head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Поклонитися Царю” (Від Матвія 2:1-12)

ПОКЛОНИТИСЯ ЦАРЮ

Від Матвія 2:1-12

Ключові вірші 2:10,11 : "А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, принесли Йому свої дати: золото, ладан та смирну"

Ми живемо у час інформації. Люди до болі в очах вдивляються у новини в Інтернеті, щоб не пропустити якусь важливу. Але там вони знаходять лише багато дрібних і не значущих новин, які не мають великого впливу на них і на історію світу. Інтернет – це не краще місце для новин. Хтось сказав, що краще місце для новин – це Біблія. І сьогодні ми будемо говорити про дійсно важливу новину, яка вплинула на життя усього світу. Це – народження Ісуса. Коли Ісус народився, його хотіли вбити, а поклонитися Йому прийшли загадкові мудреці зі сходу. Уже одне це говорить, що це немовля було незвичайним. Ким було це немовля, яке народилося у сім’ї Йосипа та Марії?

Подивимося вірш 1: «Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі сходу». Багато залежить від царя, який править. Я народився в часи Брєжнєва і встиг пожити у часи розвиненого комунізму. Зараз ми живемо в часи Порошенка – у часи змін. Ісус народився у часи царя Ірода. Цар Ірод любив владу. Він не прав права бути царем Ізраїля, тому що не був Ізраїльтянином, але дав хабарі правителям Риму і став царем над усім Ізраїлем. Він хотів, щоб усі поклонялися йому одному. В боротьбі за владу він використовував усі способи: так, від страху що його змістять він убив свою дружину Маріам, двох своїх синів і багато інших людей. Він віддав наказ вбити усіх немовлят в Віфлеємі. Римський Імператор Август сказав, що безпечнішу бути у Ірода свинею, ніж сином.

Ірод – це приклад того, як хочуть правити світські правителі: вони хочуть мати абсолютну владу і при цьому не нести ніякої відповідальності за свої вчинки. Світські царі є саме такими. При своєму житті Ірод не поніс ніякої відповідальності за все те зло, яке вчинив. Він все робив лише для себе і свого самоствердження. Ірод був нещасною, психічно хворою людиною, і люди в його царстві жили у страху і також були нещасними. Ісус народився у нелегкий час.

Читаємо далі: «…то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі сходу, і питали: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитися Йому”». Однак не усі поклонялися царю Іроду. У той час з іншої країни прийшли мудреці, які шукали другого царя, щоб поклонитися йому. У той час в Ізраїлї правив Ірод. Він жив у розкішному палаці. Але він не цікавив мудреців. Вони шукали справжнього царя. Ким були ці таємничі люди? Історик Геродот казав, що воли були мудрецями з Персії, які вивчали різні науки. Можливо, коли вони були молоді, їм здавалося що для них немає нічого неможливого і вони зможуть вирішити усі проблеми свого народу. З часом вони почали розуміти, що є те, що непідвладне їм. Особливо це проблема гріха. Ніяка наука чи технології не можуть цього зробити. Самі мудреці не можуть вирішити навіть свою проблему гріха. Їм потрібен був Спаситель. Під час Вавілонського полону у їх землях жили Євреї. Можливо від них їм дісталося вчення із Старого Заповіту про те, що Спаситель світу має народитися через Іудеїв. А при Його народженні на небі має з’явитися яскрава зірка. В Числ.24:17 написано так: «Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!» Мудреці уважно спостерігали за зорями, в очікуванні народження Спасителя. Дуже часто так трапляється, що людина, яка спостерігає за зорями. любить істину. І ось, коли така зірка нарешті з’явилася, вони відправились на пошуки Спасителя. У той час мудреці були радниками царів і мали усе, що хотіли. Але вони не думали, що речі і спокійне життя зробить їх щасливими. Вони не вважали достаток і спокійне життя справжніми цінностями. Тому вони відправились в ризиковану подорож щоб відшукати справжню цінність.

Тут варто подумати про те, що є справжньою цінністю. Цінність це не просто те, що вам подобається. Цінність це те, що заставляє ваше серце битися частіше, а вашу кров робить гарячішою. Цінність – це те, що заставляє ваші очі світитися. Цінність – це те, заради чого ви готові віддати своє життя.

Які ж цінності ми бачимо в цьому слові? В ньому ми бачимо царя Ірода. Його цінністю була абсолютна влада. Заради цього він не зупинявся ні перед чим. Подивимося на вірш 3: «І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим». Звістка про народження Царя Юдейського занепокоїла царя Ірода. Чому вона занепокоїла його? Можливо тому що він зрадів цій звістці і сам захотів піти поклонитися Йому? Звичайно ні. Цар Ірод вважав справжнім царем Юдейським лише себе одного, і хотів щоб усі кланялись лише йому одному. Саме тому звістка про народження ще одного царя Юдейського так занепокоїла його. Звідси добре видно, що влада була справжньою цінністю для царя Ірода. Вона заставляла непокоїтися його серце. Вона заставляла його діяти.

Також написано, що разом з царем Іродом занепокоївся весь Єрусалим. А чому вони непокоїлись? Можливо, вони зраділи що народився цар Юдейський і хотіли поклонитися йому? Ні, вони непокоїлись, тому що занепокоївся цар Ірод. А вони знали, що коли цар Ірод непокоїться, то нічого доброго з цього не вийде. Їх цінністю була їх безпека, вони непокоїлись про себе. Їм, звичайно, не подобався цар Ірод, але щоб їх ніхто не чіпав, вони поклонялися йому.

Була ще одна група людей. Читаємо вірші 4-6: «І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: “У Віфлеємі Юдейським, бо в пророка написано так: “І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїський”». Ірод не вивчав і не знав Біблії. Однак він добре знав, що у Біблії є відповіді на багато важливих питань. Тому він покликав знавців Біблії первосвящеників і книжників і випитував у них, де має народились Христос. Ті добре знали правильну відповідь: «У Віфлеємі Юдейським», тому що так сказано у Писанні. Вони вірили що якщо так сказано у Писанні, то так і буде. Однак вони були байдужі до цього! Вони добре знали, що Ірод не є справжнім царем Ізраїля, він не має права бути царем Ізраїля, він підкупив Римський сенат. І ось, має народитися справжній Цар! Але вони були байдужі до цього. Вони не пішли поклонитися Йому.

Там, куди приходить Ісус, люди починають непокоїтись. Це тому що їм потрібно прийняти ясне рішення – вони будуть поклонятися Ісусу чи ні. Ірод, первосвященики, книжники, народ Єрусалима вирішили не поклонятись. Мудреці не злякались Ірода і вирішили поклонитись. Кожен повинен прийняти ясне рішенні – ніхто не може втекти від цього.

Ким же дійсно був «Цар Юдейський»? Пророк Ісая так написав про народження Ісуса: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кличуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, – ревність Господа Саваота це зробить!» (Іс.9:5,6) Ісус був не просто малюком. Він був Дивним Порадником, Богом сильним, Отцем вічности і Князем миру. Цар Ірод зайняв світ трон обманом. Він не був справжнім царем. Він правив силою і насильством. У його царстві панував страх і занепокоєння. Якщо у вашому серці панує страх і занепокоєння – то вами править цар Ірод. Але Ісус був справжнім царем. Він заплатив ціну за людські гріхи, коли помер за них на хресті. Завдяки цьому він примирив людей з Богом і став Князем миру. У вірші 6 написано, що Він буде пасти людей. Людям потрібен той, хто буде їх пасти і вести в Небесне Царство. Там, де править Ісус, є мир, бо Він є князь миру. Ви хочете мати в серці мир – тоді прийміть своїм царем Ісуса.

Іноді здається, що у цьому світі є багато царів. Але насправді у цьому світі є лише два царі: цар Ірод і цар Ісус. І нам потрібно вибрати того царя, якому ми будемо поклонятись. Єрусалим поклонявся царю Іроду. Здається первосвященики і книжники не поклонялись нікому – ні Іроду, ні Ісусу. Але насправді вони поклонялися Іроду. І лише мудреці зі сходу хотіли поклонитись Ісусу. Люди думають, що у них є широкий вибір кому кланятись, а можна нікому не кланятись взагалі. Напевно більшість людей зараз думають, що не кланяються нікому. Насправді ж цар Ірод не такий простий: якщо хтось не кланяється нікому, то обов’язково знайдеться «Ірод», який заставить таку людину поклонятися собі. Коли Гітлер прийшов до влади, він створив свою церкву і свою релігію – хрест Ісуса він замінив на хрест Гітлера. Можливо до цього німці думали, що у них є великий вибір. Але тоді вони ясно зрозуміли, що весь їх вибір зводиться лише до 2 царів: Гітлера або Ісуса.

Ми живемо у країні, де немає царів. Вони залишились лише в історії, і про них нагадують лише замки, які вони побудували і у яких жили. Тому можна легко думати, що я нікому не поклоняюсь. Але це не так. Люди поклоняються цінностям. У наш час є кілька основних цінностей. Одна з них – це речі. Люди думають, що речі принесуть їм сенс і щастя у життя, тому вони присвячують своє життя речам. Люди готові перегризти один одному горло з-за подряпин на автомобілі. Їх хватає сердечний приступ коли вони вирішують квартирні питання. Чому? Це тому що вони цінують такі речі і поклоняються їм. Ми бачимо як товчуться наші політики? Чому? Тому що вони вважають цінністю гроші. Але ці мудреці не вважали цінністю такі речі. Вони віддали Ісусу дорогоціності із своїх скарбниць. Вони шукали ту цінність, заради якої можна віддати те, що у них є. Вони були поганами, не відносилися до Божого народу і мали загинути. Але дивовижно, вони шукали і знайшли істину – Ісуса, і поклонилися Йому як своєму царю.

Подивимось на вірші 7,8: «Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував у них про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: “Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти і поклонитись Йому”». Ірод хотів використати мудреців щоб вивідати де знаходиться Ісус і вбити Його. Дійсно, заради збереження влади він був готовий будь на що. Ірод одним з перших почув про народження справжнього царя, але був байдужий до істини і не скористався своїм шансом. Через кілька років після цього він помер. Жахливе життя і жахлива смерть.

Подивимося на вірші 9,10: «Вони ж царя вислухали і відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи». Коли мудреці знову побачили зірку, то надзвичайно зраділи. Кожна людина хоче надзвичайно зрадіти. Однак життя багатьох людей дуже скучне, тому вони постійно шукають того, що може дати їм радість. Вони шукають радості в успіхах на роботі чи в навчанні, у смачній їжі, у романтичних стосунках, у подорожах, в перегляді фільмів, у вечірках. Звичайно, усе це може дати трошки радості, але ще в придачу і багато стресів. Люди ніколи не отримують достатньо радості, вони постійно спрагнуть її. Скоро буде Різдво Ісуса і Новий Рік. На свята люди особливо прагнуть зрадіти. Але як це зробити? Це гарне питання. На свята в кілька разів виростають продажі алкоголю. Може він дає радість? Але справа в тому, що людина – це не робот. Ми можемо кинути в автомат 10 грн. і отримати пляшку Кока-коли. Але якщо влити в себе пляшку пива, вона не обов’язково принесе радість. Однак ці мудреці відкрили для себе джерело радості. Надзвичайна радість приходить лише від Бога, коли ми знаходимо Ісуса. Подивимося на цих мудреців. Вони пішли в далеку ризиковану подорож. Вони були вже літніми людьми і втомилися. Вони потратили багато часу і сил. Їх скарбниці спустіли, тому що вони віддали золото, ладан і смирну. Зараз, коли люди щось віддають, то багато сумують. Але серця цих мудреців наповнились надзвичайною радістю? Звідки? Чому? Це – від Бога. Надзвичайна радість – це Божий дар тим, хто шукає істину. Хай сьогодні Бог пошле в наші серця надзвичайну радість.

У вірші 11 написано: «І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, принесли Йому свої дати: золото, ладан та смирну». Золото – це дар для царів. Ісус – наш цар, який прийшов щоб царювати над нами. Ладан – пахучий аромат – для первосвящеників. Ісус стоїть перед Богом і молиться за наше прощення. Смирна – гірка смола, яка використовувалась для бальзамування тіла при похоронах. Це є спогад про смерть Ісуса на хресті за наші гріхи. Таким чином, мудреці признали Ісуса своїм царем, первосвящеником і Спасителем. У вірші 12 написано: «А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі». Після поклоніння Ісусу мудреці відійшли до своєї землі. Їх скарбниці були порожні, але їх серця були переповнені радістю і миром.

Зараз, коли наближаються свята, усі люди спрагнуть радості і спішать отримати її – смачно поїсти, розважитись, кудись поїхати. Але в цей час нам потрібно зупинитись у нашій життєвій біганині і прийти до немовляти Ісуса. Нам потрібно шукати не радості, а самого Ісуса. Нам потрібно вирішити поклонятись лише одному Ісусу. Тоді Бог сповнить наші серця надзвичайною радість. Амінь.

(п. Яків)