ОБК 2017: Проповідь “Обіцянка перемоги” (Буття 3:1-24)

ОБІЦЯНКА ПЕРЕМОГИ

Буття 3:1-24

Ключовий вірш 15 : “І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту”

Тільки що ми дізнались, що Біблія говорить про Божий задум, про Його дизайн стосовно людини і світу. Чоловік і жінка, створені як образ Божий, для Його слави, чисті, вільні, прекрасні. Поставлені Богом над усією землею, щоб панувати і наповнювати. Але, як вам здається, відповідає те, що ми бачимо навколо нас цьому початковому задуму? Як вам здається, схожий світ, в якому ми живемо на Рай? Ні? І мені здається, що не схоже. В чім же справа? Що пішло не так? Звідки в цьому світі і в наших життях стільки горя, зла і нещастя?

Це питання, над яким довгий час билось безліч людей: філософи, мудреці, жерці і священики. Що не так з цим світом? – адже ми знайдемо тисячі і тисячі речей, які викличуть в нас невдоволення. Недавно один з керівників компанії, в якій я працюю зробив опитування без цензури, що найбільше дратує людей на роботі. Одразу ж знайшлося море охочих поділитись своїми скаргами і роздратування. На початку ХХст. британська газета “Лондон Таймс” вислала листа з одним питанням багатьом відомим в той час людям: “що не так з цим світом?” запитувала газета в них. Такий лист отримав відомий діяч, журналіст і письменник Гілберт Кіт Честерстон (автор детективів про отця Брауна). Редакція очікувала, що Честерстон напише довгу розгорнуту відповідь, але відповідь письменника була дуже лаконічною: “Шановне панство, я. Щиро ваш, Г. К. Честерстон”. І, чесно кажучи, ця відповідь дуже точно відображає те, що Писання говорить про проблему зла в світі: сутність проблеми зла в світі – це зло в серці людини. Третій розділ книги Буття розповідає нам історію вселенської катастрофи і відкриває нам Бога, який дає нам надію відновлення і перемоги. Хай Господь проведе нас зараз, коли ми розглядаємо Його слово і дасть нам смирення перед Його істиною і віру в Його спасіння.

Подивіться вірш 1: “Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?”.

Що відкривається нам в цьому вірші? Перш за все ми дізнаємось, що, як виявляється, Адам і Єва були не єдиними розумними істотами в Еденському саду. Перед нами з’являється ще один персонаж цієї історії – змій. Але змій цей – не звичайний, не такий якого ми можемо побачити в тераріумі. Ті змії не вміють говорити, а цей, як ми бачимо з подальшого тексту – майстер слова та ще й дуже хитрий.

Що ж це за змій такий, якими були його наміри і що нам відомо про нього? Остання книга Біблії говорить, що під маскою змія в цій історії так чи інакше ховався сам сатана (Об.12). Писання називає його вужем стародавнім, вбивцею і батьком брехні. Його наміри завжди лихі і направлені проти Бога і проти людини. Він дуже хитрий і надзвичайно могутній, тим не менше його сили і розум не є безмежними. Часто люди думають, що сатана, це такий анти-Бог, рівний Богу, але з протилежним знаком, темна сторона сили чи ще щось подібне. Але це не так. Писання ясно свідчить, що диявол, так само, як і людина був створений Богом і його буття цілком залежить від Божої волі. Так само Писання свідчить, що Бог не створив нічого злого за своєю природою, усе Його творіння було добрим. Ми не знаємо, як, коли і чому сатана відпав від Бога і вирішив стати злим, та це і не важливо, однак ми бачимо, що вже на початку 3-го розділу книги Буття зло існує в світі і рано чи пізно людина мала з ним зустрітись.

Отже, перший вірш говорить про розмову, що її змій завів з жінкою. Навіщо він прийшов до жінки? Очевидно, що не для того, щоб по-сусідськи поговорити з Євою про погоду та різні дріб’язки. Він прийшов, щоб спокусити людину. Він ненавидить Бога, але нічого не може заподіяти Йому. Але ось перед ним людина, втілення Божого образу, створена такою схожою на Бога, ось проти цього образу Божого в людині і були направлені його дії. Адам і Єва не були дурними, тому змій діяв не прямо, його слова були добре зважені і продумані, в них рівно стільки сумнівів і скепсису, скільки потрібно. Ми можемо умовно розбити його розмову з жінкою на 3 етапи.

Перше, що він зробив – він заставив жінку сумніватись в тому, що Бог – щедрий, люблячий і щиро турбується про людину. Що змій запитав у жінки? – “Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?” (1).

Для того, щоб зрозуміти в чому була хитрість цього питання, нам потрібно звернутись до попереднього розділу книги Буття, де розповідається, що саме Бог дав людині і що заборонив. Другий розділ Буття говорить про те, як, створивши людину, Бог поселив її у чудовому місці, в Еденському саду. Там Бог дав Адаму дружину і благословив цю сім’ю давши їм усе необхідне. Бог надзвичайно підніс людину і поставив її царювати над усією землею. Але основу для питання змія підготувало одне конкретне Боже веління з Бут.2:16,17 “І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!”.

“Не їж від нього”, каже Бог, “а чому ж ні?” – думаємо ми.

Щедрий, милостивий, люблячий батько говорить Адаму: “подивись навкруги, все це існує для тебе. Будь ласка, насолоджуйся, пануй, примножуй, живи, радій, їж від кожного дерева. Але, Адаме, є одна річ, яку Я хочу, щоб ти зробив не заради себе, а заради Мене. Я хочу, щоб ти не їв плодів з ось цього дерева. Не тому, що вони кислі чи не смачні, не тому, що вони отруйні, не тому що вони якісь магічні, не тому, що це корисно чи не корисно для тебе, а тому, що Я, Бог, так сказав. В день їди твоєї від нього ти помреш!”

Це дерево було місцем поклоніння Адама, його жертівником. Це було дерево, дивлячись на яке він завжди міг пам’ятати, хто він такий і хто такий Бог-Отець. І як Бог благословив його усім і дякувати, і радіти, і бути щасливим.

Але такого люблячого, щедрого Бога, змій змальовує скупим, жадібним і жорстоким. “І що, Бог вам усе забороняє? які ж ви бідні і нещасні!”. Він зміщує акценти і жінка раптом починає думати не про те, як багато Бог їм дав, і як підніс їх серед усього творіння, а про те, що Бог їм заборонив.

Саме з цього починає сатана, він насаджує сумніви в Божій любові і турботі. Я впевнений, кожен із нас має такий досвід: “ось я хочу цього, тільки цього мені не вистачає для щастя, чому Бог не дає мені? Невже Він не бачить, що мені це так потрібно? Може Він не любить мене?”

Яким же був другий крок змія? Як тільки жінка засумнівалась в Божій турботі, сатана зразу ж завдав наступного удару, подивіться вірш 4: “І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!”

Це вперше звучить фраза, яка відверто суперечить тому, що сказав Бог. Другим кроком диявол руйнує вчення про Божий суд. “Не вмрете”, каже він, “нічого не станеться”, “Бог не покарає”. Ці самі слова він і сьогодні продовжує насаджувати в серця людей, навіть в церкві. Я говорив якось з одним братом, який жив в гріху, закликав його залишити грішні шляхи і він сказав мені: “знаєш, зазвичай отримати прощення легше, ніж дозвіл”. Багато людей живуть з твердим переконанням, що пробачати – це така Божа робота і обов’язок. На те Він і є, щоб пробачати.

“Умерти не вмрете”, каже змій, але який це страшний обман! І люди, знахабнілі від своєї безкарності, нехтуючи Божим милосердям та терпінням роблять те, що їм хочеться. Та не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бог святий і праведний, всемогутній і справедливий і Він не залишить гріх без покарання.

Яким же був третій крок змія? – третім кроком він каже: “ти сам можеш бути Богом”. Подивіться вірш 5: “Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло”.

Давньоєврейський вираз “знати добро і зло” дуже часто вказує не просто на володіння інформацією, але на можливість визначати і оголошувати, що є добро, а що зло. Ми можемо побачити як цей принцип діє в першому розділі книги Буття, де Бог, створюючи різні складові всесвіту кожного разу проголошує: “ось це – добре”. І тепер змій каже жінці: “навіщо тобі слухатись якогось там Бога? Ти сама все можеш вирішувати. Яка різниця, що Бог назвав це злом, ти можеш назвати це добром і робити те, що тобі заманеться. Ти можеш бути не образом Божим, ти можеш бути богом”. Які це солодкі і страшні слова. Але це спокуса, перед якою, насправді, ми стоїмо кожного дня, кожної хвилини. Кого я буду слухатись в ось цій конкретній ситуації: Бога, чи свого серця? І раз за разом ми попадаємось на вудочку змія, намагаємось корчити з себе богів, зло називаємо добром і пожинаємо гіркі результати свого жалюгідного правління.

Але всього цього жінка ще не знала. В світлі слів сатани дерево в її очах раптом стало таким бажаним, таким принадливим, що встояти перед ним було майже неможливо: “І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання” (6).

Звичайно, слова сатани – обман. Він добре знав, що Адам і Єва не стануть, як Боги. Його мета – вбивати, нищити і красти. Однак дещо в його словах все ж було правдою. Скуштувавши фрукт, Адам і Єва справді пізнали добро і зло, але їм це зовсім не сподобалось, як саме це пізнання прийшло в їхні життя. Ви знаєте, що лікар може знати про хворобу все: звідки вона береться, як протікає, які симптоми і наслідки викликає і як лікується. Щоб знати це, йому не потрібно хворіти цією хворобою, він для цього університет закінчує. Але ми дізнаємось цю саму інформацію, тоді коли валяємось цілий день вдома з температурою і п’ємо гарячий чай з малини. Подібно, Богу не потрібно було чинити зло, щоб знати зло. Але людині, щоб пізнати зло, довелось самій стати злом, впустити зло в своє серце, в своє життя в свій світ і кожного дня, кожної хвилини жити з ним.

Сатана підло обманув Адама і Єву, але це жодним чином не виправдовує людину. Адам і Єва знали свого Творця так, як нам це навіть і не снилося. Його любов, Його щедрість, милосердя, благість, сяйво слави Його. Але коли перед ними постав вибір: повірити і послухатись слова свого Творця, чи повірити слову змія, вони свідомо вирішили вірити в обман. І результат не заставив себе довго чекати.

Вірш 6 каже: “І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв”. Ось так просто. Доля всього людства виявилась на відстані простягнутої руки. Все зло, що ви бачили в житті, вся гіркота, всі рани, все горе, хвороби і смерті які ви зустріли в своєму житті виявились на відстані простягнутої руки. І все це прийшло в світ і в наші життя і продовжує примножуватись, бо нам так хочеться хоч на хвилинку відчути себе богами.

Яке ж зло пізнали Адам і Єва?

По-перше, сором. Вірш 7: “І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі”. Раніше вони були чисті і не мали, чого приховувати. Повністю прозорі одне для одного. Але тепер кожен усвідомив яке зло зробив. Тепер людина не може дозволити собі бути повністю відкритою перед іншою людиною, бо так багато злого, стидного темного є в наших життях і ми намагаємось приховати це якнайдалі.

По-друге, страх. Вірш 10: “А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався”. Раніше Адам і Єва раділи в Божій присутності, насолоджувались в променях Його слави і любові. Але тепер вони бояться Бога. Стосунки зруйновано. Грішник не йде до Бога, щоб його справи не стали явними, бо Бог — світло і істина. В 100 випадках зі 100 грішник тікає від Бога як найдалі.

По-третє, провина. Бог питає: “Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?”. І Адам згорає від сорому і провини. Він порушив заповідь, не послухався Творця. Але замість того, щоб вибачитися, покаятися, впасти до Божої ласки, він намагається виправдатись, він сам починає звинувачувати Бога. “Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева”, бачиш Боже, все ж таки з жінкою Ти прорахувався, не надто гарна була ідея. Те саме робить і жінка.

Винна людина завжди шукає виправдання. І ми дуже легко можемо знайти крайніх, виправдати себе в своїх очах. Це не моя провина — це хтось інший винний. Але проблема в тому, що ці виправдання не достатні для Бога. Ми можемо бути виправдані тільки тоді, коли Він виправдає нас. І Він виправдав Собі народ в крові Свого Сина, Ісуса Христа.

Далі ми бачимо прокляття чоловіка і жінки. Страждання в народженні дітей і роботі на землі. Зруйновані стосунки в сім’ї. Світ, який Бог створив, був як складний і прекрасний механізм швейцарського годинника. Але ось одне ключове коліщатко, Адам, вирішило що її не влаштовує її місце. Постраждало не тільки воно, зламався весь механізм. Раніше природа була спільником людини, а тепер нам доводиться виборювати в природи право на життя.

І останнє — це вигнання. Вірш 23 каже: “І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був”. Рай зачинено і людина не повернеться туди тією ж дорогою, якою вийшла. Рай зачинено і ми всюди відчуваємо себе не вдома, вічними подорожніми. Картина, яку ми бачимо – зовсім безрадісна. Дивує лише одне, навіщо Бог продовжив агонію людини, а не знищив її? Чому не створив щось нове? І ось тут, посеред усієї цієї біди, посеред суду Божого ми також знаходимо і обіцянку надії і відновлення.

Подивіться вірші 14, 15: “І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту”.

В цих віршах Бог проклинає змія. Можливо хтось із вас читав “Просто казки” Р. Кіплінга. Це короткі дитячі оповідання з яких ми можемо дізнатися, чому у слона довгий ніс, чому в носорога жорстка шкіра і поганий характер і чому в кита в роті сітка. І читаючи ці вірші хтось може подумати: о, напевне, це мила єврейська казка, чому в змій немає ніг. Але ці вірші говорять про інше. Тут ми бачимо Бога, який піднімається, щоб воювати і перемогти диявола. Він підіймається і каже: “о, сатана, за твоє зло Я буду чавити і нищити тебе, аж доки не зітру твою голову на порох”.

Хто плазує на череві і ковтає пилюку? – той кого кинули на землю, кого побили, хто програв. Іноді Бог наділяє звичні речі новим смислом, так, наприклад, хліб і вино у вечері Господній стали для нас тілом і Кров’ю Христа. Бог не забирав у змія ноги, їх не було від початку. Але тепер, Він каже, кожного разу, коли ви будете дивитися на змію, пам’ятайте сатану, якого я скинув під Свої ноги. Кожного разу, як будете бачити, як вона плазує, знайте, що і диявол так само крутиться на пузі і плазує вражений, розчавлений, з ротом повним пилюки і йому не буде пощади.

В цьому уривку також говориться і про змієве насіння. Хто такі діти диявола? – це усі ті, хто так само, як диявол повстають проти Бога. В сучасному світі батьківство визначається за генетичним принципом. Але в стародавньому світі батьківство мало іншу концепцію. Це був закритий світ, діти, внуки і правнуки на багато поколінь продовжували справу свого батька, робили те саме, що й він. Тому коли люди дивились на Ісуса, вони питали: “чи Він не син теслі?”, чому ж Він не займається теслярством, а проповідує Євангелію. Тому, коли Ісус сперечається з фарисеями, Він каже: “Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові” (Iван.8:39) “Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете” (Iван.8:44).

І тут ми бачимо, як суд Божий проливається і на змієве насіння. Усі, хто, як змій повстає проти Бога, хто буде намагатись звести Бога з Його місця і поставити на це місце себе, розділять участь сатани. Вони будуть розчавлені, вони будуть ковтати пилюку і лежати біля ніг Того, проти кого піднялися.

Але також, цей вірш говорить і про насіння жінки. Про кого тут йдеться? Тут йдеться про Ісуса Христа. В посланні до галатів Павло, згадуючи цю Божу обіцянку говорить: “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли” (Гал.4:4,5) Апостол Іван, згадуючи події цього розділу, говорить в своєму першому посланні: “Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола” (1Iван.3:8).

Вірш 15 називають протоєвангелієм. Це насіння заповіту благодаті, який повністю виповнився в Ісусі Христі. Впасти, згрішити було так просто: “Вона взяла і з’їла”, каже вірш 6. І Адам взяв і з’їв. Але ці слова нагадують мені інші слова, ті які були сказані через багато-багато років: “Прийміть, споживайте (їжте), це тіло Моє” (Мат.26:26) каже Христос Своїм учням під час таємної вечері. Візьміть, пийте “це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!” (Мат.26:28). Так просто було зламати, і так тяжко полагодити. Богу довелось збідніти, пройти через приниження, страждання хрест і ад, і воскреснути, зламавши владу смерті і диявола для того, щоб усунути наслідки цього бунту. Нас, “що мертві були в гріхах… Він (Бог) оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства (диявола), сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!” (Кол.2:13-15). Ісус — це перемога. Амінь. І Його перемога належить також і тим, хто з’єдається з Ним вірою, хто залишить спроби стати карикатурою на Бога і скромно стане перед Ним на коліна, хто віддасть Йому своє життя сповідуючи разом з апостолом: “Господь мій і Бог мій”. І тому в мене лишається лише одне питання до вас: на чиїй стороні будете ви? Я молюся, щоб Господь потужно діяв на цій конференції Своїм словом і Духом Святим, щоб кожен з нас побачив, відчув, пережив в своєму житті перемогу Ісуса Христа, Його звільнення, Його зцілення, Його благодать. І хай Господь буде прославлений через нас. Амінь.

(п. Йонатан)