Малахія 2:17-3:5

Сьогодні ми будемо вивчати четвертий діалог Бога зі Своїм народом. В ньому Бог говорить про те, що Він робить для Свого вибраного народу. Іноді, дивлячись на зло цього світу, видається що Бог мовчить та не діє. Проте це не так. Хай Господь сьогодні відкриє наші духовні очі щоб ми побачили Божу любов та Божу турботу про нас.

Прочитаємо разом 17-ий вірш: «Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя?» Що мали на увазі ці люди, коли запитували: «Де Бог правосуддя?» Вони говорили про те, що не бачать що Боже правосуддя здійснюється. Вони бачили навколо себе багатьох злих людей які творили багато зла, але, здавалося, їм за це нічого не було. Ба більше, здавалося, що ці люди радіють життю та процвітають: багатіють, живуть в розкішних маєтках та літають відпочивати на море. Ізраїльтяни дивувалися тому, чому Бог не завдасть жару цим злим хлопцям.

Людям хочеться, щоб на те зло, яке вони чинять, Бог закривав очі, проте на зло інших людей було покаране відразу. Тому на  youtube так популярні ролики під назвою «миттєва карма». Людям хочеться, щоб Бог миттєво розправлявся зі злом, як Дензел Вашингтон за 28 сек. розправився з російською мафією у фільмі «Праведник». Однак, коли люди цього не бачать, то запитують: «Де Бог правосуддя?» В історії це питання ставили люди не лише часів Малахії. Цар Давид, Йов, Аввакум та інші також закликали Бога швидше карати зло. Однак усі вони знайшли у Бозі вирішення цього запитання.

Але не люди часів Малахії. Вони зовсім не розуміли того, що відбувається, і що робить Бог. Тому вони без перестанку скаржилися на те, що Бог не турбується про них. Вони навіть саркастично додавали: «Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має». Вони не бачили ніякої різниці в тому, служити чи не служити Богові. На їх думку, вони були добрими хлопцями, творили добро, але не розуміли, чому вони до цього часу так багато страждають, і чому Бог не благословляє їх! Вони не розуміли, як Бог допускає те, що вони, добрі хлопці, страждають, тоді як злі хлопці процвітають!

В чому була проблема цих людей? Вони були самоправедними, думаючи, що Бог повинен нагородити їх за їх праведність. Вони не знали, що немає праведної ні однієї людини! (Рим.3:10) Вони були такими ж жахливими грішниками, як і інші. Ці люди також не розуміли що означає Боже правосуддя. Вони не розуміли того, що якщо Бог відразу не карає зло, то це не означає, що Бог ніколи не буде карати зло. Ізраїльтяни також не розуміли, що коли Бог буде судити світ, Він буде судити не лише безбожних вавилонян, які завоювали їх країну та забрали їх у рабство, але і їх самих.

Ми також маємо розуміти, що коли Бог буде судити світ, Він буде судити не лише продажних суддів та олігархів, але і нас самих! І хто тоді встоїть на Його суді? Це – риторичне запитання, тому що не встоїть ніхто. Тому дивовижний сам той факт, що Бог залишив нас в живих! В нас час модно говорити про права людини. Ізраїльтяни часів Малахії вважали, що мають право на щасливе та безбідне життя. Але у грішної людини по своїй природі було лише одне право, це – піти у пекло. Ми маємо усвідомлювати Божу благодать, якою ми залишені жити. Інакше ми будемо постійно скаржитися на життя, у нас буде багато приводів скаржитися, і не буде зовсім приводів сказати: «Дякую Тобі, Господь!»

Ми усі знаємо, як важко, коли нас не розуміють. Коли нас не розуміє дружина, коли нас не розуміють діти, коли нас не розуміють батьки, коли нас не розуміють брати та сестри. І Богу важко, коли не розуміють Його: не розуміють Його любові, не розуміють того, що Він робить у цьому світі, не розуміють того, чому зло часто карається не відразу. Коли люди не розуміють Бога, не бачать Його любові, стають саркастичними – це мучить Бога. І, дивовижне те, Бог відповідає цим людям!

Прочитаємо вірш 3:1: «Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!» У першій частині цього вірша дається пророцтво про прихід Івана Хрестителя. Цей вірш цитував Сам Ісус Христос (Мт.11:10), тому достовірність того, що тут говориться про Івана, не підлягає сумніву. Іван Хреститель добре знав про Боже правосуддя. Він добре знав, наскільки зіпсовані люди і наскільки страшний Божий суд. Він добре знав, що найбільше за все люди потребують прощення гріхів. Тому він проповідував покаяння для прощення гріхів. Іван служив Богу всім серцем, фактично усе своє життя він присвятив цьому служінню. Ісус Христос визнав Івана самим великим з усіх пророків.

Однак, попри на те, що Іван Хреститель був передтечею Самого Ісуса Христа, попри те, що Іван зробив багато великих справ у наверненні людей до Бога, його арештувати та посадили у в’язницю. Найвеличніший пророк в історії був посаджений у буцегарню через примхи однієї злої жінки. Однак Іван ніколи не запитував: «Де Бог правосуддя?» Він не скаржився на тяжке життя, на те, що він – великий Божий пророк так страждає, а цар Ірод і його мегера насолоджуються життям. Він мав правильне розуміння Божого правосуддя і довірив своє життя Богові.

У другій частині 1-ого вірша говориться про прихід Ісуса Христа. «І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!» Він названий тут Господом – і Він є насправді Господом. Він названий Тим, Кому належить храм – і храм дійсно належить Йому. Під час  Свого служіння, Ісус увійшов у храм і очистив храм. І Він є Самим Богом. Спочатку Бог каже, що пошле Ангола (Івана Хрестителя) перед обличчям Своїм (1а), і потім каже що після Івана Хрестителя з’явиться Госпоlь, Якому належить храм – Ісус Христом. У цьому вірші слова Бог та Ісус є взаємозамінними. Тобто Ісус є Богом.

Коли Ісус Христос прийшов, то віддав Своє життя для того щоб задовільнити Боже правосуддя і спасти нас від наших гріхів. Люди часів Манасії очікували на такого Месію, який зітре з лиця землі їхніх ворогів та забезпечить їм сите життя, як було за царя Соломона. Вони недооцінювали серйозність своїх гріхів та серйозність Божого правосуддя. Люди, які понад усе бажають просто лише кращого життя, але не усвідомлюють свого падіння і не шукають вирішення проблеми гріха, мають розуміти, що у своєму житті вони грають з вогнем.

Подивимося на вірші 2-3: 2 І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. 3 І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді.

Перш за все ми бачимо тут що Бог – як той огонь у золотаря. Як ми знаємо з дитинства – огонь – це небезпечна річ. Змалку нас навчають: «Не грайте з вогнем!» Християнство – це серйозна річ. Бог має надзвичайну силу, як вогонь, і той, хто не боїться Бога просто не усвідомлює, з Ким має справу.

У 2-ому вірші Бог названий огнем золотаря. Пізніше у книзі Малахії ми зустрічаємо огонь, який усе знищує на своєму шляху. Але вогонь золотаря не знищує. Вогонь золотаря очищає. І ми потребуємо цього вогню, тому що по своїй природі ми нечисті. Христос сказав: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт.5:8) Бога побачать лише чисті серцем. І якби Бог не очищав нас, то небо було б порожнім. Ми потребуємо очищення! В 1-ому вірші Ісус названий «Анголом заповіту». Якого заповіту? Заповіту благодаті.

В Євр.13:20-21 написано: 20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, 21 нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь

Бог вибрав нас та уклав з нами цей заповіт. Цей заповіт вічний. Тому Він не знищить нас, проте буде очищати нас для нашого удосконалення. Книга пророка Малахії починається Божими словами: 2 Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, 3 а Ісава зненавидів…

І це Боже вибрання не змінюється. Божий особистий та суверенний вибір спасти нас не змінюється. Ось чому ми до цього часу живі! Слава Богу!

Подивимося на 5-ий вірш: «І прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти чарівників, і на перелюбників, і проти тих, хто присягу складає на лжу, і проти тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця, Мене ж не боїться, говорить Господь Саваот». Тут Бог відповідає на поставлене на початку уривку запитання: «Де Бог правосуддя?» Прийде час, коли Бог буде судити грішників. І тут видно, наскільки страшним буде цей суд. Він буде значно страшнішим, ніж зображений на картинах Єроніма Босха!

Тут видно, що не всі люди будуть очищені. Деякі з них будуть засуджені. Тут також видно, що коли люди не мають Божого страху, то впадають в різні гріхи. Про цей же суд говориться також в 4:1: «Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки». У цьому вірші палає той же вогонь – проте на цей раз він не очищає, а знищує грішників, як солому.

Тому якщо Господь вибрав нас, Він буде очищати. Напевно головна річ коли Бог очищає нас полягає в тому, що ми маємо довіряти Йому. Очищення – це не комфортний процес. Це часто тривалий та болючий процес. Бог очищає нас в основному через дві речі. Перша, це страждання. Самі різноманітні страждання: чи то проблеми зі здоров’ям, чи з дітьми, чи з роботою чи фінансами. Самі різноманітні страждання, які трапляються із нами, яких ми не хочемо, але вони приходять.

Ап. Петро сказав (1 Пет.1): 6 Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, 7 щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа. Перші християни зустріли багато страждань, просто тому що вони були християнами. Проте ап. Петро каже, що через такі випробовування їхня віра стане дорогоцінною як золото.

Ап. Яків каже про це так: 2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, 3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. 4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

І знову, через різні випробовування Бог робить нас досконалими та бездоганними, іншими словами ведуть до духовної зрілості. Ми не маємо бути завжди як діти, які ображаються та заздрять. Ми маємо дорослішати в Ісусі.

Друга річ, через яку Бог очищає нас, це самодисципліна. Ап. Павло писав в 1 Кор.9:26-27: 26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. 27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

Ап. Павло бився за свою чистоту. Заради цього, він вмертвляв та неволив своє тіло, щоб не стати негідним. Він помирав для гріха, щоб жити для Бога.

На завершення: про який прихід Ісуса говориться у віршах 2-5? Перший чи другий? Ми, які живемо у еру після Христа, знаємо, що 2000 р. назад уже відбувся перший прихід Христа, і скоро має бути другий. Малахія, який жив за 400 р. до першого  приходу Христа, дивиться тут на перший та другий прихід Христа як на одне ціле. Тому у цих віршах говориться і про перший, і про другий прихід Христа. Малахія дивиться на ці події як на одне ціле. І так же достовірно, як відбувся перший прихід Ісуса, коли Ісус прийшов щоб спасти людей, відбудеться і другий прихід Ісуса, коли Він прийде щоб судити та карати.

Хай Господь дарує нам терпіння у різних випробовуваннях, тому що знаємо, що це очищає нас. Коли ми бачимо багато не покараного зла у цьому світі, давайте не будемо ставати циніками. Давайте вірити, що прийде час, коли Бог буде судити та покарає усе зло у цьому світі та не допускати, щоб ненависть управляла нашим життям. І понад усе, давайте не мучити Господа і пізнавати Божу любов та милість до нас. Дякуймо Богові за Його милість – що ми ще живі. Амінь.