, які перед битвою зібралися в храмі і сердечно моляться Богові. Про що ж вони Його просять?

Звернемося до віршів 1-2:

2 В день недолі озве́ться до тебе Госпо́дь, Ім’я́ Бога Якового зробить си́льним тебе!

3 Він пошле тобі по́міч із святині, і з Сіону тебе підіпре́!

Давид воював зі своїми ворогами все своє життя. Він провів багато битв, де легко міг загинути. Коли він зізстарився, то його напіть перестали допускати до битв, щоб він не загинув. Тому цей день недолі часто наставав у його житті. Що ще знав Давид це те, що він не був суперменом. Часто він знаходився лише на волосину від смерті. Давид знав що був слабким. Але він вмів покладатися на Бога. Він вірив, що хоча він слабкий, абе Бог зробить його сильним. Він знав, що людська поміч слабка, але вірив у Божу поміч. У 2-ому вірші він покладається на Бога Якова. Чому саме на Бога Якова? Ми точно не знаємо. Яків не був таким могутнім воїном, як Давид, чесно кажучи, Яків взагалі не був воїном. Він не вів таких великих битв. Але Бог був з ним у важкі моменти його життя і захистив його: захистив від його брата Ісава, захистив від Лавана, захистив від оточуючих ворогів, захистив від голоду. І такого захисту перед важливою битвою шукає Давид. Давид усвідомлює, що у своїх труднощах він не є самотнім, а його ситуація не є унікальна. І до нього багато мужів віри стикалися зі схожими труднощами – Авраам, Ісак, Яків, Йосип і багато інших, і Бог давав їм Свій захист. Ми не самотні в наших битвах. Бог Якова є і нашим Богом. Ми, поряд із іншими предками віри, є частина великої історії, історії перемог, яку пише Бог.

Подивіться на 3-ій вірш:

4 Усі жертви твої пам’ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопа́лення ситим. Се́ла.

На перший погляд здається, що Давид хоче купити перемогу жертвами. Він наче пропонує Богові угоду: “Давай я принесу Тобі такі ситі, багаті жертви, а ти згадаєш це і даси перемогу”. Це, звичайно, не так. Це справедливо у язичництві, де намагаються задобрити богів, але не у християнстві. У Старому Заповіті в законі Бог дійсно встановив різні жертви: жертви за гріх, жертви подяки, а також жертви цілопалення. Через такі жертви люди приходили у Божу присутність та отримували впевненість у Божій любові. Також ці жертви люди приносили, коли хотіли присвятити себе Господу. Приносячи такі жертви, люди віддавали цю справу у Божі руки.

Подивіться на вірші 5-6:

5 Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і ви́повнить ці́лий твій за́дум!

6 Ми бу́дем радіти спасі́нням Твоїм, і піді́ймемо пра́пор в Ім’я́ Бога нашого, — нехай Господь виконає всі проха́ння твої!

Коли ми можемо просити про те, що Бог давав людині по бажанню її серця, по її задуму чи щоб виконав усі її прохання? Звичайно, Бог не є наш слуга, і Він не має виконувати усі наші бажання. Бог виконує наші бажання, коли ми зробили Його волю – нашею волею, і Його бажання – нашими бажаннями. Ісус Христос молився Богові так: “Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати” (Ів.17:4). Його бажанням було прославити Бога і виконати діло, яке Бог поручив йому. Ап. Павло в кінці життя сказав: “Я змагався добрим зма́гом, свій біг закінчи́в, віру зберіг” (2 Тим.4:7) Він закінчив свій біг, але що означає “свій”? Це означає що Павло виконав справу, яку Бог поручив йому.

Чого бажав цар Давид перед цією битвою? Він бажав захистити Свій народ. Звичайно, це бажання було згідно Божої волі. Тому люди молилися, щоб Бог дав Давиду, як бажає його серце. Хай Господь дасть нам зробити Його бажання нашими бажаннями!

У 6-ому вірші народ каже: “Ми будемо радіти спасінням Твоїм…” Спасеться Давид, а люди чому будуть радіти? Ну, звичайно, радіти разом з ним, за нього. Але ще й тому, що спасіння Давида означатиме їх спасіння, і перемога Давида означатиме їх перемогу. Люди добре усвідомлювали, що ключ до їх перемоги лежить у перемозі їх царя.

Звернемося до 7-го вірша:

7 Тепер я пізнав, що спасає Господь помаза́нця Свого́, дає йому ві́дповідь з неба святого Свого́ могу́тніми чи́нами помічно́ї прави́ці Своєї.

У віршах 2-6 молиться народ. У цьому вірші Давид відповідає: Бог спасає і Бог не мовчить. У ньому та наступних віршах видно впевненість усіх – і Давида, і людей в тому, що Бог любить їх і дарує їм перемогу.

Вірші 8-10:

8 Одні колесни́цями хва́ляться, а інші кі́ньми, а ми бу́дем хвалитись Ім’я́м Господа, нашого Бога:

9 вони похилились і впали, а ми стоїмо́ та росте́мо на силах!

10 Господи, спаси! Хай озве́ться нам Цар у день нашого кли́кання!

Перемогу в битві дає не сучасна зброя. Перемогу дає Бог. І ми бачимо, як люди впевнені у перемозі і радіють цій перемозі.

Цей псалом іноді відносять до месіанських, тому що в царі Давиді бачать Його найвеличнішого нащадка – царя Ісуса. Ісус в день недолі, у Гефсиманському саду, озвався до Бога, і Бог почув Його. Бог пам’ятає всі жертви Ісуса, і саме завдяки хресній жертві Ісуса ми можемо наближатися до Бога. Давид здобув для свого народу багато визначних перемог, і ці перемоги стали перемогами його народу. Схожим чином Ісус здобув для нас велику перемогу – перемогу над дияволом, перемогу над гріхом і перемогу над смертю І ці перемоги Ісуса стали нашими перемогами, тих, які вірять у Нього. У цьому слові ми побачили, чому Ізраїльський народ так молиться за свого царя, чому так бажає його перемоги. Тому що перемога Давада була не просто його особистою перемогою. Народ добре розумів, що ключ до їхньої перемоги – в перемозі їх царя. Наш Цар Ісус здобув для нас перемогу. Цю перемогу Він здобув на хресті, коли Його вороги вихвалялися, але всі були посоромлені. В одній сучасній пісні співається, що у житті, яке закінчується смертю, переможців немає. І це правда. Ми бачили сотні так званих “переможців”, які з часом просто старіли, дряхліли і здавалися на милість смерті. Додати сюди диявола, гріх – і у нас не було жодних шансів перемогти у житті. Тому в історії багато людей з надією дивилися на обіцяного Богом Месію, через перемогу Якого Бог мав покласти край смерті, дияволу і гріху. В Його перемозі вони вбачали свою перемогу. Одну таку людину ми знаходимо в Евангелії від Луки 2:25-35 – це був старець Семен. Побачивши Ісуса, Якого батьки принесли в храм, він сказав: “Нині, відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє”. У Христі Семен знайшов справню перемогу у своєму житті і міг померти з миром.

Сьогоднішнє слово – про битву. Битва триває зараз, на нашій землі. Наш ворог вихваляється сучасною зброєю – ядерною зброєю, ракетами, чисельною армією, кількістю накопичених озброєнь. Це десь недолі для нашого народу, тому що цей ворог не просто хоче зайняти окремі області України, він хоче знищити нашу країну як державу, і українців як народ. І як євреї перед битвою ми маємо молитися за Божий порятунок. Ми маємо знати, що ми не одні. Весь цивілізований світ зараз допомагає Україні. Ми також маємо знати, що і в історії ми не одні. В 1939 р. “великий” сов’єтський союз – 170 мільйонна країна, мілітаризована до крайності, напав на маленьку Фінляндію, у якої населення було 3,7 мільйона. Він виставив проти фінів армію в мільйон чоловік – це в 5-6 разів більше того, що путін кинув на Україну. Лінія фронту розтягнулася на 900 км. У фінів майже не було танків, літаків та артилерії, у них не вистачало людей, щоб обороняти фронт такої протяжності. У них не було такої міжнародної підтримки, яка є зараз в України. Здавалося що все має закінчитися їх розгромом за 2 тижні. Але Фінляндія вистояла більше 3 міс. і нанесла ворогу такі втрати, що з того часу, а це більше 80 р. відбила в нього всяку охоту від нових спроб захопити її. Фіни дорого заплатили за свою перемогу і свою незалежність, але вони перемогли. Їх приклад надихає. Ми маємо молитися за політичне і військове керівництво нашої країни, за армію, тому що їх перемога – це і наша перемога. Хай Господь допоможе нашій країні вистояти у цій війні!

(п. Яків)