head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Славне й прекрасне священство” (Вихід 28:1-43)

СЛАВНЕ Й ПРЕКРАСНЕ СВЯЩЕНСТВО

Вихід 28:1-43

Ключовий вірш 2 : “І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу”

Впродовж декількох минулих богослужінь ми вивчали про Заповіт, який Бог уклав зі Своїм народом на горі Синай, а також про будову і значення скинії свідоцтва. І, якщо значення Заповіту, 10ти заповідей важко переоцінити (кожен віруючий знає їх і керується ними в житті навіть зараз), то описом скинії часто легковажать. І це зрозуміло. По-перше, опис її будови і будівництва, чесно кажучи, досить нудний і насичений багатьма деталями, смисл яких далеко не очевидний. По-друге, ніхто вже не користується ні цією скинією ані храмом, збудованим замість неї. Багато речей які описані в цих розділах навіки втрачено: і ковчег свідоцтва і жертовник кадильний і урім та туммім.

Тим не менше значення цієї скинії надзвичайне. Вона — Боже одкровення дане Мойсею нарівні з Законом. Вона — образ небесного святилища. Вона вказує нам на справу Христа, нашого Первосвященика і розкриває її смисл і значення. Саме про скинію, як про оселю Бога з людьми говорить ап. Іван в своєму одкровенні, коли бачить Новий Єрусалим, що сходить із неба (Об.21:3).

Однак, опис скинії буде неповний, якщо ми нічого не скажемо про служителів скинії, а такі були і Бог потурбувався про це. В цьому розділі Бог встановлює інститут священства і покладає цей святий привілей і обов’язок на Аарона та його нащадків. Звичайно, євреї не були першими, хто придумав відділяти людей на служіння Богу. Інші народи також мали своїх жерців і служителів. Але запроваджене Богом священство сильно відрізнялось від подібних явищ в інших народів. І нам потрібно розуміти, що значить це священство, бо і нас, віруючих Нового Заповіту Писання називає  священиками Нового Заповіту. Нехай Господь відкриє наші серця і розум, і благословить від Свого слова.

Подивіться вірші 1-2: “А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових. І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу”.

До цього моменту в євреїв не було священиків. Кожен голова сімейства був священиком для власної сім’ї, виховував і наставляв своїх дітей, і коли бачив необхідність, будував жертовник з землі і приносив Богу свої жертви. Так робили Авраам, Ісаак та Яків і так робили усі їхні роди після них. Однак тепер Бог дав їм Закона і скинію. Якщо раніше кожен здійснював богослужіння так, як сам вважав за потрібне, то тепер Бог явно вказав яке служіння буде угодним Йому, а яке — ні. Тепер, коли усі ці Ізраїлеві роди об’єднались в один народ і в них з’явився явний центр їхнього релігійного життя і служіння Богу, в них з’явилась і потреба в священикові при цій скинії.

Хто міг стати священиком Богу? Тут нема двох відповідей: Бог Сам обрав Собі, чиє служіння Він прийме. Вірш 1 каже: “візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним”. Ці люди не були чимось особливим визначні, вони не були волонтерами і не були обрані за демократичним принципом. Бог призначив їх бути священиками і ні вони самі ні будь-хто інший не могли забрати в них це служіння чи передати його іншому. Ми вже трішки говорили про це, коли вивчали про розквітлу Ааронову палицю.

Для Аарона та його нащадків нести священицьке служіння Богу ЯХВЕ — було святим і величним привілеєм і обов’язком. Це служіння не повинно було здійснюватись аби як (ті, хто не зрозумів цього — загинули). Кожен їх крок та дія були строго регламентовані і несли глибокий смисл. І тут ми бачимо, що для Своїх служителів Бог навіть придумав спеціальну уніформу. Одяг, який мали носити тільки священики і тільки під час здійснення ними своїх обов’язків. Цей одяг був не тільки славним і красивим, також він був дуже функціональним. Не в тому смислі, що там було багато зручних кишень (як у Вассермана), а в тому, що він дуже точно показував, в чому саме полягає сутність священицького служіння. Тому, давайте ми спробуємо розібратись в тому, що значить бути священиком Богу розглядаючи священицьке вбрання.

Далі значна частина уривку говорить про одяг і так би мовити: “святу моду”, тому зараз я майже не переживаю за сестер, але хочу підбадьорити братів бути все ж таки уважними :).

По-перше, священик мав представляти Бога перед народом. Подивіться вірші 2-4: “І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу. І ти скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене. А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене”.

Навіщо люди приходили в скинію чи в храм? — перш за все вони приходили туди для того щоб зустрітись з Богом і владнати з Ним якісь свої справи. Ось селянин отримав гарний врожай, його серце радіє і він хоче подякувати Богу за нього — тому він йде до скинії і несе туди частину свого врожаю і гарну жертву вдячності. Інший стоїть перед новою сторінкою свого життя, не знає, що чекає його попереду і лише надіється на Божу ласку і поміч і також йде до жертовника, щоб вшанувати Бога і просити про проміч. В когось народилась дитина, інший шукає очищення від своїх численних гріхів — усі вони йдуть до скинії. Але кого вони зустрічали там? Перший, кого вони бачили був священик. Дивлячись на священика, на його поводження і вигляд вони думали про те, якого Бога представляє цей священик.

На що Бог дав Своєму священику цю особливу одіж? — на славу і красу (2). Тобто Бог хотів, щоб дивлячись на Його служителя, ізраїльський народ бачив славу і красу. Уявіть, що було б на думці в людей, якби священик виходив до них в якомусь засмальцьованому одязі, в якому він відкидав гній з під овець, чи в затрапезному халаті з плямою від бутерброду на пузі? Я певен, що люди думали би не про славу і красу, не про святість, не про чистоту і небесне, а про звичайні, земні речі якими і так було сповнене їхнє щоденне життя.

Одіж священика повинна була відрізнятись від буденного одягу. Слава і краса, про які йдеться у вірші 2 відображалась у найменших дрібницях цього одягу. І в багатстві кольорової тканини, і в золоті, і в самоцвітах, і навіть в спідній білизні, яку мали вдягати священики (42-43). В той час як служителі різних богів навпаки виставляли напоказ свою наготу, тілесність, священики Всевишнього Бога приховували себе, щоб показати Бога. Цей одяг мав підкреслювати високе значення служіння священика і своїм виглядом нагадувати людям про Божу славу і святість.

Те саме можна сказати і про священство Нового Заповіту. В 1Пет.2:9 ап. Петро каже: “Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”. Бог зробив нас царями і Його священиками, щоб ми звіщали Його чесноти, Його славу і красу в цьому поколінні. Амінь.

В сучасному світі символи поміняли своє значення. Зараз розкішне і дороге вбрання священика частіше наштовхує людей на думки не про красу, славу і небесне, а навпаки, про жадібність і обман. Але зараз, в євангельський час нашою прикрасою є не золото і дорогоцінні камені. Нашою прикрасою є скромність та здержливість, чесність, добрі справи та взаємна любов (1Пет.2:11-20).

Чи є ваше життя відображенням Божої слави для цього світу? Що бачать невіруючі і віруючі, коли дивляться на вас? Більшим і значимішим свідченням про Божу славу в наших життях є не хрестик, не особливий одяг та усіляка християнська фурнітура, а те, коли ми не беремо і не даємо хабарів, коли, там де всі брешуть, ми кажемо правду, там, де усі ненавидять, ми являємо любов Спасителя Ісуса Христа. Ви чули в свідченнях братів і сестер, що одним з найбільших свідчень для них, коли вони прийшли до церкви вперше, була радість, чистота і любов. Це ті речі, яких нема в світі, і це ті речі, які справді славлять Бога. Тож світіть для Господа, і нехай через наші життя Він буде прославлений. Амінь.

По-друге, священик мав представляти перед Богом свій народ. Подивіться вірші 12 та 29: “12 І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені пам’яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам’ять… 29 І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, на повсякчасну пам’ять перед Господнім лицем”.

У віршах 6-14 описується важлива деталь одягу первосвященика, ефод. Це була коротка камізелька, яка складалась з двох частин: передньої та задньої. Вони скріплювались між собою зверху на плечах з допомогою золотих ланцюжків та двох каменів оніксу, та внизу з допомогою зав’язок. На цих каменях було викарбувано імена 12 племен Ізраїлю: по 6 на кожному.

У віршах 15-30 описується нагрудник. Він робився з того ж матеріалу, що й ефод. Складений посередині він мав форму квадрату. На нагруднику розміщувалось ще 12 різних самоцвітів по 3 камені в 4 ряди. На кожному з каменів було викарбувано ім’я одного з племен Ізраїлю.

Ефод та нагрудник з’єднувались між собою з допомогою золотих ланцюжків і складали ніби одне ціле. Таким чином, з’являючись перед лицем Бога у святилищі кожного разу священик ніс на своїх плечах і на своїм серці імена кожного племені Ізраїлевих синів, як написано: на повсякчасну пам’ять перед Господнім лицем. Тому, хоча звичайні люди не могли увійти до святині, кожен з них приходив в Божу присутність разом зі своїм первосвящеником. Жоден з них не був забутий і Господь милостиво приймав їхнє служіння в лиці законного представника — первосвященика, благословляв їх і пробачав їхні гріхи.

Як ми можемо застосовувати це в своєму житті? Ми не можемо представляти свій народ в Божій присутності, так як це робив первосвященик, бо Бог обрав Собі іншого, єдиного істинного Первосвященика — Ісуса Христа, Який заступається за нас в небесах. Тим не менше, як священство Нового Заповіту ми маємо обов’язок молитись за свій народ та за Церкву Божу, згадуючи їх імена, коли приходимо до Господа. Чи носите ви імена тих, кого Господь доручив вам, тих, хто потребує вашої молитви, на серці на повсякчасну пам’ять перед Господом? Ми завжди добре пам’ятаємо про свої потреби і готові викласти їх перед Господом, ми вміємо дякувати за їжу, за хліб насущний. Але чи пам’ятаємо ми теми молитви церкви, потреби братів і сестер? Чи біля наших сердець є ще чиїсь імена крім свого? Нехай Господь зробить нас гарними священиками, які справді носять біля свого серця імена ягнят, імена братів і сестер, імена тих, хто потребує нашої молитви і заступництва. І хай Господь дасть нам бачити Його силу і Його дію в життях тих, за кого ми молимось. Амінь.

По-третє, священик відкривав людям Божу волю. Подивіться вірш 30: “І даси до судного нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям”.

В перекладі з гебрейської урім означає “світла” (світло в множині), а “туммім” — досконалості. Також, в Писанні ми находимо декілька уривків про те, як первосвященик використовував урім та туммім для вирішення складних питань. Однак ніхто сьогодні вже точно не знає, що саме собою являли урім та туммім, це був якийсь жереб чи щось інше. Ніде не описано хто і яким чином мав їх виготовити. Тобто, або Мойсей отримав їх від Бога на горі або це були взагалі не речі, а властивості ефода і нагрудника або символ того, що Бог відкриває Свою волю Своєму священику і дає йому просвітлення та досконале знання Божої волі для Його народу тим чи іншим способом.

В будь якому випадку, це був символ майбутніх благ, які ми отримали. Ісусом Христом Бог дав нам Своє слово та Духа Святого, які в ці останні часи відкривають нам Бога та Його волю (Євр.1:2; Ів.1:18). В давні часи від відповіді первосвященика через урім та туммім залежали дії царя та всього народу. Сьогодні світська влада рідко вдається за порадою до церкви. Тим не менше Господь поставив нас священиками Нового Заповіту і відкриває нам Свою волю через Біблію та Духа Святого, щоб цю волю ми звіщали своєму поколінню. Хай Господь зробить нас гарними вчителями Біблії, які добре знають Божу волю та звіщають її своєму народу. Амінь.

По-четверте, священик ніс на собі вади людських жертв. Подивіться вірші 36-38: “І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній, як різьба печатки: Святиня для Господа. І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде вона. І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем”.

Жертви, які приносили люди мали вади, вони не були досконалими. Щоб жертва все ж таки була прийнята і не відкинута Богом, з цими вадами треба було щось робити. Бог зробив Свого первосвященика святинею Господу, щоб він ніс ці вади. Тут Аарон виступає в якості прообразу Христа, через Якого і ми маємо доступ до Божої присутності. Через Нього нам пробачаються недоліки нашого служіння. Ми багато помиляємось і навіть самі не усвідомлюємо як багато вад мають наші святині. Ми хочемо робити добре, але часто виходить не так добре, як хотілося. Навіть найкращі справи заплямовані нечистими мотивами. Як співав п. Ярослав на конференції: “в семье и церкви, я делал все не так, но Ты исправил все кривизны”. Христос — це Той, хто виправляє наші кривизни, щоб наше недосконале служіння було угодне Богу і прославляло Його. Амінь.

З цього уривку ми багато дізнаємося про служіння і роль священства Старого та Нового Заповітів. Він говорить про нас. Ми являємо Бога цьому поколінню, коли живемо не за тенденціями світу, а за Божими заповідями. Ми виконуємо священицьке служіння, коли в молитві згадуємо і просимо про дорогу церкву, про братів, сестер, ягнят і тих, хто страждає в цьому світі. Ми виконуємо священицьке служіння, коли вірно навчаємо слову Бога це покоління. Це прекрасне і славне служіння і життя, яке прославляє нашого Бога.

Але найбільше цей уривок все ж говорить нам про Ісуса Христа, Який один став досконалим первосвящеником і в усій повноті здійснив усе те, що мав здійснювати Аарон. Це Він зійшов з небес і явив нам Бога. Це Він піднявся в небеса, щоб постійно заступатися за нас, щоб носити наші імена в Божій присутності. В Ньому ми, хоча і лишаємось тут, на землі, але одночасно Духом посаджені по правиці Божій на небесах, як Ізраїль був присутній в святилищі разом зі своїм первосвящеником. Він відкриває нам Божу волю в Своєму слові і навчає нас Духом Своїм. Це Він на собі несе наші вади, та вади нашого служіння. Тому, навіть коли в нас не дуже добре виходить виконувати своє славне і прекрасне священицьке служіння, коли ти бачиш, що твоє життя не дуже й відображує славу Господа, коли забуваєш чи не маєш сили молитися чи відкривати Боже слово, то не впадай у відчай, але приступай до Христа. Це Він — Той, хто робить нас справжніми служителями Божої слави в цьому поколінні. Це Його слава зображається в нас, коли ми виконуємо Його волю і наслідуємо Його. Тож я молюся, щоб Господь ростив кожного із нас в образ Ісуса Христа, щоб через нас Його слава і Його воля являлися в цьому поколінні і кожен з нас став прекрасним священиком Господу. Амінь.
(п. Йонатан)