Луки 23:26-49

(45) І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє…

СМЕРТЬ ІСУСА

Наближається Пасха, і сьогодні ми будемо вивчати страждання та смерть Ісуса Христа. Ми читаємо про ці події, вивчаємо їх кожну Пасху. Але все одно нам важко збагнути, що відбулося саме тоді. З однієї сторони ми бачимо злих, невдячних, егоїстичних людей. І зараз ми живемо в такому світі. З іншої ми бачимо Ісуса, Який молиться за Своїх ворогів, спасає розбійника та відкриває нам двері до раю. Хай Господь сьогодні благословить кожного! Подивіться на вірш 26:

26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! 

Після смертного вироку Пилата Ісуса повели за місто по вулиці Віа долороза, де мав бути розп’ятий на пагорбі Голгофа. В цій події збувся увесь символізм Старого Заповіту. Тоді під час очищення первосвященик клав руки на голову козла і сповідував над ним гріхи Ізраїльського народу. Це символізувало перенесення цих гріхів на плечі цього козла. Після цього козла відсилали за місто, до пустелі, у темряву (Лев.16:20-22) Ісус мав померти за межами міста.

Для цього Ісус мав нести важкого хреста на місце Своєї страти. Однак Ісус зазнав значно сильнішого побиття, ніж це робили зазвичай. Перед тим, як судити Ісуса, Пилат наказав ще бичувати Його (Ів.19:1). Тому Ісус був повністю виснажений і просто не міг донести важкого хреста на місце страти. Тоді воїни схопили якогось Симона із Кірінеї і заставили його нести хреста Ісуса. В цьому не було ніякої заслуги Симона. Скоріш за все серед натовпу, який зібрався щоб подивитися на страту Ісуса, воїни шукали великого сильного чоловіка, який був би здатен донести важкий хрест на місце страти, і таким чоловіком виявився Симон. Симон не сам визвався це робити, не хотів цього, і можливо був радий, коли нарешті дотягнув хреста на Голгофу і воїни відпустили його. Однак серед усіх людських створінь цей Симон отримав величезну честь – нести хрест Ісуса Христа. Бог вибрав цього Симона, щоб допомогти Своєму Сину у самі важкі хвилини Його життя на цій землі. Напевно пізніше Симон усмідомив важливість цього, і коли збирався зі своїми друзями, то казав: “Я ніс хрест Ісуса!” Можливо, навіть на своїй могилі він наказав написати слова: “Тут лежить Симон із Кірінеї, який ніс хрест Ісуса Христа”.

Подивіться на вірш 27:

27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

Природно плакати через несправедливість стосовно Христа. Однак якщо ми плачемо через те, що сталося з Христом, то втрачаємо головне. Ісус сказав не плакати за Ним, тому що Він вирішив виконати Божу волю. Тоді через що ми маємо плакати?

Подивимося на вірші 28-30:

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! 

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували… 

30 Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір’ям: Покрийте нас! 

Тут Ісус дає два попередження. Перше, для очевидців тих подій. Ісус дивиться на зруйнування Єрусалиму, яке наближалося, коли було знищено 1,1 млн. людей – включаючи дітей. Зазвичай жінки люблять дітей. Однак у той час коли люди бачили, як гинуть діти, то вважали за краще, щоб ті ніколи не народилися. Коли матері бачили, як гинуть їх діти, то вважали за краще не мати дітей.

Друге попереждення – для нас із вами. Воно дане у вірші 30. Ті ж слова каже ап. Іван, якому був відкритий останній суд. Послухайте, в Об.6:12-17 написано:

12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров… 

13 І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер… 

14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць… 

15 І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, 

16 та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… 

У цих віршах описаний гнів Божий в дії. У наш час якщо і прийнятого говорити про Бога, то як про Бога, Який не буде карати грішників. Ісус каже: “Не ридайте за Мною”, тому що має прийти скоро Божий гнів – на царів, на вельмож, на генералів і на багатих.

Об.6:17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?

Запитання “хто може встояти?” риторичне. Відповідь на нього очевидна: “Ніхто”. У наш час люди хваляться тим, що не бояться суду, бо можуть заплатити, чи втекти з країни. Однак перед лицем Божого суду не буде героїв. І людям не буде куди утікти.

Ісус навчає нас тут важливій речі: ми маємо боятися Бога та пам’ятати про те, що буде Божий суд. Наразі ми живемо у неспокійний час. Ми боїмося можливої повномасштабної війни в Україні, ми боїмося наслідків пандемії. Як християни ми стикаємося з безбожністю та матеріалізмом сучасності. Але в якому світі будуть жити наші діти? Що вони будуть робити як християни, якщо за те, що вони назвуть гомосексуалізм гріхом, їм присудять штраф чи посадять до в’язниці? Чи будуть вони пускати дітей до шкіл, у яких будуть навчати гендерної ідентифікації? Якось Біллі Грем казав, що якщо Бог не буде судити Америку, то Він має вибачитись перед Содомом та Гоморою. Ми живемо не в кращій країні. Здається, з часом світ опускається в безбожність, аморальність та матеріалізм все більше і більше, і стає все гіршим. І нашим дітям доведеться зіткнутися з цим всім!

Подивіться на вірш 31: “Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?” Більшість дослідників Біблії згодні, що тут Ісус говорить про Себе як про зелене дерево. Зазвичай зелене дерево не палять. Він був зеленим деревом, у той час як ми – сухе дерево. І Христос запитує: “Якщо на Мене, на зелене дерево, Бог виливає Свій гнів, що Він зробить з Вами – сухими деревами?”

Прочитаємо вірші 32-34:

32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. 

33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп’яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. 

34 Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!… А як Його одіж ділили, то кидали жереба. 

В Євангеліях записано 7 фраз, які говорив Ісус, коли висів на хресті. Вважається, що цю Він сказав першою. І перше, що благав Ісус, було прохання не за Себе, а за тих людей, які розіп’яли Його. Коли нам важко, важко проявляти милосердя до інших, особливо до тих, які причиняють нам біль. Але Христос був милосердним до цих людей і молився за них. Коли кілька років тому ми з п. Ноєм відвідували Чікаго UBF ми зустрілися з Тімом МакЕфроном, який відповідає за дитяче служіння. Його мама завагітніли в 16 р. Її хлопець відвіз її в клініку зробити аборт. В самий останній момент вона передумала, хлопець від неї тут же втік. МакЕфроном був на волосинку від того, щоб не з’явитися в цьому світі. З того часу він ненавидів усіх чоловіків, тому що думав, що всі такі ж егоїстичні та безвідповідальні, як той хлопець. Коли він читав слова Ісуса “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!… ” небесна благодать пришла в його серце, і він зміг пробачити свого батька.

У віршах 35-37 написано:

35 А люди стояли й дивились… Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! 

36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, 

37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! 

Людям було не достатньо знищити Ісуса фізично, вони ще й насміхалися з Нього. Вони визнавали, що Ісус спасав інших: повертав зір сліпим, уздоровлював прокажених, кульгавих, навіть воскрешав мертвих! Вони бачили це, але свідомо лишилися сліпими і не прийняли Ісуса як Месію і не повірили в Нього. Вони не бачили його милосерця. Таким же чином люди ведуть себе і в наш час.

Подивіться на вірш 38: “Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський”. Кажуть, що Пилат наказав повісити такий напис, щоб принизити Юдеїв, яких ненавидів: “Ось який ваш цар, ось що я зробив із ним!” Але з іншої сторони це була правда – Ісус дійсно був царем. Люди не бачили, як дванадцять легіонів Ангелів чекають Його наказу, щоб спасти Його та знищити Його ворогів. Насправді й одного Ангела було б цілком достатньо для цього, а що трапилось би, якби прийшли 12 легіонів Ангелів? Ісус міг спасти Себе. Але Ісус не спас Себе, щоб спасти нас!

39 А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 

Перший злочинець був як ті люди, які насміхалися з Ісуса.

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 

41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 

Другий злочинець докоряв першому, кажучи: “Чи не боїшся ти Бога?” Він усвідомив, що він буде стояти на Божому суді. Це і означає боятися Бога. Він визнав, що вони засуджені справедливо. Він також визнав, що Ісус не вчинив жодного зла, за яке мав бути покараний. Подивіться на вірші 42-43:

42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 

43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! 

Цей злочинець заслуговував на смерть. Але він визнав Ісуса Господом і Царем і попросив згадати його у Його Царстві. Цей злочинець мав дивовижну віру. Він бачив, що Ісус помирає. Яким же чином Він може встановити Царство? Він вірив, що Ісус воскресне! І Він може привести Його в Своє Царство. Він визнав Ісуса обіцяним в Старому Заповіті Месією. Кожне слово доставляло Ісусу страшну біль. Але через біль Він запросив Його у Своє Царство.

Звернемося до віршів 44 та 45:

44 Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев’ятої…” 

45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє…

Шоста година це по-сучасному 12 годин дня. З початку створення світу, коли Бог створив сонце, не було такого, щоб темрява стала по всій землі. Це сталося не сонячне затемлення. В Бут.1:3а Бог каже: “Хай станеться світло!” І стало світло. А тут Бог каже: “Хай станеться темрява!” До цього сонце піднімалося і світило кожного дня. Але тут, вперше в історії, воно затьмилось і не дало світла. У Біблії темрява часто асоціюється з Божим судом. І в цей час, коли Бог судив Ісуса, на Якому були гріхи усього світу, Він вимкнув світло.

Далі написано що “в храмі завіса роздерлась надвоє…” Завіса в храмі розділяла святе святих від святині. За цю завісу, в святе святих, лише раз на рік входив священик. Там перебувала Божа слава. Коли Адам та Єва згрішили, Бог вигнав їх з едемського раю. В Бут.3:24и написано: “І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя”. Шлях до раю і до Бога був закритий. В ця завіса в храмі, яка відділяла святе святих, символізувала цей закритий шлях. Однак в цей день ця завіса роздерлася. Роздерлася тому що Бог її роздер. Бог роздер цей знак, і показав, що тепер через смерть Ісуса Христа, ми маємо доступ до Бога. Ап. Павло сказав: “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа” (Рим.5:1). І ще – доступ до Бога: “через Якого ми вірою одержали доступп до … благодаті…” (Рим.5:2) З цього часу Ангел, Який охороняв вхід до раю, засунув меч у піхви і був звільнений з цієї роботи. Тепер вперше з часу гріхопадіння люди могли знову повернутися додому, без страху і без сорому.

Далі Лука каже:

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав… 

47 Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався… 

Коли почалася темрява, люди сильно перелякалися. Вони не могли розгледіти один одного, навіть своїх рук. Вони прийшли подивитися на видовище. Але зустрілися з Божим судом та Божим гнівом. Вони усвідомили, що Ісус був праведним, а вони були грішними.

Сьогодні ми бачили, як Ісус молився на хресті за солдат, які розпинали Його; ми бачили як Ісус спас розбійника на хресті. І як завіса в храмі розірвалася надвоє. Шлях до прощення, шлях до Бога відкритий. Я дякую Христу, Який знову відкрив шлях до прощення і до Бога.

Питання для вивчення

Отче, відпусти їм

Від Луки 23:13-49

Ключовий вірш 34

1. Що Пилат сказав народу після власного та Іродового дослідження? (13-17) Як відреагували люди? Чому Пилат не відпустив Ісуса?

2. Що Ісус сказав жінкам, що голосили за Ним? (Ів.1:29; 1Пет.2:24б; Іс.53:6) Чому Ісуса розіп’яли між двох злочинників? (Іс.53:12)

3. Про що Ісус молився на хресті? (34) Яка була основна тема насмішок? (35,37,39) Чому Ісус не спас Себе?

4. Що говорили злочинники, розіп’яті поряд? (39-43) Хто з них отримав відповідь Ісуса (і яку)? Яку надію дає Ісус грішникам?

5. Що сталося в момент смерті Ісуса? (44-46) Що сповідав сотник? Як реагував народ? (47-49) Яке значення смерті Ісуса для нас?