Матвія 1:18-25

(21) І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

Вітаю вас з Різдвом Христовим, любі брати і сестри. Христос народився! Славімо Його!

Цей рік був непростим для багатьох із нас, чи не так? Не скажу, що минулі роки були прості… якось я вже й не пам’ятаю коли було зовсім просто, хіба що в дитинстві. Але в наших дітей і дитинство видалося непросте. Багато речей, які були такими звичними, за минулий рік відкрилися нам в новому світлі. Ось і Різдво цього року не таке, як завжди.

Обставини наших життів в чомусь стали ближче до обставин того, першого Різдва. Наші життя і світ навколо нас змінився. Тепер ми часто сидімо без світла і температура в деяких квартирах опускається до 15, до 10 градусів. Тепер ми часто стикаємося з небезпекою і тривогами. Багато хто був змушений залишити свої домівки, а дехто їх втратив. Навіть ті, хто повернувся додому, тепер знають, як це: залишити все позаду і тікати від війни. Деякі родини вже не зберуться разом за святковим столом.

В нас настали часи, коли породіллі з маленькими дітками замість того, щоб відпочивати в світлих палатах змушені ховатися в темних і холодних підземних укриттях. Тому, з одного боку нам тепер значно легше зрозуміти Йосипа і Марію. Вони також змушені були залишити свій дім, для них не знайшлося місця в заїзді і Марія народила Сина Божого серед тварин. З іншого боку усі ці нові обставини не дуже сприяють святковому настрою і веселощам, чи не так?

Не дивлячись на все це, Писання має що сказати нам в цих наших обставинах. Богу є що сказати нам. В Ісусі Христі, в народженні Спасителя, Він дав нам дар неймовірної, щедрої любові і милості. Тож нехай Господь зробить наші серця м’якими, а розум гострим, щоб нам почути і вірувати звістці любові і спасіння в народженні Сина Божого.

Подивіться вірш 18: «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого».

Про що говорить нам цей текст? Матвій дуже лаконічний. В одному короткому реченні він помістив цілу драму, яка сталася в житті Йосипа та Марії. А ще, в цьому самому одному короткому вірші він помістив істину, через яку християнська віра зазнала безліч нападок. Істину, яка закарбувалася в історичних символах віри та сповіданнях Церкви. Істину про природу Христа, Сина Божого і Сина Людського.

Матвій розповідає нам про Йосипа і Марію, молоду пару, які заручилися і очікували шлюбу. Напевно, вони були дуже щасливі. Напевне, їхні серця були сповнені солодких мрій і тривог. Вони планували своє майбутнє. Це дуже особливий час в житті. В такий час нам менш за все хочеться, щоб сталося щось несподіване. Але в житті Марії та Йосипа це несподіване сталось. Виявилося, — каже Матвій, — що Марія була вагітна. Виявилося, що Бог вирішив внести Свої корективи в їхні плани і мрії. Ми можемо лиш уявити яким потрясінням усе це стало для Марії та Йосипа. Однак, Господь не покинув їх розбиратися зі всім цим самостійно. Так само, як свого часу Бог послав Ангела до Марії, тепер Він послав Ангела до Йосипа.

Подивіться вірші 19-20: «А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого».

Ангел пояснює праведному Йосипу, що він має робити, а також відкриває ким є і ким має стати дитя Марії.

Перше, що ми взнаємо про Ісуса з цього уривка, це те, що Він — втілений Бог. Коли Йосип і Марія вирішили прийняти Божу волю, вони стали частиною чогось надзвичайного, прекрасного і величного. Відвічний Бог, якого не може вмістити Всесвіт, Всемогутній Творець, що небо — престол Його і земля — підніжок ніг Його, став людиною. Сталося чудо, осягнути яке не змогли найкращі уми в історії. Господь не прийшов, як безтілесний дух. Господь не скористався людським тілом, як одягом. Він, зачатий Духом Святим і народжений жінкою, став Людиною і пройшов весь шлях людського життя. Син Божий став чоловіком навіки, назавжди став одним із нас, щоб нас зробити дітьми Божими.

Друге, що ми взаємо про Ісуса, це те, що Він – Спаситель. Подивіться вірш 21. Ангел каже: “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”.

Ім’я Ісус в перекладі з гебрейської значить “Господь є спасіння”. Саме так Йосип мав назвати сина Марії . Тут з самого початку автор Євангелії розповідає про роль і місію Христа. Юдеї чекали Мессію-Царя, який прийде спасти їх від влади Риму і відновить Ізраїльське царство. Але Ісус прийшов не для цього. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів. Амінь! Він прийшов, щоб нас спасти від наших гріхів.

Подібно до юдеїв тих часів і сьогодні хтось може думати: в нас є серйозні нагальні проблеми: в нас війна, в нас гинуть люди, в нас зруйнована інфраструктура… Господи, спаси нас від Росії, а вже потім будемо думати, що нам робити з гріхами.

Що ж сказати на це? Поза всяким сумнівом війна – це серйозна проблема. Так само, як серйозними проблемами є хвороби, бідність, насильство, несправедливість з якими ми стикаємося і в мирний час, і які нікуди не дінуться навіть коли ця війна закінчиться. Насправді, Господь не ігнорує жодну з тих проблем, про які ми говоримо. І ми бачимо це в подальшому житті і служінні Христа, між іншим. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів, але коли до Нього приходив хворий, Господь давав йому зцілення. Голодним людям Він дав хліб і рибу. Невтішній вдові, що ридала стоячи біля гробу Він повернув сина. Йому не байдуже. Однак, ми маємо розуміти, що все те зло і лихо, з якими ми стикаємося в житті, це все – наслідки більш глибокої проблеми. Це є наслідки того зла, яке є в світі, але що значно гріше, зла, яке є в нас самих, наслідки гріха. Війна не скасовує наших гріхів і не дає дозволу робити зло. Війна робить все більш контрастним: ми можемо поруч бачити, як найбільш шляхетні прояви людського духу, так і найбільш потворну зіпсутість людської природи.

Ми відкриваємо Писання і читаємо, як Бог багато разів спасав Свій народ, Ізраїля, від злих і потужних ворогів, від війн, хвороб і голоду. Він турбувався про Свій народ і дав їм найкращі закони. Але все одно це суспільство було сповнене несправедливості і насильства. Не тому, що закони погані, а тому що люди зіпсовані. Тому що серце, зіпсоване гріхом сприймає Божий закон, як ярмо, а не як благо. «Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, – каже Господь, – як чуже пораховане буде!» (Ос.8:12).

Тому обіцянка Нового Заповіту містить в собі не нові закони, а свободу від гріха, новий дух і нове серце: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзек.36:25-27). Це обіцянка, яку прийшов здійснити Син Божий. Це Він спасе «людей Своїх від їхніх гріхів». Амінь!

Подивіться вірші 22-23: «А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог».

В цій дивовижні історії народження Христа Матвій бачить ще дещо. Він бачить підтвердження того, що Бог не полишив Свій народ, що Бог не полишив цей світ. Що Йому не байдуже. Що Він з нами.

Ця звістка потрібна і нам сьогодні. Світ, в який прийшов Господь, особливо Україна останнім часом – це не таке місце, куди дуже хочеться прийти. Багато хто, навпаки, намагається поїхати. Але Господь прийшов саме в такий світ. Залишив небеса і зійшов у темряву, щоб Собою освітити все. Зійшов туди, де холодно і брудно, для того, щоб бути з нами і щоб змінити усе.

Нещодавно мені на очі потрапила картина Іринея Юрчука «Різдво 2022». На жаль, я нічого не знаю про цього художника, але його картина вразила мене. На ній багатоповерхівка, зруйнована російськими бомбами. Якщо я не помиляюся, будинок з Бородянки. Хоча, насправді, подібних руйнувань в нашій країні нині дуже багато. Це так само міг бути Миколаїв, Харків чи Маріуполь. Але під будинком, в печері з уламків цегли і залізобетону Марія, Йосип і святе Дитятко. І я не знаю, чи можна було якось ще більш яскраво показати Бога, який прийшов щоб бути з нами в нашій біді і щоб виправити усе.

Народжений Спаситель був вірний до кінця, щоб виконати те, на що послав Його Отець. Він Своєю смертю і воскресінням роззброїв сили зла і дав нам звільнення. Сьогодні Він з тими, хто так само твердо стоїть, щоб виконати і свій обов’язок: з тим вояком, якому холодно в окопі, і з тим енергетиком який вночі лагодить інфраструктуру, і з тими МНС-никами, які дістають людей з під завалів, і з тим волонтером, який, напевне, вже так втомився але все одно робить свою справу.

Народжений Спаситель знав холод, одинокість, страждання і був біженцем. Він сьогодні з молодою мамою, яка змушена ховатися в підземному укритті разом з малою дитиною. Він з тими, хто залишив свій дім. Він з дітками, які вчаться читати і писати при світлі ліхтарика.

Він сьогодні плаче разом з тим, хто втратив близьку людину, так само, як Він плакав біля гробу Свого друга, Лазаря. Але навіть стоячи біля могили Він кидає виклик смерті і втішає нас словами: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів.11:26-27).

Народжений Спаситель зі Своєю Церквою: нині і повсякденно і до кінця віку (Мат.28:20). Ніколи не залишить. Завжди з нами, щоб зміцнити нас. Щоб зараз, і особливо в цей темний час ми були світлом і сіллю, джерелом любові, потіхи і Євангелії для людей навколо нас.

І нам потрібно, щоб Бог був з нами, чи не так? Тому що, інакше, навіщо все це? Тільки коли Він доторкається, життя наповнюється світлом, смислом і радістю. Тільки коли Він приходить, служіння стає по-справжньому живим і цікавим. Тільки коли Він благословляє, нам відкриваються таємниці і глибини в Його вічному слові. Тільки коли Він втішає, сльози зупиняються і приходить мир. Тільки Він може зцілити так, як не зможе жоден лікар. Його обіцянка зміцнить нас, а любов підійме знову і знову.

Тож, люба Церкво, Христос народився! Його ім’я – Спасіння. Він – Бог, який з нами. Нехай кожне серце нині буде відкрите, щоб прийняти Христа, а разом з Ним радість, мир і самі Небеса. Амінь.

Питання до вивчення

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

Від Матвія 1:18-25

1. Вірш 18. Якими були обставини народження Ісуса Христа? Що значать слова: «вона має в утробі від Духа Святого» (Євр.10:5; Євр.7:26; Гал.4:4-5; Бут.3:15)? Яке це має значення для вас?
2. Вірші 19-21. Що Писання говорить нам про Йосипа? Як він збирався учинити? Які вказівки він отримав натомість? Що значить ім’я «Ісус»? Кого Він має спасти? Від чого? Що це значить (Лук.2:77-79)?
3. Вірші 22-23. Як Матвій (чи Ангел?) пояснює народження Ісуса Христа? Що значить ім’я «Еммануїл»? Як Бог був зі Своїм народом в часи Ісаї (Іс.7:1-16)? Як народження Ісуса показує, що Бог дійсно з нами і сьогодні?
4. Вірші 24-25. Як вчинив Йосип після візиту Ангела? Про що цього року свято Різдва говорить вам особисто? Про що воно має сказати українцям?