head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Усе робіть у Ім’я Господа Ісуса” (До колосян 3:12-17)

УСЕ РОБІТЬ У ІМ’Я ГОСПОДА ІСУСА

До Колосян 3:12-17

Ключовий вірш 17 : “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві”

Мої старші діти навчаються в музичній школі. В дочки основний інструмент — фортепіано, а в сина — кларнет. Вони обоє дуже талановиті і вчителі високо оцінюють їхні природні здібності: варто їм пів години самостійно позайматись вдома і в школі вони вже показують прекрасні результати. Але не дивлячись на таланти, вони не можуть просто взяти інструмент і сходу зіграти якийсь важкий етюд, а тим більше якось імпровізувати. Для того, щоб грати важкі твори, вони вчаться спочатку грати прості. А перед тим як грати прості, вони вчаться самих основ: як правильно тримати в руках кларнет, як правильно дихати, як правильно сидіти і натискати на клавіші, з чого складається музичний твір і нотну грамоту. Не знаючи цих основ можна видобути з інструменту якісь звуки. Можливо, можна навіть зіграти щось схоже на мелодію. Але це ніколи не буде той рівень. Вчити основи часто буває нудно і не цікаво. Нам хочеться зразу сісти і зіграти “місячну сонату”, а вчитель заставляє грати якусь “подоляночку” чи гамму. Тому, для того щоб рухатись далі і отримати результат, потрібна наполегливість. І це стосується не тільки музики, але майже усіх сфер нашого життя і діяльності.
В цьому уривку Павло робить приблизно те саме, що робить вчитель у школі. Він вчить колосських християн тим речам, які лежать в основі християнського життя і християнської спільноти. Ми мріємо і прагнемо будувати успішне і плідне служіння, виховати учнів, створити благословенну сім’ю і т.д. Але якщо при цьому основи слабкі: якщо зв’язок зі словом Христовим ледь жевріє, якщо стосунки з Христом слабкі, якщо ми падаємо перед найменшими спокусами, то як можна говорити про щось більше? Тому Павло вчить нас. Вчить основам, принципам. Щоб проявивши терплячість і наполегливість в базовому ми в ім’я Ісуса Христа могли будувати щось справді прекрасне. Ви готові прослухати курс молодого бійця від ап. Павла? Хай Господь поблагословить нас в цьому вивченні.
Подивіться вірші 12-15: “Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости. І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!”
В минулому уривку Павло закликав колосських віруючих скинути з себе стару людину з тим, що їй притаманне: усіляка розпуста, нечисть, зажерливість і таке інше, про що докладно нам розповідав п. Яків. Але, голому ходити холодно, тому далі Павло говорить, про новий одяг — нову людину, що створена за образом створителя її, Ісуса Христа. А також говорить і про речі, які цьому новому вбранню, новій природі притаманні. І тут Павло вказує нам першу річ, яка має лежати в основі нашого життя. Що це за річ, як ви думаєте? — Павло говорить про Бога, про те, що Він здійснив в наших життях і те, ким Він нас зробив. Амінь!
Яку ідентичність, який статус ми маємо в Ісусі Христі? — Павло відповідає: ви — Божі обранці. Чому? — тому що перше закладин світу Отець в досконалій, безмежній любові обрав кожного з нас, щоб “нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї” (Еф.1:5,6). Далі Павло ще нагадує нам ким ми є: ми — святі та улюблені, каже він (12). Чому святі та улюблені? — тому що Бог так полюбив Свою церкву, що для викуплення її, щоб зняти наші гріхи і освятити нас для Себе, Син Божий народився людиною, пішов на хрест, помер і в третій день воскрес заради нашого виправдання. У вірші 13 Павло продовжує: згадайте, як багато Христос вам простив і т.д. Тобто, ви бачите? — підставою для доброзичливості, взаємного прощення і любові в нашому житті має бути не щось інше, а саме те, що Бог здійснив і ким Він учинив нас. Амінь!
Павло говорить тут про дії, які мають супроводжувати життя християн:  милосердя, добротливість, покора, пробачення і т.ін. Але, чесно кажучи, такі речі роблять не тільки християни, правда? Люди чинять добро по відношенню до інших з різних мотивів. Один чинить так тому що він вихований в інтелігентній сім’ї і має лагідний характер. Інший (наприклад, мусульманин) може так діяти, тому що вважає, що доброчинність — це одна з умов його спасіння. Третій ще з якихось причин, про які нам навіть важко здогадатись. Але чому такий важливий мотив?
Уявіть собі трьох чоловіків, яким потрібно пробачити когось. Перший думає: “якщо я пробачу йому — усі побачать, яка я добра і хороша людина і будуть мене шанувати”.  Другий думає: “я — нікчемний грішник, але якщо я пробачу боржника, може і Бог мене пробачить”. А третій думає: “я нікчемний грішник, але Бог пробачив усі мої страшні гріхи, чи не маю і я пробачити?”. Який з цих трьох відповідає тому, що говорить нам Павло в цих віршах? — звичайно, третій. Перший діє від марнославства і явно не для Божої слави. Другий намагається щось заробити своїми справами в Бога, і коли в нього не вийде, він загине в засуджуючи самого себе. І лише третій діє відповідно до того, що Бог вже зробив в його житті.
Тому, коли ми правильно стоїмо в Господі, діємо думаючи про Його благодать: намагаємось пробачати, бо Він пробачив; зичимо добра, бо Він ласкавий до нас; проявляємо терпіння та милосердя, бо Він довго терпить і милує; намагаємось являти Божу любов, яка досконало з’єднує в собі усі перелічені чесноти; коли діємо як Його обранці, то, можливо наше поводження не зразу стане досконалим, але поступово воно точно буде змінюватись і відповідати цьому новому статусу, який ми маємо в Христі.
Отже, ким ми є? — Божі вибранці, святі та улюблені! Амінь!
Як ми маємо жити? — як Божі вибранці, святі та улюблені! Амінь!
Подивіться вірш 16: “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!”.
Наступна річ, яка лежить в основі християнського життя це…? — слово Христове!
Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, каже нам ап. Павло. Церква, це така дивовижна і різнопланова структура в якій можуть уживатися найрізноманітніші види діяльності. В одній кімнаті молодь збирається грати в настільні ігри, в іншій — вивчати англійську мову. Десь група хвали проводить репетицію і відривається на музичних інструментах. В цей час хтось перебирає одяг для нужденних, а ще хтось навідує сиріт. Але без чого усе це залишиться просто якимись клубами за інтересами, яких і так немало в світі? — без служіння Божого слова.
Ми можемо роздати тонни їжі, але, знаєте, пиріжки нікому не можуть дати спасіння. Ми можемо грати гарні мелодії, але музика також нікого не спасе. Ми можемо будувати гарні стосунки, але і стосунки не дають спасіння. В середні віки служителі церкви давали людям таїнства. Священик підіймав хліб і чашу і казав: “hoc est corpus meum” (це Тіло Моє). Але люди, які приходили на месу, не розуміли, що це значить, вони не знали латини, вони не мали Біблії і ніхто не вчив їх. Тому для них це виглядало просто, як “хокус-покус” хліб перетворився на тіло, вино на кров. Тому в реформатській традиції таїнства перестали бути річчю в собі, вони стали продовженням слова: ми почули що Христос зробив для нас в проповіді, і ми приймаємо це вірою, розумом, устами, усім своїм єством.
“Віра від слухання, а слухання через Слово Христове” каже Павло в Рим.10:17. Для того, щоб грішник міг прийти до Христа, він має почути Євангеліє. Для того, щоб наші життя змінювались, наповнювались силою, благодаттю, нам потрібно знати, приймати, вірувати і чинити за словом Божим. Амінь!
Саме про це говорить Павло, коли каже “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно”. Він хоче, щоб ми не просто чули і знали Біблію. Він хоче, щоб слово Христове жило в нас, наповнювало нас, змінювало наші життя. І коли слово Христове пробуває в нас, в наших серцях, воно народжує там псалми, пісні для Господа. Пісні, які ми не можемо тримати в собі і виливаємо їх в особистому поклонінні, так само, як в зібранні і якими укріплюємо одне одного.
Приклад такої пісні — Псалом 118. Це найдовший розділ в Біблії і кожен його вірш говорить про любов до Божого слова. Що ви відчуваєте коли читаєте: “Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих… Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого… Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх”. Напевне, є ті, хто у відповідь скажуть: “ага, канєшно… читав я ту Біблію, нічого особливого”. Але я молюся, щоб наша відповідь була не такою. Щоб читаючи ці слова ми казали всередині себе: “Так! Так! Це саме те, що і я відчуваю коли роздумую над Божим словом”. Щоб, коли брати приходили з роботи, вони розповідали своїм дружинам не про те, як сильно втомились, а про слово, над яким цілий день думали. Щоб коли ми ділимося свідченнями на зібранні, відбувалося саме те, про що говорить Павло: “Навчайте та напоумляйте самих себе (тобто: одне одного)! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві”. І я впевнений в Богові, Який змінює нас і наповнює Своїм словом. Амінь.
Подивіться вірш 17: “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві”.
Третій базовий принцип християнського життя це..? — усе робіть у Ім’я Господа Ісуса. Амінь! Що значить робити все в ім’я Ісуса Христа?
Можливо ви чули історію про одну дівчинку, яка прийшла до мами і сказала: “мама, зроби мені бутербродик з варенням”. Мама вирішила повчити її ввічливості і сказала: “а чарівне слово?”, на що дівчинка відповіла: “в ім’я Ісуса Христа!”
Для декого слова “в ім’я Ісуса Христа” — це таке магічне заклинання, після якого все, чого ти хотів має здійснитись. Але це не якась магічна формула, яка надає нашим словам чи діям ваги і авторитету. Згідно вірша 17 це формула згідно якої ми маємо перевіряти свої слова і вчинки. Діяти в ім’я Ісуса Христа — це діяти заради імені Ісуса Христа і від імені Ісуса Христа.
В ім’я Христа я підношу свою молитву до Отця. Тому що знаю, що нема жодної іншої підстави, чому б Він мав вислухати молитву грішника, не кажучи вже про те, щоб відповісти. Але завдяки тому що Ісус здійснив, завдяки тому, що Він з’єднав мене з Собою, завдяки Крові Його я з сміливістю можу приходити до престолу Його благодаті і знаю, що буду почутий.
Від імені Христа за Його дорученням ми йдемо по всьому світу проповідувати Євангелію. Як Його представники, як Його свідки. І не свою мудрість, а Його таємницю. Саме це дає мені силу і впевненість для проповіді. Хто я такий, щоб когось чогось вчити? — але коли знаю, що говорю від імені Христа, Його слово, тоді єдиний мій страх — не сказати чогось від свого імені.
Від імені Христа ми покладаємо руки і благословляємо. Бо Христос зробив нас, Церкву, Його тілом. Щоб ми говорили там, де має бути проголошене слово Христове, щоб ми були Його ногами і йшли туди, куди Він веде, щоб ми піднімали руки і молились благословляючи в Його ім’я. Коли ми знаємо цей принцип, тоді ми знаємо що робити. Нам легко себе перевіряти: те про що я молюся — це справді те, про що відповідає Ісусовій молитві? Те, що я зараз говорю чи роблю — це справді те, що відповідає Його серцю, Його намірам? І діючи так, в ім’я Ісуса Христа, ми приносимо справді гарний плід, славу і подяку Богу і Отцеві на небесах. Амінь.
Отже, які три базові принципи християнського життя ми дізнались?
1 — основа нашого життя і дій — те, що Бог зробив в Христі
2 — джерело нашої радості і віри — слово Христове
3 — принцип, за яким ми живемо — в ім’я Христа і для Божої слави. Амінь.
І далі Павло дає також базові принципи згідно яких будуються правильні стосунки між чоловіком і дружиною, між батьками та дітьми, між працівниками та господарями. Усі ці види стосунків також підпорядковуються тим принципам, про які ми говорили сьогодні: базуючись на тому, що Бог зробив, в світлі Його слова і для Його слави. Але ми розглянемо їх вже іншого разу.
Справа Христа, слово Христа, слава Христа — це те, на чому заснована церква. Це те, на чому мають бути засновані наші життя. Це те, з чого мають виходити наші бажання, слова, стосунки і вчинки. І я молюся, щоб Господь допоміг кожному з нас твердо стояти в Ісусі Христі. Щоб зростаючи в Ньому ми принесли прекрасний плід вдячності Богу, який нас помилував.

(п. Йонатан)