Записи

Вивчення Біблії: Питання (1-е до коринтян 2:1-16)

ПРОПОВІДЬ В ДОКАЗІ ДУХА ТА СИЛИ

1-е до коринтян 2:1-16

Ключовий вірш 2:4

I. Як проповідувати про хрест (1-5)
1. Чого Павло не використовував у своїй проповіді про хрест у Коринті? (1) Що він вирішив? (2) Які дві речі лежали в основі його проповіді? Як нам проповідувати про хрест у наш час?
2. Який стан Павла був у Коринті? (3) Чому? (4-5)
3. Засновуючись на вірші 4 подумайте про те, чому проповідь Павла в Коринті мала силу. Який результат проповіді “в силі Божій”? (Дії 2:37, 16:14, 18:7-8) На чому та чому має засновуватися наша віра?

II. Як розуміти проповідь про хрест (6-16)
4. Кому говорить про мудрість ап. Павло? (6) Чим Божа мудрість відрізняється від людської? (7) Чому ніхто з володарів цього віку її не пізнав? (8)
5. Що робить Дух? (10б-11) Що Бог дав нам щоб розуміти речі від Бога? (12)
6. Прочитайте вірші 13-14. Хто може розуміти та приймати духовне? Які привілеї має духовна людина? (15-16) Хто не має права судити духовну людину?

Вивчення Біблії: Питання (1-е до коринтян 1:10-31)

Слово про хрест

1-е до Коринтян 1:10-31

Ключові вірші 23,24

1. Вірші 10-16. Про що в 10-му вірші говорить Павло і як він закликає віруючих робити? Про яку проблему в Коринтській церкві говорить Павло? За яким критерієм віруючі ділилися між собою? Яку більш глибоку проблему відкриває факт розділення саме за цим критерієм?

2. Вірші 17-18. Що говорить про свою місію Павло? Як ці його слова пов’язані з проблемою, про яку він тільки що говорив? Про що Павло наголошує, коли говорить про слово про хрест. Чому це так?

3. Вірші 19-25. Що тут говориться про мудрість? Про яку мудрість тут говориться? Який шлях спасіння вибрав Бог? Про що проповідь Павла? Ким є Христос з Божої точки зору? Що говориться тут про перевагу Божої мудрості?

4. Вірші 26-31. Що значать слова про “небагато хто мудрий…”? До чого вони відносяться? Для чого Павло про це говорить? Який висновок він робить в кінці? Як цей висновок стосується питання, що Павло підіймає спочатку?

Вивчення Біблії: Проповідь “Покликані до спільноти Ісуса Христа” (1-е до Коринтян 1:1-9)

ПОКЛИ́КАНІ ДО СПІЛЬНОТИ́ ІСУСА ХРИСТА

1-е до Коринтян 1:1-9

Ключовий вірш 9 : “Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого”

Минулого тижня ми закінчили вивчати книгу пророка Даниїла. В Біблії книга Даниїла відноситься до пророчих, хоча в юдейському каноні вона відноситься до Писань разом, наприклад, з книгою Приповістей. Напевне тому, що в Біблійній мові пророк – це не той, хто передбачає майбутнє, а той, хто безпосередньо звіщає Божу волю народу. В цьому смислі Даниїл не був пророком, хоча Бог дав йому надзвичайні одкровення про майбутнє світу. Даниїл був держслужбовцем і вченим. Він не проповідував, а писав книги. Тим не менш, життя Даниїла є гарним прикладом життя віруючого в суспільстві, яке не розділяє твоїх переконань та поглядів на істину, на правильні цінності та релігію. Його життя є прикладом особистої вірності та посвяти Богу та Писанню. Ті надзвичайні одкровення, які Бог дав нам через нього дають нам надію і підставу для стійкості коли обставини для нас та нашого народу складаються не найкращим чином і, здається, надії не так вже й багато. Я дякую Богу за вивчення цієї книги.

Сьогодні ми починаємо розбирати перший лист апостола Павла до церкви в Коринті. Якщо книга Даниїла показує нам життя окремого віруючого, то послання до коринтян навчає нас про життя віруючих, як громади Ісуса Христа. Церква в Коринті мала чимало серйозних проблем, деяких з цих проблем вони навіть не усвідомлювали. Але Павло висвітлює їх і вчить коринтян дивитися на своє життя, на своє служіння, на життя громади через Євангелію. Нехай Господь помилує нас і дасть нам Свою благодать і Духа Святого, щоб в світлі Божої Євангелії ми побачили також і себе. Нехай Господь ростить нас на послух Ісусу Христу, як громаду любові і служіння на славу Божу.

Як і будь який інший пристойний лист, це послання починається з привітання. І тут ми дізнаємося дещо про автора цього листа та його адресатів. Подивіться вірші 1-2: «Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен, Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого».

Перший же вірш відсилає нас до подій описаних євангелістом Лукою в книзі Дій 18, коли Павло прийшов до Коринту під час другої місіонерської подорожі. Павло був самотній і втомлений. Він зустрівся зі значним опором юдеїв. Але Господь звернувся до нього в нічному видінні і підбадьорив, запевнивши, що в Нього в цім місті багато людей. Тож Павло залишився в Коринті на півтора року. Там він зустрів Акилу та Пріскілу, які в подальшому стали його вірними співробітниками. Там він зустрів і брата Состена. На той момент Состен був начальником синагоги і був в опозиції до Павла. Лука розповідає, як юдеї схопили свого начальника, Состена, і били його під стінами суду, коли їхній заколот проти Павла закінчився невдачею. Вочевидь після того Состен залишив синагогу, приєднався до церкви і став вірним служителем Христа, якого в Коринті добре знали. Тож користуючись нагодою Павло передає церкві привіт від нього.

Як Павло сам представляється коринтянам? – він називає себе: «Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа». Чому він так пише? Адже громада в Коринті добре знала, хто такий Павло.

Тут нам потрібно згадати про визначне місце апостольського служіння в ранній церкві. Коли ми вивчаємо Євангелії і читаємо про учнів Христа, про усі їхні помилки та невдачі, вони видаються нам такими собі «лопухами» і часто ми нехтуємо ними. Однак, потрібно згадати, що насправді вони стали міцним фундаментом, на якому збудована церква Ісуса Христа (Еф.2:20). Петро та інші апостоли справді стали міцними каменями, на яких Христос збудував Свою церкву. Їхнє усне вчення і листи, які вони писали громадам віруючих склали канон НЗ, який ми шануємо, як Боже слово.

Тому Павло пише цього листа, не просто, як добрий знайомий, який хоче поділитися кількома порадами, як краще жити. Він пише їм з владою, якою наділив його Господь Ісус, коли покликав до апостольського служіння язичникам. Його слово – це Боже слово і його потрібно сприйняти з усією серйозністю і покорою. Як коринтянам, так і нам з вами.

Подивіться вірші 2-3: «Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!»

Як Павло звертається до своїх адресатів? – він називає їх (а) Божою Церквою в Коринті, (б) посвяченими в Христі Ісусі та (в) покликаними святими. Більш того, він одразу ж пов’язує цю громаду з іншими, такими самими громадами віруючих розкиданих по всьому світу, які прикликають ім’я Господа нашого Ісуса Христа на спасіння. Він ставить їх в один ряд з цими церквами і нагадує, що усі вони служать одному Господу: їхньому і нашому.

Колись я розмовляв з однією жінкою про практичний послух Божому слову і про практичну віру, і в якості прикладу я навів їй новозавітних віруючих. На що вона відповіла: «так вони ж усі тоді були святі, куди там нам братися…»

Коли ми читаємо, як Павло звертається до церкви в Коринті, то могли б так само подумати про них, що вони були святі і досконалі. Могли б, якби не знали, як насправді складалися справи в цій громаді. Коли ми читаємо Павлового листа далі, то бачимо, що, насправді, ця церква мала безліч дуже серйозних проблем. Серед них були розділення і ворожнеча; в церкві траплялися кричущі випадки розпусти; вони судилися одне з одним; їхні богослужіння проходили в цілковитому безладі: вони кричали, перебивали одне одного і говорили незрозумілими мовами; вони нехтували причастям, об’їдалися і напивалися і т.д. Словом, якщо ми хочемо побачити, якою церква НЕ повинна бути, нам потрібно подивитися на громаду в Коринті.

Кальвін, в своїх коментарях на цей уривок пише: «може видатися дивним, що Павло називає Божою церквою зібрання людей, в якому процвітали такі численні гріхи. На перший погляд, в ній панував не Бог, а сам сатана, – а трохи далі продовжує, – Цей уривок достойний нашої прискіпливої уваги, щоб ми не шукали в цьому світі церкви без вади і не відмовляли в цьому званні будь якому зібранню, яке подобається нам не в повній мірі.»

Чому наша або якась інша церква могла б подобатися нам не в повній мірі? – тут два варіанти: або в цієї церкви є якісь об’єктивні проблеми, як це було в Коринтської церкви. Або ця церква просто не відповідає нашим очікуванням чи уявленням, якою церква має бути. І тоді проблеми в нас. Або і одне й інше разом.

Якщо справа в першій причині (церква має об’єктивні проблеми), тоді ці проблеми можуть бути виправлені і повинні бути виправлені в світлі Євангелії. Чим, власне, Павло займається, пишучи цього листа? – він намагається допомогти цій церкві вирішити її проблеми.

Якщо справа в другій причині (церква не відповідає нашим очікуванням), тоді змінитися потрібно нам самим. Чи не так?

Ми приходимо в спільноту віруючих з якимось своїми очікуваннями, мріями, стандартами і зустрічаємося з тим, що люди навколо чинять не так, як ми хотіли. Раптом виявляється, що те, що нам здається самим важливим, іншим здається не так важливо. Звичайно, ми розчаровуємося. Що з цим робити?

В своїй книзі «Життя в християнській спільноті» Д. Бонгхефер пише: «Той, хто любить свою мрію про спільноту більше, ніж реальну християнську спільноту, сприяє її руйнуванню, навіть якщо його наміри чесні, серйозні і жертовні. Бог ненавидить нереальні мрії, які роблять людину гордою. Людина, яка мріє про ідеальну спільноту, вимагає виконання своїх мрій від Бога, людей і від самого себе… Коли ідеальна картина, яку він створив в своїй уяві, руйнується, йому здається, що спільнота гине. Тоді він стає спочатку обвинувачем своїх братів, потім обвинувачем Бога, а потім зневіреним обвинувачем самого себе».

Ми не повинні дивуватися, що Павло бачить в цьому недосконалому, проблемному, зраненому зібранні Божу церкву. Чому? – тому що церква складається з грішників. З людей з різним минулим, з різними вадами і з різними ранами. Ми недосконалі. Наше знання і розуміння Божого слова також недосконале. Ми робимо помилки і завдаємо шкоди одне одному, навіть тоді, коли керуємося найкращими мотивами. Не дивно, що час від часу віруючі переживають розчарування пов’язані з життям в спільноті.

Однак, якщо хтось і міг бути розчарований церквою в Коринті, то це Павло, бо він її насадив. Але натомість ми бачимо зовсім інше: його погляд, сповнений віри і благодаті. Він дивиться на церкву в Коринті і бачить, як свята, вселенська і славна Церква проявляється, реалізовується в цій невеликій недосконалій громаді. Це Церква Божа в Коринті. Він бачить освячуючу роботу Духа Святого, яка здійснюється в грішних людях. Він бачить грішників, яких Бог в Своїй великій благодаті покликав зі світу і відділив, зробив святими, зробив Своєю власністю в Ісусі Христі.

Зараз багато людей думають, що можна бути членом невидимої вселенської церкви і при цьому не належати реальній видимій громаді. Але це не так. Невидима церква – для невидимих людей (К. Деянг). Для звичайних, видимих людей існує видима громада з усіма її недоліками, однак саме в ній реалізовується наше покликання, освячення і спасіння.

Подивіться вірші 4-7: «Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа.»

Як бачимо, Павло не лише не був розчарований, він ще й завжди дякував Богу за цю церкву і за ту благодать, яку Господь виявив їм в Ісусі Христі. Дивлячись на коринтян Павло бачив, як Бог турбується про Свою церкву і посилає їй різні дари і різні засоби Своєї благодаті, щоб утвердити в ній свідоцтво Ісуса Христа. Як Бог збагачує Свою церкву усіляким словом і усіляким знанням. Як Господь посилає їй вірних учителів і проповідників слова, щоб ми були змінені через слово, щоб ми постійно оновлювалися своїм розумом пізнаючи слово Боже і волю Божу. Він посилає церкві Свого Духа, який також свідчить нам про Христа, зміцняє в нас віру і працює в нас, роблячи Євангелію в нас дієвою. Він дав церкві таїнства, ці видимі засоби благодаті, щоб через них також зміцняти нас і утверджувати в нас Євангелію, свідоцтво Ісуса Христа. Бог дає Своїй церкві все необхідне, щоб вона могла виконувати Його задум в цьому світі.

Ми маємо розуміти, що Павло говорить тут не про кожного віруючого окремо, а саме про церкву. Жодна людина не має усіх дарів. Жодна людина не може робити всього і не є самодостатньою. Однак ми маємо усе необхідне і ні в чому не терпимо недостачі саме, як церква, як спільнота Ісуса Христа. І тому ми потрібні одне одному. І тому, коли ми бачимо необхідність в якомусь служінні, нам потрібно молитися, щоб Господь церкви дав нам необхідні дари і поставив служителів для цього.

Все це Бог дав церкві в Коринті рясно, так що вони не мали недостачі в жодному дарі благодаті. Їм ще потрібно було навчитися мудро розпоряджатися і використовувати усі ці дари, але Бог уже дав їм все необхідне. Ця церква мала багато труднощів, але Павло все одно дивиться на них з вірою і з впевненістю. Що є джерелом для цієї впевненості? – це не самі коринтяни, і так само Павло надіється не на власну мудрість, що він зараз знайде правильні слова і усі проблеми порішає. Павло покладається на Божу вірність і могутність.

Подивіться вірш 8-9: «Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого».

Бог є вірний, каже Павло. Його задум незмінний. Він придумав церкву. Він створив її. Він підтримує її, оберігаючи і посилаючи дари Своєї благодаті. Це Він дієво покликав нас до спільності з Ісусом Христом, об’єднав з Ним і в Ньому благословив усяким благословенням, повнотою і багатством. Це Він утвердить Свою церкву до кінця бути неповинними дня Господа нашого Ісуса Христа. Амінь!

Свою впевненість Павло черпає з того союзу, з тієї спільності, койнонії в якій Бог об’єднав нас з Господом Ісусом Христом. Природа цього союзу така, що ніщо в світі не може зруйнувати його, каже Павло в посланні до Римлян: «ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння» (Рим.8:38-39). І це – надзвичайно. Смерть, це така сила, яка руйнує будь які союзи: вона розлучає дітей з батьками, вона розлучає чоловіка з дружиною, вона розділяє душу і тіло, але вона не може зруйнувати нашої спільності з Ісусом Христом, нашим Господом. І в цій спільності ми черпаємо усе: життя, святість, надію і любов. 26 розділ Вестмінстерського сповідання віри каже: «Усі святі, які з’єднані з Христом – їх Головою – Його Духом і вірою, мають спільність з Ним в Його чеснотах, стражданнях, смерті, воскресінні і славі; і бувши з’єднані одне з одним в любові, вони мають спільність в дарах і чеснотах одне одного».

Є один єдиний фундамент нашої спільності, як церкви. Є одне єдине джерело нашого життя і спасіння. Є один єдиний подавач усіх благ і дарів благодаті – це Господь Ісус. Через Нього, в Ньому ми маємо усе, а без Нього не маємо нічого.

Нехай Господь помилує нас знати цю повноту благодаті і життя в спільності з нашим Господом. Щоб ми могли жити, як Божа церква тут, в Києві, покликані святі Ісуса Христа в повноті усілякого дару благодаті, в багатстві слова і мудрості. Нехай Господь ростить нас в послуху Євангелії, щоб наша громада зростала в досконалості нашого Господа і являла Його славу і Його царювання цьому світу.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (1-е до коринтян 1:1-9)

ПОКЛИ́КАНІ ДО СПІЛЬНОТИ́ ІСУСА ХРИСТА

1-е до Коринтян 1:1-9

Ключовий вірш 9

1. Вірші 1-2. Пригадайте історію заснування церкви в Коринті (Дії 18:1-18; Дії 18:27-19:1). Ким був Состен (Дії 18:17)? Яку роль відіграв Аполлос в становленні цієї церкви?

2. Як Павло представляється церкві в цьому листі? Чому це важливо? Поділіться своїми думками про місце апостольського служіння в історії викуплення (Мар.3:14; Дії 1:22-26; 2:42; 10:37-42; Гал.2:9; Еф.2:20)

3. Вірші 2-3. Яким був стан церкви в Коринті (1:11; 3:1-3; 5:1; 6:5; 6:16; 10:14)? Як, не дивлячись на це, Павло характеризує цю церкву? Яке місце він відводить їй в спільноті Божих церков? Чому це важливо? Яким має бути наше ставлення до громади вірних не зважаючи на її недоліки?

4. Вірші 4-7. За що Павло дякував Богу? Як Бог турбується про церкву і збагачує її? Чого церква має надіятися та очікувати?

5. Вірші 8-9. В чому та в Кому Павло черпає свою впевненість щодо церкви в Коринті? До чого Бог покликав нас? Як ви розумієте цю «спільність/κοινωνία»? В чому вона проявляється, та до чого зобов’язує нас?

Вивчення Біблії: Проповідь “Розумні будуть сяяти” (Даниїла 12:1-13)

РОЗУМНІ БУДУТЬ СЯЯТИ

Даниїла 12:1-13

Ключовий вірш 12:3 : “А розумні будуть ся́яти, як світила небозво́ду, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків”

В попередньому, 11-ому розділі, розповідалося в основному про боротьбу між північним та південним царствами – Селевкідами та Птолемеями. Усі ці події вже збулися, тому їх не так важко зрозуміти. У сьогоднішньому слові автор переносить нас на події, які ще не збулися, але які стануться під кінець світу. Їх зрозуміти важче, просто тому, що вони ще не відбулися і багато деталей невідомі. Але що точно ми бачимо тут, це те що людська історія матиме свій кінець. Вона це циклічна, як гадають деякі, вона лінійна, у неї є початок, і буде кінець. Біблія попереджає що будуть важні часи. І вона закликає Божих людей бути мудрими. Хай Господь навчить нас сьогодні справжньої мудрості.

У 1-ому вірші написано:

1 І повстане того ча́су Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого наро́ду, і буде час у́тиску, якого не було від існува́ння люду аж до цього ча́су. І того ча́су буде врятований із наро́ду твого́ кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.

Ми бачимо, що в останні дні настануть дуже важкі, часи утиску, якого не було від існування люду. І в людській історії були важкі часи, як то епідемії чуми в середньовічній Європі, чи 1 та 2 світові війни. Але під кінець світу часи будуть ще важчі. Люди гордяться своїми досягненнями в областях техніки, медицини. Люди винайшли багато пристроїв та технологій, про які колись лише писали фантастичні романи. Але люди не змогли зупинити поширення зла. І таке враження що в останні дні його концентрація на землі досягне свого максимуму. Можливо ці часи відносяться до правління антихриста. Однак Божий народ не буде залишений наодинці. Бог пошле їм на допомогу Свого могутнього архангела Михаїла. Бог хоче, щоб навіть у найскладніші часи ми не втрачали надії. Ми маємо знати: що б не сталося, нам обіцяна допомога.

Хоча в цей час страждання людей не будуть такими, яких не було ніколи раніше, будуть і гарні новини для Божих людей. У вірші 2 написано:

2 І багато-хто з тих, що сплять у зе́мному по́росі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.

Під кінець світу станеться подія світового масштабу – фізичне воскресіння з мертвих. Люди звикли, що історія світу протікає своїм звичним руслом, де люди та цілі покоління помирають та народжуються. Але так не буде завжди. Прийде час коли людська історія припинить своє існування. Під кінець світу всі люди воскреснуть з мертвих, але одні на вічне життя, а інші – на вічні наруги. Ми бачимо тут, що людина – це вічна істота. Звичайно, головне питання, яке тут виникає перед нами: “А як же спастися? Як зробити так, щоб моє ім’я було записане в книзі життя?” Правильна відповідь тут: “Ісус”. Лише Ісус може спасти мене і записати моє ім’я у книгу життя. В Об.3:5 Він каже церкві в Сардах: Переможець зодя́гнеться в білу одежу, а йме́ння його Я не змию із книги життя, і ймення його ви́знаю перед Отцем Своїм і перед Його ангола́ми. Через наші гріхи ми мали воскреснути на вічну гидоту. Але по Своїй милості Бог відкрив нам шлях до спасіння, і цей шлях це Христос. В Євр.9:27-28 написано:

27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,

28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.

Подивіться на 3-ій вірш:

3 А розумні будуть ся́яти, як світила небозво́ду, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.

Хто такі “розумні” (ще перекладається як “мудрі”)? Це ті, хто поклав свою надію в Ісусі Христі, хто записаний в книзі життя і хто воскресне для вічного життя. Також розумні це ті, які приведуть до праведності багатьох. Розумні знають шлях до праведності і можуть вказати його іншим. В 4-му вірші згадується про те, що в останні дні розмножиться знання (в анг. перекладі: “Many will go here and there to increase knowledge”). В останні часи неймовірно збільшиться знання. І ми бачимо це зараз. Щодня на нас звалюються тони інформації, яку ми не в силах проаналізувати та обробити. Але мудрі це не ті, які мають багато інформації чи знань. Мудрі це ті, які мають спасіння. Мудрі це ті, які вказують іншим шлях до спасіння.

Далі Даниїл огледівся і побачив ще двох Анголів, які стояли по різні береги річки Тигр. Один з них запитав у іншого: “Коли буде кінець цим дивним реча́м?” Тут ми бачимо, що виявляється і Ангели не знають усього і з цікавістью та допитлипістю спостерігають за тією великою битвою, яка відбувається на землі і на небі. Другий Ангел відповів йому (вірш 7):

7 І почув я того мужа, одя́гненого в льняну́ одіж, що був над водою річки. І звів він до неба свою прави́цю та свою ліви́цю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи́ і за пів ча́су, і коли скінчи́ться розбива́ння сили святого наро́ду, все це спо́вниться.

Ангол у лляному одязі відповів, що це станеться “за час, за часи і за пів часу”. Ми вже зустрічали схожий часовий проміжок в 7:25, який означає 3,5 роки. Також він сказав що це сповниться “коли скінчи́ться розбива́ння сили святого наро́ду”. Можливе, це вказує на зевершення періоду великої скорботи, коли буде здаватися що вороги отримали перемогу, але саме в цей час прийде Господь і спасе Свій народ.

У 8-ому вірші ми зустрічаємо запитання Даниїла. Можливо, спочатку він боявся задавати питання, але приклад Ангела підбадьорив його, і Даниїл вирішив запитати і собі. Там написано:

8 А я це слухав і не розумів. І сказав я: „Мій пане, який цьому кінець?“

З однієї сторони це запитання Даниїла втішає нас. Вивчаючи книгу Даниїла ми також часто розуміємо, що слухаємо, але не розуміємо. У той час Даниїл був можливо наймудрішою людиною на землі, але і він не розумів. Що тут важливо: ми також можемо задавати різні питання.

Ангел відповів: “Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова́ аж до ча́су кінця” (9). Цікаво, що тут Ангел не дає прямої відповіді на запитання, яке задав Даниїл. Що каже Ангел: він вказує Даниїлу що йому потрібно робити, а саме – йти (в анг. перекладі: йти своїм шляхом). Тобто продовжувати те життя віри, яке він провадив до цього. Даниїл мав розуміти, що деякі речі йому не будуть відкриті, деякі речі будуть відкриті наступним поколінням. Що більш важливе Даниїл мав розуміти, так це те, що Бог контролює людську історію, що у Бога є план, що Йому все відомо і час від часу Він відкриває окремим людям частини Свого задуму. В 1 Пет.1:12 ап. Петро сказав: “їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися анголи”. Ніхто, навіть Анголи не знають всі деталі Божого задуму, але маємо дякувати Богові та задовільнятися тим, що знаємо. Коли люди намагаються дізнатися більше, ніж Бог відкрив, нічого доброго не виходить. Так люди намагаються дізнатися точний час другого приходу Ісуса, в той час як Сам Ісус сказав, що цей час знає лише один Бог. Хтось намагається стверджувати що імплантований чіп це знак антихриста, в той час як сам антихрист ще не прийшов. Звичайно, ми маємо ретельно досліджувати Писання, але при цьому розуміти, що є речі, які нам не відкриті і уникати суперечок з цього приводу.

Ангел продовжив говорити: “Багато-хто будуть очищені, і ви́біляться, і будуть перето́плені” (10а). В цей час багато будуть очищені через труднощі. Віра – дуже цінна, але досягнути її не можна через комфортне та безпечне життя. Хоча ми не любимо труднощів, ми маємо знати, що вони очищають нашу віру. Ангел також додав: “і будуть несправедливі несправедливими, і цього́ не зрозуміють усі несправедливі, а розумні — зрозуміють” (10б) Ця історія стара як світ. Люди не знають Бога, вони байдужі до Нього або ненавидять Його. Тому вони не розуміють що та як робить Бог. Такі люди завжди будуть. Однак вони не зможуть завадити мудрим зростати у розумінні Бога та у вірі.

У віршах 11-12 Ангел додав ще кілька деталей:

11 А від ча́су, коли буде припинена стала жертва, щоб була́ поставлена гидо́та спусто́шення, мине тисяча двісті й дев’ятдеся́т день.

12 Благослове́нний той, хто чекає, і дося́гне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти день!

Хоча ці деталі мали б більше прояснити майбутнє, на перший погляд здається що вони вносять ще більше сум’яття. Тому потрібно з великою покорою тлумачити ці вірші. Схоже на те, що тут приведено кілька умов, які запустять зворотній відлік. Стала жертва була припинена коли генерал Тит зруйнував Єрусалим та храм у 70 р. н.е. Однак гидота спустошення скоріше за все відноситься до часу правління антихриста. Ісус сказав в Мт.24:15: Тож, коли ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє. З однієї сторони це пророцтво стосувалося часу зруйнування Єрусалиму в 70 р. н.е. З іншої – до часів правління антихриста, коли він прийде на землю і вчинить цю гидоту. Тоді можна буде відрахувати 1290 днів і тоді прийде Ісус. 1290 днів є приблизно 3,5 р., про які говорив перший Ангол. В любому випадку деякі труднощі розуміння не повинні впливати на нашу віру. Прийде час, коли ми будемо розуміти більше. Що важливо зараз це те, що Бог вже частково відкрив нам правду про прийдешні події і активно працює щоб Його воля здійснилася.

Подивимося на 13-ий вірш: “А ти йди до кінця, і відпочи́неш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!” Цей вірш дуже цікавий – цей вірш – це особисте застосування почутого для Даниїла. Ангел каже йому пройти до кінця той шлях віри, на який він став, продовжувати служити Богові як пророк, продовжувати трудитися поки не помреш. Життя віри – це не спринт, а довгий марафон, який потрібно пробігти до кінця. Коли ми тільки навернулися до Бога, то горіли і готові були трудитися в режимі 24/7. Однак так буває, що за 10 чи 20 р. життя віри ми могли охолонути, могли виникнути спокуси зійти з дистанції та пожити у своє задоволення. Серед наших знайомих багато невіруючих, які живуть у своє задоволення. І так буває, що не ми впливаємо на них, а вони на нас. В такий час нам добре почути: “А ти йди до кінця…” Ми маємо бути вірними Богові, трудитися, платити ціну вірності поки ми живемо. Коли ми помремо, то відпочинемо. Коли Ісус прийде вдруге, ми отримаємо свою долю в Божому Царстві.

Через вивчення книги Даниїла ми побачили, що усі царства цього світу – зіпсовані і ворожі до Бога. Тому нам потрібно мати мудрість, щоб жити у такому світі. Якщо нам не вистачає мудрості, і ми не знаємо що та як робити, то потрібно просити її у Бога. Даниїл – це гарний приклад мудрої людини. Майже все своє життя він прожив у вигнанні, у безбожних Імперіях, серед невіруючих людей. Однак він зберіг свою віру, він служив Богові і навернув багатьох до правди. Ап. Павло якось сказав: (1 Кор.)

22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

23 а ми проповідуємо Христа розп’я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

24 а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням…

Розп’ятий Христос – це наша праведність, наша святість і наше спасіння. Він є наша мудрість від Бога. Тому ідіть шлях віри до кінця. Я вже багато років, з того часу як ще служив у Харкові, відвідую конф. директорів. Зазвичай сама велика спокуса для них – це припинити служіння, просто тому ще важко, багато проблем, труднощів, спокус, багато роботи. Бог каже: “Йди до кінця”. Чому? Тому що тебе очікує відпочинок і нагорода! Якось п. Вільгельм Буш навів такий приклад. Уявіть собі безхатька, який блукає в темноті під дощем (у сумному світі де самотньо ходять люди). Йому немає куди йти, тому йому сумно і самотньо. Але уявіть собі іншу людину. Вона також йде у темряві та під дощем. Але її очікує дома дружина та діти. Дома тепло та світло. Він скоро там буде. Тому він йде весело, насвистуючи улюблену пісню. Бог дає нам гарантію такого будинку, де нас очікують. Тому йдіть життя віри радісно і до кінця. Амінь!

(п. Яків)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 12:1-13)

РОЗУМНІ БУДУТЬ СЯЯТИ

Даниїла 12:1-13

Ключовий вірш 12:3

1. Розкажіть про часи утиску (1; порівняйте з Об.12). Як у цей час Бог врятує Свій народ? (1) Хто такий Михаїл?

2. Про яку подію говориться у 2-ому вірші? (Порівняйте з Ів.5:29) Що вона означає для віруючих? Подумайте про силу воскресіння. Хто такі розумні? (3)

3. Яке питання задав Ангол? (5-6) Що означає відповідь мужа у вірші 7? (Див.Об.11:2,3; 12:6,14) Ким, на Вашу думку, може бути цей муж? Коли “скінчиться розбивання сили святого народу”?

4. Про що запитав Даниїл? (8) Що відповів муж? (9-13) Що мав розуміти Даниїл? Що маємо розуміти ми?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Проповідь “А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме” (Даниїла 11:1-45)

А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме

Даниїл 11:1-45

Ключовий вірш 11:32 : “А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме”

Доброго дня, любі брати й сестри. Благодать Господа Ісуса Христа з всіма вами. Сьогоднішнє слово — продовження видіння Даниїла, яке почалося в 10 розділі, продовжується в 11, і завершується в 12 розділі. Якщо подивитися на це слово то легко заплутатися, в різних царях, в подіях, а також в займенниках “він”. Чесно кажучи, коли я читаю цей розділ, не завжди впевнений, до кого саме відноситься займенник “він”. На щастя, саме це і не є дуже важливо. Тому ми, покладаючись на мудрість Бога, спробуємо зрозуміти, що Бог хоче сказати для нас, і як ми маємо жити в цьому світі.

1. Видіння світської історії. (1-30, 36-45)

Сьогоднішнє слово — це монолог Ангола, який почав говорити до Даниїла в 10 розділі. Зараз він відкриває Даниїлові те, що має бути в майбутньому. Вірші, починаючи з 2 по 30 і з 36 по 45 — це про те, що буде відбуватися в людській історії на середньому сході, в Сирії, Єгипті та Палестині, починаючи з царя Дарія мідійського, і аж до панування Риму. Якщо коротко, то Ангол описує те, що ми знаємо з історії давнього світу. Перська імперія набувала розквіту, вона стала найпотужнішою військово-політичною силою на всьому цивілізованому світі. В Перському царстві постануть ще чотири царі, і четвертий з них стане занадто багатим, і почне греко-перські війни. Ми всі знаємо легенди про 300 спартанців, і про марафонського бігуна, який вигукнув “радуйтесь, афіняни, ми перемогли” і впав мертвим від перенапруги. Обидва епізоди — легенди, не було ні триста спартанців, ні марафонського бігуна, хоча ці легенди мають під собою історичне підґрунтя. Але історична подія мала місце. Про це розповідається в другому вірші: “Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства.” Далі Ангол пропускає більше ніж 100 років історії і зразу переходить до Олександра Македонського: “І повстане хоробрий цар, і запанує великим пануванням, і робитиме за своїм уподобанням.” (3) І далі знову, стрибок в часі, до часу розділення імперії Олександра Македонського на чотири царства. І далі Ангол докладно, з подробицями розповідає про довге протистояння між північним царством і південним. До північного царства входила майже вся територія перської імперії без західних областей і Єгипту, а південне царство — це Єгипет. Північним царством правила династія Селевкідів, південним — Птолемеїв. Обидві династії походили з генералів Олександра Македонського, і не мали жодного пієтету до Бога Ізраїлевого. Границя між царствами проходила трохи південніше Єрусалиму. Війни, інтриги, підступи, фальшиві домовленості між двома царствами не припинялися. Ми можемо уявити, як юдеям жилося в прикордонні під владою елліністичних правителів. Але великі проблеми почалися, коли в північному царстві постав цар Антіох IV Епіфан. Він припинив щоденні жертви в храмі, збезчестив храм, принісши в жертву свиню, і поставив в храмі ідола Юпітера. Про це говориться в віршах з 28 по 32. “його серце буде проти святого заповіту; і він зробить, і вернеться до свого краю… і вернеться, і буде чинити опір святому заповітові, і зробить своє. І він вернеться, і погодиться з тими, хто покинув святий заповіт. І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидоту спустошення. А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі.” Також в 39: “І він посадить у твердині народа чужого бога. Тому, хто пізнає його, примножить славу, і вчинить їх панами над багатьма, і поділить землю на заплату.” Тобто, він поставить в храмі ідола, і хто “пізнає його”, тобто поклониться цьому ідолу, підвищить і вчинить славу. Це сплюндрування святині викличе велике обурення серед Юдеїв, так що буде повстання, відоме нам як “Маковейські війни”. Про цього царя також говориться, що він все буде робити з власного розсуду, почне вклонятися богові, якого не знали його батьки, але найголовніша його риса — він звеличить себе понад кожного. В 36 вірші сказано, що Господь дозволить йому робити так, але до часу: “І буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі, і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів, бо виконається те, що було вирішене.” Бог дозволятиме йому робити те, поки не сповниться чаша гніву. А потім, коли чаша переповниться, проти нього піде південний цар, тобто цар Єгипту, і вижене північного царя з Ізраїлю. Оце короткий переказ тієї частини людської історії, яку переповів Ангол Даниїлові.

Звісно, у всіх нас виникає питання: навіщо нам це знати, і навіщо Бог говорить про це в Біблії? Бог записав цю історію в Біблію, значить в ній є щось важливе для нас. Що це?

По-перше, ми бачимо, що Бог керує історією. В цьому розділі стисло описані майже 400 років людської історії. В такому стислому вигляді, вона схожа на розбурхане море: повстають і падають царства, війни, підступ, обман, неправдиві обітниці і фальшиві клятви. Але Бог керує над цим. Не відбувається нічого, що було б поза волею Бога. І весь час Господь беріг Свій народ. Коли все це станеться, юдеї, і ми з ними, зможемо побачити, що все, що сталося, сталося з доброї волі Бога. В той час, коли відбувалися страшні і незрозумілі події, Бог керував ними. Весь цей час Він піклувався про Свій народ.

Нам складно розуміти плин історії, але ми можемо не сумніватися, що Бог керує історією. Він робить це так само, як робив в часи царя Дарія, Олександра Македонського, Птолемея і Антіоха IV Епіфана. Він зараз, як і в ті часи, обмежує свавілля правителів-самодурів і береже Свій народ. Тому, дивлячись на те, що відбувається зараз, ми маємо не панікувати. Ми маємо, покладаючи надію на Бога, робити те, що ми маємо робити.

По-друге, мене вразили слова з 36 вірша: “і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів, бо виконається те, що було вирішене”. Господь, інколи, дозволяє злим людям робити зло, аж до того часу, поки не наповниться чаша гніву. Він повторював в Біблії це багато разів. Інколи Бог залишає грішника робити гріх, але це відбувається до того часу, коли його міра беззаконня не переповниться, і тоді буде страшний суд. Що це значить для нас? По-перше, це пересторога для нас. Якщо Господь кличе нас до каяття, то це благодать, не можна нехтувати, треба зразу каятися. Страшно, якщо Господь дозволяє нам робити все те, що ми хочемо. Це значить, Господь перестав мати на нас надію, і в майбутньому на нас чекає лише суд. По-друге, це розрада для нас. Злі не завжди будуть панувати. Але, коли прийде час, Бог покарає зло, як Він зупинив Антіоха IV Епіфана.

2. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме (31-35)

Подивіться на вірші 31-35. “І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидоту спустошення. А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме. А розумні з народу навчать багатьох, але спіткнуться об меча та полум’я, об полон та грабіж якийсь час. А коли вони спіткнуться, будуть споможені малою поміччю, хоч до них прилучаться багато-хто лестощами. А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу.

В найстрашніший час, коли Антіох IV Епіфан був найбільш могутній, коли він зміг лестощами перетягнути на свій бік і відвернути від Бога значну частину Божого народу, з’явилася частина Божого народу, яка зміцнилася та стала діяти. Хто були ці люди? “А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме.” Це були ті, хто знали свого Бога. Це ті, хто вклонялися Богові незалежно від обставин. Були й інші. Це ті, хто “чинить несправедливе на заповіт”. Вони, в час випробовування, стали на бік того, хто піднісся над всіма богами. Але зараз поговоримо не про них, а про тих, хто зміцняться та будуть діяти.

Як само вони будуть діяти? Вірш 33а говорить: “А розумні з народу навчать багатьох”. Перше, що розумні з народу будуть робити — навчать багатьох.

Не треба думати, що Антіох IV Епіфан якось особливо ненавидів юдеїв і тому, щоб їм досадити, занечистив храм і насаджував елліністичну релігію. Зовсім ні. Ми маємо розуміти той час. Елліністичні релігії, що утворилися на теренах імперії Олександра Македонського це не грецька релігія з олімпійськими богами. Хоча богів звали “Зевс”, “Артеміда”, “Аполлон” і так далі, це не була грецька релігія. Це була суміш місцевих вірувань з елементами грецької релігії. Так у нас, деякий час тому, була дуже сильна мода на східні релігії. Багато хто практикував йогу, багато хто говорив про “чакри”, про коло життя, про епохи переродження і таке інше. Але це не значить, що ті, хто практикували йогу, приймали вчення ведичних текстів. Так само і елліністичні релігії не були ані грецькою релігією, ані старими місцевими віруваннями. На той час взаємний вплив грецької і азійської культури створив нові течії в культурі, в філософії і в віруваннях. Здебільшого нові релігії, що утворювалися з такої суміші, були прогресивніші, ніж попередні. Там відкидалися старі заскорузлі ідеї та практики, і часто бралося багато чого нового і прогресивного з інших релігій. Вони були стильні, модні, молодіжні. Царі з династії Селевкідів щиро прагнули зробити свою державу сучасною і модерновою, і здебільшого це вдалося. Але у випадку з юдеями коса найшла на камінь. Цар не безпідставно вважав, що юдейська релігія — застаріла, і її треба модернізувати. А юдеї цілком слушно вважали, що то не справа поганського царя казати їм в що і як їм вірити.

Для юдеїв це був виклик: вони зіткнулися з ситуацією, коли світ навколо них змінився, став модерновим, він пропонував багато сучасних і привабливих альтернатив для їх старої віри. І, багато хто з юдеїв вирішив, що ці альтернативи дуже добрі, і вони пішли в сучасні, на той момент, елліністичні релігії. А з іншого боку та релігія, що була у них до Вавилонського полону теж вже не відповідала ані сучасним вимогам, ані вимогам Бога. Якби з їхньою вірою все було гаразд, Бог не допустив би Вавилонського полону.

Що тоді зробили розумні з народу? Вони почали вчити. Вчити про Бога, хто такий є Бог. Нам важливо розуміти, що з того, хто такий є Бог випливає відповідь на питання, що добре і що погане перед Богом, чого ми маємо прагнути, а чого уникати, тобто наші внутрішні якості, менталітет, система цінностей. З цього вже випливає суспільна мораль, а з суспільної моралі випливає і суспільне життя, політика, школа, ставлення до науки, до бідних і до багатих, до приходьків і багато чого іншого. Перед вигнанням в Вавилон Бог часто говорив про Свій народ: “вони не знають Мене” і “вони люблять зле”. Всі інші проблеми виходили з того, що вони не знали Бога. Але розумні з народу почали вчити. Хто такий Бог. Що добро і що зло. Чого маємо прагнути і чого уникати. Яка у нас має бути надія. Таким чином юдейство змінилося. З’явилися равіни. З’явилися синагоги, де читалося Слово Боже. З’явилися фарисеї, що наголошували на важливості особистого життя віри. Юдейська віра багато в чому позбавилася магічного мислення. В решті решт юдаїзм теж модернізувався, але не за тим образом, якого прагнув цар.

Сучасний світ також схожий на елліністичний світ. Він зовсім не такий, який був в 19 столітті. І не такий, як в 50-х роках 20-го століття. І ми маємо визнати це. Зараз світ пропонує багато стильних, модних і молодіжних альтернатив вірі. Від східних релігій, до “хатуна матата” — живи в своє задоволення, не думай про завтра. Зараз зовсім не складно сьогодні полетіти кататися на лижах в Альпи, а завтра — займатися дайвінгом на Великому Бар’єрному Рифі в Австралії, чи підніматися на Кіліманджаро в Африці. Дуже легко відчувати себе “людиною світу”: я не українець, не росіянин, не американець, я ельф. Мені не цікаві політичні “розборки”, сьогодні я тут, завтра буду там, де краще. Це сучасні альтернативи вірі. Якщо церква буде жити уявленнями 19 чи 20 століття, то вона може стати закритою маргінальною, реакційною і мракобісною громадою, що противиться будь-яким змінам у суспільстві.

Тоді, як нам жити в такому світі? Нам треба навчати. Навчати себе, навчати невіруючих, навчати віруючих, хто такий Бог. Хто такий Ісус Христос. Яка Його сутність, який Він. Що таке добре і що погано перед Богом. Незалежно від того, ким людина себе вважає, кожна людина прагне до вічності, вона хоче відчувати цінність свого життя. Кожен боїться обернутися назад і побачити, що все було марно, життя було не для того. Більшість людей знає, що їх життя не правильне перед Богом, але вони бояться визнати це. Тому вони потребують Бога, і їх треба навчати.

Коли юдеї зіткнулися з ситуацією, що світ навколо змінився, не всі, деякі, ті, хто знали свого Бога, зміцнилися і почали навчати. Бог незмінний. І Він є відповіддю на будь-яку ситуацію в будь-якому світі. Але цю відповідь кожен раз треба відшукати заново. Тому вони почали навчати. Вони почали змінювати себе і своє суспільство, щоб люди знали Бога, щоб змінили свої цінності, відповідно до цінностей Бога. Не всі прийняли це навчання, але був залишок. Нам також, коли ми зіткнулися з такою складною ситуацією, треба не занепадати духом, а зміцнитися і навчати. З цього буде випливати і все інше: і здорові цінності, і здорова мораль, і здорове суспільство, і здорова держава.

Що сталося далі, коли розумні почали навчати? Подивіться на вірші 33б-35: “але спіткнуться об меча та полум’я, об полон та грабіж якийсь час. А коли вони спіткнуться, будуть споможені малою поміччю, хоч до них прилучаться багато-хто лестощами. А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу.” Вони спіткнуться о супротив. І супротив безбожної держави і об супротив безбожного суспільства. Крім зовнішніх перешкод будуть і внутрішні: до них прилучиться багато хто лестощами. Будуть багато хто, хто насправді не любить Бога, і вони будуть заважати їм з середини. Але Бог дасть їм невелику допомогу. Цікаве слово. Чому мала допомога? Я думаю тому, що навчити інших можуть тільки віруючі. Бог не робить все Сам, Він працює через віруючих в Нього. Цю задачу, навчити інших, мають виконати віруючі, а Бог дає їм допомогу. Ця допомога здається малою, вона не така ефектна, як розділити Червоне море, або вразити сліпотою все військо сирійського царя. Але вона достатня, для того, щоб виконати Божу місію.

І останнє. В 35 вірші сказано: “А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу.” Тут видно, що дехто з розумних спіткнеться, але Бог допустить це. Це для того, щоб очиститися, щоб вибілитися. Інколи, Бог дозволяє нам впасти для того, щоб ми розкаялися. Якщо інші методи не працюють, Бог дозволить це. А наша відповідь на падіння — розкаятися.

Ми сьогодні подивилися передостанній розділ книги Даниїла. Складні часи були завжди. Інколи вони були не тільки складними, але й страшними, небезпечними і навіть диявольськими. Але дехто, в такі часи, укріпився і почав діяти, почав щось робити. Це приклад для нас. Ми не маємо чекати легких часів, ми маємо укріпитися і діяти. Тоді Бог буде давати нам необхідну допомогу.

(п. Авраам Влад)

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 11:1-45)

НАРОД, ЩО ЗНАЄ СВОГО БОГА, ЗМІЦНІЄ ТА Й ДІЯТИМЕ

Даниїла 11:1-45

Ключові вірші 32-33

1. Вірші 1-2. Хто є головною дієвою особою у цих віршах? Як події цього видіння перекликаються з попередніми видіннями описаними в цій книзі (розділи 2,7,8)? Поділіться своїми думками про цінність цього видіння, особливо в світлі того, яких зусиль воно коштувало.

2. Вірші 2-45. Зробіть огляд історії та відносин перського, грецького, єгипетського та інших царств та їх правителів, що згадуються в цьому уривку та місця Ізраїлю в цій історії. Що керує цими правителями?

3. Вірші 32-35. Як можна охарактеризувати становище Божого народу в цій історії? Як мають діти Божі люди в таких обставинах не дивлячись на труднощі?

4. Поділіться своїми думками про Бога, який керує історією, а також про важливість Божого одкровення особливо в світлі того, на скільки деталізованим є це пророцтво.

Вивчення Біблії: Проповідь “Велика боротьба” (Даниїла 10:1-21)

ВЕЛИКА БОРОТЬБА

Даниїл 10:1-21

Ключовий вірш 10:1 : “За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім’я́м Валтасар, а слово це — правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозумі́ння того виді́ння”

Сьогодні ми починаємо вивчення останнього видіння Даниїла, описаного в цій книзі. Воно займає останні три розділи – 10-12. Сьогоднішній розділ – це вступ до цього видіння. Воно говорить про велику, затяжну, зазвичай невидиму боротьбу яка триває поколіннями. Як і попередні, Даниїлу важко далося це видіння. Він погано спав, погано їв, не мився і був на межі виснаження. Тобі Бог прийшов щоб зміцнити його в його боротьбі. У фільмі “Лютер” один мудрий князь, який допомагав Лютеру, сказав: “У боротьбі з суперником,який сильніше тебе, якщо можливо, бажано уникнути цієї боротьби. Якщо боротьби уникнути не вдається, то тоді потрібно боротися. Але якщо вирішиш боротися, то потрібно продумати все так, щоб перемогти”. У цій боротьбі нам потрібно перемогти. Хай Господь відкриє нам сьогодні секрет перемоги.

Події, про які написано в попередньому, 9-ому розділі, сталися за першого року правління царя Дарія (9:1, 539 р. до н.е.). Події, про які написано в у сьогоднішньому, 10-ому розділі, сталися за третього року правління царя Кіра (10:1, , 536 р. до н.е.). Хоча, на перший погляд, між цими розділами пройшло багато часу, та насправді це не так. Річ у тому, що цар Дарій правив зовсім недовго, і між цими розділами пройшло всього 3 роки. Однак за ці три роки сталася одна важлива подія: перша група Євреїв повернулися до Єрусалиму для того, щоб відбудувати це місто та Божий храм (2Хр.36:22-23; Езд.1:1). Однак в Єрусалимі вони зустріли шалений супротив, так що роботи були практично зупинені. Все це дуже непокоїло Даниїла. Так, сам він не повернувся до Єрусалиму. Можливо був надто старим, йому на той час було близько 90 р. Однак його серце було з його народом. Хоча Бог обіцяв повернути Ізраїль та відбудувати Єрусалим, справи рухалися дуже повільно. Звичайно, весь цей час Даниїл молився. І в сьогоднішньому уривку Бог дав йому видіння, яке стосувалося великої боротьби. В 1-му вірші написано: “За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім’я́м Валтасар, а слово це — правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозумі́ння того виді́ння”. Ця велика боротьба проходила в духовній реальності, і була невидима для людей і для самого Даниїла. Про цю велику боротьбу ми поговоримо сьогодні.

Звернемося до віршів 2-3:

2 „Тими днями я, Даниїл, був у жало́бі три тижні ча́су.

3 Лю́бої стра́ви я не їв, а м’ясо й вино не вхо́дило до моїх уст, і нама́щуватися — не нама́щувався я аж до ви́повнення цих трьох тижнів ча́су.

Даниїл мав політичний вплив. Він міг залучити міць мідо-персидської імперії щоб суворо покарати ворогів Ізраїля та допомогти переселенцям відбудувати Єрусалим та храм. Але він не використовував цього. Даниїл задіяв силу молитви. Він взяв піст і молився.

Звернемося до віршів 4-6:

4 А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, — це Хідде́кел.

5 І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одя́гнений у льняну́ одіж, а сте́гна його опере́зані золотом з Уфазу.

6 А тіло його — як топа́з, а обличчя його — як вид бли́скавки, а очі його — як огняне́ по́лум’я, а раме́на його та ноги його — ніби блиску́ча мідь, а звук слів його — як гук на́товпу.

Хоча образ чоловіка, описаного в цих віршах дуже нагадує Ісуса, обписаного в Об.1, насправді далі по цьому розділу видно, що це був Ангел. Його послав Бог, щоб той пояснив Даниїлу, що відбувається. На людей, які були з Даниїлом, напала панічна атака і вони повтікали. Залишився один Даниїл. Тоді Ангел сказав йому – вірші 11-14:

11 … „Даниїле, му́жу любий, зрозумій ті слова́, що я скажу́ тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я по́сланий до тебе!“ А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.

12 А він промовив до мене: „Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокори́тися перед лицем твого Бога, були почуті слова́ твої, і я прийшов ради твоїх слів.

13 Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.

14 І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму наро́дові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні“.

Що тут каже Ангол? Він каже про те, що з перших днів, як Даниїл почав молитися, Бог почув його молитву і послав Його, Ангела, щоб дати Даниїлу відповідь. Однак князь перського царства затримав його на 21 день. Хто такий цей таємничий “князь перського царства”, який зумів затримати Ангела? Ми знаємо, що на той час князем перського царства був Кір. Але очевидно що навіть такому могутньому правителю як Кіру було не в силах тягатися с Божим Ангелом. Звичайно, ми не в змозі зрозуміти тут усього, але зазвичай вважають, що тут “князем перського царства” є демонічні сили, біси, які протистояли ангелу. Тому цей уривок часто називають “ангели борються з демонами”. Тут Бог через Свого Ангела відхиляє Даниїлу завісу духовного світу. Виявляється, там тривають напружені духовні битви, про які на землі часто навіть не здогадуються. Відповідь на молитву Даниїла затрималася, не тому, що Бог її не дав, а тому що проти Даниїла боролися невидимі демонічні сили.

Тут ми бачимо, що на небі ведеться неперервна духовна війна за душі людей. Як тільки людина народжується у цьому світі, починається війна за її душу. Диявол штовхає людину туди, де вона втратить свою душу. Ісус сказав, що дорога до загибелі – широка, і багато людей йдуть нею (Мт.7:13). Люди в цьому світі їдять, п’ють, веселяться, насолоджуються всілякими задоволеннями цього світу і вважають, що з ними все в порядку, що вони у безпеці. Однак правда полягає в тому, що за душу кожної людини йде війна, на її душу почато полювання і багато людей втрачають свої душі. Єдиний спосіб вижити та перемогти у цій війні – це знайти притулок у Господі Ісусі Христі. Ісус віддав Своє життя за нас, щоб ми не стали жертвами у цій війні, щоб ми перемогли і мали повне життя.

Духовна війна ведеться не лише за душі людей. З того самого моменту, як ми народжуємося згори і стаємо християнами, ми вступаємо у війну зі своєю грішною природою. Це дуже неприємний факт, який багатьом християнам важко усвідомлювати. Вони хочуть спокійного життя, вони нікого не чіпають, і хочуть, щоб і їх ніхто не чіпав. Але так не виходить. Ба більше, ця боротьба йде на виснаження, і триває до кінця наших днів. Диявол бореться за те, щоб ми залишили життя місії, життя служіння іншим, життя заради Бога та інших, і дали волю своєму величезному его, щоб жили заради себе і з усіх сил намагалися здобути усі задоволення, які лише зможемо знайти у цьому світі. Диявол постійно бореться за те, щоб ми не несли хреста, не страждали заради Божої справи, і жили лише заради себе самих. Боротьба ведеться щоденно: коритися чи ні Божому слову, служити чи не служити, любити чи не любили, прощати чи не прощати, молитися чи не молитися. Нелюдська боротьба ведеться проти нашого молитовного життя. Тому що диявол знає силу молитви! Він знає, що лише молитва може перемогти ті демонічні сили, які тримають нас у відчаї, безсиллі, сумі та відчутті невдах. Він знає, що коли ми навчимося дійсно молитися, то будемо любити Бога, служити Йому, будемо любити один одного, то це для нього буде мерзотою, яку він ненавидить всіма силами. Диявол знає, що якщо він завадить нашому молитовному життю, то зробить нас немічними та непродуктивними. І цю велику війну Бог показав Даниїлу.

Даниїл усвідомив, чому Божа справа по відбудові Єрусалиму та храму просувалася так повільно. Люди, зустрівши перші труднощі, швидко втратили всяке бажання трудитися, вони надто швидко опустили руки. Вони мали сердечно трудитися, але нічого не робили, звинувачували один одного та виправдовували себе, багато говорили, однак на практиці нічого не робили. І Бог відкрив йому вікно у духовний світ та показав, яка кровопролитна боротьба ведеться з однієї сторони, щоб просувати Божу роботу, та з іншої – щоб цій роботі завадити. Коли Даниїл це побачив, його охопив жах. Що він міг зробити для перемоги в цій війні, адже він був лише людиною? Нічого. Він, звичайно, міг попросити царя Кіра про допомогу, але людські сили в цій війні безсилі. Звичайно, ми можемо заставити людей людськими силами робити щось для Господа, але не можемо надихнути їх серця, можемо тимчасово заставити, але не можемо зробити так, щоб вони трудитися сердечно та жертовно, не можемо заставити їх любити Господа і жити заради Нього. Тому Даниїл молився. Він знав, що лише так може допомогти перемогти диявола в цій боротьбі. В фільмі “Володар Перснів” є епізод, де Гендельфу доводиться вступити в боротьбу з демоном Балрогом. Коли його друзі хочуть допомогти йому мечами, він каже: “Біжіть, дурні, ця зброя в цій битві безсила”.

Про що молився Даниїл? Двері для повернення в Єрусалим та відбудову храму були відкриті. Потрібно було лише увійти в них. Бог відкрив ці двері, і ніхто, навіть сам диявол, не могли їх закрити. Але люди не входили в ці двері, тому що диявол обманював їх, переконуючи їх що їх надія – марна, і що у них нічого не вийде. Бог благословив нас усім з надлишком. Бог гарантував нашу остаточну перемогу, нашу безпеку, плоди нашого життя та наш духовний ріст. Ісус сказав: “Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали” (Ів.10:10б). Ісус же сказав: “Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук” (Ів.10:28). Бог відкрив усі ці двері, і диявол не може їх зачинити. Але він може зачинити двері нашого серця, щоб ми не вірили в це, щоб не довіряли Богові та Його слову. Подумайте лише про одне: коли Бог покликав нас Своїми учнями, то обіцяв зробили ловцями людей (Мк.2:17) Бог покликав нас до студентської місії, Бог покликав нас через колишніх студентів, і покликав нас були ловцями студентів. Однак попробуйте зараз запросити на вивчення студента, це здається неможливо. І ми віримо у брехню, а не в Божу обіцянку. Зараз йде велика боротьба за те, щоб нашій церкві берегти цю місію. Ця велика битва проходить в наших серцях, і Даниїл, великий Божий слуга, усвідомив це. Він зрозумів, що людська зброя тут безсила, і тому він молився.

І останнє. В цьому слові описана молитовна боротьба Даниїла в якій він ледве тримався на ногах, втрачав останні сили та навіть свідомість та відчував біль. Даниїл не був суперменом. Він був людиною, подібною до нас із Вами. Але коли він втрачав сили у молитві, Бог приходив до нього через Ангела та зміцнював його. І, безперечно, цей і попередній розділи записані не лише для того, щоб відкрити нам Божі пророцтва, але і щоб навчити нас молитися і надихнути нас не залишати молитви і не здаватися в молитві. Як же нам молитися, коли ми такі слабкі, і як тільки починаємо молитися, то, здається, відчуваємо біль та втрачаємо останні сили? Ми маємо усвідомити суть молитви. Молитва – це духовна війна. Бог дав нам, як християнам, привілей молитися, привілей приходити до Нього завдяки пролитій крові Ісуса Христа. Хай Господь дасть Вам перемогу в молитві!

(п. Яків)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 10:1-21)

ВЕЛИКА БОРОТЬБА

Даниїл 10:1-21

Ключовий вірш 10:1

1. Коли сталися події, описані в цьому розділі? (1) (Див. 2Хр.36:22-23; Езд.1:1) Які труднощі виникли перед переселенцями до Єрусалиму? Яку боротьбу вони вели? З якої причини, на Вашу думку, Даниїл взяв піст? (1-3)

2. Яке видіння побачив Даниїл (4-6) Чому він так сильно ослаб? (7-9) Як Ангел укріпив його? (10-12) Чому Ви вчитеся тут про молитву? Пригадайте людей із Біблії, які боролися в молитві. Поділіться власним прикладом молитовної боротьби.

3. Прочитайте вірші 13-14. Хто такий “князь перського царства”? Чому Даниїлу довелося так довго очікувати допомогу? Яка невидима боротьба велася на небі? Чи пов’язана ця боротьба з подіями, які відбувалися на землі? В чому має полягати наша боротьба? (Еф.6:12)

4. Прослідкуйте стан Даниїла під час його молитовної боротьби у цьому розділі (вірші 15, 16-17 та інші) Що це говорить про нього? Як це має спонукати нас до молитви?

5. Прочитайте вірші 20-21. Хто такі перський та грецький князі? Як нам перемогти у духовних битвах?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Проповідь “Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби!” (Даниїла 9:1-27)

ГОСПОДИ, ВИСЛУХАЙ! ГОСПОДИ, ПРОСТИ! ГОСПОДИ, ПРИСЛУ́ХАЙСЯ Й ЗРОБИ!

Даниїла 9:1-27

Ключовий вірш 19 : “Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!”

Уривок, який ми сьогодні вивчаємо – 9ий розділ книги пророка Даниїла. Як ви памʼятаєте, напевне, ця книга складається всього з 12ти розділів. Перших 6 розділів містять в собі різні історії про Даниїла і його друзів і їхнє життя у Вавилоні. Вони дуже практичні. І через них ми можемо вчитися, як нам жити і взаємодіяти з суспільством, з невіруючим світом навколо нас.

Друга частина – починаючи з розділу 7 і до кінця – це видіння, які бачив сам Даниїл: те, що Бог відкривав йому в різні періоди часу життя про Свій задум на історію Ізраїлю і всього людства. Ці видіння і пророцтва сповнені загадкових і яскравих образів і дуже непрості. Щоб розуміти їх, потрібно добре знати Писання, і добре знати історію. І, як правило, якщо ви пошукаєте, то знайдете більше ніж одне пояснення до кожного з цих видінь чи пророцтв.

Чесно кажучи, ці тексти надзвичайно впокорюють мене. Кожного разу я мушу визнати, що по-перше моє знання Писання недостатнє, і по-друге, моє знання історії також недостатнє. Тим не менше, якщо не занурюватися надто глибоко в деталі, то можна побачити загальну картину і досить ясне і просте послання в кожному з цих уривків. Вони відкривають нам Бога і Його задум для нашого світу. І вони демонструють нам певні загальні принципи, які ми можемо зрозуміти, навіть, якщо не розуміємо усіх деталей.

Девʼятий розділ відкриває нам ще одну сторону Даниїлового життя. Цей розділ містить одну з його молитов. І це одна з найдовших молитов записаних в Біблії. Через неї ми дізнаємося, як Даниїл знав Бога, чого очікував від Нього і про що просив. Також, цей уривок містить гарний приклад, як ми практично можемо дивитися на світ і розуміти події навколо нас в світлі Біблійного об’явлення. В цьому уривку є пастирське серце Даниїла до його народу. І, накінець, цей уривок містить відоме пророцтво про «тижні», яке, поза всяким сумнівом, є кульмінацією і головною метою цього тексту.

Нехай Господь зробить наші серця покірними, а розум гострим і нехай Дух Святий відкриває нам Божу істину в Його слові, щоб нам навчитися з цього уривку і жити згідно з Божою істиною.

Подивіться вірші 1-3: «За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством, за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років. І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі».

Перші вірші цього розділу відкривають нам відомості про час і обставини, в яких Господь відкрив Даниїлу Свій задум.

Коли відбулися ці події? – за першого року Дарія, царя мідян (1). Ви памʼятаєте, ми вже зустрічалися з цим царем раніше, в 6му розділі, в якому Даниїл мав пригоду з левами. Давайте коротко пригадаємо обставини Даниїлового життя в цей час, щоб розуміти історичний контекст.

Як ви памʼятаєте, Даниїл потрапив у Вавилон ще юнаком. Початок його життя співпав у часі з одним з найбільш драматичних моментів в історії Ізраїлю, коли цар Навуходоносор захопив Юдею, зруйнував Єрусалим, знищив Божий храм, а народ переселив до Вавилону. Ця подія стала величезним потрясінням для Божого народу. Вони не лише втратили свої домівки і звичне життя. Вони втратили землю, яку їм дав Господь, Божий спадок. Храм, місце на якому Господь назвав Своє імʼя було зруйновано. Не залишилося нічого.

Все своє довге життя Даниїл провів у Вавилоні. Він був свідком злету царства часів Навуходоносора. І він був свідком його занепаду часів Валтасара. Можна сказати, що царство Навуходоносора і Даниїл були ровесниками. Колись це була наймогутніша імперія в світі. Але прийшов день, коли величний Вавилон впав під натиском мідян і персів. Перший рік Дарія – це рік, коли все змінилося.

З 6го розділу книги ми знаємо, що не дивлячись на те, що Даниїл мав владу і вплив у Вавилоні, все його життя було спрямоване до Божої гори, до Божих обітниць. Вікна його кімнати відкривалися в напрямку Єрусалиму і він тричі на день молився за своє місто і свій народ. І, звичайно, Даниїл розумів, що падіння Вавилону можу стати гарною нагодою для Божого народу.

Що Даниїл робив в цей час потрясінь і змін? Вірш 2 дає відповідь на це питання – він шукав напрямку і Божої волі. Де він шукав відповідей? – у Божому слові: «…я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років».

За своє життя Даниїл дізнався, що над людським царством панує Господь. Він знав, що імперії постають і занепадають, але Бог не змінюється і Його обіцянки, Його воля також не змінюються. Господь каже: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню» (Іс.46:9-10). Бог визначає події і плин людської історії, тому в світі, де все змінюється ми маємо тверду основу – Божі обіцянки і Його слово. Амінь!

В Божому слові ми можемо побачити істинне значення подій свого життя і знайти напрямок, як діяти. Часто в часи потрясінь люди просто безладно бігають туди і сюди. Але якщо ми вирішуємо звернути своє серце до Божого слова, до того, щоб знати Його волю і виконувати її, то можемо знайти тверду основу для свого життя.

Даниїл не мав Біблії, як ми, однак він мав листи пророка Єремії, які той писав до переселенців у Вавилоні. Два тижні тому п. Влад читав проповідь по 29 розділу книги Єремії. Цей розділ – це, власне, лист, який пророк написав з Єрусалиму у Вавилон до переселенців. Переселенці сподівалися скоро повернутися додому, однак пророк каже: «Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!.. І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа… Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця» (Єр.29:5,7,10).

Уявіть собі старого Даниїла, який, читає цей текст і раптом усвідомлює, що 70 років полону вже фактично минуло. Можливо ще рік чи два лишився. Час настав. Бог покарав Вавилон за все його зло, жорстокість і гордість, як і обіцяв. Все, Вавилону вже нема. Бог пообіцяв, що Ізраїль повернеться додому, але поки що цього не видно, нічого не відбувається. Що вони мають робити? – поки не зрозуміло. Тому, що робить Даниїл, коли усвідомлює усі ці речі? – Даниїл молиться. Він опускається на коліна і в молитві приходить до Бога: «І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі» (3).

Вірші 4-19 – це молитва Даниїла. І, як я вже казав, це одна з найдовших записаних молитов в Біблії. Вона дуже глибока. Формат проповіді не залишає нам можливості розглянути її достатньо детально. Тому ми візьмемо з неї лише основну думку. Але раджу вам дослідити її особисто і, можливо, в її світлі переглянути власне молитовне життя.

Отже, давайте поглянемо про що молився Даниїл. В цій молитві він, по-перше, осмислює, чим саме були ці поразка, полон і переселення у світлі Божого слова і стосунків Завіту між Богом та Ізраїлем. По-друге, сповідує гріх свій і свого народу. І, по-третє, просить Бога змінити ситуацію.

Подивіться вірш 4: «І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді!»

Бог уклав Завіт з Ізраїлем. Він взяв їх в стосунки особливої посвяти та вірності. Ці стосунки обіцяли надзвичайні благословення тим, хто любить Бога і виконує Його заповіді, Його милість і захист. Але, поруч з благословеннями для вірних, цей Завіт попереджає і про покарання тим, хто буде погорджувати Божими постановами і ламатиме цей Завіт (Лев.26:14-15).

Наприклад, про це дуже детально говориться в книзі Левит 26. В цьому розділі Господь розповідає, які біди прийдуть на них в разі їхньої невірності. Вони наводяться там від найменшої до найбільшої. Останнє, і найбільше покарання полягає в тому, що якщо вони не розкаються, то втратять ту землю, яку Господь пообіцяв і дав їм. Але розділ не завершується покаранням. Він дає грішникам надію, тому що Бог залишається вірним Своєму Завіту. Він обіцяє, що якщо в тій землі куди вони потраплять вони розкаються і сповідають свій гріх, Він відвідає їх і відновить. В стосунках Завіту з Ізраїлем, Бог діє, як люблячий батько, який карає неслухняних дітей не для того, щоб знищити їх, не для того, щоб помститися чи встановити якусь вищу справедливість, а для того, щоб виправити Своїх дітей.

Даниїл глибоко усвідомлює гріх свій і свого народу і в цій молитві сповідує його перед Божим лицем: «Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі. Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя» (5-7а).

Даниїл усвідомлює, що лихо, яке їх спіткало – цілком заслужене. І що біда їхнього становища не лише в тому, що вони втратили свої домівки. Не лише в тому, що вони знову стали рабами в чужій землі, а в першу чергу в їхніх гріхах і непокірному серці. Тому Даниїл кличе до Божого милосердя і просить, щоб Господь вчинив новий Вихід і вивів їх з Вавилону, як колись вивів з Єгипту заради слави Свого святого імені: «А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі славне Ім’я, як цього дня, згрішили ми, стали несправедливі! Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори» (15-16).

Молитва Даниїла – не лише про відновлення Єрусалиму, не лише про якісь зовнішні благословення. Він прагне відновлення стосунків з Богом, щоб Бог був серед них, чув їхні молитви, щоб Бог пробачив їхні гріхи і відновлював їх Своєю могутньою силою. Історія нашого народу показує, що зовнішні зміни – це далеко не все, що потрібно. Який смисл повернутися в Єрусалим, відбудувати храм і при цьому жити в тих самих гріхах, що й раніше і без Бога? Тому Даниїл молиться: «Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!» (19).

Чи почув Бог Даниїлову молитву? – так! Подивіться вірші 20-21: «А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога, і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви».

Даниїл іще молився, коли Господь послав до нього ангела Гавриїла, з яким Даниїл познайомився трішки раніше, у 8му розділі. Ангел прийшов, щоб умудрити Даниїла в розумінні. Іншими словами: щоб Даниїл краще, більш повно зрозумів Божий задум для його народу і для всього світу. Яка величезна благодать і укріплення для нас – знати, що Господь чує наші молитви і відповідає на них. Чи не так? Амінь!

Власне, тут ми підходимо до найскладнішої частини цього уривку, до пророцтва про «тижні». І я мушу попередити, що є дуже багато різних поглядів на це пророцтво. По-перше, є декілька варіантів перекладу цього уривку. Далі, є різні думки з приводу того з якого моменту починати рахувати ці роки-тижні (було 3 різні накази про відбудову Єрусалиму). Далі, є різні думки з приводу того, хто мається на увазі під словом Месія (ми звикли, що це Ісус, але насправді це слово означає помазаник-цар, Ісая навіть язичника Кіра називає помазаником (Іс.45:1)). І є різні думки з приводу того хто мається на увазі під володарем, народ якого знищить святиню: це може бути Антиох Епіфан, це може бути римлянин Тит Флавій, і хтось вважає, що тут йдеться про якогось майбутнього антихриста. Крім цих основних відмінностей, є ще й другорядні.

Тому я не хочу занурюватися в деталі і говорити те, чого не знаю точно. Тим не менше, як я казав на початку, якщо трішки відступити, і подивитися на картину в цілому, то є дещо, що в цьому пророцтві зрозуміло. І, кінець кінцем, не дивлячись на різниці в деталях, в загальному усі ці різні погляди все одно зводяться до однієї і тієї ж думки: остаточне виповнення Божого задуму про Його народ здійснюється в Ісусі Христі. Амінь!

Подивіться вірші 23-24: «На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об’явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння. Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих».

Даниїл очікував, коли виповниться 70 років, про які говорив Єремія і буде відбудований Єрусалим і Храм. І час для цього відновлення вже справді прийшов. Однак Гавриїл повідомляє, що Божий задум значно ширший, ніж просто відновити стіни і повернути людей на батьківщину. Через 70 років-тижнів (70 разів по 7 років) Бог здійснить щось значно більше. Він вирішив покласти край не лише Вавилонському полону. Він вирішив покласти край гріху. Він задумав заплатити за їхні провини, дати Своєму народу вічну праведність, здійснити усі Свої обітниці і пророцтва і помазати Святилище.

Для Даниїла виконання Божих обітниць було пов’язане в першу чергу з містом і храмом. Однак Гавриїл показує, що виконання Господніх обіцянок повʼязане не стільки з містом, скільки з особистістю, з Помазаником. Єрусалим справді буде відбудовано, через 7 сідмиць (49 років) не дивлячись на тяжкі часи знову буде відновлено майдан і вулицю. Втім через 70 сідмиць на місто знову чекає війна і спустошення. Однак, Божий задум покласти край гріху і дати Своєму народу вічну праведність буде виконано. Не через храм, а через Його Помазаника, Христа.

Напевне, найкраще за всіх цю думку передає автор послання до Євреїв, який показує нам Христа, як істинного Помазаника, Вічного Царя і Священика. Який входить не до земного рукотворного святилища, а в Святе Святих Небес, не з кровʼю тварин, а з власною Кровʼю, яка одна очищує нас від всякого гріха і неправди один раз і на всі часи. Амінь. Надія Даниїла і надія кожного із нас – це Ісус Христос, Він – виконання усіх Божих обіцянок і наше життя. Він виводить нас з рабства гріха і смерті до вічного життя.

(п. Йонатан)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 9:1-27)

ГОСПОДИ, ВИСЛУХАЙ! ГОСПОДИ, ПРОСТИ! ГОСПОДИ, ПРИСЛУ́ХАЙСЯ Й ЗРОБИ!

Даниїла 9:1-27

Ключовий вірш 19

1. Вірші 1-3. До якого часу відносяться описані в розділі події (6:1)? Які зміни відбулися в цей час у Вавилонському царстві і у житті Даниїла? За яким заняттям ми знаходимо Даниїла в цьому уривку? Що Даниїл дізнався з пророцтв Єремії (Єр.25:1-15; Єр.29:1-23)? До чого його спонукало це знання?

2. Вірші 4-14. Якою була молитва Даниїла? Як він описує Бога? Як він описує стосунки між Богом і Ізраїлем? Як він розуміє причину, з якої Ізраїль опинився у полоні (Лев.26:14-46)?

3. Вірші 15-19. Як Даниїл завершує свою молитву? На що він уповає в своєму проханні (Повт.30:1-10)? Чого ми можемо навчитися з цієї молитви?

4. Вірші 20-24. Як Господь відповів на молитву Даниїла? Якого відновлення Ізраїлю очікував Даниїл, на вашу думку? Що Гавриїл відкрив Даниїлу про строки та про відновлення Ізраїлю? Чому Гавриїл описує цей період в термінах «тижнів» (Лев.26:34-35; Лев.26:43; 2Хр.36:20-22; Лук.4:16-21)?

5. Вірші 25-27. На які періоди Гавриїл ділить 70 сідмиць? Що має відбутися впродовж перших семи сідмиць? Що має відбутися впродовж наступних 62 сідмиць? Що має статися в останню сідмицю? Як ви розумієте це пророцтво?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус вибрав 12 учнів” (Від Луки 6:6-19)

ІСУС ВИБРАВ 12 УЧНІВ

( По ключовому віршу на 2022 р. )

Від Луки 6:6-19

Ключові вірші 6:12,13 : “І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:”

Любі брати та сестри, закінчився 2021 р. Цей рік почався з ковіду і закінчився ковідом. Багато хто сказав, що він був дуже важким, і з позитивного відзначають лише те, що вони вижили. Деякі кажуть, що саме важливе, що потрібно було робити минулого року – це добре ховатися від ковіду. Вони ж кажуть, що головне, що потрібно робити в цьому році – це також добре сховатися від коронавірусу щоб вижити. Серйозні історики кажуть, що в цілому українці – це справжні майстри по виживанню. В 20 столітті українці пережили 4 війни, і вижили. Тому я впевнений, що вони переживуть і коронавірус. Але ми не можемо просто сховатися від коронавірусу. Ми – християни, пастирі, дух. лідери. Всі ці люди – це люди, які існують для інших. Тому нам не можна просто сховатися у своїх квартирах та заміських будинках. На початку цього року нам потрібно знайти напрямок для служіння Богові в цьому році. В сьогоднішньому слові Ісус також шукає напрямок для Свого земного служіння. Він робить це не у легкій сприятливій атмосфері, а у важких обставинах, серед серйозного тиску, у важкій духовній боротьбі, яка проявилася в тому, що Він молився всю ніч. Знайти напрямок для служіння Богові нелегко. Наша грішна природа не хоче визнавати Бога Господом свого життя і служити Йому, а хоче відпочивати та жити для себе. Але хай Господь допоможе нам вести цю боротьбу, щоб знайти Божу волю в своєму житті та служити в цьому поколінні.

Перше, “душу спасти чи погубити?” (6-11) Подивимося на 6-ий вірш: “І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла”. Однієї суботи Ісус увійшов у синагогу та навчав. Зібрання по суботам для євреїв у синагозі – це як для нас зараз богослужіння по неділям. На ньому вони мали вивчати Боже слово, поклонятися Богові в дусі та істині, розкаятися в своїх гріхах, пізнавати Божу любов та Божу милість і дякувати Богові за них. Після богослужіння вони мали виходити оновленими у дусі, радісними, благодатними. Любов до Бога мала спонукати їх любити інших людей та піклуватися про них. Однак що ми бачимо? Вірші 6-7:

6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла

7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.

В синагозі був один чоловік з сухою рукою. Власне, це все, що ми про нього знаємо. Але очевидно що йому потрібна була підтримка. Очевидно, що він комплексував через те, що в нього є лише одна повноцінна рука, тоді як у інших – дві. Час від часу йому потрібна була допомога, тому що він не міг робити однією рукою того, що інші робили двома. Фарисеї та книжники були пастирями для свого народу. Тому очікувалося, що вони мали допомогти цьому чоловіку. Швидше за все вони не могли повернути до життя його хвору руку. Але вони могли підтримати його, вислухати його, зрозуміти його – одне це вже означає дуже багато. Звернути на нього увагу, дати йому зрозуміти, що він – не сам на сам у цьому світі зі своєю хворобою, а що він може розраховувати на їх розуміння та підтримку. Але те, що ми бачимо тут дійсно лякає. Вони були не просто байдужі до нього. Ні, вони розглядали його як можливість використати у власних цілях. Їх не цікавило його оздоровлення. Вони лише хотіли використати його оздоровлення щоб звинуватити Ісуса.

Вірш 8 каже: “А Він знав їхні думки…” Стан цих людей був великим ударом та розчарування для Ісуса. Люди, які мали бути пастирями, Божими співробітниками, стали Божими ворогами. Вони не служили Богові в синагозі. Бог їх також на цікавив. На богослужінні вони горіли ненавистю до Ісуса та виношували плани як Його знищити. Як результат, вони не могли любити і інших людей. Коли так чинять невіруючі, це ще півбіди, тому що вони не знають любові Бога і не можуть любити інших. Але коли так чинять віруючі, ба більше, пастирі, це трагедія.

Щоб допомогти книжникам та фарисеям усвідомити проблему, Ісус їх запитав: “Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?” (9). Для них головним питанням суботи було: “Чи можна в Сб. працювати?” Для Ісуса головне питання суботи в іншому: “Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?” Ось яке головне питання суботи! Цікаво, що євангеліст Лука не приводить відповіді книжників та фарисеїв. Скоріше за все тому, що її не було. Напевно вони знали правильну відповідь, вони знали, що мають робити добро і спасати душі, однак вирішили ожерсточитися перед Богом, робити зло і губити душі. Ісус знав, що небезпечно конфліктувати з ними, тому що вони мали владу та гроші, і готові були навіть вбити Ісуса. Але Ісус пішов на цей конфлікт заради цього хворого чоловіка, який прийшов у той день у синагогу. Ісус хотів допомогли йому, і заради цього Він готовий був викликати на Себе гнів цих людей. Подивіться на вірш 10: “І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова!” Ісус сказав йому простягнути свою руку. Не для насмішок чи жалості, а щоб уздоровити її. Чоловік так і зробив. Усвідомлена і сповідана проблема перестає бути просто лише моєю проблемою, а стає предметом Божої уваги, Божої сили та Божої милості. Ісус уздоровив його. Цей чоловік значив для Нього більше, ніж спокійне життя чи безпека. У вірші 11 написано, що бачачи це, книжники та фарисеї перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом. Вони побачили чудо, яке вчинив Ісус на власні очі, це була велика Божа робота. Але вони не розкаялися і не зраділи. Божа робота була очевидна. Але вони відмовилися це визнавати. Вони ще більше зненавиділи Ісуса і почали радитися, як Його позбутися. Це була велика трагедія. Ми бачимо тут невідповідність положення цих людей та їх реальних навичок. Ми бачимо це і в наш час. Керівництво країни перед лицем агресії не гуртується, а розважається і усуває конкурентів у брудній боротьбі. Навіть деякі церкви займаються не проповіддю євангелії, а брудною пропагандою! Звичайно, всі вони розчаровують. Іноді ми розчаровуємося і в собі, тому що замісь того, щоб бути пастирями ми ховаємося по своїх домівках та займаємося лише своїми власними справами. Що нам робити? Що робив Ісус? Подивімось.

Друге, “покликав Він учнів Своїх” (12-19). Звернемося до 12-го вірша: “І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога”. Звичайно, Ісус постійно молився, однак ця тривала нічна молитва вказує на велику важливість цього моменту – обрання дванадцяти учнів. Ці учні стали основою першої церкви і написали велику частину Нового Заповіту. Ми не знаємо в деталях про що молився Ісус – текст Його молитви тут не приведений. Однак в контексті цього уривку, коли ми дивимося, що Ісус робив до та після молитви, ми можемо збагнути про що Він молився. Він був розчарований повністю зіпсованими релігійними лідерами. Він співчував страждаючим людям Свого часу, які були як вівці без пастуха. Ісус молився Богові за ці проблеми Свого покоління. Ісус не концентрувався на боротьбі з релігійними лідерами – їх реформації або ж навіть повному знищенню. Звичайно, коли вони були неправі, Ісус сміливо говорив їм про це, як Він це робить і в сьогоднішньому слові. Однак Він знав, що справжній фронт пролягав не в боротьбі з цими людьми, а в боротьбі з дияволом. В Еф.6:12 Ап. Павло каже: Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти вла́ди, проти світоправителів цієї те́мряви, проти піднебесних ду́хів зло́би. Звичайно, коли релігійні чи політичні лідери чинять зло, ми маємо їм про це казати. Але базово ми маємо боротися не проти людей, а проти правителя темряви диявола. Це диявол діяв в цих релігійних лідерах, це він осліплював їх духовні очі, так що вони не бачили такої очевидної Божої роботи та ще більше ожорсточували свої серця. Ісус боровся з цією темрявою всю ніч. Вранці зійшло сонце, і Ісус отримав ясний напрямок для Свого служіння.

Звернемося до 13-го вірша: “А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав”. Серед усіх Своїх учнів (17) Ісус обрав дванадцять. Учні – це ті, які на відміну від натовпу, постійно слідували за Ісусом. Цих обраних учнів Ісус назвав Апостолами. “Апостол” означає “посланий”. Звичайно, на той час ці учні ще не були апостолами, однак Ісус планував виховати їх апостолами і послати проповідувати Євангелію.

Яким же чином Ісус виховував їх? В Мк.3:14 привідкриває нам завісу цього процесу. Там написано: І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх. Тут ключові слова “щоб із Ним перебували”. Перебуваючи з Ісусом учні вчилися не лише Його умінням та навичкам. Вони вчилися в першу чергу Його серцю: Його любові до Бога та людей, Його покорі, смиренню, Його вірі, Його молитовному життю. Ісус не просто давав знання та дипломи. Знання без наслідування Ісуса легко можуть зробити людину гордою, свого роду сучасного фарисея, і нездатною робити Божу справу.

Кого саме обрав Ісус? Подивимося на їх імена, вірші 14-16:

14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,

15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,

16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.

Дослідники виділяють кілька спільних характеристик обраних учнів. По-перше, всі вони були працьовитими людьми. Кого Ісус точно не обрав, так це лінюхів. Встати рано-вранці, працювати допізна – не було для них проблемою. По-друге, вони добровільно пішли за Ісусом, залишивши все, що мали. Їх ніхто не підганяв, вони слідували за Ісусом не з-під палки, вони йшли за Ним добровільно. В-третіх, вони були готові навчатися. Цікаво, що серед обраних не було жодного фарисея чи садукея (пізніше, правда, один з’явився). Чи не через те, що учні були достатньо смиренні щоб навчатися, на відміну від фарисеїв, які думали що все знають значно краще за Ісуса?

У віршах 17-19 ми бачимо зовсім іншу картину, ніж у синагозі:

17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,

18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.

19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.

В синагозі бідний чоловік з сухою рукою не знайшов допомоги у книжників та фарисеїв. Тут багато людей знаходять допомогу у Ісуса. Вони приходили до Ісуса з різних причин і з різними проблемами: з духовними, з фізичними, і отримували допомогу. Ісус допомагав цим людям, а Його учні знаходилися поруч і навчалися всьому: як допомагати та служити практично, різним людям з різними проблемами.

Тут ми бачимо, що по суті учням Ісуса потрібно навчитися двом речам. Перша, це ґрунтовні знання та розуміння Божого слова. Тоді ми зможемо впевнено та зрозумілою мовою розуміти проблеми людей цього світу та свідчити їм Євангелію. Ми бачимо, як тут це робить Ісус, і як багато людей приходило послухати Його. Друге, це духовна сила. Від Ісуса виходила сила, Ісус лікував недуги, Він виганяв нечистих духоів. Учні Ісуса повинні мати силу щоб боротися з дияволом.

На завершення: нас оточує багато проблем: зовнішня агресія Росії, некваліфіковане керівництво країни, соціальні проблеми, і багато інших. В часи Христа проблем було не менше. Однак на чому зосереджувався Ісус? Він організував спільноту, яка любила Боже слово, яка молилася, яка боролася з дияволом і де зростали учні Ісуса.

Раніше частіше, зараз рідше в середовищі церкви UBF можна було почути докори на адресу місіонерів про те, що ті неправильно виховували учнів Ісуса. На що місіонери, цілком слушно відповідали, що перш ніж критикувати попробуйте зробити це самі. Коли я дивлюся на моє 10-річне служіння як піонера в Харкові, мені соромно, тому що мені здається, що все що я робив, я робив неправильно, і мені дійсно немає нічого показати, крім моїх немочів та гріхів. Колись я поділився такою думкою з Василенками, які несли схоже служіння в Дніпрі, а потім повернулися. На що ті відповіли: “Так, але ми хоча б попробували”. Тому в мене прохання до Вас в цьому році: “Попробуйте”. Хай Господь поставить нашу церкву спільнотою, де зростають учні Ісуса та пастирі.

(п. Яків)

Вивчення Біблії: Питання (Від Луки 6:6-19)

ІСУС ВИБРАВ ДВАНАДЦЯТЬ УЧНІВ

(Ключовий вірш 2022р.)
Від Луки 6:6-19

Ключові вірші 6:12,13

1. Хто був у синагозі, коли Ісус навчав там у суботу? (6) Чому книжники та фарисеї спостерігали за ним? (6,7)

2. Яким чином Ісус кинув їм виклик? (8,9) Як Він допоміг чоловіку з сухою рукою? (10) Як відреагували на це релігійні лідери? (11)

3. Чому Ісус пішов на гору? (12) Що Він зробив, коли настав день? (13) Що означає «апостол»?

4. Перерахуйте імена дванадцятьох апостолів. Подумайте про духовний напрям Ісуса служити тому поколінню.

5. Хто прийшов до Ісуса? (17-19) Що Він зробив для них?

Вивчення Біблії: Проповідь “Бог послав свого сина” (До Галатiв 4:4-5)

«БОГ ПОСЛАВ СВОГО СИНА»

До Галатiв 4:4-5 : “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли”

Цього року ми маємо можливість святкувати Різдво два дні підряд. Вчора любі брати і сестри підготували прекрасний концерт. Ми мали можливість співати пісні хвали і молитися, чути Боже слово і радіти про народження Спасителя. І сьогодні ми продовжуємо святкувати цю дивовижну подію в Богослужінні.

Що для вас означає Різдво? З чим ви пов’язуєте це свято? (приклад: Грицак, Яків…) Насправді, Різдво, принаймні в тому вигляді, як ми його знаємо і святкуємо нині, є досить молодим святом. Дати, коли насправді, народився Христос ніхто не знає, вона є досить умовною, і церква на перших порах не святкувала цього дня. Традиції і форма святкування також змінювалася. Вони вбирали в себе все нові і нові елементи, часто перемелюючи і засвоюючи елементи язичницьких свят, які припадали на цей самий період зимового сонцестояння і початку зими.

В сучасному світі Різдво є одним з найбільших свят. Його святкують традиційно в нас, в Україні з кутєю, вертепом і колядками. Його святкують у Європі і в США з ялинкою і подарунками. Його святкують в Індії і в Австралії. В останні десятиліття, разом з тим, як світ ставав все більш і більш глобальним, його почали святкувати навіть в Японії, у Китаї та в інших країнах, де християнство не мало такого великого впливу на культуру і традиції. В сучасному світі Різдво – це таке дивовижне свято, яке святкують і віруючі і невіруючі. Хоча, звичайно, вкладають в нього зовсім різний смисл і виходять з різних принципів. Традиції святкування Різдва в сучасному глобальному світі увібрали в себе безліч самих різних і неочікуваних елементів і смислів. Тому давайте зараз подивимося, що про Різдво нам говорить Боже слово. Як все було насправді? Як так сталося, що день народження одного юдейського хлопчика став причиною для радості, надії і свята для усіх нас? Нехай Господь Духом Своїм відкриє наші серця і розум, щоб нам розуміти і вірувати слову Божому.

4-5: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли».

Цього разу для різдвяної проповіді я обрав дуже короткий уривок. Тим не менш, в ньому ап. Павло дає відповідь на багато питань стосовно Різдва одразу. В одному реченні він говорить: «коли це сталося», «що саме сталось», «в який спосіб», а також «який ця подія мала наслідок» Давайте розглянемо ці питання більш детально.

Отже, перше: «коли народився Христос?» Що відповідає нам Павло? – він каже: «як настало ж виповнення часу». Іншими словами: «коли настав відповідний час», або «коли все було готово».

Вчора ми співали хвалу і в одній з пісень були слова: «Бог є для нас Один – Єдиний. Дарує в різдвяний час Свого Сина!» і я подумав: «як добре і зручно, що Ісус народився в різдвяний час». Погодьтеся, якби Він народився на Пасху чи на Трійцю, святкувати Його день народження було б не так зручно ☺.

Звичайно, це жарт. Слова «як настало ж виповнення часу» говорять нам, що народження Христа не було щасливою випадковістю. Навпаки, народження Христа – це виконання задуму, який Бог послідовно впроваджував у життя впродовж усієї людської історії. Від самого початку світу. Христос народився у визначений Богом час, у задуманий Богом спосіб і у призначеному Богом місці, і для тієї мети, яку Небесний Отець призначив Йому виконати.

Що це за задум? – Це задум на спасіння, який розкриває нам усе слово Боже.

Що ми бачимо, коли дивимося на світ навколо нас? Звичайно, в Різдвяний час ми бачимо усюди ліхтарики, прикраси і гірлянди, а в повітрі відчувається запах мандаринів і глінтвейну. Все дуже гарне і світ прекрасний. Але це лише на поверхні. Якщо копнути глибше, ми легко побачимо навколо нас багато зла, несправедливості і людської біди. Чи не так? – так! На вулицях міста світяться гірлянди і бахкають феєрверки, але за кілька сотень кілометрів в нашій країні вже вісім років йде війна і там вибухають зовсім не феєрверки. І люди повертаються звідти зранені, зламані, скалічені. Багато хто втратили майно чи близьких. Багато хто носить на серці глибокі рани, які залишаться з ними на все життя.

Що ми бачимо, коли дивимося на свою державу? Ми бачимо – корумповані суди, корумпованих чиновників і, чесно кажучи, не менш корумпованих громадян. В світі повно горя і біди. Я співпрацюю з декількома волонтерськими організаціями, які займаються допомогою хворим дітям. Кожного місяця вони надсилають історії, які, чесно кажучи, розривають серце. Кінець кінцем ми бачимо усе те зло, обман і хитрість які є всередині нас самих. Що ми можемо зробити зі всім цим?

Не дивно, що є люди, які кажуть: «якщо добрий і справедливий Бог справді є, чому тоді Він дозволяє це зло і несправедливість, чому нічого не робить?» Але чи справді Бог нічого не робить? – зовсім ні! Бог діє! Від самого початку, з того дня, як зло увійшло в світ, Він не перестає здійснювати Свій задум на спасіння.

Ми відкриваємо 3ій розділ книги Буття і що ми бачимо там? Третій розділ Буття – це розділ, де в щойно створений прекрасний і чистий світ входить зло. Але також в цьому розділі є Бог, Який діє. Він приходить до тих, хто повною мірою пізнав наслідки гріха і обману диявола. Приходить до тих, хто пізнав сором, страх і зруйновані стосунки; до тих, хто втратив все: Рай і саме життя. Що цей Бог дає їм? – Він дає їм обіцянку, Він дає їм надію. Він каже: Я оголошую війну дияволу, гріху і злу і Я не зупинюся, поки зло не буде розчавлене. Він каже: Я дам вам Спасителя, Який буде воювати з сатаною, переможе там де ви програли, і поверне вам життя і Рай.

Пізніше цей Бог приходить до старого бездітного Авраама, і обіцяє йому нащадка, Того в Кому усі народи землі отримають благословення. Цей Бог приходить до тих, хто сидить в країні смертельної темряви і обіцяє їм велике світло. Приходить до тих, хто сидить в рабстві і обіцяє свободу. Тим, хто змучений несправедливістю він каже, що одного дня Він Сам сяде судити усі народи. Тим, хто зранений війною Він обіцяє, що одного дня люди мечі́ свої перекую́ть на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́: «Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!» (Iс.2:4). Чи є серед нас засмучені? – любі мої, Господь обіцяє втішити вас. Чи є серед нас ті, хто голодний та спраглий справедливості? – Він каже, що нагодує вас. Чи є серед нас ті, хто прагне чистоти? – Він обіцяє, що ви бачитимете Бога (Мат.5:4-8).

З народженням Христа час, якого світ так довго чекав, настав, виповнився, каже ап. Павло. Прийшов день, коли Бог Сам зійшов, щоб бути посеред Свого творіння і навести тут лад. І прийде день, коли Він закінчить Свою роботу і усі Його обіцянки будуть виконані в усій повноті. Різдво – це свідчення того, що час настав і гарантія того, що робота буде виконана. Амінь!

Що ж зробив Бог, коли виповнився час? Подивіться вірш 4 ще раз: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина…»

Чи це не дивовижно? Щоб вирішити наші проблеми зла, гріха, несправедливості і смерті, Він послав Свого Сина. Бог послав нам не «інструкцію», як покращити своє життя: «робіть так і так і буде вам щастя». Ми намагалися жити по інструкції-заповідям і не змогли. Бог послав, не ідею і не нову ідеологію – ми вже ситі тими ідеологіями. Він послав нам не побажання успіхів і наснаги. Ні! Різдво – це Отець посилає Сина, здійснити відвічний задум спасіння. І водночас Різдво – це Син, який йде в світ, щоб здійснити волю Отця і набути Собі народ. «Тому́ то, входячи в світ, Він говорить: „Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже“!» (Євр.10:5-7). Різдво – це втілена в Сині любов Отця. «Різдво нагадує нам – каже Тім Келлер, – що самостійно нам не дістатися небес, тому Бог прийшов до нас».

Як Він прийшов? Подивіться ще раз вірш 4: «Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном».

Христос народився від жони та став під Законом. Що це значить? – говорячи простою мовою, це значить, що Син Божий став людиною не перестаючи при цьому бути Богом. Щоб спасти людей потрібна була інша Людина. Адам згрішив проти Божого закону і сам, а разом з ним і усе творіння потрапив під прокляття і тління. Тому потрібен був другий Адам – Той, який явить досконалу слухняність і викупить багатьох.

Сприйнявши тіло, Бог освячує створений Ним світ. Він показує, що світ, в якому ми живемо не байдужий Йому. Йому не все одно, що стане з нами і з нашим світом. Він стає Богом, Який з нами. Християнство – це єдина релігія, яка ставиться до нашої тілесності та до матеріального світу по-справжньому серйозно. Син Божий народився в тілі. В тілі прожив життя досконалого послуху і переміг. Страждав і помер в тілі. В тілі воскрес в третій день із мертвих. В тілі зійшов на небеса на хмарах слави, як Син Людський. В тілі посаджений по правиці Божій і царює над усім творінням, доки усіх ворогів буде покладено під Його ноги.

Син Божий став людиною і показав, що значить бути людиною. Під час Адвенту ми з дітьми роздумували, що значить бути нормальною людиною. І прийшли до висновку, що усі ми не є нормальними. Ми зіпсовані і розбиті. Ми думаємо не так, як повинні думати люди, бо маємо розум перекручений гріхом. Ми говоримо не ті слова, які має говорити людина. Ми чинимо не так, як має чинити людина. Людина створена, як образ Божий для слави Божої, а ми чинимо гріх. Але Ісус, що народився від жінки показує нам образ справжньої людськості. Його думки, Його слова і вчинки не зіпсовані гріхом. Його життя – для слави Божої. Дивлячись на Ісуса ми бачимо, якими ми маємо бути і якими Бог збирається зробити нас одного дня.

І таким чином ми підійшли до останнього запитання. Для чого народився Божий Син? Давайте ще раз прочитаємо вірші 4 і 5: «Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном, щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́».

Законодавець став під Законом, – для чого? – щоб викупити підзаконних. Син Божий став людиною, – для чого? – щоб нас, людей зробити Божими дітьми. Щоб тих, хто були далеко, хто були чужі обітницям Завіту, тих, хто були без надії і без Бога у світі, зробити близькими, зробити частиною Божої сім’ї. Як вчора ми співали: «Бог з нами: Цар всього творіння прийняв на Себе тління, долю всіх людей. Бог з нами: Він зняв небесні шати, щоб зодягнути в славу всіх Своїх дітей».

Різдво – це Бог, Який прийшов в наш світ і вже нікуди не дінеться звідси. Навпаки, Його присутність буде лише примножуватися: «Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його» (Іс.9:6). Різдво – це Господь, Який владно вторгся в нашу історію: Христос народився і змінилося все, ніч минула, а день вже наблизився. Різдво – це самий щедрий дарунок Бога усьому світу і кожному з нас: в ньому Отець дає нам Сина, а разом із Ним – життя, світло, радість, зцілення і всяке духовне благословення в небесах. Разом з Ним Він дає нам усе. Тож нехай Господь буде милостивий до нас, щоб в цей благословенний час святкування Різдва наші серця були звернені до Спасителя нашого Бога, який в Христі прийняв нас в Свою сім’ю і зробив нас Своїми дітьми.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (До галатів 4:4-5)

«БОГ ПОСЛАВ СВОГО СИНА»

До галатів 4:4-5

1. «Коли?». Як ви розумієте слова: «як настало ж виповнення часу»? Хто керує часом та історією (Дан.4:31-32; Дії.18:24-31)? Яку обіцянку Він дав людству і здійснював в історії (Бут.3:15; Бут.22:17-18; Гал.3:16; Повт.18:18; Мих.5:1-3; Мат.1:21-23)? Чому цей час був такий очікуваний (Лук.2:25-31)?

2. «Що?». Що зробив Бог, коли виповнився час? Поділіться своїми роздумами про те, чому Бог послав не «ідею», не «рецепт для спасіння» і навіть не «помічника», а Сина (Пс.39:8-9; Євр.10:5-9; Ів.14:6)

3. «Як?». Що Павло говорить про народження Христа? Чому важливо, що Він народився від жони (Мат.1:20; 1Кор.15:21-22,45)? Чому важливо, що Він став під Законом (Мат.5:17; Рим.5:18-19)?

4. «Для чого?». Для чого прийшов Син Божий? Які благословення і новий статус ми отримали в Ісусі Христі (Ів.1:12-14)?

Вивчення Біблії: Проповідь “Пророцтво, від якого можна захворіти” (Даниїла 8)

Пророцтво, від якого можна захворіти

Даниїла 8

Ключовий вірш 27 : “А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив царе́ву працю, і остовпі́в з того видіння, але ніхто того не завва́жив”

Сьогодні у нас незвичайна тема, і вона ніяк не пов’язана з ковідом. Вона пов’язана з другим видінням Даниїла. Це видіння не видається таким страшним, як попереднє. Тут поменше звірів і немає страхітливого четвертого, якого навіть описати не виходило ніякими іншими словами, окрім “страшний”, “грізний” і “міцний”. Тут просто цап завалив барана. Але якщо перше видіння злякало Даниїла, то друге так вдарило по його здоров’ю, що той прохворів кілька днів. Тож давайте подивимось, що таке побачив Даниїл і що ми можемо з того навчитись.

Прочитаймо перші два вірші:

1 За третього року царюва́ння царя Валтаса́ра з’явилося мені, Даниїлові, видіння по то́му, що з’явилося мені перше.

2 І бачив я в видінні, — і сталося в моєму видінні, а я був у тверди́ні Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Ула́й.

Після першого видіння минуло два роки. Як бачимо, видіння у Даниїла були не не п’ятнадцять раз на день, як хотілося б нам. Особливо діти люблять, щоб їм кожні п’ять хвилин нагадували, інакше діло не зрушується. Та й дорослі хочуть, щоб Бог постійно тикав пальцем, куди піти і що зробити. Бог так, як правило, не робить, але це не заважало Даниїлу залишатися вірним, навіть коли до влади прийшов розбещений цар Валтасар, якого п. Яків назвав негідником. Даниїл — це гарний приклад для нас, щоб і ми залишалися вірними. З останнього вірша розділу ми дізнаємося, що і при Валтасарі Даниїл займався царською роботою. У єврейському каноні книгу Даниїла відносять до Писань, а не до Пророків. Мабуть, тому що Даниїл був не пророком, а держслужбовцем, по КВЕДу не проходив. Точно невідомо, де знаходився Даниїл в описаний момент: чи він дійсно був у Шушані, чи він тільки бачив так у видінні. Шушан в той час був мідійською столицею, тож Даниїл міг би бути вавилонським послом. Але це не точно.

Видіння можна розбити на три частини: спочатку Даниїл бачить барана і козла, потім підслуховує розмову якихось двох святих, і в кінці до нього приходить Гавриїл і все йому пояснює. Ми спробуємо дивитися видіння паралельно з поясненням.

Прочитаємо вірші 3 і 4:

3 І звів я очі свої та й побачив, аж ось один бара́н стоїть перед потоком, і в нього два ро́ги. А оби́два ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.

4 Я бачив барана́, що колов на за́хід, і на пі́вніч, і на пі́вдень, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було ніко́го, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподо́банням, і став величний.

У 20-му вірші Гавриїл пояснив:

20 Той баран, якого ти бачив, що мав ті два ро́ги, — це царі мі́дян та пе́рсів.

На той момент в регіоні домінувала Вавилонська імперія. Але Бог попередив Даниїла, що з Еламу виросте нова імперія, яка знищить Вавилон. Можливо, Даниїл навіть радів, що Вавилон, ця тюрма народів, буде знищений. Але хепі енда не планувалося. Подивимось наступні три вірші:

5 І я придивлявся, аж ось козел з кіз прихо́дить із за́ходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима.

6 І прийшов він до того барана́, що мав ті два ро́ги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помча́в на нього в лютості своєї сили.

7 І я бачив його, що він добіг аж до барана́, і роз’яри́вся на нього, та й ударив того барана́, і зламав йому ті два ро́ги, а в барана́ не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було ніко́го, хто б ви́рятував барана́ від його руки.

З заходу прийшов козел, який намагався виглядати як єдинорог, але поводився все одно як козел. Він зламав барану роги і затоптав його, і ніхто не зміг навіть висловити глибокого занепокоєння з цього приводу. Згідно поясненню Гавриїла,

21 А козел, той волоха́тий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.

Роздріблена на той час Греція не могла тягатися з великими імперіями сходу. Але Олександр Македонський об’єднав майже всі грецькі держави і згодом переміг мідян і персів. За легендою, коли він дійшов до Єрусалиму, священики прочитали йому пророцтво саме з книги Даниїла, і це надихнуло Олександра думати, що саме він – той цар, що знищить Мідо-персію.

А після перемоги з козлом почалися метаморфози.

8 А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцни́вся, то був зла́маний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подо́би рога на чотири вітри́ неба.

9 А з одно́го з них вийшов один мали́й ріг, і з мало́го став ду́же великий до пі́вдня, і до схо́ду, і до Пишно́ти.

Слово “Пишнота” тут означає землю Ізраїльську. Гавриїл пояснює:

22 А той зла́маний ріг, і що стали на його місці чотири, — це чотири царства постануть із цього наро́ду, але вже не в його силі.

23 А в кінці їхнього царства, коли покінча́ть своє ті грішники, постане цар наха́бний та вправний у пі́дступах.

Видіння стосувалося конкретних історичних подій, які ще тільки мали статися. Олександр помер рано, чим довів нам, що духовна сила важливіша за військову, бо ніяке військо не допоможе перемогти алкоголізм. По смерті Олександра чотири його воєначальники поділили царство між собою. Особливо важливими для Даниїла були Птолемей, який взяв собі Єгипет, і Селевк, що забрав Сирію і все на схід від неї. Ці двоє вели між собою постійні війни, через що по Ізраїлю туди-сюди ходили армії. За декілька поколінь на престол Селевка сів його нащадок Антіох IV Епіфан, попередньо вбивши свого брата, що займав цей престол до нього. Ім’я “Епіфан” означає “величний, піднесений”, і він дійсно вважав себе таким. Але Біблія називає його “нахабним та вправним у підступах”. Що більшу владу отримує правитель, то більша у нього спокуса вважати себе величним, заставляти інших співати йому хвалу і знищувати опозицію. Але Бог бачить і нахабство і підступність і називає речі своїми іменами. Тож і віруючі повинні називати речі своїми іменами.

Антіох Епіфан був досить довго успішним у своїх темних справах. Прочитаймо вірші 10-12:

10 І він побільши́вся аж до ві́йська небесного, і скинув на землю декого з ві́йська, із зір, і потопта́в їх.

11 І він побільши́вся аж до Вождя́ того ві́йська, і від Нього була́ віднята стала жертва, і покинене місце святині Його.

12 І буде ві́ддане йому ві́йсько враз із щоденною службою через гріхи́, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме у́спіх.

І відразу – пояснення, яке дав Гавриїл:

24 І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно ви́нищить він, і буде мати у́спіх, і ді́ятиме. І винищить він сильних і наро́д святих.

25 А через свою мудрість буде мати у́спіх, ома́на буде в його руці, і він звели́читься в своє́му серці. І в часі миру він понищить багатьо́х, і повстане на Влади́ку над владиками, але без руки буде зла́маний.

Антіох Епіфан зміцнювався не силою, а хитрістю. Він був майстром популізму, пропаганди і залякувань. “Повстане на Владику над владиками” означає його війну проти Бога. У 168 р. до Різдва Христового Епіфан спалив Єрусалим і перебив у ньому масу людей. Він наповнив місто ідолами, а наступного, 167-го року осквернив храм принесенням в жертву свині, нечистої для євреїв тварини. Всіх незгодних Епіфан знищував. Зрештою, Макавейське повстання призвело до того, що служіння в храмі було відновлено. Юда Макавей не міг знищити самого Епіфана, але той був зламаний не людською рукою. Воюючи на сході з Парфянським царством, Епіфан з’їхав з глузду і помер від тяжкої хвороби. 2-га Макавейська хроніка каже, що через хворобу і падіння з колісниці у нього боліли всі нутрощі, його заживо їли черви, тіло гнило, а від його смороду було вся армія була деморалізована.

Звернемося до віршів 13,14:

13 І почув я одно́го святого, що говорив. А інший святий сказав до того́, що говорив: „Аж до́ки це видіння про сталу жертву та про нищівни́й гріх, до́ки святиня й ві́йсько ві́ддані на топта́ння?“

14 І відказав він мені: „Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, — тоді буде ви́знана очи́щеною святиня“.

Тут якісь загадкові святі дають спойлер, скільки часу протримається осквернення храму. 2300 вечорів-ранків – тобто, 2300 жертвоприношень, які здійснювались уранці і увечері. Тобто, храм має бути занечещений 1150 днів. Якраз стільки минуло між моментом занечещення і відновленням богослужінь Макавеями. В кінці видіння Гавриїл підкреслює Даниїлу, що ця цифра важлива:

26 А видіння вечора та ра́нку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відно́ситься на далекі часи́.

Тут “сховай” означає не “приховати від інших”, а “зберегти для інших”, щоб ця інформація дожила до “далеких часів”. Напевне, для Макавея було важливо знати ці слова, щоб не припиняти боротьбу. Бог поставив межі, за які зло не може перейти. Коли все здається безнадійним, треба згадувати Боже слово.

Прочитаємо 27-й вірш:

27 А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив царе́ву працю, і остовпі́в з того видіння, але ніхто того не завва́жив.“

Як ваше здоров’я після почутого? Даниїл заслаб і взяв собі на кілька днів лікарняний. Звісно, він був уже в літах, коли хвилюватися шкідливо. Згідно Іллі Мечникову, через сильні переживання у літніх людей можливі розриви судин та інші проблеми. І тут було чого хвилюватись. Раніше все було ясно: Бог відправив юдеїв до заслання у Вавилон через їхні гріхи. Згідно пророка Єремії, за сімдесят років полон мав припинитися, і всі юдеї, включно з Даниїлом, очікували повернення і щасливого життя після цього, що кожен з них буде сидіти під власною смоківницею, їсти смокви, заїдати медом і запивати молоком. Але виявилося, що не все так просто. Божий народ чекають нові страждання, не менші за перші. Божий храм знову буде занечещено і Богослужіння занедбано. Боже військо буде віддане в руки безбожника, а правда – кинута на землю і потоптана. Даниїл так тяжко переніс це видіння, бо воно говорило про близькі і важливі для нього речі. Уявіть собі людину, яка воювала з 14-го року проти окупантів, терплячи негаразди і ризикуючи життям і здоров’ям задля захисту рідних, можливо втратила в бою друзів, і раптом у видінні вона бачить ворожі танки на Хрещатику. Що відчуватиме така людина? Мабуть, якось так почувався Даниїл. У нього міг навіть статися серцевий напад.

Інколи ми можемо чути приблизно такі молитви християн: “Боже, дякую Тобі за комфортне життя. Зроби його ще комфортнішим!”. Але буде неправильно очікувати від Бога комфорту. Христос кличе нас не до цього.

Коли ми вірою приймаємо Христа своїм Господом і Спасителем, ми отримуємо вирішення нашої головної проблеми: гріха і смерті. Апостол Павло пише:

Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім! (До римлян 6:23)

І прийнявши Христа ми відчуваємо, який тягар упав з душі і як чудово змінилося життя. Христос забирає засудження, звільняє від залежностей. Ті, чиє життя було зруйноване, починають брати на себе відповідальність, працювати і діяти мудро, і життя налагоджується. І деякі проповідники навіть переконують, що віруючий обов’язково матиме кар’єрний ріст, гарну машину, ідеальну сім’ю і вихованих дітей. В нормальних умовах це, може, і так, але чи завжди умови нормальні? Ще коли я вчився в школі, мене здивував один телепроповідник, який розказував, що його діти молилися за яхту, і їм по молитві подарували зразу декілька яхт. Я, тоді ще невіруючий, не міг зрозуміти, де знайти на всіх стільки яхт. Ісус не обіцяв своїм учням комфортного життя. Навпаки, Він готував їх жити як Божі люди посеред зіпсованого світу. Він попереджав:

6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, — глядіть, не лякайтесь, бо „статись належить тому“. Але це не кінець ще.

7 Бо „повстане наро́д на народ, і царство на царство“, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми.

8 А все це — поча́ток терпінь породільних.

9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє.

(Від Матвія 24:6-9)

Це просто цікава інформація, доки не стосується тебе особисто. Спробуйте подумати, що буде, коли з вами стануться ці, передбачені Ісусом, речі, і самопочуття точно погіршиться. Декілька років тому війни і воєнні слухи вже стали для нас реальністю, і багато людей живе, як на голках. Гоніння на християн теж не зникли, а лише змінили форму. Коли я думаю, чи достатньо моєї віри, щоб витерпіти будь-які випробування, я розумію, що краще не зарікатись. Залишається лише покластись на Бога, що Він підкріпить, коли буде треба. Нам треба пам’ятати, що Євангелія –це не обіцянка комфортного життя. Євангелія –це надія, яка служить міцним і безпечним якорем посеред будь-яких проблем (Євр.6:18-19). Апостол Петро пише в 1-му посланні:

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскре́сення з мертвих Ісуса Христа,

4 на спа́дщину нетлінну й непорочну та нев’яну́чу, заховану в небі для вас,

5 що ви бережені силою Божою через віру на спасі́ння, яке готове з’явитися останнього ча́су.

6 Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями,

(1Пет.1:3-6)

Тіштеся з того, що Бог дав нам живу надію. В цьому світі можуть ставатися такі страшні речі, що волосся стає дибки. Можливо, я чи ви і захворіємо з переляку, якщо гоніння чи війна чи ще яка біда впаде прямо на нашу голову, – хто знає. Але якщо ми маємо живу надію через воскресення Христа з мертвих, то ми можемо тішитись у всякому випробуванні. Бог не забирає від нас труднощі, але Він проходить через усе разом з нами.

Чому ми проявляємо слабкість, піддаємося грішним бажанням, не можемо подолати погані звички, виявляємо гнів чи егоїзм? Скоріш за все, таке трапляється, коли ми не вміємо тішитись Христом, а намагаємось тішитися чимось іншим. Нам треба вчитися тішитися Христом.

Давайте ще раз подивимося на 27-й вірш:

27 А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив царе́ву працю, і остовпі́в з того видіння, але ніхто того не завва́жив.“

Після одужання, з повним розумінням, що всі імперії одна за одною впадуть, Даниїл знову займається царевою працею. За кілька років він буде говорити царю в лице правду про Божий суд, що ми бачили у 5-му розділі. Але свою роботу він робив відповідально. Працювати треба. Нашою працею ми можемо хоча б локально і тимчасово зробити світ кращим, і таким чином свідчити про царство Боже.

(п. Ной)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 8)

Друге видіння Даниїла

Даниїла 8

Ключовий вірш 25

1. (1): Коли Даниїл отримав друге видіння і яке місце він бачив? (2-4, 20) : Що уособлював баран? (5-7, 21) : Що уособлював козел і який кінець чекав на барана?

2. (8-12, 22-23) : Які зміни сталися з козлом після перемоги? Кого символізують роги? Який вплив і владу отримав малий ріг?

3. (13-19) : Який діалог почув Даниїл? Хто прийшов пояснити йому видіння? Про який час говориться у цих віршах? Яке враження справило почуте на Даниїла?

4. (20-25) : Як Гавриїл пояснив послідовність подій? Що здійснить цар, який буде в кінці царства? Якою силою він діятиме? Якою силою він буде зупинений?

5. (14, 26) : Яке ще видіння отримав Даниїл і чому він мав його сховати? Як пережите видіння вплинуло на Даниїла? Чому?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Проповідь “Його царство буде царство вічне” (Даниїла 7:1-28)

“ЙОГО ЦАРСТВО БУДЕ ЦАРСТВО ВІЧНЕ”

Даниїла 7:1-28

Ключовий вірш 7:27 : “А царство, і панува́ння, і ве́лич царств під усім небом буде да́не наро́дові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панува́ння — Йому будуть служити й будуть слухня́ні”

У сьогоднішньому уривку розповідається і про останні часи, і про час великої скорботи і навіть згадується про антихриста. Багато людей згорають від допитливості щоб дізнатися, коли та як же все це станеться. Є навіть такі, які вивчають лише пророцькі книги, бо вважають їх цікавими та захоплюючими, а інші книги Біблії не вивчають, бо вважать нудними. Однак ми маємо памятати, що Бог дав нам це слово не для того, щоб втамувати нашу допитливість чи збільшити наші знання. Це слово дане щоб зміцнити нас у нашому повсякденному житті та боротьбі, яку ми ведемо. Якщо ж вивчення пророцтв не зміцнює нас у цьому, а веде до простого накопичення знань чи нескінченних теологічних дебатів, то ми щось робимо не так. Хай Господь дарує нам покору в серцях коли ми підходимо до Його слова!

Звернемося до 1-го вірша:

1 За першого року Валтаса́ра, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови́ своєї на своєму ложі. Того ча́су записав він сон, сказавши з ньо́го головне́.

Про царя Валтасара ми вивчали у 5-му розділі, де цей негідник помер, і можливо Ви гадали більше його не зустріти. Однак тут ми зустрічаємо його знову. Справа в тому, що книга Даниїла написана не у хронологічному порядку. Тому якщо хронологічно то цей розділ мав знаходитися перед 5-им.

Читаємо далі:

2 Даниїл заговорив та й сказав: „Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри́ вдарили на Велике море.

Велике море – це символ народів землі. На що схожі ці народи? На неспокійне море, у якому дують вітри. Історики стверджують, що історія погано передбачувана наука. Вона як бурхливе море. Крутить туди-сюди, і невідомо що де та як має статися. Однак чотири вітри названі небесними. Це означає що Бог керує світовою історією. В Дан.4:32 написано: Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі. Коли ми дивимося на те божевілля, яке твориться у світі та навіть в нашій країні, здається що до влади прийшли випадкові люди. Але ми маємо знати, що Бог контролює те, що відбувається в історії, що Він чинить за Своєю Волею не лише серед небесного війська, але і серед мешканців землі.

Звернемося до 3-го вірша:

3 І чотири великі зві́рі підняли́ся з моря, різні один від о́дного.

Видіння, яке побачив Даниїл і яке описане у цьому розділі, перетинається з іншим, яке бачив цар Навуходоносор, і яке описане у 2-му розділі. Однак погляд на світові імперії в цих видіннях різних. У видінні Навуходоносора світові імперії зображені з точки зору людини. Там вони показані у вигляді великого боввана з золотою головою. В ньому ззовні проглядається велич та слава. Однак у видінні Даниїла світові імперії показані з точки зору Бога. І це видіння відкриває нам іншу сторону цих імперій, як Бог бачить їх, зсередини – і це дикі звірі. Бог дивиться інакше.

Перший звір це Вавилон:

4 Передній був, як лев, а крила в нього орли́ні. Я бачив, аж ось були́ ви́рвані йому кри́ла, і він був пі́днятий від землі, і поста́влений на ноги, як люди́на, і серце лю́дське було йому да́не.

Він зображений у вигляді лева, але який на додаток ще має орлині крила. Цікаво, що в інших місцях Біблії (Єр.4:7, 49:22) Вавилон також показаний як лев та орел. Даниїл каже: “Я бачив, аж ось були вирвані йому крила…” Даниїл бачив це на власні очі, тому що він був присутній особисто коли Бог тренував та упокорював царя Вавилона, і бачив його кінець.

Другий звір – це мідо-персія:

5 А ось звір інший, другий, подібний до ведме́дя, і був поста́влений на одно́му боці, і було три ребра в його па́щі між зуба́ми його. І йому сказали так: „Уставай, — їж багато м’яса!“

Звір був поставлений на одному боці. Кажуть, що з часом Персія стала міцніша за мідян, і ця Імперія опиралася лише на один бік – на Персію. “Уставай, – їж багато мяса” вказує на неймовірну жорстокість, якою прославилися перси.

Третій звір – це Греція:

6 Пото́му я бачив, аж ось звір інший, мов панте́ра, а в нього на спи́ні чотири пташи́ні крила. Цей звір мав чотири голови, і була йому да́на вла́да.

Чотири крила вказують на ту велику швидкість, я якою завойовував інші народи Олександр Македонський, і з якою росла його Імперія. Чотири голови вказують на чотирьох генералів, яким перйшла влада після його смерті.

Четвертий звір – це Римська Імперія:

7 Пото́му я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшни́й і грізни́й, та надмірно міцни́й, і в нього великі залізні зуби. Він жер та торо́щив, а решту нога́ми своїми топта́в, і він різни́вся від усіх зві́рів, що були перед ним, і мав десять ро́гів.

Цікаво, що Даниїл практично ніяк не описує цього четвертого звіра. Каже, що він був дуже страшний, грізний та дуже сильний. Він мав десять рогів, які означаєть десять царів (24).

Подивіться на 8-ий вірш:

8 Я приглядався до тих ро́гів, аж ось поміж ними підні́сся ріг інший, мали́й, а три з тих передніх ро́гів були вирвані з коренем перед ним. І ось у того рога очі, як очі лю́дські, і уста, що говорили про великі речі.

Особливу увагу в Даниїла викликав один малий ріг, який повстав у кінці. Це був чудернацький і одночасно страхітливий малий ріг, у якого людські очі та уста, що говорили про великі речі. “Про великі речі” – більш точний переклад тут “говорили гордо”. Підвищену увагу цей ріг викликав не лише у Даниїла, але й у багатьох християн в історії. Ведуться нескінченні суперечки про те, кого чи що він може означати. Казали, що він може означати римських імператорів, грецьких царів та генералів, католицьку церкву, іслам та навіть США. Інші вважали, що це видіння ще не виколанося в історії, а виконається в майбутньому, коли політична система світу стане схожою на ту, яка була в Римській Імперії. Звичайно, в рамках цієї проповіді ми не будемо розбирати усі ці теорії, і я особисто вважаю що й не дуже корисно це робити. Більш користо буде зазначити те, яке тлумачення цьому дає Біблія, адже у цьому ж розділі приведене тлумачення цього видіння. Важливо відмітити, що Біблія не називає ким точно буде цей ріг. Однак значно більше уваги приділяє тому, що він зробить і як Бог поступить із ним. Тому для нас важливо думати про те, чому Бог дав це видіння і що Він хотів сказати людям, які жили в часи Даниїла та наступним поколінням, тобто нам з вами.

Подивіться на 25-ий вірш:

25 І він буде говорити слова́ проти Всевишнього, і пригно́бить святих Всевишнього, і буде ду́мати позмінювати свята та права, і вони ві́ддані будуть у його руку аж до одно́го ча́су, і часі́в і половини ча́су.

Цей цар, якого символізує малий ріг, буде гнобити християн і захоче відмінити богослужіння. Він буде воювати проти Божих святих та перемагати їх. Багато вважають що це буде антихрист, який з’явиться в кінці світу. З іншої сторони ап. Іван в 1 Ів.2:18 сказав, що багато антихристів вже з’явилося. В історії кожен тиран хотів, щоб люди поклонялися лише йому одному. Тому він забороняв богослужіння. Так робив Олександр Македонський, так робив Антіох Епіфан IV і так робили римські імператори. Не лише в минулому, і в наш час у багатьох країнах християн переслідують, а то і вбивають. Інші вважають що цей ріг – це різного роду демонічні системи в цьому світі, які протистоять Богу і пригнічують християн, як то релятивізм, гуманізм, ЛГБТ, аборти, порнографія, торгівля людьми, соціальна нерівність. Коли ми дивимося на все це, то здається що цьому неможливо протистояти. Однак звернемося до віршів 9-12:

9 Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Стари́й днями. Одежа Його — біла, як сніг, а воло́сся голови Його — немов чиста во́вна, а престол Його — огняне по́лум’я, коле́са Його — палахкотю́чий огонь.

10 Огне́нна річка пливла́ й вихо́дила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому́, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорну́лися книги.

11 Я бачив того ча́су, що від голосу великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було́ погу́блене тіло його, і було́ ві́ддане на спа́лення огню́.

12 А решті тих зві́рів відняли́ їхнє панува́ння, а довгота́ в житті була́ їм да́на аж до уста́леного ча́су та години.

Тут ми бачимо, що сцена несподівано і кардинально змінюється. Диких, безжалісних, кровожерливих звірів більше не має. Немає насильства, крові, зла, несправедливості. Час скорботи колись закінчиться, безбожні часи не будуть тривати вічно. На сцені з’являється Бог. Одежа Його – як білий сніг, а волосся голови Його – як чиста вовна. На відміну від корумпованих царств Бог – праведний та святий. Тьма людей поклонялися та служили Йому. Ви гадаєте що християн мало? Ні, їх дуже багато! Бог знищує цей малий ріг і судить цей світ. Цей Бог – це святий Бог, і Його суд справедливий і абсолютний. Це говорить про те, що панування світових імперій чи корпорацій закінчиться. Буде лише панування Бога і Його сина Ісуса Христа.

Чому ми можемо тут навчитися? Перш за все тому, що нам потрібно дивитися на цей світ у далекій перспективі, і не розчаровуватись теперішньою реальністю. Реальність може виглядати сумно і навіть дуже сумно. Політичні новини, економіка, зло цього світу можуть розчаровувати та виснажувати. У час цього пророцтва сам Даниїл жив при негідному царі Валтасарі. Тому кожного дня нам потрібно фокусувати свій погляд не на політичних новинах, а на Старому днями, Який керує історією. Царі та царства приходять і йдуть, а Старий днями лишається. Якщо ж ми не фокусуємося на Старому днями, то відчай проникає в наше серце. Тоді ми не можемо жити як християни і не можемо нічого робити для Божого Царства, тому що думаємо що все це не має сенсу.

Друге це те, що нам не потрібно покладати наших надій на звірячі царства цього світу. Ми думаємо, що якщо приведемо до влади хороших політиків, то всі проблеми суспільства будуть вирішені. Українці сплять та бачать професійних, чесних, відповідальних політиків. Звичайно, нам потрібно старатися підтримувати та голосувати за хороших політиків, професіоналів своєї справи, чесних та відповідальних. Нам потрібно трудитися на благо своєї країни та плати податки. Але ми маємо завжди пам’ятати, що політичні системи в цьому світі – це всього лише частина звірячої влади, і нам не варто покладати на них свої надії.

І третє, це те що нам потрібно залишатися вірним Богові до кінця. Напевно найбільша спокуса у наш час як для християн це розчинитися у суспільстві, не свідчити, не заважати жити іншим і щоб не заважали тобі. Тоді нас не будуть переслідувати за нашу віру, тому що просто ніхто не буде знати про нашу віру! Однак якщо ми врешті решт Бог переможе звірів і буде царювати навіки, ми зможемо перемогти бажання комфортного життя і служити Йому.

Далі ми бачимо, що Бог не лише знищив звірів. Бог поставив нового царя. Подивіться на 13-ий вірш:

13 Я бачив у видіннях но́чі, аж ось ра́зом з небесними хмарами йшов ніби Син Лю́дський, і прийшов аж до Старо́го днями, і Його підвели́ перед Нього.

Тут на сцені з’являється інший Цар. На відміну від попередніх звірів, які правили з жорстокістю, Ісус представлений тут Сином Людським. Ісус народився в яслях і жив скромним життям, ззовні воно зовсім не виглядало як царське. Не Ісусові служили, а Ісус служив протягом Свого життя – Він піклувався про багатьох хворих та обездолених людей. Коли Римляни розіпяли Його, здавалося що четвертий звір розтоптав Його. Однак Ісус відказав на суді: “… відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ (Мт.26:64) Як і було предсказано, Ісус воскрес із мертвих на третій день. В Еф.1 написано, що Бог Своєю силою

20 яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі право́руч Себе,

21 вище від усякого уря́ду, і вла́ди, і сили, і панува́ння, і всякого йме́ння, що на́зване не тільки в цім віці, але й у майбу́тньому.

Саме про це говорив Ісус Своїм учням перед Своїм вознесінням на небо: “… Да́на Мені всяка вла́да на небі й на землі (Мт.28:18).

Подивіться на 14-ий вірш:

14 І Йому було дане панува́ння й слава та царство, і всі наро́ди, племе́на та язи́ки будуть служити Йому. Панува́ння Його — панува́ння вічне, яке не спи́ниться, а царство Його не буде зруйно́ване.

Ісус отримав царство не лише для Себе Самого. У 27-ому вірші написано:

27 А царство, і панува́ння, і ве́лич царств під усім небом буде да́не наро́дові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панува́ння — Йому будуть служити й будуть слухня́ні“.

Ісус отримав Царство, щоб розділити його з народом святих Всевишнього. В Кол.1:13 написано:

13 що визволив нас із вла́ди те́мряви й переставив нас до Царства Свого улю́бленого Сина,

Це Царство поширюється не через фізичну силу, не через політичні інституції, не через фінансування. Божі вороги чи ненависники не можуть зупинити його поширення – не можуть ніяк. Чим більш вони переслідують християн, тим більш воно поширюється. Воно поширюється через проповідь про хрест Ісуса, на якому явилася Божа любов.

Прочитаємо ще раз ключовий вірш 27: А царство, і панува́ння, і ве́лич царств під усім небом буде да́не наро́дові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панува́ння — Йому будуть служити й будуть слухня́ні“. Ми маємо вірити, що прийде той час, коли всі будуть служити Ісусу і будуть слухняні.

(п. Яків)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021

Вивчення Біблії: Питання (Даниїла 7:1-28)

“ЙОГО ЦАРСТВО БУДЕ ЦАРСТВО ВІЧНЕ”

Даниїла 7:1-28

Ключовий вірш 7:27

1. Опишіть видіння Даниїла. Яке з уже описаних воно нагадує? В чому схожість? відмінності? Кого символізують “небесні вітри” та “Велике море” (1-3)?

2. Опишіть чотирьох звірів (4-7). Кого вони означають? Що спільного між ними? Що сталося з кожним із них?

3. Зверніть увагу на четвертого звіра. Чим він відрізнявся від перших трьох? (Див. також 2:40-43) Кого можуть означати десять рогів? (Об.13:1) малий ріг? (Об.13:5-7)

4. Хто такий “Старий днями”? Опишіть Його і Його оточення? (9-10) Де в Біблії знаходиться схожий опис? Що Він зробив з малим рогом? (20-22, 24-27)

5. Хто такий “Син Людський”? (13-14) Уважно прослідкуйте, що про Нього тут сказано? (Порівняйте з Об.1:13-16, Мк.9:3,4).

6. Опишіть вирішальну перемогу (24-27). Хто такий “народ святих Всевишнього”? Чи входите Ви в цей народ? Коли збудеться це пророцтво?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Даниїл 2021