Малахії 3:13-4:3

Сьогодні ми будемо вивчати останній, шостий диспут Бога зі Своїм народом, описаний в книзі Малахії. В цьому диспуті Бог не лише ідентифікує проблеми та гріхи Свого народу, а й пропонує рішення. [VP1] Бог наглядно показує, що є різниця між тими, які служать Богові і тими, які Йому не служать. Для цього Він відкриває завісу майбутнього. Хай Господь сьогодні благословить нас.

Подивимося на вірші 13-14: 13 Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви кажете: Що ми на Тебе сказали? 14 Ви кажете: Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота?

В новому перекладі ці вірші звучать так: 13 Які ж зухвалі щодо Мене ваші слова! – говорить Господь. Ви питаєте: Що таке зухвале ми сказали проти Тебе? 14 Ви кажете: Марна справа служити Богові! Яка користь від того, що ми дотримуємось Його Закону, і ходимо перед Господом Саваотом, не знаючи задоволень?

Тут Бог знову відкриває людям часів Малахії та нам із вами Своє серце. Бог каже: «Як же мені важко слухати ваші зухвалі слова!» Що ж такого зухвалого говорили ці люди? А ці люди говорили, що служити Богові – це марна справа. Ми це вже зустрічали у книзі Малахії, чи не так? Так, ці люди знову скаржилися. Тут видно, що скарги – це гріх, який не проходить так легко. Зауважмо, що це говорили не невіруючі. Так, невіруючі вважають, що служити Богові це марна справа і не служать Йому.

Однак ці слова говорили віруючі. Вони несли службу у храмі, приносили пожертви, співали хвалу, вивчали Його слово, проте кінець кінцем прийшли до висновку, що служити Богу – це марна справа! І тут ми можемо запитати себе: «Що має статися у моєму житті, щоб я дійшов висновку, що служити Богові – це марна справа?» «І що сталося у житті цих людей?» А у житті цих людей сталося ось що – подивіться на 15-ий вірш: «Адже тепер щасливими скоріше можна назвати зухвалих, оскільки вони добре влаштовані, хоч вони живуть нечестиво й навіть спокушують Бога, їм усе сходить з рук».

Вони дивилися на зухвалих людей, які не служили Богові – і що вони бачили? Вони бачили, що ці люди добре влаштовані – будуються, багатіють, народжують дітей, їздять на відпочинок. Ці люди ніколи не цікавилися Богом, не ходили до храму, не вивчали Його слова, не віддавали десятини. Але, здається, у них все добре. Ба більше, ці негідники навіть спокушають Бога, там їм усе сходить з рук.

Як тут видно, у цих людей були свої очікування від Бога, свій список, де на перших місцях було добре влаштуватися в житті. Вони гадали, що якщо вони будуть служити Богові, то Бог має дати їм гарне здоров’я та благословити матеріально. Але коли вони не отримали цього від Бога, то безперестанку скаржилися на те, що їх служіння не дає їм ні щастя, ні задоволень та заздрили безбожним. Звичайно, ми знаємо, що у житті безбожних не все так добре. Але ці духовно хворі люди заздрили безбожним.

Далі на сцені з’являються інші люди. Подивимося на вірш 16: «Проте зовсім по-іншому розмовляють між собою ті, котрі бояться Господа. Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я». Можливо ці люди зібралися разом, щоб обговорити те, про що говорив пророк Малахія. А можливо тут говориться про регулярні зібрання, які вони проводили у храмі. І хоча тут не написано, про що вони розмовляли, говориться, що вони мали Божий страх та поважали Боже ім’я. Коли вони збиралися разом, то не скаржилися на важке життя та несправедливість, а зміцнювали один одного. Ці люди жили в тій же країні, в тих же умовах, бачили та чули те ж саме, що і перші люди. Але що їх зробило такими різними? Чому одні казали, що марно служити Богові, у той час як інші – ні. Ці люди мали Божий страх. Божий страх – це велика цінність у нашому житті, яка оберігає нас від зла. Ми не можемо зберігати віру наодинці. Нам потрібна для цього спільнота. І така спільнота починає грати надзвичайно важливу роль у нашому християнському житті. Ось чому на карантині ми вирішили продовжувати зібрання свідчень online. Ось чому важливо регулярно збиратися разом щоб зміцнювати один одного.

Таким чином, були люди, які казали, що служити Богові марна справа, були такі, які не погоджувалися з цим. А що сказав Сам Бог про це?

По-перше, у 16-ому вірші згадується пам’ятна книга. Що це за книга? Насправді, ми точно не знаємо. Але це точно не книга, куди записуютьcя наші гріхи, бо Писання каже, що як далеко схід від заходу, так Бог віддалив він нас наші беззаконня. Тому в цій книзі точно записані не наші гріхи. А що ж там записане? Це – пам’ятна книга людей, які бояться Господа. Пс.56:9 написано: «Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?» Чи знаєте Ви, що немає таких Ваших сліз, які забути Богом? Чи знаєте Ви, що вони записані у книзі? І там записані не лише речі, через які ми страждаємо, а й наші справи. В Об.14:13 записано: «… блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними». Бог пам’ятає усі справи, які ми зробили заради Нього. Тому варто служити Богові, тому служити Богові не марна справа, тому що Він винагороджує за це!

По-друге, у 17-ому вірші написано: «І будуть Мені вони власністю, каже Господь Саваот, на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому». Тут Бог каже про те, що ці люди будуть Його власністю. Бути Божою власністю – це велике благословіння. У Вас є власність? Якась точно є, і, звичайно, ви про неї піклуєтеся. І Бог піклується Свою власність. В останній день Бог змилосердиться над Своїми людьми, і не знищить їх. Так, служити Богу варто, бо Бог змилосердиться над Своїми людьми.

І третє, «той день». І тепер цим людям, які лишилися Богу вірними, і тим, які скаржаться, Бог відкриває таємницю майбутнього. Бог дозволяє їм подивитися у «той день». «Той день» згадується в 3:17, а також в 4:1,3,5. «Той день» – це день суду, це день другого приходу Христа. У цей день різниця між праведними та нечестивими, між тими, які служать Богові і тими, які Йому не служать, стане очевидною. «Ви хочете правосуддя?» – запитує Господь. Так, прийде той день, коли правосуддя здійсниться.

Подивіться на 4:1: Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки.

«Ви хочете покарання безбожникам, перемоги правди? – так, воно буде». Подивіться на 4:3: «І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п’ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот».

Здається, що люди чинять зло, і їм це сходить з рук. Проте це не так, тому що прийде день, коли люди будуть відповідати за зло. І Бог привідкриває людям майбутнє, щоб вони, якщо їх життєвий курс невірний, могли підкоректувати його. Іншими словами Бог відкриває цим людям велику картину. Люди часів Малахії найбільше хотіли матеріальних благословінь. Їх можна зрозуміти.

Вони пройшли вавилонський полон, і потім тяжке відродження їх нації після повернення. Вони були бідними. Вони хотіли пожити в достатку. Але через цю «ідею фікс», вони відмовлялися слухати Бога, Його слово, розкаюватися. Вони просто хотіли добре влаштуватися у житті. Тому їх життєвий курс був невірним. Якщо автомобіль їде зі швидкість 100 км/год, його гальмівний шлях складає 40-45 м. Якщо ви не почнете гальмувати за 40-45 м до перешкоди, то відбудеться аварія. Для людей, які несуться із шаленою швидкість, потрібен час щоб змінити курс. І Бог дає такий час.

Подивіться на вірш 2: «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!» Для тих, які бояться Божого Ймення, цей день стане днем лікування. Сонце Правди – це, звичайно, Христос. І в цей день Бог вилікує всякі наші хвороби – фізичні, духовні, психологічні. І цей день буде днем радості. Чи бачили Ви як скачуть ситі телята? Зазвичай вони скачуть вперше, коли їх випускають із загону. Вони скачуть, бо ніколи раніше не відчували такої свободи. І саме це станеться в цей день: буде така радість, якої ми не бачили ніколи раніше.  

Ви всі чули історію Робін Гуда. У Совєтському Союзі дуже любили цю історію, тому що Робін Гуд відбирав гроші у багатих та роздавав бідним, а Висоцький написав пісню: «Добрый парень Робин Гуд». Але суть цієї історїі не в соціалізмі, хоча грабунками багатіїв Робін таки займався. Король Англії Річард Левове Серце відправився в хрестовий похід і залишив правити свого брата принца Джона.

Однак Джон почав зловживати своїм положенням, що змусило Робіна Гуда протидіяти йому. Він з однодумцями втік до Шервудського лісу від Джона та його прислужника шерифа Ноттінгема. Ці гарні хлопці вирішили бути вірними своєму королю чого б це їм не вартувало. І вони захищають королівство до його приходу. Саме цікаве трапляється наприкінці історії, коли король Річард повертається додому під виглядом ченця. У корчмі він чує розмови про Робін Гуда та його протидію принцу Джону, тож він цілеспрямовано подорожує Шервудським лісом. Раптом Робін та його люди обклали Річарда та його попутників та намагаються відібрати у короля гаманця. Король запитує Робіна: «Чому ти це робиш?» Робін відповідає: «Через мою вірність своєму королю». Потім Річард знімає одяг ченця і показує лева та хреста на грудях. Робін впізнає його і падає на коліна, кажучи: «Мій сеньйор». Врешті-решт Річард нагороджує Робіна за його вірність.

Наш Цар Ісус наразі знаходиться праворуч Бога. І Він очікує від нас, Його народу, вірності Йому. Прийде час, який у цьому слові названий «той день» коли Він повернеться, поверне правосуддя та справедливість і нагородить вірних Йому.