1 Самуїла 2:1-11

Минулого тижня ми почали вивчати першу книгу Самуїла. І ми говорили про одну сім’ю, а саме про Елкану із Рами, що мав двох дружин Пеніну і Анну. Анну він любив, а Пеніну ні. Проте Пеніна була плідною і мала дітей. Анна була неплідною і від цього сильно страждала.

В той час для жінки важливо було народити дітей чоловікові, адже це було її прямим покликанням. Якщо жінка не могла цього зробити, то це було клеймом на все її життя. Можна сказати, що в тому суспільстві це розцінювалося, як прокляття від Бога.  Незважаючи на це, Елкана завжди підтримував Анну і намагався втішити її.

Так, коли щороку вони приносили жертви Господу, то Елкана давав Пенінні і її дітям певну частку жертовного м’яса, а Анні давав у два рази більше. (1:4-5) Звичайно, Пеніні це зовсім не подобалося. Із ревнощів і образ, вона всіляко дражнила і принижувала Анну. Очевидно, Пеніна завдавала їй прикрощів тиснучи в найболючіше місце, яким було безпліддя Анни. Це було дуже боляче, настільки, що Анна плакала і відмовлялася від їжі. І так було щороку. (1:6-7). Але, одного разу цей сталий процес припинився. І припинила його сама Анна. Що вона зробила?

В (1:10) написано: “…вона стала молитись до Господа.”  Анна почала молитися Богові. І минулого разу ми побачили, до чого це призвело. Вона просила у Бога сина, і Він відповів їй. Через деякий час в неї народився син, якого вона назвала Самуїлом, тобто випроханним в Бога. Такі обставини наповнили Анну великою радістю. В її серці з’явилася велика подяка Богові. І вона виливає її Богові у вигляді ще одної молитви, яку ми і розглянемо сьогодні у (2:1-10).

Але перш ніж перейти до другого розділу, я б хотів зауважити цілком відому істину для кожного з нас – для кожного християнина. Коли в нашому житті є труднощі, що пригнічують нас, із-за яких ми страждаємо, стресуємо, плачемо. Вони неприємні нам, докучають і не дозволяють нам бути вільними. Тоді варто зробити те, що зробила Анна. Підвестись (1:9) і від усього серця почати молитися Богові (1:10). Якби Анна не зробила цього, то до самої старості так і залишилася б одинокою і ображеною. І сьогодні ми б не читали її хвалу Богові.  Іноді ми не прикладаємо зусиль для того, щоб щось змінити в своєму житті. На жаль, саме ми обмежуємо всемогутнього Бога рамками свого невірства. Самі перешкоджаємо собі доторкнутися до тієї цілющої сили, що тече від Нього.

Отже, перейдемо до самої молитви. Але як на мене, то молитва в 2-му розділі є продовженням тієї загальної молитви, яка починається у 1-му розділі з 10-го вірша – яку ми вже згадували. Тому ми подивимося, як Анна молилася в 1-му розділі і як вона молиться в 2-му. Як змінювався її настрій і духовний стан і за яких обставин в неї народжується хвала Богові. Адже коли ми дивимося на 2-й розділ, то в цій частині її загальної молитві ми знаходимо глибину, де видно, що ця жінка особисто пережила присутність Божу. Видно, що вона пізнала Його. Тільки сповнені Духом Божим люди можуть так прославляти Господа. 

 Погляньмо на вірші 1:9-11 зі слів “Анна підвелася”: “Анна підвелась і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа. Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови.”  

В (1:10) ми знаходимо Анну в молитві, що страждає душею і гірко плаче. Ми бачимо, що вона в розпачі. Чому? Вона в недолі. В її житті є обставини, які вона своїми силами перемогти не може. Це за горизонтом її можливостей. Її не може втішити подвійна частка жертовного м’яса, і навіть сам Елкана теж не може собою втішити. Мені це нагадує жінку, що страждала кровотечею з (Марка 5:26). Там говориться, що вона хворіла 12 років, багато натерпілася від численних лікарів – витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше.

Жодна матеріальна річ не дає справжньої втіхи. Іноді гроші, люди, що оточують нас, можливості, які є в сучасному світі не можуть вирішити нашу проблему. Але саме в таких обставинах ми більше маємо дивитися угору. Шукати Бога, молитися Йому. В цій духовній боротьбі народжується ключове розуміння, що все залежить від Господа. В таких обставинах ми вчимося віддати себе Богові на 100%. Пам’ятаєте пісню “Підкоряюся” (анг. I Surrender). Там звучать такі слова:

“Я прийшов і на колінах знов

все віддаю – все віддаю

Ти прийди і мене в свій полон візьми

Здаюсь я Тобі. Підкоряюсь…”   

В (1:11) Анна говорить в іншій формі саме це. Вона тричі просить Бога звернути на неї свою увагу: “якщо Ти дійсно звернеш увагу … не забудеш …згадаєш ” то що? Вона відасть Йому всю себе. І це виражається через її сина, якого вона так довго чекала, але готова віддати його Богові, найцінніше, що є в неї. Саме таким методом Бог тренував Авраама через подію жертвоприношення Ісаака, бо Богові була потрібна його віра, він весь, а не жертва його сина. Брати і сестри Богові, не потрібно від нас щось формальне – ми потрібні Богові. Амінь!

Отже, тут ми бачимо духовну боротьбу Анни. Вона в розпачі, але на 100% відкрита Богові. Вона кличе Його уваги, вона дає Йому свою обітницю, вона посвячує саму себе Богові через свого сина!

Давайте далі дивитися на те, як Бог відповів їй. Оскільки вона була захоплена молитвою Богові, то це привернуло увагу священика Ілія, якому здалася її поведінка дивної, мабуть там рідко так молилися, що він подумав про себе: вона п’яна. Тож він зробив їй зауваження і хотів виставити її за двері Храму. Анна ж у відповідь поділилась з ним своїм болем і причиною такої поведінки. І тоді дещо відбулося, погляньмо на вірші (1:17-18): “17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі те, чого ти у Нього просила.

18 А вона промовила: Нехай же твоя слугиня знайде співчуття в твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.”

Що ми бачимо? Переміну настрою Анни. Якщо до цього вона плакала, сумували і виливала Богові свою тугу, то зараз вона заспокоїлась і навіть почала їсти. Чому? Тому що відповідь Ілія вона прийняла як відповідь Бога. Не тоді коли народився Самуїл, а саме зараз, коли він ще не був навіть зачатий. Ось тут Анна набула справжньої віри в Бога Саваота – Бога сильного, так вона до Нього зверталася в молитві. Тут вона усвідомила, що Бог почув її молитву. 

Ще що ми бачимо? Це те, що в її серці оселився мир. Написано: “її вигляд вже не був більше сумним”. До Галатів 5:22: “Плід же Духа – любов, радість, мир…”  Коли приходить Бог, тоді ми відчуваємо мир. Бог наш справжній Батько. З Ним ми спокійні. Амінь!

Через деякий час Анна завагітніла і народила Самуїла. А у віршах (1:27-28) вона описує те, що пережила в стосунках з Богом: “27 Саме про цього хлопчину я молилась, і Господь здійснив моє благання, про що я Його просила. 28 Тому я віддаю його Господу, – на весь вік його життя, адже він випрошений для Господа! І тоді поклонився Ілій Господу.”

Анна не акцентує тут увагу на Самуїлові. Її фокусом є Бог. “До Нього вона молилась; Його просила; Він здійснив її благання; Тому Йому вона віддає сина; він випрошений для Господа”

 Ми бачимо жінку віри, яка пройшла випробування певними обставинами в своєму житті. Тому коли Самуїл зростав, я впевнений, що не тільки священик Ілій впливав на нього, а й його віруюча матір. Самуїл став потужним слугою Божим, в тому числі бо його мама була глибоко віруюча. 

Тепер перейдемо до молитви Анни в 2-му розділі.

Погляньмо на (2:1) – разом прочитаємо: “Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в Господі! Мій ріг піднявся в Господі. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.” 

З цього вірша ми бачимо, що Анна радісна і піднесена. На початку своєї боротьби вона страждала і була засмученою. В молитві вона вилила Богові все своє серце. Далі, вона прийняла відповідь Божу через священика і не захиталася в своїй вірі. Навпаки, була спокійною. А коли Господь виконав її моління, то вона вже не могла стримувати себе від радощів, адже знала, що зустріла Бога особисто.

Брати і сестри, духовна боротьба Анни є прикладом для кожного з нас. Нам варто молитися Богові. Нам варто довіряти Слову Божому. Бог вірний! Адже зробив для нас набагато більше, віддавши свого Сина за наші гріхи.

“…Мій ріг піднявся в Господі. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням,”  – величає Бога Анна. Ріг в Біблії символізує силу. Анна опиралася не на свої сили, вона поклалася на силу Бога і Він відповів їй. Він подарував їй спасіння від безпліддя, він дав їй дар материнства. Цими словами вона заявляє своїм ворогам, що її Бог — дійсно сильний Бог. Він долає будь-яку перешкоду

Погляньмо на (2:2) : “Ніхто не є таким святим, як Господь, – немає нікого, окрім Тебе! Немає такої скелі, як наш Бог!”  Дивовижно, Анна тут говорить про святість Божу. Вона відчула це через свою молитву. 

У 33 розділі книги Вихід описується те, як Мойсей приходив у присутність Божу. Там говориться, що він брав свій намет і ставив його поза загальним табором. Цей намет Мойсей назвав Наметом Зустрічі. Коли він входив туди, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у Намет. У цей час Господь розмовляв з Мойсеєм. Він розмовляв з ним віч-на-віч, так, як людина спілкується зі своїм приятелем. В решті присутність Бога так захопила Мойсея, що він забажав побачити Його лице безпосередньо. 

Коли ми приходимо в присутність Бога, Його святість торкається нас. У Нас виникає бажання більше і більше бути з Ним. Особисто я це відчув, коли вперше прийшов в церкву, що знаходилась в приміщенні гуртожитка на Ломоносова. Це було дуже дивно, бо мені складно було в це повірити.

Отже, Анна прославляє Бога за Його святість!

Погляньмо на вірші (2:4-9): “4 Луки могутніх зламаються, а немічні оперізуються силою. 5 Ситі йдуть у найми за шматок хліба, а ті, що голодували, відпочивають, адже неплідна народжує сімох, а багатодітна марніє силами. 6  Господь учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес. 7 Від Господа зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору. 8 З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі Господні, й на них Він установив усесвіт. 9 Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина.”

Що ми бачимо в цих віршах? Багато чого, але я відмічу 2 речі. Перше те, що Бог вершить свою справедливість. В 4-му вірші говориться, що зброя тих, хто вважав себе сильними, зламається. Не можу не згадати нашого сусіда, який хвалився своєю зброєю. Так от – Бог зламає її, а наших воїнів зробить сильними і дасть нам перемогу. Ті, хто несправедливо зчинили війну проти нас, будуть покарані. 

В 5-му вірші говориться, що голодні нарешті наситься і відпочинуть, а та, що була неплідна, народжує сімох. Після Самуїла Анна народила ще трьох синів і 2-х дочок. Таким чином вона бачила справедливість, коли ті кого притісняють, цькують, в якийсь момент будуть відновлені Богом, а їх пригнічувачі отримають справедливе покарання. В цих віршах перегукується те, що говорив Ісус в своїй нагірній проповіді. (Матвія 5:6): “Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться.” 

Друге, що ми бачимо в цих віршах, це те, що Бог є суверенним Богом, – Той, хто звершує історію. Чому? Тому що Він Творець. Він створив цей світ. У 8-му вірші говориться, що Бог створив опори і на них закріпив усесвіт. Тому все, що є у вселенній, належить Йому і Він розпоряджається цим згідно своєї Волі. Він вирішує, кого понизити, а кого підняти. У Його волі життя людини. 

Погляньмо на вірші (2:3,10а): “3 Не намножуйте зарозумілих речей! Нехай не виходить з ваших уст зухвальство, оскільки Господь є Богом, Котрий досліджує вчинки.10-а Хто бореться з Господом, буде переможений, – Всевишній з неба їх розгромить, адже Він судитиме світ від краю й до краю!”  В цих віршах Анна свідчить про Бога як про справедливого суддю. Бог досліджує вчинки людей. У всі часи зухвалим людям здається, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Чинити зло проти ближнього, глузувати з Божого Закону, заперечувати існування Бога. Їм здається, що за всі їх злодіяння все зійде з рук. Але ні! Бог суддя – Він судитеме кожного і немає такого куточку в цьому світі, куди можна було б втікти. Отже, Анна визнає Бога істинним суддею!

 Погляньмо на вірш (2:10б): “Він дає потугу Своєму цареві й високо підносить ріг Свого помазаника…” 

В час, коли жила Анна, на чолі Ізраїля ще не було царя. Але дивовижно: вона вже говорить про нього. Звичайно, вона могла пророкувати прихід потужного царя Давида, але це пророцтво також лягає і в канву про прихід більшого царя, ніж Давид, Божого Помазанника, яким є наш Господь Ісус Христос. В (Луки 1:68 – 70) 

Захарія, батько Івана Хрестителя проголошує : “68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, 69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,  як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків… ” В числі тих пророків, як ми бачимо, була і Анна.

Отже, через сьогоднішнє слово ми почули молитву Анни, яка величає і прославляє свого Бога. Дух Божий, що говорить через неї відкриває нам Бога Сильного, Святого, Справедливого, Суверенного, Істинного Суддю! Такого, який має владу спасати нужденного! Все це об’єднав в собі наш Господь Ісус Христос. Він віддав себе в жертву за наші гріхи, щоб наші найголовніші вороги гріх, смерть були знищені на хресті. Тому, як і Анна, ми радіємо і хвалимо нашого Бога! Амінь!  

Ключовий вірш 1: “Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в Господі! Мій ріг піднявся в Господі. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.”