Вивчення Біблії: Проповідь “Я Господом буду радіти!” (Псалом 103)

Я ГОСПОДОМ БУДУ РАДІТИ!

Псалом 103

Ключові вірші 33-34 : “Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́! Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!”

Сьогодні в нашій церкві свято подяки і врожаю. Це не є якесь свято з церковного календаря, як Різдво чи Пасха. Також це не є державне свято, як День Конституції. Якщо шукати його аналоги в Біблії, то найближчим до нього буде свято Кучок. В СЗ ми читаємо, як Бог запровадив три великих свята, на які весь Божий народ мав збиратися в одне місце, щоб радіти перед Божим лицем і дякувати Йому: свято Опрісноків на згадку виходу з Єгипту, свято Тижнів на початку жнив. І свято Кучок в кінці збору врожаю. Господь вчив Свій народ вірі та вдячності.

Життя сучасної людини, тим більш в місті, не так явно прив’язане до аграрного циклу: посівної та жнив. Більшою мірою ми прив’язані до “зарплатного циклу” :). Навіть взимку ми можемо купити свіжі овочі та фрукти, які виросли в іншій частині світу. Тим не менш, вірити Богу та дякувати – дуже важливо. Кожен день наших життів нині, так само, як і в часи СЗ, сповнений Божою турботою і ласкою. Кожного дня Він посилає нам щоденний хліб і захищає від зла. Про це потрібно пам’ятати. Зараз, коли в нашій країні сталася така біда, коли багато людей втратили свої домівки чи близьких, коли ми щодня відчуваємо небезпеку, ми всі по-особливому розуміємо і відчуваємо цінність простих речей, які оточують нас в житті: дах над головою, їжа на столі, близька людина поруч і щоб сирени повітряної тривоги мовчали. Тому сьогодні ми хотіли б згадати, як Господь піклувався про нас і дякувати Йому.

Уривок, який я обрав для цієї проповіді – 103ій Псалом. Ми не знаємо, хто був автором цього Псалма. Власне, це не важливо. Важливо, що ця людина бачила Бога, який діє в світі і турбується про Своє творіння і дякувала. Істини, які проголошує ця пісня – універсальні, це правда не залежно від того ким і коли воно було сказано. Автор заохочує самого себе і своїх слухачів благословляти Господа. Закликом «Благослови, душе моя, Господа!» ця пісня починається і цим самим закликом завершується. Нехай же Господь зараз помилує нас і дасть нам гострий розум і м’яке серце, щоб нам чути Боже слово і вірувати в нього, щоб пам’ятати усе те добро, яким Господь наповнює наші життя і благословляти Господа.

Подивіться вірші 1-4: «Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу! Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг».

Перше, на що автор Псалма звертає нашу увагу, це те, що Господь – Він вельми (надзвичайно) великий (1). Такий великий, що людським розумом цього не можливо осягнути. В нашому світі велич і слава, як правило, нерозривно пов’язані з владою, силою і багатством. Це очевидно: староста невеличкого села не має таких можливостей, як мер великого міста. Цар великої і багатої країни з потужною армією має більше можливостей, ніж правитель якоїсь невеликої і бідної провінції.

Напевне, найбільш славним з царів древності був цар Соломон. В часи його правління Ізраїль процвітав. Золота і дорогоцінної деревини було стільки, що вони втратили свою цінність. Правителі інших народів приїздили в Єрусалим на екскурсію, щоб побачити його велич, багатство та силу.

Однією з них була цариця Шеви. Коли вона прибула до Єрусалиму і побачила все своїми очима, вона не могла з дива вийти! (1Цар.10:5) Вона казала Соломону: я чула про твої діла та про твою мудрість, але я не могла повірити, що це правда. Зараз я бачу, що мені навіть половини не сказали: «ти переви́щив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула! Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що за́вжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість!» (1Цар.10:6-8)

На скільки наш Господь більший за Соломона! На скільки наш Господь більший за будь якого земного царя чи правителя! Земні царі вдягаються в одяг з тонкого сукна і прикрашають себе самоцвітами. Господь зодягає саме світло, як шати. Царі пишаються і хваляться своїми елітними колісницями і породистими конями. Господь хмари кладе за колісниці і ходить на крилах вітрових. Його славний палац – вище за самі небеса. Йому служать вітер і вогонь.

Божа велич і слава є продовженням і відображенням тієї мудрості, доброти і сили з якими Він править над Всесвітом. Дивлячись на те, як Бог діє в світі, на те, як мудро і з турботою Він створив усе і дбає про все, ми мали б вслід за царицею Шеви казати: Щасливі люди Твої, Господи, щасливі оці твої слуги, церква Твоя, що завжди стоять перед обличчям Твоїм, що слухають Твою мудрість і бачать Твою велич. Амінь!

В наступних віршах автор розкриває, як Божа велич і добрість відкриваються в створеному світі. Вірші 5-9 розповідають про те, як Бог влаштував наш світ і землю. «Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась» (5). Що значать ці слова? Вони значать, що Бог створив наш світ надійним, стійким.

Не так давно ми з дітьми дивилися фільм «Інтерстеллар». За сюжетом, землю вразили різні екологічні катастрофи. Для того, щоб людство зберіглося, як вид і вижило, вчені відправляють команду астронавтів, щоб знайти новий дім на інших планетах. І ось вони прилітають на одну планету, а там кожних пів години проходять припливи висотою в декілька кілометрів і знищують все. На іншій – занадто холодно і т.д. Виявилося не так просто знайти планету, яка не намагається вбити тебе.

Господь дав нам дім, де є літо і зима, киснева атмосфера і вдосталь вологи. Дім, де можна жити і радіти сонячному теплу і зеленому листю. Дім, який не захитається. Ми сприймаємо, що сонце сходить вранці і сідає увечері, як належне. Сприймаємо новий день, як ніби так і має бути. Але насправді так є, тому що Господь вґрунтував землю на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась. Він створив світ так, що ми можемо будувати плани на завтра. Ми знаємо, що закони стосунків, закони фізики і причинно-наслідкові зв’язки не зміняться і можемо з надією дивитися в майбутнє. Амінь!

У віршах 10-24 ми знаходимо Бога, який вчинив наш світ мудро, сповненим складних але гармонійних взаємодій. Бога, який підтримує життя і порядок і турбується про Своє творіння.

Все починається з води (10). Бог посилає на землю дощі і пускає джерела з гір, щоб наповнити ріки і потоки. Він напуває землю і ростить буйну зелень. З цих потоків п’ють дикі осли, усяка польова звірина. Економіка Ізраїлю будувалася на сільському господарстві. Вони розводили вівці і вирощували хліб, оливу і виноград. Вода відігравала для них ключове значення. Без води не було нічого. Без води гинула і свійська худоба і дикі звірі. Але Бог дає воду і турбується про всі живі створіння і особливо, про людину.

Подивіться вірші 14-15: «Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є».

Усі ми багато трудимося і втомлюємося. І хтось може подумати: до чого тут Бог? Я сам все зробив своїми руками, ніхто мені не допомагав. За що маю дякувати? Але якщо будемо чесними з собою, то легко побачимо, що хоча ми багато працюємо, результат цієї праці не завжди залежить лише від нас. Як багато людей вклали в щось своє життя а потім втратили все за один день? Фермер планує врожай, але якщо не піде дощ, дай Бог, щоб відбив те, що вклав. Що буде, якщо Бог закриє Свою руку? Буде так, як написано в пророка Огія «Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, — та не наси́чуєтеся, п’єте — та не напива́єтеся, зодяга́єтеся — та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для діря́вого гаманця́» (Ог.1:6)

Нам потрібно пам’ятати: те що ми маємо – ми маємо з Божої руки, тому що Він – вірний і милостивий і турбується про нас. Він дає нам значно більше, ніж нам потрібно для виживання. Не лише хліб і воду, щоб ми підтримували своє існування, а хліба вдосталь, і масло, і вино, щоб веселити наші серця.

Бог щедрий. Автор показує Бога щедрим. Богу не шкода. Він не скупо дає, не по крихтам. Він дає багато. Він турбується. Іноді ми забуваємо про те, що маємо так багато. Забуваємо дякувати. Починаємо переживати про те, що чогось немає. Втрачаємо радість. Приходить тривога і невдоволення. Але насправді, ми вже маємо значно більше, ніж потребуємо. Чи не так? Тож будемо дякувати Господу за те і радіти. Амінь!

В наступних віршах автор говорить про те, як мудро Бог створив цей світ. Він поставив сонце і місяць, створив день і ніч і розділив активність, яка відбувається на землі на денну і нічну. Вночі полюють леви та інші хижаки. Але сходить сонце – і все, їхня зміна закінчилася, вони усі ховаються по своїм лігвам, на роботу виходить людина. В Божому домі достатньо місця для усіх Його створінь. Він створив цей світ так, щоб усі ми могли жити тут користуючись гостинністю і щедрістю Його столу.

Автор завершує цей перелік віршом 24: «Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!» Бог справді мудро вчинив всесвіт. Все на стільки взаємопов’язане. Ми є частиною чогось надзвичайно великого і складного. Від наших вчинків залежить так багато, але і ми так сильно залежимо від інших. Але найперше – від Бога, від того, щоб Він відкрив Свою руку, від того, щоб Він звернув до нас Своє лице і благословив.

Саме такий підсумок автор наводить у віршах 25-30. Він говорить про Бога, який є джерелом всякого добра. Але навіть більше. Він є самим джерелом життя.

Ми сприймаємо своє життя, як належне, як ніби так і має бути. Але маємо знати, що новий день ми зустрічаємо тому, що Бог ще не відвернув від нас Свого обличчя. Він дає життя і забирає його, бо Він – Творець і автор життя. Він посилає Свого духа і оновлює обличчя землі. Покоління приходить за поколінням. Ми відходимо, та повстають наші діти. І цей цикл не переривається.

Коли ми читаємо перші розділи книги Буття, то бачимо там Бога, який створив цей світ за 6 днів і завершив Свої справи, щоб в 7мий день спочити. Але тут ми бачимо Бога, який постійно активно задіяний в усьому, який підтримує життя Свого творіння і обертає колесо життя.

Вірш 31 каже: «Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!» Коли Бог творив світ, в кінці кожного дня Він казав: «це добре». В кінці шостого дня Він сказав: «це дуже добре». Те, що Бог робить – добре. Бог добрить добрі речі. Він творить речі, якими Він радіє. І автор Псалма бачить цього доброго Бога і хоче все своє життя хвалити Його, співати Йому. Він хоче жити так, щоб Бог радів ним, але і сам він, щоб радів Господом. Які це дивовижні стосунки, коли ти радієш Богом, а Бог радіє тобою.

Вірш 35 нагадує нам, що в цьому світі є гріх. Весь Псалом розповідав про світ, який покірний Богу, світ в якому все гармонійно створено і взаємодіє, світ який приймає з Божої руки Його дари і славить Його. Але якщо ми подивимося за вікно, то побачимо, що не все так прекрасно. Чому? – тому що в світі є гріх. В світі є люди, які не вписуються в гармонію Божого творіння, які не хочуть коритися Творцеві і виконувати Його волю. Їм немає місця в світі, який існує для Божої слави. Тому молитва автора – нехай згинуть грішні. Хай відновиться творіння. Хай цей світ знову стане таким, яким був від початку, в якому немає місця злу.

Цей Псалом дивиться в минуле, на те, як Бог створив цей світ. Він дивиться в нинішнє, на те, як Бог турбується і підтримує життя і порядок в світі. Але він дивиться і в майбутнє, в світ де не буде гріха, зла і неправди. Звідки в нього така ідея, таке очікування? Тому що Бог пообіцяв нам це в Своєму слові. І Він здійснює це через Христа. Наш Господь Ісус зійшов на хрест, щоб викупити нас Своєю Кровʼю. Своїм воскресінням Він зруйнував владу гріха, смерті і диявола. Він знову прийде, щоб судити живих і мертвих, щоб Свої Небеса принести на Свою землю, щоб відновити усе.

Речі, про які говорить цей Псалом – дуже прості. Це не щось надзвичайне: сонце, що зігріває обличчя, дощ, що напоює землю, хліб на столі і вранішня чашка кави чи келих вина вечором. Це дуже прості речі. Але цього достатньо, щоб дякувати і хвалити Бога. Не мусить статися щось надзвичайне, щоб ми віддали хвалу нашому Творцеві. Тож сьогодні я закликаю вас згадати все добре, яке Господь посилав в ваші життя і дякувати Йому, радіти разом з народом Божим і хвалити Бога. Алілуя!

(п. Йонатан)