1 Самуїла 2:12-36

В сьогоднішньому уривку говориться про священство і його роль.

Бог вибрав рід Аарона з коліна Левія на священство. І це був особливий привілей, бо вони виступали посередниками між Богом і людьми. До цього Патріархи Авраам, Ісак і Яків – вони були священиками для своїх родин. Це було до єгипетського рабства. Але на час виходу з Єгипта, цей народ став великим і Бог  відділив  один рід з коліна Левія – рід Аарона.  Бог поставив на них задачу здійснювати служіння в Скинії яка символізувала Божу присутність, приносити жертви за гріхи, а також навчати людей Божим законам. Але саме головне, вони мали шанувати Бога і навчати цього весь народ.

Хоча коліно Левія не мало свого земного наділу, але їм належали десятини Ізраїлю, а нащадкам Аарона належали частини від жертов. Але це служіння було не тільки великим благословенням і привілеєм,  а й великою відповідальністю. Священик мав вірно вказувати на Господа не лише словами, а й своїм святим життям. Отож вони самі мали виконувати заповіді Божі як належить і цим являти Божу святість.

Але найважливішим було те, що священство за чином Аарона було прообразом досконалого Священника Ісуса Христа і Його жертви на хресті. Тому ті, кого обрав Бог, мали вірно, з року в рік, з покоління в покоління, здійснювати священство аж до приходу Господа Ісуса, щоб Його жертва стала зрозуміла, коли це станеться. Це було дуже важливо. І в цьому уривку ми бачимо, що стається коли люди обрані на служіння священства, а саме сини Ілія, робили це негідно. Ми вчимось як до цього ставиться Бог і як Він діє.  Він усуває негідних людей і ставить людей по Своєму серцю. З людської точки зору здавалось, що синам Ілія сходить з рук їх непокора адже це тривало роками, але Бог відклав суд над ними, поки готував Свого слугу Самуїла замість них.

Давайте подивимось на вірші 12-17, а прочитаємо 12, 13а: А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа, ані звичаю священичого з народом. До цього уривку йшлося про родину Елкани, а тепер про родину Ілія. Хоча Ілій був первосвященником, який був поставлений навчати народ коритись Божим законам, ми бачимо, що його власні сини були негідними людьми. Зараз, коли дається їм характеристика, то їх навіть не називають священиками. Вони, навіть, як люди були негідні, не кажучи вже як священники. Більше того, вони не знали Господа. Будучи поставленими на служіння священства ці люди не знали Бога, не вірили в Нього. Також звичаю священичого вони також не знали. Власне друге виходить з першого. Тут слово “знати” не обов’язково означає знати якусь інформацію, воно означає приймати. Навряд чи Ілій поставив їх виконувати жертвоприношення, не пояснивши, що їм потрібно робити. Інакше він не міг би їм і дорікати. 

Подивіться вірші 13б – 16: Коли хто приносив жертву, то, як варилося м’ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце. 14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло. 15 Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м’яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м’яса вареного, а тільки сире! 16 А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!

З опису їх дій, вони постають як рекетири, які зручно влаштувались на потоках. Так вони ставились до жертвоприношень Господніх. Ці жертви люди приносили Господу за свої гріхи щоб примиритись з Богом, а також щоб скласти подяку за милість Божу. Але сини Ілія відносились до них як просто до можливості  надурняк наїстись свіжини. Таке їх відношення до жертов відвертало людей від Господа. Уявіть собі, як почувалась людина, коли бачила як священник ставиться до її жертви Господу. Чи могла ця людина після цього мати спілкування з Богом. Ні, всі її думки були про цю негідну поведінку.  Але проблема була в тому, що люди не могли піти кудись в інше місце щоб поклонятись Богу і приносити Йому жертви. Адже Бог наказав, щоб саме нащадки Аарона здійснювали це служіння.  І це було злом в Очах Божих.

В 17 вірші сказано про їх вчинки так: 17 І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву. Хофні і Пінхас принижували Господню жертву. Що означають ці слова? Вони своєю поведінкою бежчестили Господню жертву, тобто не показували цілі жертвоприношення. Чому потрібні були жертвоприношення. Бо ми грішники, а відплата за гріх смерть. В жертвоприношенні – невинний бере гріх винного і проливає кров, щоб нею змити гріх. Люди це завжди мали пам’ятати. Ці жертви мали вказувати і продовжуватись доки не прийде досконала жертва Божа – безгрішний Божий Син, Який взяв на Себе гріх світу. Ось тому вони грішили проти Самого Господа. І їх батько, коли почув від народу про їх зло так і сказав їм:  Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону! Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? 

Ми бачимо, що Ілій прямо сказав своїм синам, що те що вони роблять не просто їх погана поведінка. Це навіть не просто їх гріх проти людей які прийшли на поклоніння. Вони відхиляли народ Господній від Закону і вони грішать супроти Самого Бога. Але сини не слухали його, бо за їх гріхи Господь постановив їх погубити. 

А як ми ставимось до тієї Господньої жертви, для якої жертви Старого Заповіту були лише прообразами? Жертви,  яку приніс Сам Бог Отець – Свого Єдинородного Сина. Чи продовжуємо ми цінувати ту Кров Ісуса, що пролилась за нас на хресті. (1Пет.1:18-20) І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу.  Чи дивує мене Божа любов і благодать, що за мене страшного грішника Бог не пожалів Свого Улюбленого Сина? Чи я звик до цього і це мене не торкається? Чи мені немає часу на роздуми про Божу жертву? 

Зараз, під час війни, коли жахливі події оточують нас, нам легко втратити усвідомлення Божої благодаті і наповнюватись лише думками про ці події. Господи прости нам, коли ми Кров Христову за звичайну вважали і не цінували Твоєї Жертви за нас. Допоможи нам завжди пам’ятати, що Ти зробив заради нас.

Але цей уривок не тільки про негідних синів Ілія. Одночасно ми бачимо, як в цей самий час Бог готував Собі іншого слугу – Самуїла. Подивіться вірші 18-21:

А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом. А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву. А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє. І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом.

Самуїл ще був малим хлопчиком, але ми бачимо, що про нього сказано, що він служив перед Господнім лицем. Його мати Анна робила йому одяг як у священника. Цей одяг вона поновлювала кожного року. Також Бог благословив Елкану і Анну і дав їм ще п’ятеро дітей за того, якого вони посвятили Господу. Самуїл ріс з Господом. Він знав Господа з самого малку і любив Його. Він хотів бути вгодним Богу. 

В цьому уривку Самуїл згадується триччі, кожен раз після того як розповідається про гріхи синів Ілія. Вони все більше дергадували і перед Богом і перед людьми, а Самуїл напроти – зростає перед Божим лицем.  Цим самим Господь підводить нас до головної теми цього уривку, яку Він проголосив через Божого чоловіка. 

Давайте подивимось вірші з 27 по 36. Там сказано, що якось до Ілія прийшов Божий чоловік. Він говорив про минуле, теперішнє і майбутнє. Божий чоловік прийшов саме до Ілія, а не до його синів, тому що хоч він і був старий і сліпий, та був відповідальний за своїх синів.

Отже, Божий чоловік нагадав минуле: Чи ж Я справді не об’явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. Через Свого пророка, Господь нагадав Ілію про Божу благодать по відношенню до Його дому. Те що їх рід міг служити Богу як священики було великими привілеєм. Але Ілій не навчив своїх синів бути вдячними Богу за це і віддано служити Богу і людям.

Далі чоловік Божий сказав так про теперішнє: 29 Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм. Бог показав Ілію серйозність гріха його синів. Вони зневажали Божу жертву і жертву хлібну.  Бог дорікнув також самому Ілію, що він шанував своїх синів більше ніж Бога. Ілій нічого не зробив, окрім того щоб дорікнути синам за їх гріхи. Він міг зняти їх з цього служіння, міг покарати. Але він лишив все як є, бо думав, що воно само якось розсосеться. Та Бог на це дивився так, що Ілій більше шанував своїх синів за Бога і зрештою він не зробив нічого, щоб вони перестали так зневажати жертви Богу і зрештою Самого Бога.  

В сьогоднішньому слові приклад Ілія застерігає нас батьків виправляти неправильну, гріховну поведінку своїх дітей, інакше це призведе до більшого зла. Але ще більше його приклад застерігає нас в тому, як ми вчимо своїх дітей шанувати Бога. Але звісно, що наші діти можуть навчитись лише те, що побачать в нас самих. Господь каже: Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.  Чи бачать мої діти і ті хто оточує мене, в мені самому пошану Богу? Це питання, яке ми маємо задати собі. 

Чоловік Божий продовжував говорити до Ілія. Вірш 30: Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені! Хоча Бог заповів дому Аарона, що його він буде ходити перед Божим лицем навіки, та це слово стосується тих, хто шанує Бога. Він каже: Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені. В цьому слові і обіцянка і засторога для нас. Бог пильнує над тим, щоб Його слово виконалось. 

Також Божий чоловік проголосив майбутнє, вірші 31-36:31  Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму. І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку. А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня. А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні. І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.

Бог проголосив занепад дому Ілія і почнеться цей занепад одночасної смерті його обох синів Хофні і Пінхаса. Хоча Бог пообіцяв, що священники з його дому і далі служитимуть, але Ілій буде останнім з його дому, хто дожив до глибокої старості. Бог обіцяв поставити Собі іншого священика, вірного, який буде робити згідно з серцем Божим і ходити перед Божим Помазанцем. Це пророцтво виконалось в тому, що останній первосвященник з дому Ілія був його правнук Авіатар, одночасно з ним був первосвященником був Садок, який походив від іншого сина Аарона – Елезара. Це було за часів царя Давида. Коли Соломон зійшов на царство, він відлучив Авіатара від первосвященства і залишив Садока. Надалі первосвященниками були лише нащадки Садока. 

Але глобально це пророцтво виконалось в Ісусі Христі. Бог поставив Його вічним Первосвященником, який увійшов у святиню тобто у самі Небеса з власною Кров’ю і став нашим Заступником навіки (Евр.9:11-14): 11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! 

Брати, сестри дяка Богу за Такого Первосвященника, Якого ми маємо по Божій милості. Тож будемо шанувати Його бо Він достоїн того.