1 Самуїла 12:1-25

В минулому уривку ми вивчали про те, як на царство був обраний Саул. А також про блискучу перемогу ізраїльтян над аммонітським царем Нахашем. В сьогоднішньому уривку Самуїл передає лідерство Саулу. В останньому вірші минулого розділу ми читаємо: І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і прино́сили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві му́жі!

Отже після перемоги весь народ був зібраний Самуїлом в Гілгалі. Тепер після великої перемоги вже не було людей які сумнівались в Саулі, як це було у Міцпі. Самуїл і народ назначили Саула царем і принесли мирні жертви Господу. Всі ізраїльтяни і Саул дуже раділи. 

Але в цей час встав Самуїл і промовив до ізраїльтян. Давайте прочитаємо вірші 1, 4: І сказав Самуїл до всього Ізраїля: „Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, — і поставив над вами царя́. А тепер той цар ось ходить перед вами. А я поста́рів та посивів, а сини мої — ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї мо́лодости аж до цього дня. Ось я! Свідку́йте проти мене перед Господом та перед Його пома́занцем: чийо́го вола я взяв, чи осла чийо́го взяв я? А кого я гнобив, кому чинив наси́льство? І з чиєї руки взяв я пі́дкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну́ вам“. А вони сказали: „Не гноби́в ти нас, і не чинив нам наси́льства, і ні від ко́го нічо́го не брав“. (1 Сам.12:1-4)

Самуїл нагадав народу, що поставити царя було саме їх бажанням і рішенням і вони за нього відповідають. Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, — і поставив над вами царя́. А тепер той цар ось ходить перед вами.

Тепер Саул буде їх провідником і суддею, а Самуїл вже більше не буде. Тепер він постарів і був готовий підвести риску під своїм служінням. Для цього Самуїл пропонує народу судити його. І я ходив перед вами від своєї мо́лодости аж до цього дня. Ось я! Він каже: ось я перед вами відкритий як на долоні. Подивіться на все моє життя від молодості і до тепер. Свідку́йте проти мене перед Господом та перед Його пома́занцем чи був я несправедливий до когось з вас як суддя. Самуїл міг сміливо це запитувати, бо  знав, що він ніколи цього не робив. Він жив праведним життям перед людьми, бо жив перед Богом. Що відповів йому народ? „Не гноби́в ти нас, і не чинив нам наси́льства, і ні від ко́го нічо́го не брав“. Самуїл був вірний їм як суддя, доки судив їх. Він закликав двох свідків: Господа і помазаника, щоб вони засвідчили вердикт народу що до нього. Ізраїльтяни погодились з цим.

Тут він каже, що Свідок Саме Бог Який вивів їх з Єгипту рукою Мойсея і Аарона. Щоб не було якихось незрозумілостей.

Подивіться вірш 7: А тепер станьте, і я буду суди́тися з вами перед Господнім лицем про всі доброді́йства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батька́ми. 

Далі Самуїл каже: ви судили мене і не знайшли в мені провини, тепер я буду судитись з вами перед Богом. І для цього він нагадує їм їх історію. Він нагадує про всі доброді́йства Господні, які Він учинив із ними та їх батька́ми.

Давайте прочитаємо про це в віршах 8-11: 8 Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки́ ваші кли́кали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осади́ли їх у цьому місці. 9 Та вони забу́ли Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісе́ри, начальника хацорського війська, і в руку филисти́млян та в руку моавського царя, — і вони воювали проти них. 10 І кли́кали вони до Господа та говорили: „Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми бу́демо служити Тобі. 11 І послав Господь Єруббаа́ла, і Беда́на, і Їфта́ха, і Самуїла, — і врятував вас із руки довко́лишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно.

Бог врятував їх із рабства в Єгипті і рукою Мойсея і Аарона привів в цю обіцяну землю. Бог виконав обіцянку, яку дав Авраамові. Він дав його нащадкам весь цей край, який тече молоком і медом. І це показує Божу любов до них і Його бажання благословити. 

Але, що  натомість зробили ізраїльтяни? Та вони забу́ли Господа, Бога свого. 

Що значить, що вони забули Господа? В 10 вірші Самуїл каже: покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. Про це детальніше говориться в Псалмі 105:34-39 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —  і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись. І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них. І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,  — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась, і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми. 

Ізраїльтяни не винищили народи, які чинили злі речі і ті навчили їх робити жахливі речі.  Вони стали для ізраїльтян пасткою. Ті народи сказали: вам треба поклонятись ще нашим богам, адже ви прийшли на їх територію. Тільки поклоніння вашому Богу не дасть успіху, вам треба поклонятись Ваалу і Астарті. Ізраїльтяни подумали, що немає нічого страшного, якщо вони спробують поклонятись ще й місцевим богам. Так культ Ваала включав в себе ритуали, які обіцяли родючість і добробут, що приваблювало ізраїльтян, особливо в часи нестачі ресурсів або неврожаю. Можливо деяким було просто цікаво порівняти різні ритуали. А когось зваблювали таємні пізнання які обіцяли жерці цих ідолів.  До нас часом приходять спокуси під виглядом: просто задовольнити свою цікавість. 

Звісно ж ізраїльтяни не одразу ж почали робити всі ці жахливі речі описані в 105 Псалмі. Це діялось поступово: компроміс за компромісом. Але з часом, вони почали теж як і ці народи робити жахливі речі. Їх навчили: щоб вийшло добре для тебе, треба робити зло в обгортці жертвоприношення: забирати життя невинних дітей і чинити розпусту. Вони відвернулись від Господа і служили демонам. 

Бог не залишив це. Автор 105 Псалма продовжує: 40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним, 41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними, 42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку. (Пс.105:34-42). Самуїл про це нагадує такими словами: Та вони забу́ли Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісе́ри, начальника хацорського війська, і в руку филисти́млян та в руку моавського царя, — і вони воювали проти них.

Що далі сталось? На них почали нападати довколишні народи. Але, Самуїл каже – це Господь передав їх у руки цих народів. Бог дозволив цьому, Бог забрав Свій захист. 

Ви бачите, нагадуючи ізраїльтянам їх історію Самуїл каже: ваші нещастя були наслідком не того, що у вас до цих пір не було царя, а тому що ви залишили Бога. Ви покинули Його. Ви поклонялись ідолам і чинили страшне зло. Ви грішили і за це Бог посилав на вас лиха, щоб впокорити вас. Так, напади навколишніх народів було покаранням від Бога за ваше відступлення. Ось причина ваших страждань – ваші гріхи, а не відсутність царя і постійної армії. 

10 І кли́кали вони до Господа та говорили: „Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми бу́демо служити Тобі. 

Коли ви впокорювались і визнавали свої гріхи, тоді Бог врятовув вас. Він ставив над вами провідників, які рятували вас. 11 І послав Господь Єруббаа́ла, і Беда́на, і Їфта́ха, і Самуїла, — і врятував вас із руки довко́лишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно.

Отже їх добробуд, їх безпека залежали від того, як вони були віддані Богу, а не від того чи є в них цар. 

Прикладами з історії Самуїл підвів їх до розуміння того, що сталося тепер і що їм треба робити. Це дуже важливо побачити причину подій. Ізраїльтяни не пам’ятали історію і не робили з неї висновків. Подивіться вірш 12: А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, — нехай царює над нами цар! А Цар ваш — Госпо́дь, Бог ваш.

А тепер, каже Самуїл: історія повторилась. Тепер прийшов завойовник Нахаш. Та замість того, щоб знову благати про пробачення і кликати до Нього, вирішити служити Господу, що ви просите? Ви кажете: Ні, нехай царює над нами цар. Це значить ми більше не хочемо покладатись на невидимого Господа, ми хочемо щось видиме. В нас буде цар і буде армія і ми будемо їх бачити і на них покладатись. Ви думаєте, що всі народи нападають на вас бо думають: о вони слабкі, бо в них нема царя. Ні ви слабкі, коли відмовлялись від Господа – вашого правдивого Царя. Ви слабкі, коли хочете як інші покладатись на видимі речі, коли хочете  бути як всі народи.  

Як зручно не треба розкаюватись і тепер хтось нас буде захищати і без Бога. В нас буде завжди цар, а не спорадичні судді і він буде нас слухатись, в нас буде постійна армія, буде сила. Це було зле в очах Бога покладатись на смертну людину замість того щоб жити вірою. Так говорить Господь: Прокля́тий той муж, що надію кладе́ на люди́ну, і робить раме́ном своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! (Єр.17:5)

Вони забули. Забули, що Бог обрав їх з особливою метою: привести до віри в Бога всі народи. Стати благословенням для всіх народів, бо через них вони пізнають правдивого Бога. Відкрити людям очі, щоб вони відкинули обман і марноту ідолопоклонства. Бути царством священників і народом святим. А вони хотіли бути такими як всі. 

Це велике зло перед Богом, коли ми хочемо бути як люди, які не знають Бога. Це зло в очах Бога, коли ми робимо своєю надією видимі речі. Коли шукаємо стабільності в речах цього світу, які насправді не є стабільними. Коли ми заздримо людям які не знають любови Божої, їх успіху, добробуту і забуваємо Божу благодать. Цей успіх, добробут – тимчасові. Господь обрав нас для вічності з Ним. Він обрав нас бути Його дітьми і викупив Своєю Кров’ю. Він завжди з нами Духом Святим. Він дав нам завдання бути Його свідками і являти Його досконалості. Він наш Цар. Він хоче щоб ми жили вірою в Нього, а не видимим.

Давайте прочитаємо вірші 13-15: А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. Якщо ви бу́дете боятися Господа, і бу́дете служити Йому, і бу́дете слухатися Його голосу, і не бу́дете непокі́рні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокі́рні до Господніх за́повідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків!

Самуїл пояснив їм, що їх цар, якого вони так жадали і на якого вони тепер так покладаються, не спасе їх від Господньої руки, якщо вони будуть неслухняні до Господніх заповідей. Тобто він не спасе їх від нещасть які прийдуть як Боже покарання за гріхи. Ось що важливо було їм зрозуміти. Вони забули Хто Такий Бог. Вони думали, що коли в них буде цар то вони можуть обійтись без Бога. Тому Самуїл молився Господу, щоб Він явив їм Себе.

Подивіться вірші 16-18: І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших оча́х. Чи ж сьогодні не жнива́ на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх оча́х жада́нням для себе царя“. І кли́кнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла!

Господь явив Себе і в громі і блискавках і сильній зливі посеред жнив. Бог покарав їх за їх зло. Він показав, що цей цар нічого не може зробити з Божим гнівом, коли вони грішать проти Бога. Він не може врятувати з рук Господа.  Цар не міг врятувати їх врожай. 

Тоді ізраїльтяни зрозуміли зло, яке вони вчинили: 19 І сказав увесь народ до Самуїла: „Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи́ додали́ ми ще й оце зло, що жадали для себе царя“. 

Бог допустив, щоб вони побачили наслідки свого вибору царем людини замість Господа. Щоб вони розчарувались в своєму неправильному виборі і щоб в кінці кінців усвідомили свій гріх і розкаялись і в Божий час знову прийняли істиного Царя – Господа. 

20 І сказав Самуїл до народу: „Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господе́ві всім серцем своїм! 21 І не відступайте, і не йдіть за марно́тами, які не допоможуть і які не врятують, бо марно́та вони. 22 Бо Господь не поли́шить народу Свого ради Свого великого Йме́ння, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. 

Він закликав їх бути вірними Гсоподу і не відступати від Нього. Хоч вони відвернулись від Бога, та Бог Своїй вірності і милості не відвернувся від них. Він зволи їх зробити Своїм народом. Брати, сестри, Господь зволив зробити нас, кому дав пізнати Себе, обрав Своїм народом і Він вірний цьому рішенню, він не полишає нас ніколи. 

Коли б і ми згадали скільки разів в нашому житті ми залишали Бога своїми гріхами і приліплялись до марноти, та Він в Своєму милосерді не полишав нас і знову нагадував про Себе і допомагав розкаятись. 

Подивіться вірш 23 Також я, — не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставля́ти вас на дорогу добру та про́сту. Також Самуїл через цю ситуацію зрозумів серце Бога, Якого вже стільки разів залишали, а в бідах знову кликали. Самуїл усвідомлював слабкість людей до гріха і до того щоб забувати Божі добродійства. Він вирішив до кінця бути їх пастирем і молитись за них. Дивовижно, але він каже якщо я перестану молитись за вас – це буде гріх. Так він дивився на своє покликання. Бути до кінця пастирем для Божого народу.

Також він вирішив далі вказувати їм правильну дорогу. Це образ пастиря. Коли ягнята відвертаються від нього він не перестає бути тим ким був – пастирем. Брати, сестри Бог поставив на молитись за наш народ. Для Самуїла це було дуже важливе служіння, яке якби він перестав робити то це був би гріх. Ми також маємо вірно молитись за наш народ щоб він пізнав Господа.  24 Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! 

Самуїл просив народ про одне – боятись Господа і служити правдиво Йому всім серцем. Пам’ятати Хто є Бог на кожному кроці свого життя і бути відданим Йому всім серцем, а не частково. Ось що Бог хоче від нас також.