head
Університетська Біблійна Співдружність

ВБК 2017: Проповідь “Він воскрес!” (Від Марка 16:1-20)

«Він воскрес!»

Від Марка 16:1-20

Ключовий вірш 16:6 “А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були”

Сьогодні вранці мені випала честь сповістити вам новину, яку 2000 р. тому вперше почуло кілька жінок. Вони почули її в гробі, і що більш дивно, в пустому гробі. Ця новина «Він воскрес!» Я запрошую вас до пустого гробу Ісуса. І я запрошую подумати разом, що значить ця новина «Він воскрес!» зараз для нас.

Вчора ввечері ми почули про смерть Ісуса на хресті. Для Його учнів це був кінець усього. Вони послідували за Ним з надією на краще життя, особливо вони мріяли про сильну і незалежну державу Ізраїль. Але злі люди цього світу кому Ісус заважав спокійно жити і насолоджуватися життям вбили Його. Ізраїль не здобув незалежності, Римляни так і лишилися при владі. Більше того, небезпека загрожувала і послідовникам Ісуса. Учні страшно боялися і зібралися разом в кімнаті.

Що робили в цей час жінки? Жінки, на відміну від учнів, не боялися. Але вони сумували і плакали. Вони проплакали усю п’ятницю, коли розіп’яли Ісуса, вони плакали усю Сб., і неділю також почати з плачу. Жінки багато плачуть у цьому житті. Вони плачуть значно більше за чоловіків, зате чоловіки більше бояться.

Вірші 1-3:

  1. Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.
  2. І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули,
  3. і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?

Якби жінки мислили логічно, то вони навряд чи пішли самі до гробу, бо не змогли б відвалити важкого каменя. Але вони діяли серцем. Їми рухала любов до Христа, Який так багато зробив для кожної із них.

  1. А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий…

Жінки не думали про те, хто відкотив каменя. Їх цікавило тіло Христа, яке вони хотіли намастити пахощами. Таким був старовинний звичай. Тому вони сміливо увійшли до гробу. Однак там їх чекав сюрприз:

  1. І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони…

Чому жінки жахнулись? Невже цей юнак був таким страшним? Справа в тому, що це був ангел. Тут, у гробі, жінки зіткнулися з чимось надприроднім. Якби, наприклад, у гробі вони зустріли лева, вони також жахнулись би, але це був би зовсім інший страх – страх за своє життя, у них справцював би інстинкт самозбереження. Але це було зовсім інше – це був ангел. Відвалений величезний камінь від могильних дверей, юнак в білих одежах, а пізніше і зникле тіло Ісуса – це все були надприродні явища. Звичайно, ми не стикаємося з надприроднім щоденно. Але надприродне присутнє у нашому світі. Чому надприродне присутнє у нашому світі? Тому що цей світ створений живим надприроднім Богом, який час від часу торкається його Своєю рукою. Є два типи людей. Перші – це люди, які не вірять у надприродне, це – атеїсти. Вони вірять лише в те, що бачать власними очима. У світі без Бога немає таємниці, немає загадки, немає глибини. Все, що є у світі без Бога – це холодний і пустий всесвіт, є лише одна смерть і ніякої надії. Але на щастя у цьому світі все не так погано. Тому що є Бог, і цей Бог час від часу являє Свою руку цьому світу через надприродне. Людина, яка стикається з надприроднім – жахається, тому що починає розуміти, що Бог є, і що цей Бог діє у цьому світі.

Подивимось на вірш 6: “А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були”.

Ми дійшли до головної новини. Тому давайте зупинимося тут і задумаємося глибше над словами ангела. Він підтвердив, що Ісуса розіп’яли, і що Він помер. Але далі він сказав: “Він воскрес, нема Його тут!” Це означає, що Ісус переміг смерть. Один філософ сказав, що у людства є лише одна проблема, і ця проблема – це смерть. У сучасному світі у людей надто багато різних проблем. Є серйозна політична проблема, коли ведуться війни і гинуть люди; є економічні проблеми, коли невеликий відсоток людей живе в розкоші, а інші – у злиднях. Є екологічна проблема – наша планета стає дуже брудною, на ній практично неможливо знайти чисту воду і чисте повітря. Але безсумнівним лідером є проблема смерті. Смерть – не природна для людини. Тому коли хтось помирає, люди сумують. Знають вони чи ні, але колись людина не була створена для того, щоб помирати. Людина була створена щоб жити вічно. Але коли в життя людини прийшов гріх, разом із ним прийшла і смерть.

Без Бога людина не може вирішити проблему смерті. І якщо людина серйозно думає про смерть, то приходить у повний відчай. Смерть робить життя людини беззмістовним. Якщо я колись помру, то яка різниця що робити? Уявіть собі злочинця, який у камері смертників очікує на смертний вирок. Але хіба життя людини не таке саме – хіба це не є очікування смерті? Так, без рішення проблеми смерті усе життя – це просто очікування смерті, і це нестерпно.

Далі: смерть приводить людей до фаталізму. У Біблії ап. Павло приводить такі слова фаталістів: “Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!” (1 Кор.15:32) Такі люди думають: «Якщо попереду нас не очікує нічого доброго, то давайте візьмемо від цього життя по максимуму. Не важливо, як живуть люди поруч, важливо щоб мені було добре – давайте їсти, давайте пити».

І нарешті, коли люди не можуть вирішити проблему, вони її ігнорують. Саме так поступає сучасне суспільство. Люди бачать смерть всюди – у новинах, у фільмах – але вони і думки не допускають, що колись самі помруть і що з цим робити. Колись людина помирала в оточенні членів сім’ї, зараз вона помирає у лікарні. Кладовища люди винесли за межі населених пунктів, щоб вони рідше попадались на очі. А трунара вони назвали спеціалістом, який надає ритуальні послуги.

Але скільки не ховай проблему, смерть раніше чи пізніше прийде і постукає своєю кістлявою рукою у наше життя і скаже “Пора!” Але усе змінилося у цьому розділі. Звістка, яку хочуть донести до нас Євангелісти – що Ісус дійсно воскрес, і що певні люди бачили Христа воскресшим.

У чому тут добра новина для нас? Таємниця в тому, що Христос – перший, хто воскрес, але не останній (1 Кор.15:20). Бог обіцяв воскресити усіх віруючих в Христа. Навіщо нам воскресіння? Воскресіння – це перехід у новий світ, у нове життя, у нову природу і нове тіло. Як ви могли переконатися, нічого в цьому світі не задовільняє людину. Ми усі чогось прагнемо, а коли досягаємо, розуміємо що це не те. Людина ніколи не відчуває себе повністю щасливою і задоволеною у цьому світі. Кожна людина постійно шукає, але не може знайти того, що їй дійсно потрібно. Це тому що ми не створені для цього світу. Тварини не шукають нового життя. Кіт наїсться сметани і мирно дрімає на сонечку. Іноді ми завидуємо котам, у яких немає такої напруженої внутрішньої боротьби і вони здаються нам більш врівноваженими і гармонійними істотами.

Ми створені для життя з Богом. І Бог підготував нам таке нове життя. Бог обіцяв дати нам нове тіло, нову природу і нове життя. Нове життя там, де вже не буде хвороб, болю, страждань і самої смерті. У мене немає багато інформації про це нове життя, тому що Біблія не надає багато деталей. Ісус сказав просто: “Хто увірує й охриститься, буде спасений” (16). Скоріше за все, Біблія не дає нам багато деталей, тому що ми не можемо зараз багато зрозуміти і вмістити, поки не побачимо на власні очі і не переконаємось. Клайв Льюїс сказав: “Ми – як діти, які бавляться у калюжі, а Бог хоче повезти нас на море”.

Марк приводить 2 докази воскресіння Ісуса. По-перше, “ось місце, де Його поховали були”. Якщо зафіксована смерть людини, то має бути тіло. Якщо зафіксоване воскресіння, то тіло має безслідно зникнути. У випадку Христа сталося зразу 2 ці події. Смерть Христа була зафіксована, Його тіло зняли з хреста і поклали у гробі. Але потім воно щезло. Куди воно ділось? Воно знаходилось за масивним каменем, який охороняли Римські воїни. Куди ж воно ділось? Це питання задають ось уже 2000 років. І відповідь лише одна – саме та, яку дав Ангел: “Він воскрес, нема Його тут!”

По-друге, свідки воскресіння. Якби не свідки воскресіння, які бачили Христа воскресшим, і якби не люди, які їм повірили, то не було б християнства. У перші дні апостолом називали людину, яка була свідком воскресіння. Коли після смерті апостола Юди хтось мав зайняти його місце, то обидва кандидати відрізнялися від інших саме тим, що знали Ісуса до і після смерті. Основна звістка християнства – це що Ісус воскрес, і кілька людей бачили це. Марк розповідає про таких людей.

Спочатку ангел сказав жінкам передати учням, що Ісус іде в Галілею, де явиться їм: “Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив”. А потім він з’явився Марії Магдалині:

  1. Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з’явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів.

Марія стала першим свідком воскресіння. Вона пішла і повідомила про це учнів, а ті їй не повірили (10-11). Далі Ісус з’явився ще двом учням по дорозі в село, які спочатку не пізнали Його, а потім пізнали. Вони повернулися в Єрусалим і розповіли про це іншим учням Ісуса. Але і їм не повірили (12-13).

  1. Нарешті, Він з’явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.

Тепер уже учні не могли не повірити, адже вони побачили Христа власними очима. Ісус докоряв їм за їх недовірство і твердосердя, що не повірили тим свідкам, які бачили Його воскреслим. Він не співчував учням у тому, що вони пережили так багато стресів. Він докоряв їм. Він не докоряв їм у тому, що усі вони зрадили Його. Але Він докоряв їм у тому, що вони не повірили свідкам воскресіння. Тут ми бачимо, що недовірство і твердосердя – серйозні гріхи. Одні бачили Христа воскресшим, інші не бачили. Але для нас важливо вірити тому, про що кажуть свідки.

Воскресіння – це одноразова подія. Вона сталася в історії усього один раз. Її не можна підтвердити експериментально, повторивши знову, як у фізиці. Христос воскрес один раз і назавжди – Він не буде робити цього знову і знову. У тому разі, коли подія сталася один раз є інші методи доказу – історичні і юридичні. Були свідки, які бачили Христа, і цьому є документальні підтвердження. І є лише один спосіб повірити в воскресіння – це повірити свідкам воскресіння.

Вірші 15-18:

  1. І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!
  2. Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.
  3. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,
  4. братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!

Ісус послав апостолів – тобто свідків Його смерті і воскресіння проповідувати Євангелію. Тут видно, який спосіб Ісус назначив для розповсюдження Євангелія – це проповідь свідків. Христос сказав: “16. Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде”. Не очікуйте поки воскреслий Ісус з’явиться вам особисто. Скоріше за все ви цього не дочекаєтесь. Іноді кажуть, що християнами стають люди, в житті яких щось сталося – як правило щось погане, а поки все добре у житті, то люди християнами не стають. Але не такий спосіб встановив Ісус. Не очікуйте, коли у вашому житті щось станеться. Іноді кажуть, що християнином краще ставати на старості, а в молодості краще погуляти. Багато людей в старості значно далі від Бога, ніж були в молодості. Не чекайте старості.  Християнином стають, коли чують свідчення про смерть і воскресіння Ісуса. Припустимо, ви хочете стати боксером. Тоді потрібно слухати експерта в цьому питанні, скажімо братів Кличко. Або якщо ви хочете добре виховати свою дитину, потрібно читати книги визнаних педагогів, наприклад, Тетяни Бабушкіної. Але якщо ви хочете стати християнином, то потрібно слухати слова самого Христа. А Він сказав: “Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде” (16). Ісус послав вам свідків, які проповідують про Євангеліє. Вони – свідки, є недосконалими людьми, але, тим не менше, якщо ми через їх свідчення віруємо, то будемо спасені.

Вірші 19,20:

  1. Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.
  2. І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.

Ми живемо в недоскосконалих, слабких тілах, які хворіють, лінуються, слабнуть і старіють. І при цьому ми живемо у світі, який стогне від непосильних проблем. Але життя у цьому тілі і у цьому світі не кінець, це лише початок. Коли хтось отримує водійські права, йому спочатку радять рік-другий поїздити на якійсь старій машині, скажімо на ржавих Жигулях 1-ое моделі, так званій «Копійці», і лише потім пересісти на нову. Один християнин (Клайв Льюїс) сказав, що ми зараз, живучи в наших недосконалих тілах цьому світі, ми вчимося їздити на маленьких поні. Але у царських конюшнях на нас очікують коні, які риють копитом землю від нетерпіння в очікуванні радісної і захоплюючої подорожі. Ми зараз їздимо на старих Жигулях. Але у Господа на нас очікуює зовсім інша техніка. Ці коні і ця нова техніка – це нові тіла, які Бог приготував нам. Хай Господь благословить вас прийняти: «Він воскрес!»

(п. Яків)