head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Він наш мир” (До ефесян 2:11-22)

Він наш мир

До ефесян 2:11-22

Ключовий вірш 2:14 : “Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом”

У сьогоднішньому слові Павло говорить про те, як Ісус Духом Святим будує церкву. Церква — це святий храм Божий, місце, де живе Бог. В стародавні часи люди будували будівлі, ставили там ідолів, і казали, що в цьому камінні живе Бог. Але насправді Бог живе у всесвітній церкві. Він живе в людях, що прийняли Ісуса своїм Спасителем і Господом. Яким чином Бог робить це, про це сьогодні будемо говорити.

І. Він наш мир (11-18)

Подивіться вірші 11,12. “Отож, пам’ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі.” Після того, як Павло наголошує, що віруючі — нове створіння Боже в Христі Ісусі, і що ми в Ісусі створені на добрі справи, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували, то він нагадує, в якому стані вони були перед тим, як ввірували. Вони не мали нічого спільного з євреями, і крім того, євреї їх принизливо називали “необрізаними” і вважали, якщо не за тварин, то за людей нищого ґатунку. Але це була не проблема. Головною проблемою було те, що вони були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, чужі заповітам обітниці, не мали надії й були без Бога в світі. Не треба думати, що тут громада ізраїльська — це єврейський народ, а Павло був націоналістом і вважав, що єврей краще грека, римлянина або скіфа. Ні, тут громада ізраїльська — це Божий народ, народ, що має обітниці від Бога. Тобто, тут Павло каже, що вони дійсно не мали жодного відношення до Бога, не мали відношення до обітниць Бога, ні до Христа, ні до Його спасіння. Ізраїльтянин міг прочитати Біблію та знайти, що Бог обіцяє їм Спасителя, що Бог забуде їхні провини заради Самого Себе, і міг мати втіху: “о, Бог обіцяв мені, що примирить мене з Собою” і мати сподівання на це. Але поганин не мав такої надії. Навіть, якщо він прочитає Біблію, і знайде ті самі слова, і зрозуміє і навіть повірить, то це не його втіха і не його надія. Ця обіцянка відноситься до старозавітної церкви, тобто до громади ізраїльської, а не до скіфів, римлян, галів, бритів. Каха Бендукідзе, коли читав лекцію в КПІ, сказав: “відкрийте Біблію і прочитайте, скільки раз там написано “Україна”? Там завжди написано “Ізраїль”. Всі обіцянки Бога стосуються Ізраїля, тому ви повинні робити щоб бути вибраним народом”. Тому що погани були відлучені від Бога, тому не мали відношення до обіцянок Бога, були без надії, й мали загинути. Вони не мали доступу до благословень Божих, натомість були під прокляттям та були дітьми гніву. Це дійсно жалюгідний стан та статус. Головна та єдина  причина цього — відокремлення від Бога. Іншими словами — ворожнеча, стан війни, проти Бога.

Крім того, що погани були у війні з Богом, вони були у ворожнечі з ізраїльським народом. Євреї не вважали поган людьми. Погани відповідали їм тим же. Цікаво, що в Біблії ніде не сказано, що ізраїльтяни мають ворогувати проти греків, єгиптян, римлян, нубійців, чи персів. Навіть проти сирійців, тобто арамеїв, не сказано ворогувати, і проти филистимців не сказано, а сказано лише проти 7 народів Ханаану, тобто проти амореїв та фінікійців, та проти амалікійців, що напали на Ізраїль, та моавитів, що спокушали їх. Загалом 9 народів, 7 народів, землю яких вони посядуть, мають бути знищені за їхні гріхи, і 2 народи-сусіди, не мають знищуватися, але вони мають ворогувати з ними, тому що вони заважали Божій роботі. Але євреї досить непогано дружили з цими народами, але ворогували проти інших поган. Ця ворожнеча і розділення видно навіть в першій церкві. Коли сотник Корнилій покликав Петра, він, мабуть, був прозелітом, тобто обрізаним з поган, і по закону мав такий самий статус перед Богом, як і будь-який єврей, але Петро вагався, чи варто йому піти, а інші віруючі теж засуджували Петра, що він таки ходив. Таке розділення між людьми походить не тільки через різну культуру, чи різне виховання. Головна причина — це ворожнеча людей проти Бога.

Як Бог вирішує це питання? Подивіться вірш 13: “А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю”. Ми стали близькі кров’ю Ісуса Христа. Подивіться ще на вірші 14-16: “Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.” Ісус Христос наш мир. Ще раз: Ісус Христос наш мир. Ми думаємо, що мир — це стан. Стан без війни, або стан мирних відносин. Але з точки зору Біблії мир — це Ісус Христос. В Ньому ми маємо примирення з Богом. В Ньому ми маємо мирні стосунки з іншими. Заберіть Ісуса Христа, і ми знову будемо в ворожнечі з Богом, і в конфліктах та в ворожнечі з іншими людьми.

Яким чином Христос став нашим миром? Тим що Він зробив на хресті. В 16 вірші сказано: “хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши”. Перш за все, Він хрестом примирив нас з Богом. Він виконав досконалу волю Божу, задовольнив Божу праведність і до кінця випив чашу Божого гніву. Він вгамував Божий гнів і дав можливість Божій милості здійснюватися в нашому світі. Коли ми говоримо про Божу любов, то Христос — уособлення її. Боже примирення Його Самого з грішниками — це теж Ісус Христос. Він уособлення нашого примирення з Богом.

Також тут сказано: “ворожнечу на ньому забивши”. Бог вбив ворожнечу Самого Себе з  грішниками на хресті. На хресті разом з Ісусом були розп’яті наші гріхи, наше прокляття, Старий Заповіт з Ізраїлем і Стародавній Заповіт з Адамом, і взагалі все, що викликало ворожнечу між Богом і грішниками, все це було знищене на хресті. Замість того, Ісус дав Свою науку, Своє вчення. Старий закон викликав засудження, тому що ніхто не міг виконати його. Вчення Ісуса Христа призводить до благословіння, тому що вчить нас, як виконати волю Бога, отримавши прощення й мир.

Як ми отримуємо цей мир? Як я, Владислав Мазан, можу отримати це примирення? Це запитання. Прийшовши до хреста Ісуса Христа. А тоді наступне запитання: а як моя дружина, Марія Мазан, може отримати примирення з Богом? Це теж запитання. Так само. А як хто-небудь інший, наприклад Катя Чуніхіна, або Дмитро Салюк, чи Софійка, як може отримати це примирення? Так само. Кожен з нас, будь-який грішник, отримає примирення так само: прийшовши до хреста Ісуса Христа. Але якщо ми всі, щоб отримати прощення, примирення з Богом приходимо до одного й того Ісуса Христа, і там однаково омиваємося однією кров’ю, і отримаємо однакове прощення й однакове спасіння, то як між нами, однаково прощеними грішниками може бути ворожнеча? Більш того, якщо і я, і моя дружина, і ви всі, і мені незнайомі люди стаємо одним тілом одного Ісуса Христа на землі, то як між нами може бути ворожнеча? Тут ми маємо один важливий принцип: Ісус Христос хрестом зруйнував не тільки ворожнечу між нами та Богом, але й поміж нами. В Ісусі Христі вже не має ні юдея, не елліна. В Ісусі Христі є тільки діти Бога, члени Його церкви, тобто Його тіла на цій землі. Якщо ви читали книгу “Подорож “Досвітнього мандрівника” (Хроніки Нарнії), то, мабуть, звернули увагу, на одному з останніх островів за столом Аслана сиділи зупинені в часі декілька лордів. Вони мали сидіти до останнього часу землі, коли Аслан розбудить їх. Таке покарання їм було за те, що вони почали сваритися за столом благодаті. Ми знаходимося в такому самому стані: ми всі стоїмо в Ісусі Христі перед хрестом Ісуса і перед престолом благодаті на небесах. Тому тут не має місця для сварок і ворожнечі.

Також, давайте також разом прочитаємо вірші 17,18: “І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця.” Це те, про що ми тільки що говорили.

Тоді виникає питання: ми дійсно бачимо, що між членами церкви не завжди є мир. Є розділення і сварки. Через це виникає гіркий корінь, і в церкві стаються розділення. Чому це так? Я думаю, головна причина — віруючі не стоять в Ісусі Христі, не стоять біля хреста Ісуса. Вони стоять біля капища своєї гордості, своєї пожадливості, егоїзму і таке інше. В цей понеділок я зайшов на пошту купити конверти з марками. Я трохи запізнився, пошта ще не була закрита але вже перестала працювати. Мені здавалося, що немає жодної проблеми продати мені три конверти, це справа 30 секунд. Але вони так не вважали. Я дуже розгнівався й нахамив робітницям пошти і образив їх. Чесно кажучи я поводився дуже некрасиво. Потім мені було дуже соромно, я не міг заспокоїтися, і думав, чому так сталося. В решті решт я зрозумів, що в той час я думав не про Ісуса, а про своє надмірне “Я”, хоча це було не так,  але мені здалося, що хтось мене принижує, тому почав принижувати сам. Це не красива історія, але прекрасно ілюструє: мирні відносини від хреста Ісуса Христа. Саме там немає місця сваркам. Але в цьому світі для сварок і приниження завжди є місце.

Виникає ще й інше запитання, воно трохи не в тему, але актуальне. У нас зараз іде війна. Чи з сьогоднішнього слова слідує, що ми маємо прагнути миру з Росією будь-якою ціною? Чи маємо прагнути миру з агресором, з тими хто хоче й надалі вбивати, грабувати і ґвалтувати? Я кажу про це тому що багато християн не розуміють, як їм поводитись, і як каже Слово Боже. Знову подивіться вірші 14,15,16,18: “Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.” Та “бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця”. Тут постійно чотири рази повторюється: з двох одне, з обох одного нового чоловіка, обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. Тобто, мир наступає тоді, коли двоє приходять в одному Дусі через Єдиного Ісуса Христа до одного Отця. Якщо я прихожу до Отця через Ісуса Христа, і мій ворог приходить до того самого Отця через того самого Ісуса Христа, то дійсно, ворожнеча зруйнована. Біля престолу благодаті для неї нема місця. Але це якщо ми обоє приходимо. Якщо я прихожу до Отця, я можу відкинути свою ненависть і свою ворожнечу. Вона буде зруйнована любов’ю Бога, що Він показав у Христі. Але якщо він не приходить, то його ненависть при ньому залишається, і ворожнеча нікуди не дінеться. Так само й навпаки. З нашого боку ми можемо просто не ненавидіти, але неможливо примиритися з тим, хто не бажає миру. Взагалі це слово не про війну, а про церкву, але багато хто заплутався, тому сказав про це.

ІІ. Де наріжним каменем є Сам Ісус Христос (19-22)

Подивіться вірш 19: “Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога” Після того, як Бог примирив поган, конкретно віруючіх Ефесу з Собою, а також зруйнував перегороду, що була між ними, та віруючіми з юдеїв, Бог зробив їх частиною вибраного народу. Тепер віруючі в Ефесі вже не чужі для Бога, вони стали Його домашніми, а для всіх віруючих — співгорожани. В давньому світі приходько — це одна з найбільш незахищених верст населення. Тому навіть в божих заповідях написано: “не пригноблюй приходька, сироти та вдови”. Ефесяни були такими приходьками в Божому народі: чужі й незахищені. Але завдяки Ісусу Христу, вони стали такими самими громадянами царства Божого, як і віруючі з юдеїв.

Вірші 20-22 говорять: “збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.” Це велике ведіння Павла побудови церкви. Тепер віруючі Ефесу стали готовими, їхня віра збудована на основі апостолів, тобто апостольського вчення і вчення Ісуса Христа, переданого через апостолів, та пророків — вчення, що Бог дав в попередні часи, коли ще не було явне об’явлення Ісуса Христа. Вони, як казав Петро, як живі камені разом з всією церквою на основі Ісуса Христа будуються і ростуть в великий й святий храм живого Бога, на оселю Божу. Світова церква — це духовна будівля, вона заснована на сповіданні віри Петра: “Ти — Христос, Син Бога живого”. Відняти це сповідання — все зруйнується, церква перестане бути церквою. Тому Христос тримає все. По-друге, Ісус об’єднує все. Між нами немає жодних причин бути разом, бути братами й сестрами, окрім Ісуса Христа. Таким чином Він є наріжний камінь: тримає все і об’єднує все. І на Ньому церква росте: і збільшується кількісно, і росте духовно, під керівництвом Святого Духа, щоб стати оселею Бога. Раніше думали, що Бог живе в храмах, будівлях, що робили люди, але Богу було вгодно зробити Своєю оселею церкву, громаду віруючих в Ісуса Христа. Зараз у Бога немає оселі в цьому світі, окрім церкви. Тому це дійсно мета церкви: бути тілом Ісуса Христа, щоб виконувати Його працю та оселею Духа Святого, щоб будь-хто міг прийти та вклонитися Богові.

Давайте зараз повернемося і знову подивимося на все це слово разом. Бог будує Свою церкву в цьому світі. Це воля Бога, щоб прийти й жити з віруючіми в цьому світі. І як в Старому Заповіті Скинія була оселею Бога, так в Новому Заповіті Бог вирішив жити в церкві.  Церква — це громада віруючіх в Ісуса Христа, що об’єднані Ним в єдине тіло, в єдину сім’ю.  Але Бог не хоче, щоб Його храм в цьому світі був маленьким, незначущим. Його церква повинна наповнювати весь світ. Його церква не повинна обмежуватися “тільки для своїх” чи “тільки для мого народу”. Любов Божа настільки велика, і щоб її реалізувати, Бог заплатив таку велику ціну, що в церкві мають бути всі: і юдеї і погани. Тому Ісус привів не тільки юдеїв, але й поган. Христос знищив всяке розділення й всяку ворожнечу в церкві. Він об’єднав все тим, що став єдиним Спасителем, тим що всі ми приходимо до єдиного Бога омившися однією кров’ю, приймаючи одного Духа. Це єдина справжня основа для мирних відносин. Таким чином Ісус — наріжний камінь церкви: Він тримає собою все, забери з церкви Ісуса, церква перестане існувати, Він — єдиний, хто дає нам мирні стосунки з Богом. І Він об’єднує всю церкву в єдину сім’ю.

Люди в цьому світі прагнуть миру. Для того, щоб забезпечити мир, укладаються міжнародні договори, створюється глобальна економіка, проводяться Олімпійські ігри, навіть ставляться цінники на товари. Але, на жаль, в цьому світі мир неможливий. Єдиний справжній мир можливий тільки в Ісусі Христі. Той, хто хоче миру, має прийти до Ісуса і в Ньому примиритися з Богом і мати мирні й близькі стосунки в церкві з братами й сестрами.

(п. Авраам Влад)