Вивчення Біблії: Проповідь “Ти маєш слова вічного життя” (Від Івана 6:60-71)

“ТИ МАЄШ СЛОВА ВІЧНОГО ЖИТТЯ”

Від Івана 6:60-71

Ключові вірші 6:68-69 : “А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!”

Якщо Ви вже певний час ходите з Христом, то напевно коли небудь думали залишити таке життя – чи не так? У сьогоднішньому слові Ісуса залишають практично всі учні, які йшли услід за Ним. Але і тим, які вирішили залишитися, Ісус кидає виклик: “Може, і ви хочете відійти?” Час від часу Ісус кидає цей виклик і нам. І сьогодні у нас буде гарна нагода перевірити своє серце, своє життя і свої мотиви слідування за Христом.

Звернемося до вірша 60:

60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?

“То жорстокі слова” стосується того, що Ісус казав людям перед цим, в цілому двох речей. Перша, це вчення Ісуса про спасіння. У попередньому уривку, у віршах 53-57 Ісус сказав:

53 … Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.

54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.

55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій.

56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.

57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.

Тут Ісус пропонує людям вічне життя. Але яким чином вони можуть його здобути? Ісус каже: “Потрібно їсти Моє Тіло та пити Мою Кров”. Що це означає? Звісно, люди розуміли, що Ісус не закликає їх до канібалізму. Але що тоді це означає? Це дійсно були непрості слова для розуміння, як учні Ісуса висловилися “жорстокі слова”. Як можна їх зрозуміти?

Друге, що могло так образити людей, це такі слова Христа:

46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця.

47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.

48 Я — хліб життя!

49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали.

50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.

51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно…

Тут фактично Ісус стверджує, що Він зійшов з небес, що означає, що Він є Бог. Він пропонує людям повірити в Нього не як у пророка, а як у Бога, і мати вічне життя. Люди, яким Ісус це говорив, вірили у Бога, у Того Великого Бога, Який створив цей світ і перебуває на небі. Але повірити в те, що Ісус – це Бог, було для них аж занадто. Ці люди були готові прийняти Ісуса як пророка, Який, як Мойсей, годує їх хлібом, але як Бога – ні. І тоді люди сказали: “То жорстокі слова! Хто може їх слухати?”.

Звернемося до віршів 61-62:

61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?

62 А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?

Що ми тут бачимо? Ми бачимо, що можемо зустріти в Біблії важкі слова, які нам не зрозумілі, або ж, які зрозумілі, але які важко прийняти. Як нам діяти в цій ситуації? Можна нарікати, які ці люди, і залишити Христа, як ці люди. Але є інший шлях. Це, звісно, складніший шлях, але правильний шлях. І саме на цей шлях вказує їм Ісус, запитуючи: “Чи це вас спокушує?” “Чи це вас спокушує?” означає: “Ви образилися на це?” Це – докір. Ісус докоряє їм, що вони так поверхнево поставилися до Його слів. Звісно, вони зрозуміли, що Він не закликає їх до канібалізму. Але вони полінувалися розібратися в тому, що ж тоді ці слова Ісуса означають. Вони полінувалися заглибитися в ці питання і докопатися до суті. Ми дійсно часто зустрічаємо в Біблії складні речі. Ці речі вимагають важкого труду щоб зрозуміти їх, хоча б частково. Але якщо ми хочемо пізнати Христа, пізнати духовний світ, то маємо виконати цей труд.

Тут ми бачимо, що Бог не благословляє лінивих людей. В цьому світі, скажімо, щоб стати хорошим хірургом, потрібно вчитися в інституті і практикуватися і інтернатурі, на все потрібно десять а то й більше років. Ніхто не навчається хірургічній справі переглядаючи відео на TikKok чи фото в Instagram. Щоб стати хорошим програмістом, потрібно багато років ретельно навчатися, і потім навчатися ще все життя. Чому ж ми думаємо що у духовному світі має бути легше? Чому ми думаємо, що коли просто слухаємо проповіді, то це одне зробить нас духовно зрілими християнами? Тут є добра нагода перевірити себе, наскільки я серйозно ставлюся до Божого слова. Можна задати собі кілька запитань: “Коли востаннє я перечитав усю Біблію? Які теологічні книги я прочитав за останній рік?”

У вірші 63 Ісус сказав:

63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.

Ісус закликав цих людей з повагою ставитися до Його слів, тому що вони дають вічне життя. З повагою: це означає, що може бути щось незрозуміле, складне, але ми намагаємося розібратися, чи пропускаємо і повертаємося до цього пізніше. Це означає що ми приймаємо ці слова, навіть якщо це розходиться з нашими уявленнями. Але ці люди просто відмахувалися від цих слів, наче від дешевого роману у жовтій пресі. Вони хотіли просто безкоштовного хліба. Їх проблема була не в тому, що вони хотіли багато, їх проблема була в тому, що вони хотіли занадто мало. Їсус пропонував їм вічне життя, а вони хотіли просто їсти вдосталь хліба, а потім спокійно померти. Клайв Льюїс якось сказав: “Бог хоче повезти людей на на море, а вони хочуть лише льопатися в калюжі”.

В цьому світі є багато так званих “розчарувань”: люди кажуть, що вони розчарувалися в Бозі, чи розчарувалися в інших христианах, чи в церкві. Їм здавалося, що Христос має діяти так, як вони вважають за правильне, і коли ВІн так не робить, вони звісно розчаровуються. “Чому, якщо Бог всемогутній, якщо все і в цьому світі під Його контролем, в світі до цього часу так багато зла?” “Чому Бог відразу не карає зло?” “Чому мені в житті живеться так важко?” Коли люди швидко не знаходять прості відповіді на ці запитання, вони вирішують, що з Богом щось не так, ображаються і залишають Його.

Ісус їх запитує: “Чи це вас спокушує? А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?” Він наче каже: “Вам здається неймовірним, що я зійшов з небес? Якщо ви цього не можете прийняти, то що ж ви тоді скажете, коли Я повернуся туди?” Коли люди відмовляються розібратися та прийняти перший етап, то не зможуть розібратися, зрозуміти і прийняти наступний. Якщо вони не приймають, що Ісус зійшов від Бога з неба, то і не зможуть прийняти те, що Він туди повертається.

Звісно, це був важкий момент. Зовні успішне служіння Ісуса розвалювалось на очах, так що зрештою біля Нього залишилося лише дванадцять учнів. Звісно, Ісусу було сумно бачити, як учні залишають Його. Подивіться на вірш 64:

64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.

На жаль, були і будуть люди, які не повірять Ісусу. На превеликий жаль були і будуть зрадники. Але що важливо розуміти, це те що вони не зможуть зупинити чи зруйнувати Божої справи. Причину Ісус навів у вірші 65:

65 …Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.

Фактично Ісус каже: “Не люди вирішують прийти їм до Бога чи ні, а Бог”. Справа в тому, що людська природа настільки зіпсована гріхом, що людина сама не може прийти до Бога. Щоб людина могла прийти до Бога, Бог має явити їй Свою односторонню благодать та притягнути її до Себе.

Звернемося до вірша 66:

66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.

Чому в той час багато учнів відійшли і вже не ходили з Ісусом? Тому що їм було важко. Ми це розуміємо. Не так легко пізнававати таємниці духовного світу, не так легко навчатися в Ісуса. Не так легко коритися Ісусу. Якось Ісус сказав: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною” (Мк.8:34). Йти за Христом – це нести хрест, і це не легка справа. Тому багато людей залишають Христа. Ба більше, в той час в дванадцятьох учнів Ісуса була велика спокуса просто вчинити за натовпом, як більшість. Можливо, знаючи ці думки у Своїх дванадцяти учнів, Ісус їх запитав:

67 …Може, і ви хочете відійти?

Ісус дав ясно зрозуміти дванадцятьом, що і їх Він годувати безкоштовним хлібом більше не буде. І якщо вони хочуть лишитися з Христом, то мають мати більш вагомі причини. Звернемося до віршів 68-69:

68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;

69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!

Що ми тут бачимо із відповіді Петра? Ми бачимо, що дванадцятьом учням також було важко. Ісус не пропонував їм забезпечене життя, цікаві подорожі і зупинки у п’ятизіркових готелях. Видно, що учні також розглядали можливість піти від Ісуса, і задавали собі питання: “до кого ми підемо?” Шукали, але так і не знайшли. Все інше було просто гірше. Петро фактично каже Ісусу: “Господи, за Тобою важко йти, але все інше гірше”. Якось Черчиль сказав, що демократія – це не найкращий спосіб правління державою і у неї є багато проблем, але всі інші способи гірші. Петро дивився на ішні шляхи, і бачив там лише змарновані, порожні життя, які просто закінчуються смертю.

Так, Петро знав усі труднощі, страждання і біль йти вслід за Христом. Але він також бачив і те, що Він отримує через це. Він отримає живого і вічного Бога. Петро уже встиг посмакувати цю Божу благодать, і зрозуміти, що в цьому світі він такого не знайте точно. Він усвідомлював можливість та благодать знати цього Бога та жити з цим Богом. Тому Петро не розчаровувався, не повернув назад і не мав плану “Б”.

Звернемося до віршів 70-71:

70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.

71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.

Історія Юди Іскаріота – це дуже сумна історія. Якщо Ви знайомі з книгою “Володар Перснів” Толкіна, то ця історія нагадує історію Голума. Ніхто в світі не отримав таких привілеїв як Юда – його покликав Своїм учнем Сам Ісус Господь, Юда став Апостолом, міг навчатися у Самого Христа. І ніхто в світі не змарнував так нагоди, даної йому. Для Ісуса Його зрада була сильним ударом. Тільки що Його залишив натовп учнім, але, схоже, зрада Юди доставляла Йому більшу біль.

Є такий відомий вислів: стакан наполовину порожній чи повний? Коли натовп пішов від Ісуса, здається що стакан спорожнів. Але для Ісуса він був повним, тому що залишилося Дванадцять учнів. Христос мав на них велику надію, і Він зосередився на їх вихованні. Звісно, Ісус мав тактику. Можливо, в цю хвилину, коли Його залишив натовп учнів, люди могли подумати, що Його тактика не спрацювали і назвати це поразкою. Але Він мав і довгострокову стратегію – як Він буде поширювати Своє Царство у цьому світі. І, цікаво, Йому не потрібен був для цього натовп. Ісус ніколи не ставив за ціль збирати навколо Себе натовп. Він знав, що зробить Божу справу через дванадцятьох учнів. Ззовні Божа справа завжди виглядає незначною, невидимою, як справа меншості. Але Бог так працює. Боже Царство починає поширюватися з гірчичного зерна, яке менше за всі зерна. Воно починає свій вплив з невеликого куска розчини, від якого сходить все тісто.

Сьогодні ми почули відповідь Петра: “і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!” На той час Петро не так багато знав про Ісуса, але він знав та прийняв, що Ісус – це Святий Син живого Бога. Петро пізнав благодать знати та слідувати за таким Ісусом. Це був той клей, який тримав Петра і не давав йому залишити Христа. Хай Господь дарує Вам знати Христа, і усвідомлювати благодать слідувати за Ним.

(п. Яків)