ОБК 2018: Проповідь “Ходіть і побачте!” (Iвана 1:35-41)

Ходіть і побачте!

Iвана 1:35-41

35 Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: “Ото Агнець Божий!”
37 І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: “Чого ви шукаєте?” А вони відказали Йому: “Равві – перекладене це визначає: “Учителю”, – де Ти живеш”?
39 Він говорить до них: “Ходіть і побачте!” Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.
40 А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41 Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: “Знайшли ми Месію, що визначає: Христос”.

Ця конференція задумувалася як запрошення до Ісуса в гості. Ми відправилися не в Назарет чи Капернаум, бо Ісус уже давно не ходить по цій землі в тілі, а в Радомишль, подалі від звичного життя, щоб ніщо не заважало нам порозмірковувати про те, хто такий Ісус і як Він стосується мого життя.

Щоб ви трохи спочили після дороги, я хотів би почати з одної цікавої легенди. Влаштовуйтесь зручно і слухайте:

У одного чоловіка серед ночі на трасі зламалася машина. На щастя, поряд був монастир, де його пустили ночувати і навіть зремонтували машину. Вночі він почув дивовижно прекрасний звук, який полонив його серце. Монахи не сказали йому, звідки цей звук, бо це можна було знати лише монахам, тож він поїхав. Він роками не міг забути цей звук і горів бажанням дізнатися його джерело, і тому повернувся до монастиря спитати, що це було. Але монахи сказали, що це можна знати лише монахам. Звук так полонив його, що він вирішив стати монахом і був готовий на будь-які жертви і випробування. Йому сказали, що для цього треба обійти всю землю і порахувати всі травинки і всі піщинки. Через якийсь час він повернувся і сказав: “Я був впевнений, що зможу виконати будь-яке завдання, але під час моїх блукань по світу, я зрозумів, що це неможливо. Тільки Бог знає, скільки на Землі піщинок і травинок. Я ж можу пізнати лише своє серце, якщо буду чесним і смиренним.” Після такої відповіді його радо прийняли в монахи. Його провели всередину і дали ключі від десяти дверей. Він пройшов через дерев’яні, залізні, рубінові, смарагдові, діамантові двері, і так далі, аж до останніх, зроблених з чистого золота. Звук став дуже чітким і ще прекраснішим. Тож він відчинив останні двері і увійшов. І коли він побачив джерело того звуку, то не втримався і упав навколішки. Але що саме він побачив, я не можу вам сказати, бо про це можна знати лише монахам 🙂

Християнство теж має свою прекрасну таємницю, яку знають лише християни. Але християнство відкриває свою таємницю всім без обмежень. Чому я сказав, що її знають тільки християни – це тому, що людина, яка її взнала, і називається “християнин”. Але багато людей знають про християнство не з першоджерел, а з атеїстичних карикатур чи інших вигадок. Навіть у підручнику з історії для 7-го класу ми вичитали, що в Середні віки люди знання черпали з Біблії, і тому вважали, що земля пласка і стоїть на слонах. В цій фразі два неправильні твердження: 1) до появи книгодрукування люди Біблію практично не читали, тому знання черпали знання не з Біблії, а з народних міфів; 2) у Біблії немає ні слова про пласку землю чи слонів; навпаки, Біблія каже, що земля кругла і підвішена ні на чому. Видно, що автори підручника знали Біблію не краще, ніж люди Середніх віків. Але цьому учать всіх. Тому нам варто звернутися до першоджерел.

• “Ось Агнець Божий”

Героям нашого уривку на Ісуса вказав їх учитель Іван Хреститель.

35 Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.

36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: “Ото Агнець Божий!”

37 І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.

Іван був визначною постаттю. Люди сходилися до нього в пустелю з усієї країни. Ті, кого особливо вразили його слова і стиль життя, ставали його учнями. Цікаво, що два учні Івана, почувши його слова, не розпитуючи нічого, пішли за Ісусом. Чим їх так зацікавив Агнець? Чи зацікавила би вас людина, яку назвали Божим ягням?

У наш час ягнятами цікавляться рідко. Хіба що інколи на ринку хтось може шукати баранину на шашлик. Але ті двоє знали ще один смисл цього слова. За Мойсеєвим законом, ягнят приносили у жертву за гріх. Ти зробив якусь недобру річ – і йдеш до храму з ягнятком, щоб принести його в жертву за себе. Це давало людям розуміння, що зло має бути покараним смертю. Також цей ритуал давав їм зрозуміти принцип Божої милості до грішника, тобто, що Бог зацікавлений не у знищенні поганої людини, а у зміні її життя. Ритуально гріх вважався покладеним на ягня і знищений, а грішник звільнявся від гріха, провини і покарання.

Проблема була у тому, що ці жертви не мали сили винищити злі бажання з людей. Люди стали формально виконувати ритуали, але залишати зло не бажали. Є така історія: один селянин сповідався священникові: “Отче, я згрішив: я украв у колгоспі дев’ять снопів”. Священник попросив його розповісти, як це сталося, і той сказав: “Я вкрав три снопи учора увечері і ще три – сьогодні вранці”. “Але ж це тільки шість!” – сказав священник. На що селянин відповів: “А я увечері ще раз схожу”. От приблизно так люди приносили ягнят, а самі продовжували робити те саме. Насправді, ніякі ритуали не можуть змінити людського серця. Це може зробити тільки Бог, який його створив. Тому Бог обіцяв через пророків, що Сам знищить гріх людей. Для цього Він сам прийшов у світ у тілі людини. Ісус став Божим ягням, щоб взяти наш гріх на себе.

Божий агнець потрібен тому, хто заплутався в гріхах, хто розуміє, що і цей світ і я сам – зовсім не такі, якими повинні бути.

Що ж дізналися учні Івана, які пішли за Ісусом? Давайте подивимося на вірші 38-39:

38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: “Чого ви шукаєте?” А вони відказали Йому: “Равві – перекладене це визначає: “Учителю”, де Ти живеш?”

39 Він говорить до них: “Ходіть і побачте!” Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.

Ісус запросив їх у гості. І вони не заскочили на хвилинку, а пробули з Ним той день. Мабуть, вони розмовляли, задавали питання і давали відповіді і уважно спостерігали. І вони зробили висновок: Він – Месія!

Те, що вони побачили в Ісусі, вони виразили словом “Месія”. Зараз не будемо вдаватися глибоко, але, “на пальцях”, “месія” означає того, кого сам Творець світу призначив вирішити наші фундаментальні проблеми. Тобто, вони цим сказали, що Ісус не просто особливий, а, по-перше, унікальний, і, по-друге, абсолютно необхідний для нас.

Чесно кажучи, мене не дивує, що вони зробили такий висновок за один день. Люди часто захоплюються кимось або чимось. Мене дивує інше – що з роками вони не передумали. Часто здалеку людина складає пречудове враження, а при ближчому знайомстві виникає сильне розчарування. Хтось сказав, що для того, щоб не розчаруватися в людині, необхідно не зачаровуватися. Учні провели з Ісусом близько трьох років, день у день, з ранку до вечора. Вони були з Ним у різних ситуаціях, і не тільки не передумали, а навпаки, стверджувалися у переконанні, що Ісус – саме той, заради кого варто віддати все. Більше того, заради цього переконання вони жили і працювали і заради нього ж померли. Ісус був для них достатньою компенсацією за все, від чого вони добровільно відмовилися.

В нашому невеликому уривку Ісус говорить всього дві фрази: “Чого ви шукаєте?” і “Ходіть і побачте”. Я б хотів подумати про їх значення.

• “Чого ви шукаєте?”

Побачивши, що за Ним хтось іде, Ісус запитав: “Чого ви шукаєте?”. Уявіть, що Ісус запитав це у вас. Якою б була відповідь?

Різні люди шукають різного. В топі пошуків Гугл за минулий рік знаходяться природні катастрофи, зокрема, ураган “Ірма”, айфон, біткойн і декілька знаменитостей. По запиту “Чого ви шукаєте?” нам видає в першу чергу матеріали про те, як правильно відповідати на співбесіді, щоб тебе взяли на роботу. Це дійсно важливі для нас речі: знайти, як заробити, потім знайти, як потратити, потім, вже потративши на айфон, шукати на ньому знаменитостей і любуватися ними. Виключення лише – коли настає катаклізм, який руйнує цей ідеальний ланцюжок, наприклад, ураган чи війна.

Що ми шукаємо, впливає на наше життя. Але впливає не очевидним чином. Наприклад, у новинах писали про одного школяра, якого вигнали зі школи, бо він настільки полюбив гратися на комп’ютері, що перестав вчитися, а зі своєї кімнати виходив лише до туалету і на кухню. Він шукав задоволення. Проблема таких людей – вони не знаходять того, чого шукають. Якщо батьки не захочуть годувати ледащо, то сам він уже не зможе гратися, бо не зможе на те заробити. З іншого боку, у мене на роботі є люди, які теж люблять гратися, але роблять це у вільний час, після того, як відповідально виконають свої обов’язки. Треба шукати правильних речей і правильним способом.

Рим.2:6-8 говорить нам, що Бог справедливий і “кожному віддасть за його вчинками:

7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, – життя вічне,

8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, – лютість та гнів.”

Корінним чином, ми всі шукаємо щастя, шукаємо такого життя, про яке не будемо жалкувати. Біблія учить нас, що в природі людини зашита необхідність поклонятися – тобто, знайти найдостойніше і присвятити тому своє життя. Де твій скарб, там і твоє серце. Що ти вважаєш найціннішим, для того ти і живеш. Нажаль, люди часто помиляються у тому, що є цінним. Для когось цінність – гроші чи інші матеріальні здобутки. Такі люди можуть померти багатими. Хтось більше цінує знання. Такі можуть померти дуже розумними. Для когось найголовніше в житті – щоб все було “по-моєму”, щоб зі мною всі рахувалися і поважали. У таких є шанс померти, маючи владу чи авторитет. Звичайно, це тільки можливість, а не гарантія, а от смерть – це вже для всіх однаково, і тоді ти відпускаєш все, що здобув. Жодна річ, якою ми можемо заволодіти у цьому світі, не може наситити нашу душу, бо ми створені для більшого. Ми не можемо задовольнитися творінням, нам потрібен Сам Творець.

Учні Івана шукали Творця, тому, почувши про Боже ягня, пішли за Ним.

З дитинства я вважав себе хорошим і шукав чогось великого, любив книги про пригоди і про польоти до зірок. А коли подорослішав, то побачив, наскільки я егоїст, здатний на підлі і нехороші вчинки, які сам засуджував. А життя виявилося не таким цікавим, як книги: повно рутинних справ, а майбутнє – дуже непевне. Я думав: невже намагання вижити – це все, що має бути у житті? Чи немає чогось більшого? І чи не можу я сам стати таким, яким мені хочеться себе бачити? Тому, коли я дізнався про Ісуса, я зрозумів, що це саме те, чого я шукаю, і пішов за Ним.

А як ви відповісте на питання Ісуса “Чого ви шукаєте”? Подумайте над цим.

• “Ходіть і побачте”

Учні захотіли бачити, де живе Божий Агнець. Ісус же радо запросив їх за Собою: “Ходіть і побачте”.  Ми не можемо казати, що знаємо людину, якщо просто почули про неї від когось. Також не можемо взнати людину, прочитавши про неї у Вікіпедії, підписавшись у Фейсбуці чи навіть заглянувши в її Інстаграм. Найкращий спосіб взнати людину – побути у неї вдома. Тому деякі відомі люди спілкуються з народом лише крізь густу шеренгу охоронців. Не хочуть, щоб їх взнали. Кожен з нас в тій чи іншій формі носить маску, щоб здаватися кращим, ніж ми є насправді. Але близьке спілкування допомагає побачити сховане. Припустимо, що у вас є якісь враження від моєї персони. Якщо ж ви прийдете до мене додому і подивитеся, як я живу, то ви отримаєте масу зовсім інакших вражень. Деякі досі пам’ятають, як моя поведінка нанесла їм рани багато років тому. Близьке спілкування дозволяє побачити сховане, те, що не видно на перший погляд.

Мені подобається історія з життя Майкла Фарадея, великого дослідника електромагнетизму. Він почав свій науковий шлях, пішовши в учні до Гемфрі Деві, вже відомого на той час вченого. Його наставник був настільки вишуканою людиною, що Фрадей засумнівався у правоті Біблії, а саме у твердженні, що всі люди – грішники. Але, поїхавши з наставником у подорож університетами Європи, він узнав його ближче. Виходець з простого люду, Фарадей так натерпівся від пихатості свого вчителя-аристократа, що змушений був визнати правоту Божого слова. Тому, повернувшись до Британії, він став займатися не лише наукою, а й служінням у церкві і вивченням Біблії з колегами. В Ісусі він не розчарувався до кінця своїх днів.

Коли починаєш дізнаватися, що ж там в Ісусі сховано, то бачиш те, що сказано про Нього у посланні до Колосян:

Кол.2:3

в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані.

Спостерігаючи вчинки Ісуса в різних ситуаціях, учні бачили Його мудрість, якій хотілося повчитися. Звідки це в Ньомуі? Бо Ісус був втіленим Богом.

Кол.2:9

бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.

Ми всі створені за образом Бога, тому мали б бути схожими на Нього. Тому, дивлячись на нього, учні бачили саме ту модель, якою має бути людина. Ісус – найкращий, найповноцінніший зразок для наслідування.

Бог – це не природне явище, це особистість. А особистість найкраще можна взнати через особисте спілкування. Бог в Біблії багаторазово запрошує людей прийти і пізнати Його.

Пс.33:9

Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!

Тобто, Бога можна знати, Він не ховається. Власне, тому Бог і втілився в Ісусі Христі, щоб бути до нас ближчим, щоб самому прожити людське життя, а нам дати взнати Його.

Iван.1:18

Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

Головне джерело, через яке ми можемо пізнавати Бога – це Біблія, слово, яке Він сам нам дав. Вивчаючи її, розмірковуйте над характером Бога, Його цінностями і планами. Друге джерело – Святий Дух, якого Бог дає всякому, хто вірує в Ісуса. Святий Дух спонукає нас зсередини жити, як створені за образом Божим.

Життя людини визначається її ідеалами, до яких вона прагне. Я давно віруючий, але досі грішник, і, якби я дивився лише на свої промахи, жити було б дуже сумно. Наприклад, часто я роблю неправильні вчинки по відношенню до дружини чи дітей, у мене не вистачає терпіння і розуміння, часто я ледачий та егоїстичний. Але у мене є мета, до якої прагну – це бути схожим на Ісуса. Тож, якщо ви інколи помітите в мені позитивні зміни, то знайте, звідки вони беруться. То все від Ісуса.

Власне, ходіть самі і побачте.

(п. Ной)