Вивчення Біблії: Проповідь “Яке то величне на цілій землі Твоє Ймення” (Псалом 8:1-10)

ЯКЕ ТО ВЕЛИЧНЕ НА ЦІЛІЙ ЗЕМЛІ ТВОЄ ЙМЕННЯ

Псалом 8:1-10

Ключовий вірш 2 : “Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами!”

Ми продовжуємо вивчати сьогодні книгу Псалмів. Псалом 8 займає дуже важливе місце в цій книзі. Взагалі, кожен Псалом є окремим завершеним літературним твором. На відміну від книг Євангелій або історичних книг, як правило, нам не потрібно знати про що говориться в попередньому чи в наступному розділі для того, щоб розуміти, про що говориться в цьому. Тим не менш укладачі книги Псалмів слідували певному задуму розміщуючи ці пісні одна за одною. Так, уся книга Псалмів ділиться на 5 частин, подібно до того, як є 5 книг Мойсея. Псалом 1 та 2 (Псалом Тори і Псалом Месії) сильно пов’язані між собою тематично і задають тон усій книзі, а прикінцеві Псалми 146-150 в якості висновку до усієї книги закликають нас і все, що дихає хвалити Господа (Пс.150:6). Псалом 8 – це урочистий гімн хвали Богу-Творцю. Перший гімн хвали в книзі Псалмів. Укладачі розмістили його точно посередині між 10ти Псалмів плачу. Минулого разу проповідник відмітив, що судячи з попередніх Псалмів в житті царя Давида було немало проблем і труднощів. Але Псалом 8 нагадує нам, що навіть серед проблем, труднощів і страждань ми завжди маємо нагоду і причину, щоб хвалити Бога і дякувати Йому.

Нехай Господь помилує нас зараз і відкриє нам очі, щоб разом з царем Давидом побачити велич і добрість нашого Бога, які Він явив в створеному світі і в історії спасіння. Нехай і наші серця сповняться хвали і вдячності Богу.

Звернемося до тексту. Подивіться вірш 1: «Для дириґента хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів». Традиція приписує авторство цього Псалма царю Давиду. Псалом призначений для хорового виконання в супроводі ґатійського інструменту.

В юності цар Давид пас вівці свого батька. Іноді йому доводилося ночувати в полі, разом з отарою. Вночі, лежачи біля невеличкого багаття він дивився на темне небо всіяне яскравими зорями і роздумував про велич світу в якому жив, про Бога, який створив все це і про своє місце в світі і в Божій історії. Ці думки він виклав в пісні. Наші життя сповнені різних подій, справ і турбот. Часто в нас просто нема часу для того, щоб зупинитися, подивитися навколо і побачити Божу славу навколо нас, та Його благодать в наших життях. Але дуже важливо робити це. І коли ми так чинимо, наші серця сповнюються хвали.

Подивіться вірші 2 і 3: «Господи, Владико наш, — яке то величне на цілій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами! З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника».

Весь Псалом є прямим зверненням до Бога. Але як Давид називає тут Бога? По-перше, він звертається до Нього, як до Господа (в оригіналі – ЯХВЕ, Сущий). Бог відкрив Ізраїлю Своє ім’я ЯХВЕ під час їхнього виходу з Єгипту. Звертаючись до Бога-ЯХВЕ, Давид кличе до Бога, який вірний Своєму завіту. Це Бог, який сильний спасати. Це Бог, який захотів бути Богом Ізраїля, а Ізраїля зробити Своїм народом, особливою власністю, царством священиків і народом святим.

Друге ім’я, за яким Давид звертається до Бога – «Владика наш». Владика – це царський титул. Хоча Ізраїль мав царів, вони ніколи не були найвищою владою в народі, вони були лише уповноваженими представниками. Господь самого Себе називає Царем Свого народу (1Сам.8:7). Як Цар, Господь турбується і захищає Свій народ, воює за нього. Як Цар Він дає Своєму народу справедливі закони. Як Цар Він дає справедливий суд і захист, тим, хто найменше захищений і т.д.

Бог, до якого звертається Давид, це не якась безлика сила, як іноді говорять про бога в світі. Це не якесь язичницьке божество, від якого не знаєш чого чекати. Це Бог, який відкрив Себе в стосунках зі Своїм народом, з нами. Бог, який відкрив Себе нам в Своєму слові і в історії викуплення. Це не «якийсь» бог, це наш Бог. Амінь!

Далі Давид каже: «яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, — Слава Твоя понад небесами!» Бог явив Себе в світі. Бог явив Себе в творінні. Бог явив Себе в справах Своїх рук. Ми можемо пізнавати Бога і Його славу через споглядання Божого творіння. В Рим.1:19-20 ап. Павло про це каже так: «…те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме…»

Світ навколо нас говорить нам про Бога і Його славу. «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід» (Пс.18:2). Зорі вночі, хоча вони так далеко від нас звіщають нам про велич Творця. Дерева і птахи, гори і ріки, розповідають нам про Того, хто створив їх, хоча у них нема голосу. Про Бога і Його славу нам говорить навіть крик немовляти. Він свідчить, що Бог все ще не залишив цей світ. Він створив його і продовжує формувати його. День у день Він дає життя і наповнює все. Бог і ніхто інший, жодна інша сила в світі не здатна на це. Амінь!

Подивіться вірші 4-5: «Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, — то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?»

Ми живемо в місті і через хмари, пил, дим від машин і фабрик, через велику кількість електричного світла дуже мало бачимо нічне небо. Але якщо виїхати десь подалі за місто і в гарну погоду подивитися на нічне небо, ти побачиш дивовижне видовище: міріади зірок, які мерехтять з висоти, галактика «Чумацький шлях», сузір’я «Оріона» і «Великого возу». Ця краса і велич захоплює дух. Подібне відчуття ми можемо пережити, коли стоїш на краю високої скелі і дивишся на величний краєвид під ногами, або коли потрапляєш в бурю і шторм, виє вітер, гримить грім, падає дощ і блискавки одна за одною підсвічують обрій. В такі хвилини ти з одного боку бачиш вражаючу велич і красу створеного світу, з іншого усвідомлюєш наскільки слабкою і обмеженою в порівнянні з цим є людина і яким, насправді, крихким є життя людини. Тим більш вражає нас в такий момент той факт, що величний Творець всього пам’ятає нас і звертає Свою увагу на нас.

В чому проявляється те, що Бог пам’ятає про нас? Наприклад, в Його постійній турботі про нас. На цьому тижні ми з підлітками спілкувалися про Божий задум для кожної людини. Ми не знаємо свого майбутнього. Нам доводиться приймати різні не прості рішення. Ми боїмося помилитися. Але Господь каже: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде́ без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано» (Мат.10:29-30). Ви самі не знаєте, скільки маєте волосин на голові, а Бог знає. Він не просто час від часу згадує про нас, Він провадить наші життя, кожну його хвилину, згідно Свого благого задуму.

Те, що Бог пам’ятає про нас видно також з того, що Він чує наші молитви. В 1Цар.18 описується історія протистояння Божого пророка Іллі та 450 пророків Ваала. Вони зібралися на горі Кармел, щоб принести жертви. Пророки Ваала цілий день кликали до свого бога. Вони кричали, скакали, кололи себе ножами. Але не було ніякої відповіді. Тоді Ілля насміхався з них: «Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться!» (1Цар.18:27). Але наш Бог не такий. «Він не дасть захитатись нозі́ твоїй, не здрімає твій Сторож: оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!» (Пс.120:3-4). Він чує наші молитви в будь який час: вдень чи вночі. Ще до того, як слово зійде з наших уст, Він вже знає про що ми будемо просити. Іноді ми самі не знаємо, про що молитися, але Він знає і підкріплює нас.

Те, що Бог пам’ятає про нас видно з того, що Він залишається вірним Своєму Завіту. В тому, що Він дає нам Своє слово. В тому, що Він дав нам Свого Сина, Ісуса Христа. Дав так, що Син Божий прийняв тіло і став людиною, помер за наші гріхи на хресті, щоб нам дати викуплення, воскрес в третій день із мертвих, щоб нам дати життя, в тілі, як людина, вознесений на Небеса і сидить по правиці Божій, щоб молитися за нас.

Коли ми усвідомлюємо все це, ми не можемо не запитати разом з Давидом: «Господи, що то є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» Але ми не знайдемо відповіді на питання «що є людина?» в нас самих. Ці відповіді є лише в Богові. В тому, ким є Бог. В тому, яке місце і роль Він визначив для людини в світі. Так само відповідь на питання «чому Господь турбується про нас?» ми знаходимо не в нас, не в тому ким ми є, не в тому, чого ми варті чи чого досягли. Лише в Богові, лише в тій благодаті, що Він явив нам в Ісусі Христі.

Подивіться вірші 6-9: «А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські́, і все, що морськими дорогами ходить!»

Ці вірші відсилають нас до першого і другого розділу книги Буття, де Бог творить наш світ, наповнює його а потім творить людину. Творить, щоб в цьому світі людина була видимим образом невидимого Бога. Щоб через своє життя, працю і стосунки являла турботу і любов Бога всьому творінню. Божий задум для людини не змінився. Але чи виконує людина цей задум? Якщо бути чесними, то ні. Замість того, щоб перетворювати всю землю на квітучий сад, люди перетворюють її на пустелю, хижацьки користуються її ресурсами і отруюють усе. Замість того, щоб будувати суспільство, в якому панує справедливість, повага і любов, ми розв’язуємо війни, обманюємо і вбиваємо. Природа не хоче коритися грішній людині. Як же так і чи є тому якесь вирішення?

Таке саме питання виникає і виникало не лише у нас. Те саме запитує і автор послання до Євреїв. В Євр.2:6-9 міститься найдовша цитата з цього Псалма в НЗ. Автор послання каже: «Але хтось десь засвідчив був, кажучи: „Що́ є чоловік, що Ти пам’ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш? Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над ділами рук Своїх, усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все. Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх».

Ми не бачимо, щоб все творіння було підкорене людині. Ми не бачимо, щоб людина виконувала своє призначення щодо творіння. Але ми бачимо Христа, який увінчаний славою й честю за те, що перетерпів смерть. Ми бачимо Христа, якому дана всяка влада на землі і на небі (Мат.28:18). Якому Бог усе підкорив під ноги Його (Еф.1:22). В Христі виконується Божий задум для людства. В Христі є надія для всього творіння, бо все творіння зідхає і мучиться очікуючи звільнення від неволі тління на волю слави синів Божих (Рим.8:19-22). В Христі є надія нашого спасіння, нашої переміни від грішного життя, до свободи і слави Божих дітей.

Псалом 8 – це гімн хвали Богу, який створив весь наш світ і нас. Богу, який в Своїй любові і благодаті пам’ятає нас, турбується про нас, відвідує нас і спасає нас в Ісусі Христі. Це гімн хвали Христу, в якому Бог дав спасіння і відновлення нам і всьому творінню. Нехай Господь Духом Своїм діє в нас, щоб нам зростати в образ Христа. Щоб в Ньому і разом з Ним ми виконували той задум з яким Бог створив нас. Нехай через наші життя і служіння Він перетворює і змінює світ навколо нас. Нехай Господь відкриє нам очі, щоб бачити Його славу, Його любов, Його благодать, яку Він являє нам в усьому, щоб ми могли хвалити Його разом з Давидом і казати: «Господи, Боже наш, — яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!» (10)

(п. Йонатан)