head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Я Світло для світу” (Від Івана 9:1-41)

Я Світло для світу

Від Івана 9:1-41

Ключові вірші 9:4-5 : “Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. Доки Я в світі, Я Світло для світу”

Сьогодні ми розглянемо дивовижну історію, яка трапилася в житті одного сліпого чоловіка. Особливістю цієї історії є те, що цей чоловік був сліпим від народження. І ось його Ісус уздоровив і зробив зрячим. У всіх 4-х книгах Євангелій ми не знайдемо більше подібних прикладів. Так, є лише двійко фактів на кшталт цього,- це в Діях, а саме зцілення Петром та Іваном кривого від народження біля Красних воріт храму та зцілення Павлом так само кривого від народження в Лістрі. Але ще більшою особливістю цієї історії стало те, що ті хто маючи фізичний зір, маючи можливість досліджувати Закон так і не спромоглися побачити поруч себе Сина Божого, в той час, як людина, яка не знала, що таке світло від народження побачила Його і увірувала в Нього!

Погляньмо на вірші 1-2: “1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. 2 І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?”

В цих віршах оповідається історія в якій Ісусу та учням зустрічається сліпий від народження. В цілому нам відомо, що ця подія трапилася в Єрусалимі, адже далі по тексту згадується водойма Сілоам, а вона як відома була на південно – східній околиці Єрусалима. Подробиці того, що сліпий був від народження вказують на те, що він був відомий на широкий загал.

Отже, побачивши його, учні задали Ісусу питання: “…хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?

Формулювання цього питання було таким, що відповідь мала б бути очевидною. Або він згрішив, мабуть в утробі матері. Або згрішили батьки. Якщо мовити, щодо його гріха, то скоріше всього це питання було із розряду – “мабуть таке можливо” і навіть були спори з цього приводу в релігійних колах юдеїв. Але учні були простими людьми і навряд чи досліджували глибоко це питання. А от в питанні того, що могли згрішити його батьки це було доволі зрозуміло, адже підтверджується Писанням і ми можемо знайти це , наприклад, в Числах 14:18: “18 Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.”

Отже, питання учнів не було дивним чи не звичайним – воно витікало з тих уявлень і розумінь про Бога в суспільстві, яке існувало на той час. Якщо говорити коротко то це уявлення можна охарактеризувати двома словами “злочин і кара”.

Декілька прикладів:

Перший це звичайно всім відомий приклад царя Давида, який згрішив з Вірсавією та вбив руками своїх воєначальників її чоловіка Урію. У Давида і Вірсавії народжується дитина, але пророк Натан приголомшує Давида звісткою, за те що він зневажив Бога, хоч потім і розкаявся, ця дитина помре. Отже можна зробити висновок, що наслідком гріхів Давида стало смерть його сина.

Другий приклад – це священик Ілій і його сини. Цей священик був в часи зростання пророка Самуїла. У цього священика було два сини Хофні та Пінхас. Відомо, що вони безчестили Господню жертву та спали з жінками що приходили на службу до скинії. І було пророцтво до Ілія, про те, що його сини помруть в один день, а в його роду не буде нащадків, що зможуть побачити смерть в глибокій старості – вони також вмиратимуть молодими. І це пророцтво сталося.

Третій приклад це приклад Корея, який повстав проти Мойсея й Аараона й злегковажив їхнім служінням перед Богом. Наслідком було покарання від Бога, але не тільки Корея і деяких його прибічників, але й всіх їхніх сімей. Говориться, що земля поглинула їх і їх дружин і їх дітей і все їхнє майно.

В наші часи відношення до хвороби або навіть смерті, як наслідку гріха дещо м’якше. І ми говоримо, що не завжди тілесні страждання це прямий вплив гріха. Тим не менш, якщо людина вживає наркотики чи надмірно алкоголь або веде розпусний спосіб життя, то є велика ймовірність того, що або він або навіть його діти набудуть фізичні вади, хвороби будь-якого рівня і це теж можна вважати наслідком гріха.

Але найбільше нас цікавить погляд Ісуса на це питання. Погляньмо на відповідь яку дав Ісус своїм учням:

Вірші 3-5: “3 Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. 4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. 5 Доки Я в світі, Я Світло для світу.

Отже, Ісус говорить, що насправді сліпота цього чоловіка це не від того, що він чи його батьки в чомусь згрішили. Ісус взагалі обходить це питання стороною. Його відповідь: “…щоб діла Божі з’явились на ньому”.

Давайте трішки подумаємо, чому Його відповідь була саме такою?

По-перше “Не згрішив ані він, ні батьки його”. В цих словах ми вбачаємо те, що Ісус не збирається копирсатися в житті його та його родини. Люди навпаки люблять швидко давати вирок іншим. В цій же главі в 34 вірші фарисеї легко звинувачують цього ж чоловіка в тому, що він грішник: “Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали”. Україна прагне в Євросоюз, толерантно ставиться до сексменшин, не перешкоджає абортам і т.д тому винна і Бог карає її через напад росії. Ти алкоголік, пропаща людина і в тебе немає шансів окрім як вмерти під парканом – йди геть звідси. Ось таке ми можемо почути від людей.

Проте Ісус не легковажить життям цієї людини і ставиться до нього обережно з повагою. Він його не осуджує, Його погляд зовсім інший. Римлянам 3:23 : “бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,” Немає праведних перед лицем Божим. Не можливо своїми справами досягнути тої святості, яку Бог міг би прийняти. Вона може бути тільки в Ісусі. То ж Ісус прийшов не для того щоб осуджувати, звинувачувати чи карати. Він прийшов спасти. Івана 12:47: “Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.”

По-друге: “…щоб діла Божі з’явились на ньому

В першому вірші говориться ось така річ: “…коли Він проходив,

побачив…(коментар). Мені це нагадує історію про Левія Алфієвого. Марка 2:14: “А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.” В цих віршах слова в частині проходив – побачив повторюються один до одного. Як ми знаємо це змінило життя Левія. Він був митар, належав до числа публічних грішників, мав вирок від суспільства на пожиттєве осуд. Але Ісус побачив в ньому апостола Матфія, що стане Божим служителем і своїм життям прославить Бога. Чому це відбулось? Бо явились справи Божі в його житті. Їх явив Ісус.

Отже діла Божі це не стояти з мечем в руках над головою грішника щоб будь-якої миті покарати його, а навпаки подати йому руку підтримки і допомогти звестися на ноги. (коментар…)

В Писанні ми знаходимо безліч таких справ. Нещодавно ми вивчали про жінку, що була схоплена в перелюбі. Її обвинувачі хотіли побити камінням. Та Ісус спас її від цього словами: “Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!” Та ж сама Самарянка, була зцілена живою водою, що подарував їй Ісус. Митар Закхей був так вражений Ісусом, що готовий був подарувати половину свого майна убогим, а кого скривдив забажав відшкодувати вчетверо. І це ми не згадуємо про зцілення, воскресіння з мертвих, чудотворіння. Все це діла Божі.

Погляньмо на вірші 4-5: “4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. 5 Доки Я в світі, Я Світло для світу.”

Ісус світло для світу. Діла, що Він являє це діла Божі. Він прийшов в цей світ дати надію тим хто її втратив. Він прийшов зцілити хто хворий. Звільнити хто залежний. Направити хто збився з правильного шляху. Ісус говорить про день, як про час коли кожен хто живе в своїх гріхах має шанс на спасіння. Сьогодні цей день ще продовжується. Сьогодні Ісус продовжує свою ходу серед людей закликаючи їх до змін і покаяння. Сьогодні Дух Святий діє і виявляє гріх, щоб грішник зупинився і розкаявся. Але згодом прийде ніч. І Ісус говорить, що коли прийде цей темний час можливості до спасіння будуть закриті. То ж брати і сестри, якщо гріх заполонив наше життя, допоки день спішімо відкинити це, відмовитися від цього і прийти з покаянням до нашого Господа Ісуса.

Погляньмо на вірші 6-7: “6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, 7 і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим…”

Отже, Ісус зробив грязиво із своєї слини і намастив нею очі сліпому. Особисто мені в цьому дійстві Ісус вбачається, як Творець. Буття 2:7: “ 7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.” Можливо з цього грязива Ісус створив нові очі для цього чоловіка. Чому ні? В 7- му вірші говориться, що сліпонароджений послухався Ісуса і пішов до Сілоама вмився і повернувся видющим.

Чого ми можемо навчитися в цих подіях у цього чоловіка?

По-перше, простому серцю цього чоловіка. Ми не знаємо всієї історії його життя. Ми не знаємо які він мав уявлення про Бога. Нам відомо, що його батьки ходили до синагоги і для них це було важливим. Можливо, вони впливали на свого сина гарним прикладом віри. А можливо і ні. Але коли Ісус почав мастити грязивом його очі, він не протистояв Йому. Коли Ісус наказав йому піти до Сілоама і вмитися він просто послухався і зробив це. Однозначно, сердце цього чоловіка не було жорстким щоб слухати і виконувати те, що наказав йому Господь.Чи можемо в цьому ми вбачати його віру? – Так! Ми маємо вчитися мати просте серце, щоб бути скорими виконувати Божі повеління.

До речі, водойма Сілоам що перекладається, як Посланий грала важливу роль для забезпечення Єрусалима водою. Як правило там було багато людей. І очевидно коли сліпий омивався силоамською водою, багато хто бачили його і стали свідками його зцілення. Також в слові “Посланий” ми можемо вбачати нашого Господа Ісуса, кровью якого ми омиваємося від наших гріхів. Івана 5:24: “Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.” Духовне прозріння приходить до нас коли ми слідуємо повелінню Божому омити наше життя від гріхів і жити в світлі Божого Слова та Його настанов.

Зцілення від сліпоти яке набув цей чоловік, привернуло до себе дуже багато уваги. Сусіди які знали цю людину змалечу, а також ті, що зазвичай бачили його як він сидить і збирає пожертви настільки були вражені, що навіть засумнівалися чи це він насправді. Проте в 9 му та 11му віршах він ствердно свідчить про те, що дійсно раніше був невидющим від народження, але став зрячим і зробив це йому Ісус.

Ми вже раніше зазначали, що цей чоловік мав просте і щире серце. Але, окрім цього, він виявився сміливим і послідовним в своїй вірності тому Хто дарував йому зір.

В 11 му вірші він свідчить своїм співмешканцям про те, що уздоровив його Чоловік, якого звали Ісус: “А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.”

Без остраху, те саме він засвідчить і фарисеям. Оскільки фарисеї були противниками Ісуса, звичайно їх це вивело із рівноваги, і навіть поміж них відбувся спір. Вони настирливо перепитували цього чоловіка і в 17 вірші, коли знову його запитали щодо Ісуса він відповів ще більш сміливо: “Він Пророк”: “Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!” В той час, людину визнавали пророком тільки тоді, коли бачили неймовірні чудеса, що він звершує. Навряд цьому чоловікові було легко свідчити фарисеям про Ісуса, як про Пророка. Ба більше, коли ті допитували його в друге то він не відступився від своїх переконань, а тому зазнав гонінь і як написано був облаяний фарисеями та вигнаний геть…вірш 34б: “Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали.”

Проте історія цього чоловіка не завершується на пів шляху. Ісус знаходить Його і відкривається Йому, як Син Божий. Погляньмо на вірші 35-38: “35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого?

36 Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього? 37 Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!…38 А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.” Просте й щире, проте сміливе серце цього чоловіка досягло свого. Спочатку, він сповідував Ісуса Чоловіком, що відкрив йому очі, потім Пророком чим виявив вершину своїх можливостей у вірності Богу, про те Ісус допоміг йому зробити ще більший крок до небес коли відкрився йому Сином Божим. Дивовижна віра цього чоловіка – прекрасний приклад духовного зростання. Брати і сестри, Ісус хоче щоб ми вірили в Сина Божого, бо Він віддав себе за наші гріхи. Син Божий прийшов сюди щоб не осуджувати нас, а навпаки, допомогти нам звільнитися від гріха і отримати духовне прозріння. Так важливо не зупинятися на пів шляху в стосунках з Богом, а зростати в вірі щоб більше пізнати Ісуса, як мого особистого Господа і Спасителя.

Погляньмо на вірші 13-16: “13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий. 14 А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі. 15 І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу. 16 Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.” В цій частині ми поговоримо про фарисеїв. Очевидно, зцілення сліпонародженого спричинило цілий фурор серед місцевого населення і відповідно його привели до фарисеїв. Фарисеї – це духовні лідери, ті хто мають повагу серед простого люду і звичайно мали б сказати своє бачення на те, що трапилося з цим чоловіком. Зазвичай, коли людина хворіє і багато страждає від хвороб, а потім чудесним чином уздоровлюється, то всі радіють цьому. Радість від того, що недуга поборена виходить на перше місце. Проте те, це не про фарисеїв. Їм не так важливо, що людина страждала і, наприклад, у нашому випадку ніколи не бачила світу білого і облич своїх батьків. Їм важливо щоб не були порушенні їхні уявлення про Закон. (“коментар… приклад про росіян…за “ценой не постоим”) Не дивно, що Ісус зауважував їм в їхній жорстокості. Матвія 12:7: “Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних…”

В 16 вірші говориться: “…Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить.” Отже вирок зроблено негайно. Коли зцілив тебе Ісус? В суботу? Все він не від Бога, бо не поважає день суботній. Не цікава людина, що все життя страждала і була зв’язана хворобою. Не суттєво, що це створювало незручності щоб вільно працювати, а не сидіти і принижуватися збираючи милостиню. Не важливо, що це не могло бути відпочинком людині адже всеодно дошкуляло в повсякденному житті. Важливо тільки те, що порушено закон і тому має бути негайний вирок. Матвія 23:23 :”Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.”

Для нас тут гарна наука, як маємо ставитися до людей. Кожна людина, яка приходить до нас в церкву, чи з ким ми маємо взаємодію на роботі, чи в спілкуванні, чи де інде – має бути у нас в повазі. Можливо вона не відповідає нашим вимогам, можливо її стиль життя далекий від того яким живемо ми, про те не спішимо засуджувати цю людина, а намагаймося бачити її по іншому – новою в Ісусі Христі. Недавно ми зустрічалися з пастором з церкви в Швеції. Історія його життя мене дуже вразила. По-перше він народився в сім’ї де батько сильно ображав його маму в тому числі і фізично. Я думав, що в Європі давно такого немає, але гріх кордонами не обмежений. По-друге після того як він покаявся і став пастором в якийсь момент захворіла його дружина і вже тривалий час не може на повну силу служити разом з ним. По-третє в нього виникли величезні проблеми з його дітьми, які відійшли від Бога і пішли дуже кривими шляхами. Проте всі ці страждання навчили його бути набагато більш співчутливим до грішних людей. Його дім завжди відкритий для будь-кого. В нього жили дома наркомани, повії, нелегали, мусульмани і т.д. Він навчився приймати цих людей і дивитися на них очима Ісуса.

Погляньмо на вірші 39-41:“39 І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі. 40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі? 41 Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!

Ці вірші стали кульмінацією цієї історії. Ісус використовує обставини пов’язані з людиною від народження сліпою як метафору до сліпоти духовної. Він говорить “…На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі.” Його Слово про Суд завжди акцентують увагу людини на тому, в якому духовному стані вона знаходиться. Це важливо для кожного! Ісус фактично закликає нас перевірити себе і зрозуміти чи ми живемо ще в темноті чи вийшли вже на світло. Якщо наше життя переповнене гріхами або компромісом з ним, то ми ще в духовній темноті.

Коли це слово почули фарисеї, вони зрозуміли, що він має на увазі. Вони вдали ніби це їх не стосується. “Чи ж і ми не видющі?” – спитали вони. Проте відповідь Ісуса все розтавила на свої місця: “Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!” Вони бачила Сина Божого і справи які Він робить. Вони чули його вчення і ні в чому не могли Йому заперечити по Писанню. Ісус сказав “Я Світло для світу” . Те що Він говорив фарисеям дуже не подобалося їм. Їм було легко жити в пітьми і вдало маніпулювати Законом на свою користь виставляючи свою праведність на показ. Про те коли Ісус говорив до їх сердець то вони були скам’янілі, гордовиті і не бажали змін і покаяння. Ап. Павло говорив про себе яким він був до покаяння і після. До покаяння, він жив, виконуючи кожну букву Закона, проте свідчив про себе що був сповнений ненависті і злоби до людей. Але після покаяння проголосив, що все немає жодного значення окрім пізнання Ісуса Христа.

Брати і сестри не має нічого важливішого ніж стосунки з нашим Господом Ісусо Христом. Він Світло для Світу. Він наш Спаситель. Він Той Хто віддав Своє життя щоб ми були не сліпі а видющі Бога. Він той хто очистив нас і дарував свою Святість. Як написано “8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.” (Матвія 5:8)

Прочитаємо кл.вірш:
4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. 5 Доки Я в світі, Я Світло для світу.”

(п. Джентельмен)