Луки 2:1-14

Багато хто, вважає що цей рік був найтемнішим в сучасній історії України. Перед цим ми мали епідемію коронавірусу (яка до речі нікуди не зникла, просто ми в силу обставин забули про неї), а цей рік повномасштабна війна. Скільки болю вона принесла нашому народу, скільки страждань. Ми молимось про перемогу і мир. І ми віримо, що одного дня ця перемога настане. Ми очікуємо її з нетерпінням. І коли це станеться – для нас це буде велика радість.

Але ця перемога, якою б радісною вона була, вона не поверне тих, кого втратили і не поставить крапку на іншій проблемі – це наш гріх і неминуча смерть як відплата за нього. Бо всім нам належить померти, а потім суд. Так говорить Писання. Перед лицем смерті всі люди рівні і той хто виграв і той, хто зазнав поразки. І усвідомлення цього породжує в нас страх і смуток.

То чи є такий привід, щоб радіти усім людям? Чи є радість, яка більша за радість перемоги і яка стосується не тільки українців, а всіх людей, у всі часи? Так і Ангол звістив її пастухам: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Що ж це за радість така велика, радість всім людям? Що ж в сьогоднішньому уривку є відповідь. Народилось немовля Ісус – Син Божий. Чому Його народження є стало радістю великою всім людям? Давайте дізнаємось!

Євангеліст Лука був гарним лікарем, а ще він був гарним істориком. Отож він описує з історичної точки зору як це сталось. Давайте подивимось вірші 1-5: 1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

Лука згадує про царя Августа – імператора Римської імперії. На той час Римська імперія займала величезні території: від Іспанії до Каспійського моря. Вона завоювала численну кількість народів. Октавіан Август був приємним сином Юлія цезаря. Він проголосив, що несе справедливість і мир всьому світові, відомий як Пакс Романа – Римський мир. Свого прийомного батька він проголосив божественним, а на себе відповідно прийняв титул божого сина. В народі навіть проголошували Августа “спасителем”.

Але для колонізованих народів проголошена справедливість від Августа, залишилась лише проголошеною. Вони не вважали його справедливим, і не вважали його спасителем. Проголошений мир підтримувався мечем римських легіонерів. А коли Август наказав провести перепис у всіх землях Римської імперії, то всі хто не мешкав у місті, де народився, мали раптово обірвати своє звичне життя і йти в рідне місто для перепису. І як ми бачимо не було ніякого винятку, навіть вагітна жінка змушена була підкорятися цьому наказу. Тому Йосип і Марія також змушені були покинути Назарет і йти в Віфлеєм. Багато хто з нас теж відчули таку “справедливість” рузького міра, коли раптово змушені були залишити свої домівки, рятуючись від війни, яку він приніс на нашу землю.

Відстань від Назарету була приблизно 130 кілометрів, десь як від Києва до Житомира. Сьогодні ми можемо за 1,5-2 години подолати цю відстань машиною чи поїздом. А тоді ця дорога займала десь 5 днів чи більше пішки. Це була важка дорога під відкритим небом, особливо для вагітної Марії.

З першого погляду на цю ситуацію ми бачимо несправедливість, коли за наказом однієї людини, хай яким би титулом він себе не називав, всі люди імперії зрушується зі свого місця і змушені повернутися в свої міста. З якою ціллю? Щоб Август дізнався, скільки можна з них зібрати податків. Але насправді за лаштунками ми бачимо Бога, Який використовує Августа щоб виконалась Божа обітниця, дана через пророка Михея, що Божий Син народиться в Вифлеємі: А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. (Мих.5:1)

Насправді не Август вершив історію, він лиш був використаний, щоб Бог привів в світ Свого Сина як Спасителя так як і обіцяв. Бог слідкує за тим щоб виконалось Його слово саме так як Він обіцяв. Тому ми можемо довіряти Божим обітницям, Він точно їх виконує в житті тих, хто Йому довіряє.

Але також ми бачимо, що навіть, коли щось з нами діється незрозуміле, неочікуване – то це не значить, що Бог забув про нас. В першому розділі від Луки ми бачимо як Бог, через Архангела Гавриїла, дає чіткі накази. Спочатку священнику Захарію, потім Марії, потім і Йосипу як і що їм робити. А тут в другому розділі Ангол не каже, що робити Йосипу і Марії, але з’являється наказ іти в Віфлеєм для перепису. Здається Бог забувся про них і тепер усім керує Август. Але ні, насправді Бог продовжує всім керувати. Тому, щоб не сталось, довіряємо Богу, не залежно від того розуміємо ми, що діється чи ні.

Давайте подивимось вірші 6,7 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…

Ми бачимо, що для Марії і Йосипа труднощі не закінчились на важкій подорожі. Коли вони перебували в Вифлеємі, Марії настав час народжувати. Бажання всіх батьків, щоб їх діти народжувались в найкращих умовах. Щоб обслуговували найкращі акушери. Окрема палата, заготовлений чистий одяг для малюка. Але як Бог Отець дає в світ Свого Сина? Син Божий народився в маленькому селі Вифлеємі, беззахисним малюком серед домашніх тварин і обгорнутий шматком тканини і покладений в їх годівницю. Світ не звернув на те майже ніякої уваги. Тоді Сам Бог сповістив про це людей. Як це сталось?

Подивіться вірші 8,9 : А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 9 Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…

Пастухи, які нічної пори вартували свої отари були смиренними людьми. Мабуть це були єдині люди які крім Йосипа і Марії не спали в ту ніч. Залишаючись постійно біля отари вони не могли виконувати релігійних зобов’язань, тому ортодоксальні юдеї їх зневажали. Але саме до них з’явився Ангол Господній. Це було настільки несподівано. Раптово слава Господня осяяла їх. Серед глухої ночі засяяло яскраве світло. Можливо вони подумали, що вже потрапили на Божий суд і стали згадувати свої гріхи. Пастухи перестрашились страхом великим.

Відтоді як люди згрішили, Божа присутність викликає великий страх. В присутності Святого Бога, ми відчуваємо всю свою зіпсутість. Коли пророк Ісая побачив Бога, він також злякався і сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ Так було і з пастухами 10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

Ні, Ангол не прийшов нагадати пастухам про їх гріховність, він прийшов благовістити велику радість усім людям. Це дивовижні слова. Тому що в цьому світі, викривленому гріхом, ми не знайдемо жодну причину, через що можуть радіти абсолютно всі люди. Але в Бога є така причина і Ангол відкриває її: 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. Ось чому Божий Син народився так, як ми про це щойно читали, бо Він народився для нас Спасителем. Для нас усіх! Він не прийшов в славі, щоб ми страшились Його, як пастухи Ангола Господнього, а народився беззахисним немовлям в убогій родині, щоб кожен міг прийти до Нього. Немовля ніхто не боїться, до Нього можуть прийти, навіть, такі зневажені люди як пастухи. Ми можемо прийти до Нього зі всіма нашими гріхами.

Що ж значить, що це немовля є Спасителем? Євреї очікували Спасителя сотні і навіть тисячі років. Бог відкривав їм про прихід Месії, тобто Христа через багатьох пророків. На минулому Богослужінні ми вивчали одне з таких пророцтв. І так з покоління в покоління вони передавали – одного дня прийде Спаситель і спасе нас, Він скоро прийде. Особливо в той час, вони очікували на Того, Хто спасе їх від жорстоких окупантів-римлян. Євреї очікували, що Христос прийде в славі як переможець, як могутній Цар, Який переможе всіх ворогів. Але Він не прийшов в славі людській, а народився беззахисним немовлям. То як же Він міг спасти їх і нас?

Це сталось через 33 роки, коли Син Божий зійшов на хрест. І там на хресті Він вчинив наше спасіння Своєю смертю. Багато хто вважав цю смерть на хресті поразкою Ісуса. І пророк Ісая ще за більш як 7 століть бачив це і про це писав так: 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… Але далі він каже: 5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

Там на хресті Бог Отець поклав гріхи кожного з нас на Свого Сина і покарав Його замість нас, щоб нас пробачити і дати нам мир. Чому ж Бог вчинив так? І ми маємо відповідь в слові Божому: Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне. Син Божий став для нас Даром Божої любові. Анголи знали це і тому дивувались цій дивовижній Божій любові до нас. Ось чому Ангол звіщаючи сказав: я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Кожен, хто вірою приймає цей дар Божої любові – має вічне життя. Звіщаючи про народження Малюка вони радісно проголошували: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! Цей малюк прийшов щоб, понести наш гріх і примирити нас з Богом, а також примирити між собою. Мир – це те, що ми так прагнемо зараз і це те, що Бог дає нам в Сині Своєму. Ісус перед своєю смертю на хресті сказав: Йоан.14:27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

В цьому розділі Лука триччі говорить про немовля в яслах. З одного боку це показує яким чином народився для нас Спаситель, а з іншого це була вірна ознака, щоб знайти Його. Подивіться на вірш 12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

Ангол не тільки сповістив про народження, а закликав віднайти Його і особисто зустріти. Бог хоче щоб ми шукали і знайшли Його. Писання каже Пс.104:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! Як же нам Його знайти сьогодні?

Для цього не потрібно йти паломником в якісь особливі місця. Він Сам вже прийшов до вас. Схиліться перед Ним і визнайте Його Тим Ким Він є Спасителем від ваших гріхів і вашим Господом.

Давайте ще раз прочитаємо вірші 10,11

10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.