Записи

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 2:23-3:21)

ВАМ НЕОБХІ́ДНО РОДИТИСЬ ЗГОРИ

Від Івана 2:23-3:21
Ключовий вірш 3:3

1. Прочитайте вірші 1-2. Ким був Никодим? У якому сенсі він був успішним чоловіком? О якій порі він прийшов до Ісуса? Як він повірив в Ісуса (2:23). У що саме він вірив?

2. Прочитайте вірші 3-4. Що Ісус знав про Никодима? (2: 24,25; 3:3) Чому Никодим прийшов до Ісуса? Як відповів Никодим? Що це говорить про нього?

3. Прочитайте вірші 3,5-8. Згідно слів Ісуса, що має статись з Никодимом, щоб побачити і увійти до Царства Небесного? Чого вчив Ісус про народження згори? У чому воно схоже з фізичним народженням і чим відрізняється?

4. Що означає народитися згори? Як людина може народитися згори? (див. Івана. 1: 12,13) (див. 2 Кор 5:17; 1 Пет. 1: 3,23; Єзе 36: 24-27)

5. Прочитайте вірш 9-13. Як Никодим відповів вдруге? Чому він продовжував запитувати “як”? Чому він думав лише про фізичні та матеріальні речі?

6. Чому свідчення Ісуса дійсно правдиве, щоб нам повірити Йому (11,12,13) Прочитайте вірші 14-15, Числа 21:5-9 Чого навчають ці вірші про віру? Що обіцяє Бог тим, хто вірить?

7. Прочитайте вірші 16-18. Яким був мотив і мета Бога в тому, щоб послати Свого Сина у світ? Хто є ті, хто вже засуджені і чому вони засуджені?

8. Читайте вірші 19-21. Яким є суд (вердикт)? Чому деякі люди не приходять до світла? Як характеризуються ті, хто шукає правду? Чи віра – є лише інтелектуальним визнанням? Яку підказку ми знаходимо тут про невір’я Никодима?

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 2:12-22)

І ВВІРУВАЛИ В ПИСАННЯ

Від Івана 2:12-22
Ключовий вірш 22

1. Вірші 12-13. Куди відправилися Ісус, Його мама і учні після чуда в Кані? Що це було за місто (Мат.4:12-16; Мат.9:1)? На яке свято Ісус пішов до Єрусалиму? Порівняйте цей уривок з Мар.11:15-18. Що в них спільного? Чим вони відрізняються?

2. Вірші 14-17. Що Ісус побачив в храмі? Чому ці люди там були і чи мали вони там бути (Повт.14:24-26; Мат.17:27)? Що зробив Ісус (Мал.1:1-3; Зах.14:21)? Як Він пояснив Свої дії (16)? Як учні пояснили собі ці дії Учителя (17)? Поділіться своїми думками про те, яким має бути поклоніння Богу (Ів.4:23; Чис.25:13; Лев.10:1-3).

3. Вірші 18-21. З яким питанням юдеї звернулися до Ісуса? Що Ісус відповів їм? Що це значить? Чому Іван називає тіло Ісуса храмом (1:14; Кол.1:19-20; Кол.2:9; Об.21:22-23)? Що це значить для нас?

4. Вірш 22. Як ця подія зміцнила віру учнів?

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 2:1-11)

НАПОВНІТЬ ПОСУДИНИ ВОДОЮ!

Від Івана 2:1-11
Ключовий вірш 2:7

1. Прочитайте вірші 1-3а. Розкажіть про весілля, атмосферу на ньому. Яка серйозна проблема там виникла?

2. Прочитайте вірші 3б-5. Чому Марія звернулася з цією проблемою до Ісуса? Що означала відповідь Ісуса? (Див. 1 Кор.6:19-20)

3. Прочитайте вірші 6-10. Що Ісус наказав слугам? Що відбулося? Що відзначив староста? Що цей факт говорить про Ісуса?

4. Прочитайте вірш 11. Що це чудо відкриває нам про Ісуса? Як воно вплинуло на Його учнів?

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:35-51)

ЗНАЙШЛИ МИ МЕСІЮ

Від Івана 1:35-51

Ключовий вірш 41

1. Вірші 35-37. Що спонукало двох Іванових учнів піти за Ісусом? Подумайте про різницю між учнями Івана та посланими від юдеїв (1:19,22; 1:11-12). Як люди реагують на наше свідчення? Чому?

2. Вірші 37-39. Що має на увазі автор, коли говорить, що учні Івана пішли за Ісусом? Про що Ісус запитав їх? Як би ви відповіли на це питання? Що говорить про намір учнів їхнє звернення до Ісуса, «Равві»? Поділіться своїми думками про слова Ісуса «ходіть і побачте» та про важливість особистої зустрічі.

3. Вірші 40-42. Ким був Андрій? До якого висновку він прийшов? Що він зробив тоді? Хто такий Христос (45)? Що Ісус сказав Петрові? Що це говорить про Ісуса (9)?

4. Вірші 43-46. Куди збирався Ісус? Кого і до чого Він покликав? Ким був Пилип? Що зробив Пилип? Як він засвідчив про Ісуса (Лук.24:27)? Ким був Натанаїл? Порівняйте дві історії навернення Христових учнів?

5. Вірші 47-51. Що Ісус сказав про Натанаїла? Що це значить? Що зрозумів Натанаїл, коли зустрівся з Ісусом особисто? Поділіться своїми думками про значення його сповіді. Що Ісус пообіцяв Своїм учням (Бут.28:11-13)? Що це значить?

6. Поділіться своїми думками, як автор розкриває в 1му розділі такі теми, як: «віра і особисте свідчення», «зустріч з Христом і слідування за Ним», а також «знання Ісуса про людину»

Вивчення Біблії: Проповідь “Просіть мудрості у Бога!” (Якова 1:1-15)

ПРОСІТЬ МУДРОСТІ У БОГА!

Якова 1:1-15

Ключовий вірш 1:5 : “А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на”

Росія вдерлася в Україну і чинить тяжкі злочини. Для нас важко було повірити, що війна може прийти на нашу землю. В дитинстві на розораних городах я ще знаходив іржаві гільзи з часів другої світової війни. Окопи за селом давно позаростали травою, чагарниками, там повиростали дерева. Бабуся розповідала мені про бомбардування, поранення, голод та німецьку окупацію. Але ця війна здавалася давно минулою, і важко було повірити, що щось схоже може повернутися. Але війна прийшла знову. Коли ми бачимо ці злочини, які зараз чинять росіяни, то важко повірити, що людина – вінець Божого творіння, може таке чинити. Не те що раніше не було зла – і раніше вбивали, грабували, насилували, крали і руйнували. Але під час війни багато зла робиться за дуже короткий термін, зло чиниться концентровано, і від цього видається ще більш жахливим.

Коли війна почалася, ми почали вивчати книгу Псалмів. У нас було багато емоцій – гнів, ненависть, страх. Ми вимагали справедливості. Ми мали якось справлятися з цими емоціями. Звичайно, Бог ненавидить зло, і Він буде судити росіян за вчинені злочини – і тих, які чинили ці злочини, і тих, які мовчки за цим спостерігали і нічого не робили. Але сьогодні ми будемо говорити тут про інше. Справа в тому, що як віруючі ми маємо визнати, що Бог – це правитель Всесвіту, Який керує всім, що в ньому відбувається. Звичайно, Бог не є автором війни, але Він допустив цю війну в Україні. Тому ми маємо знати, як нам реагувати на неї. Що нам робити у цей час? Просто ненавидіти росіян і чекати, поки Бог буде судити їх? Десь тихо пересидіти цю війну, щоб нас ніхто не чіпав? Ми не можемо жити одною ненавистю і очікуванням Божого суду над ними. І, напевно, найгірше під час війни це просто десь сховатися. Частина країни зруйнована війною. І навіть коли наші території звільнять, там буде пустеля. Загинуло багато мирних мешканців, багато біженців, багато фізично та психічно травмованих людей. Що нам робити у такий час? Нам потрібно винести власні уроки з цих важких часів і пройти це випробування. Звичайно, нам хотіло б жити у інший, більш спокійний час. Але ми не обираємо в час який нам жити. Ми маємо вивчити уроки, які дає нам війна, і, саме головне, через цю війну стати іншими. Ви вже напевно, зрозуміли, що ми не будемо, такі, як раніше. Наша церква не буде такою, як раніше, і країна не буде як раніше. Якими ми маємо стати, які уроки маємо вивчити? В цьому нам допоможе послання Якова і приклад ранньої церкви.

Звернемося до 1-го вірша:

1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

У цьому вірші Яків звертається до церкви, яка, так само як і ми, переживає проблеми і потрясіння. Розпорошення розпочалося після вбивства диякона Стефана, книга Дій 8:1 розповідає про це так: “А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських”. Ап. Яків в цей час був пресвітером Єрусалимської церкви. Він залишився в Єрусалимі, і прийняв сильний удар цих переслідувань. В Єрусалимі перших християн переслідували радикально налаштовані юдеї, які вважали християнство єрессю, християн – єретиками і богохульниками, і вважали що хороший християнин – це мертвий християнин. І от Яків пише християнам, які розсіялися по околицях Юдеї та Самарії. Що таке розсіяння? Ми зараз краще розуміємо, що таке розсіяння, тому що всяка церква в Києві зазнала розсіяння. Церкви в Одесі зазнали розсіяння. Я вже не говорю про церкви в Харкові чи Херсоні. Чи розсіяння це добре? Звичайно, ми зараз знаємо, що в далекій перспективі розсіяння першої церкви сприяло поширенню Євангелія, тому що віруючі несли Євангеліє з собою в ті місця, куди йшли. Але в близькій перспективі це була трагедія, це була велика біль. Церква – це духовна сім’я, де ми звикаємо до служіння, один до одного, формуються певні зв’язки. І коли це починає рватися, руйнуватися, то це викликає біль. Зараз є можливість зв’язатися онлайн, що хоч якось може замінити живу присутність. Але тоді не було цього. Ці віруючі були позбавлені спілкування, належного навчання, не мали регулярного поклоніння. Вони почувалися відірваними від кореня. Хто зараз відірваний від церкви має це усвідомлювати – Ви живете в тілі, Ви маєте фізичні обмеження, бути з церквою це важливо.

І що ж Яків каже для цієї розсіяної церкви? Звернемося до віршів 2-4:

2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

Тут звернемо увагу на те, що Яків не говорить їм, які погані ці радикально налаштовані юдеї, які їх переслідують, і через яких вони мали залишити свої домівки і розсіялися. Він не каже, що Бог покарає їх і буде судити. Звичайно, це все правда, Бог буде судити юдеїв, які переслідували та вбивали християн. Але Яків звертає їх увагу на інше. Він називає ці переслідування випробовуваннями. Фактично він каже їм про те, що ці переслідування відкривають їм можливість для духовного зростання, і, вони мають цьому радіти. Здається що слово “радійте” звучить цинічно, як насмішка: “Вас вбивають, грабують, руйнують – а ви радійте?” Але про що це нам каже? Це нам каже про те, як серйозно Бог ставиться до нашого духовного зростання. Недостатньо повірити і прийняти Христа. Потрібно ходити в Ньому і зростати в Ньому. Бог спасає нас не лише заради нашого особистого щастя, але і для того, щоб використати нас у Своїй роботі в цьому світі. Але для того, щоб Бог використовував нас, ми маємо зростати. Зростати в чому? Тут Яків каже, що через такі випробування ми маємо навчитися терпеливості. Чому терпеливість так важлива? Тому що вона дає можливості уникати багатьох помилок і приймати правильні рішення. Терпеливість – це надзвичайно важливий плацдарм, висота до духовної зрілості. Коли у людей немає терпеливості, вони квапляться, хочуть всього досягти легко і багато помиляються. Щоб здобути гарну освіту, потрібне терпіння. Щоб навчитися заробляти гроші, потрібне терпіння. Щоб створити гарну сім’ю потрібне терпіння. Коли люди квапляться в цьому, вони помиляються, і потім ці помилки дуже довго і болюче виправляти. Але як навчитися терпінню? Воно прийде саме, з часом? Чи через читання цікавих книг? Чи просто коли ми спимо? Ні, терпіння приходить через випробування. Ми всі зараз проходимо різні випробування. Хтось втратив житло, роботу. Хтось просто сильно перелякався. Але важливе наступне: для християн випробування, хоча і неприємні, дуже користі. Ап. Петро в 1 Пет.1:6 написав: “Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями”. І далі Яків пише, що через терпеливість приходить досконалість і бездоганність у вірі. Іншими словами, духовне зростання, набуття духовної зрілості і досвіду відбувається через прийняття викликів. Тому питання зараз стоїть не лише в тому, які росіяни негідники. Так, вони негідники, злочинці, і вони будуть покарані. Але питання стоїть у в житті кожного християнина: чи прийняв я цю війну як Боже випробування? Так, звичайно, ми хочемо щоб ця війна скоріше закінчилася, і це правда, хай так буде. Але є Божий контроль, і вона буде тривати стільки, скільки їй дозволить Бог. І тому нам потрібно тверезо і відповідально її пройти.

Звернемося до 5-го вірша:

5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Далі Яків навчає нас, що для важких часів потрібна Божа мудрість. Коли ми приймаємо труднощі як Боже випробування, нам потрібна мудрість. Тут зверніть увагу на те, що прохання про мудрість стоїть в контексті страждать і випробувань. Людині потрібно найбільше мудрості у часи, коли їй погано. Чому? Тому що коли людині погано, вона може натворити багато дурниць. Можна образитися на Бога чи на інших тому що вони не звернули на мене увагу, коли мені було так погано і я не знав що робити! Можна розчаруватися в усьому і стати циніком. Можна не розуміти, як служити Богові і ближнім у такий час. І взагалі не знати, куди себе діти. Тому ап. Яків каже, що в такі часи потрібно просити мудрості.

Мудрості в такі важкі часи потрібно просити тому що ми не можемо пройти такі часи своєю мудрістю. Кажуть, що з літами людина стає мудрішою. Але це не завжди так. Якщо мова йде про нашу людську мудрість, то вона дуже ненадійна, і не може нам багато допомогти у важкі часи. В Пр.3:5-7 написано:

5 Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

6 Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.

7 Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!

В часи випробування Бог ставить нас у такі обставини, де, як то кажуть “не проїдеш” на своєму досвіді і знаннях. У такий час недостатньо ні освіти, ні власного досвіду. Недостатньо і того факту, що я спасений. Християни іноді думають: “Я спасений, значить я мудрий”. Але часто це далеко не так. Іноді вони думають: “Я спасений, я піду в рай. Все інше мене не цікавить”. Це не мудро. Спасена людина постійно потребує розуміння Божої волі. Ось чому ми маємо просити у Бога мудрості, просити правильних рішень і поведінки. Ми живемо у час випробування війною. У такі час нам потрібно приймати важливі рішення, часто багато важливих рішень, які не можна відкласти на потім. І це не лише з питань власної безпеки: “Де мені жити, щоб мінімізувати небезпеку?” Не лише з питань як працювати та заробляти на життя чи як виховувати дітей. Потрібні важливі рішення з питань “Як служити Богові? Як служити ближнім? Якщо я виїхав за кордон, то повератися мені чи ні?” Для цього потрібна мудрість. Потрібно приймати рішення. Ап. Яків каже: “нехай просить від Бога”. Люби брати та сестри, не живіть в страху чи депресії, коли не розумієте що відбувається. Просіть! Це наказ. Запитуйте себе: “Боже я жив / живу по Твоєму плану? Чи це був просто мій переляк?” Війна ставить перед нами виклики. “Як ставитися до мобілізації: тікати, ховатися?” Ми маємо продовжувати служіння. Але яке це має бути служіння? Ми відчуваємо, що нашого досвіду тут недостатньо. Потрібна Божа мудрість. І сама нерозумна позиція християнина в часи випробування це залишатися пасивним – це бажання пересидіти, щоб мене ніхто не чіпав.

Ап. Яків звертає увагу на ще одну важливу річ. Звернемося до вірша 12:

12 Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Важкі часи показують правдивий стан християнина. Бог випробовує його і показує йому його стан. Ми говоримо, що у части успіху у нас є багато спокус. Але і у важкі часи є багато спокус. Хтось налякався через війну, і ще до цього часу не може прийти в себе. Це – спокуса, її потрібно подолати. Хтось каже: “Не чіпайте мене під час війни!” – це спокуса. Християни схильні виправдовувати свою пасивність та бездіяльність та депресію війною – це спокуса. Коли моя безпека чи безпека сім’ї на першому місці у житті – і мене не чіпайте! – це також спокуса! Ап. Яків каже: “Блаженний муж який подолає це”. Тільки через Боже слово, тільки робота Святого Духа можуть звільнити від цього. Християни кажуть: “Я стомився, я нічого не хочу, коли це вже вже закінчиться?” Ще нічого не робили, а вже стомилися. Це – спокуса. Не потрібно жаліти себе, потрібно боротися і перемагати спокуси. Ми маємо знати, що спокуси і випробування є частиною духовної боротьби християнина Подивіться на вірші 13-14:

13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

Зверніть увагу, що це ап. Яків каже християнам, які розсіяні, які страждають, які втратили майно, дехто можливо втратив рідних чи близьких. І він не каже їм: “Брати і сестри, я розумію, як вам важко!” Вони тікають від переслідувать, а вдогонку ап. Яків їм ще й кидає: “Обережно, бо ваша пожадливість може вас погубити!”

Люба церкво, ми маємо дати відповідь на питання: “Якщо війна не закінчиться завтра, що ми будемо робити як церква? Якщо нам ніхто не гарантує безпеки, що ми будемо робити?” Кожен з нас має дати таку відповідь: “Якщо війна не закінчиться через тиждень, що я буду ротити, як буду служити Богові і ближнім та тому місці, де я зараз знаходжуся?”

Що ще важливо: ця війна зробила багатьох сильнішими, духовно зрілішими. Це не тому що вони вчасно зорієнтувалися в обстановці, а тому що довірили Богові і свою безпеку, безпеку своєї сім’ї і своє майбутнє. В їх вірі, в їх житті, в їх рішеннях та в їх служінні прославляється Господь. А хтось через те що не бореться зі спокусами і пожадливостями, бідніє і опускається вже нижче і нижче в своєму християнському житті.

Ап. Яків, який це писав, добре знав що таке труднощі, страждання і переслідування. Кажуть, десь в 60 роках він був скинутий з башти і добитий камінням. Але перші християни не зупинилися через це. Тому церква існує до цього часу і продовжує своє служіння. Ми покликані Богом перемогти. І наша головна перемога – це перемогти себе. В часи труднощів у всіх нас дуже багато спокус. Диявол працює. Ми не можемо виправдати війною чи безбожними росіянами нашу поведінку. Нам потрібно боротися зі спокусами. Диявол не лише обстрілює наші міста. Він обстрілює і наші серця, особливо зараз, коли вони такі вразливі. Тому ми маємо пильнувати наші серця, наші бажання, зважувати наші плани. Ми маємо розуміти, що нам потрібно робити не те, що нам хочеться, а шукати Божої мудрості. На завершення прочитаємо кл. вірш: “А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на”. Люба церкво, я бажаю Вам мудрих рішень у цьому році, рішень, які приведуть до Вашої духовної зрілості і прославлять Бога.

(п. Яків)

Вивчення Біблії: Питання (Якова 1:1-16)

ПРОСІТЬ МУДРОСТІ У БОГА!

Якова 1:1-16

Ключовий вірш 1:5

1. Хто є автором цього послання? (Гал.2:9) Що ви знаєте про нього? Як він повірив у Христа? До кого він звертається? Що таке “розсіяння”? (1; Дії 8:1) Як воно вплинуло на церкву?

2. До чого Яків закликає віруючих? Яку причину для радості під час випробувань він вказує? Як пов’язані між собою випробування, терпеливість і досконалість? (2-4)

3. Чого нам бракує у час випробувань? Чому? Що таке мудрість та чому вона так необхідна у такий час? Що необхідно для того, щоб отримати мудрість? Яким є Бог, який дає всім щедро і не докоряє? (5-8)

4. На що опираються невіруючі під час життєвих труднощів? На що мають опиратися віруючі? (9-11) Про які спокуси тут говорить Яків? (12) Яка нагорода того, хто їх подолає?

5. Звідки беруться гріхи та спокуси? Звідки походить усілякий добрий дар? Як ми маємо дивитися на своє життя? Як можемо перемогти спокуси? (13-16).

Вивчення Біблії: Проповідь “І життя було в нім” (Від Івана 1:19-34)

ОЦЕ АГНЕЦЬ БОЖИЙ

Від Івана 1:19-34

Ключовий вірш 29 : “Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере!”

Впродовж двох минулих тижнів ми вивчали «Пролог» до четвертої Євангелії. Цей пролог дивовижний. Те, до чого Марк, Матвій та Лука підводять читача поступово, розкриваючи Христа в Його історії, Іван видає одразу. Ісус це – вічне Слово; Він – Бог; Він – Світло, яке світить в темряві; Він – вічне життя. Амінь. Читаючи Євангелію від Івана далі, ми бачимо, як він послідовно розвиває і розкриває усі ці тези.

Ще одна тема, якої автор торкається в «Пролозі» — це тема свідчення. У віршах 6-8 він говорить: «Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван. Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло». Читаючи цей розділ далі, та й взагалі, усю першу частину Євангелії, ви можете зауважити, як часто автор повертається до теми «свідчення». Ми гортаємо сторінки Євангелії і читаємо, як Ісус зустрічається з різними людьми. Він говорить з ними. Він робить щось надзвичайне в їхніх життях, або в них на очах і ці люди засвідчують нам про Христа. Вони постають перед нашими очима один за одним: Хреститель Іван, потім перші учні, далі гості на весіллі в Кані, самарянка, царедворець, чийого сина вздоровив Ісус, Лазар та багато інших. Вони розповідають нам, засвідчують про Ісуса, щоб ми «ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я́ Його!» (Ів.20:31). Амінь!

Свідоцтво очевидців, свідоцтво тих, чиї життя були справді змінені Божою силою і Його великою милістю має надзвичайну силу. Ваше свідоцтво має таку силу, якщо тільки ви не мовчите, звичайно. Саме так і розповсюджується Євангелія: від серця до серця. Нехай Господь дасть нам Духа і відкриє нам вуха і серця, щоб нам почути сьогодні свідчення Івана Хрестителя: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» і вірувати в Нього.

Подивіться вірші 19-21: «А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“ І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“. І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“ І відказує: „Ні!“ „Чи пророк?“ І дав відповідь: „Ні!“»

Усі автори Євангелій, як один, пов’язують свої оповідання про Христа з появою Івана Хрестителя і його служінням. Немає жодного сумніву, що цей чоловік свого часу мав величезний вплив. Євангеліст Матвій говорить, що хреститися від нього виходив Єрусалим, і вся Юдея і вся йорданська околиця (Мат.3:5). Його вчення розповсюдилося далеко за межі Ізраїлю. В книзі Дій, наприклад, ми читаємо про молодого юдея з Олександрії, що в Єгипті, Аполлоса, який був навчений дороги Господньої, знавши лише Іванове хрещення. І це через кілька десятиліть після того, як Хреститель вже загинув. Не дивно, що цим служінням зацікавилися юдейські релігійні еліти в Єрусалимі. Вони зібрали делегацію, щоб з’ясувати про що навчає Іван та чого від нього можна очікувати.

Що особливого було в проповіді Івана Хрестителя? Він з’явився з пустелі волохатий і зодягнений у волосяницю і почав проповідувати, що час, коли Бог відвідає Свій народ знову, прийшов. Царство Боже наблизилося. Іван вчив, що недостатньо бути нащадком Авраама за тілом, кожен особисто має розкаятися в своїх гріхах, перестати робити неправду і охриститися, тобто омитися у воді на знак свого бажання, щоб його гріхи були очищені.

Сама по собі практика хрищення не була чимось новим, що придумав Іван чи Ісусові учні. СЗ має безліч різних настанов пов’язаних з омиттям у воді на знак очищення. Деякі групи юдеїв христили у воді новонавернених язичників. Але Іван закликав до хрищення не язичників, а євреїв, чого ніхто раніше не робив. Більше того, хоча Іван походив з сім’ї священика, сам він не був священиком. Яке право він мав христити? Хто дав йому таку владу?

Питання, яке задають Івану послані з Єрусалиму просте: «хто ти такий?» Якщо він проповідує про наближення Царства Божого і христить народ, може він вважає себе Месією, який має з’явитися в кінці часів? Іван визнав, і не зрікся, а визнав: «Я – не Христос» (20).

Іншою постаттю, яку юдеї пов’язували з кінцем світу був пророк Ілля. В пророка Малахії 4:5 говориться: «Ось Я пошлю́ вам пророка Іллю́, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!» Ілля не знав смерті, але живим був взятим на Небо. Він був одним з найбільш шанованих пророків СЗ. Багато обманщиків намагалися імітувати його за стилем проповіді та зовнішнім виглядом. Сам Іван за тоном проповіді та за способом життя також був дуже схожий на Іллю. Тому послані питають: «може ти Ілля?» Але Іван відповідає: «ні».

Тоді, може ти Пророк? – запитують послані. Поза всяким сумнівом Іван був пророком. Господь послав його говорити Боже слово до Свого народу. Це і є справа пророка, чи не так? Але фарисеї мали на увазі не просто пророцьке служіння Івана. Вони мали на увазі «того самого Пророка» про якого говорив Мойсей (Повт.18:15-18). Великого Пророка, якого Господь поставить з посеред них і голосу якого слухатимуть усі. Прихід цього Великого Пророка також пов’язували з кінцем світу в І ст. Але і на це питання Іван відповідає: «ні».

Він не Месія, не Ілля і не Пророк. Але послані не можуть повернутися зі звітом в якому будуть одні лиш негативні відповіді. Тому вони запитують: «Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?» (22) Що відповідає Іван? Подивіться вірш 23: «відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Ісая пророк заповів».

Відповідь Івана Хрестителя – це цитата з пророка Ісаї, початок 40го розділу. В цьому уривку Бог звертається до Свого народу зі словами потіхи: «Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́, — каже через пророка Господь, — Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього, що ви́повнилась його доля тяжка́, що вина йому ви́бачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! Голос кли́че: На пустині вготу́йте дорогу Господню, в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому!» (Іс.40:3). Вони згрішили і за свої гріхи понесли справедливе покарання. Єрусалим було зруйновано, їх самих відведено у Вавилон, а Божа слава залишила храм. Бог залишив Свій храм. Але тепер Ісая провіщає час відновлення. Він вдається до образу царя, який повертається в своє місто після довгої відсутності. Його належить зустріти. Потрібно приготувати для нього шлях: вирівняти пагорби і засипати низини, щоб подорож була легкою. Потрібно вийти йому назустріч, щоб показати, яка його присутність бажана і урочисто супроводити до міста, як це було заведено в ті часи (2Сам.19:12-16).

Саме в цьому Іван і бачить сутність свого служіння. Своєю проповіддю він готує шлях для Господа. Його місія — «„серця́ батьків привернути до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лук.1:17). Його справа – нагадати людям, що вони грішні і це не жарти, це – насправді серйозна проблема. Ви маєте покаятися, — каже він. Ви маєте облишити злі вчинки і неправду ваших сердець і вчинити гідний плід покаяння (Лук.3:8).

Делегація з Єрусалиму цікавилася тим, хто такий Іван. Але своєю відповіддю Іван показує, що це не так важливо. Не дивлячись на той величезний вплив, який він мав, він сам – лише голос у пустелі. А ось що дійсно важливо – зустріти Того, кого вони ще не знають, Того кому, за власним свідченням Іван не достойний навіть ремінця його сандалів розв’язати (це робота, яку робили виключно раби). Той, хто йде за ним, але був перше нього, був від вічності. Той, хто христитиме не водою, але Духом Святим (15; 26-27; 30; 33).

Хоча Іван Хреститель і Ісус були родичами і, можливо, зустрічалися раніше (або, принаймні, чули одне про одного раніше), Іван не знав для кого саме він готує дорогу. Він не знав, що це Ісус. Але він бачив Духа, Який зійшов на Ісуса у вигляді голуба, коли Той христився і залишився на Ньому, і таким чином впізнав Його (31-33).

Подивіться вірші 29-30: «Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я».

В першому розділі Євангелії від Івана ми знаходимо багато титулів і імен Ісуса. Він – Бог. Він – вічне Слово. Він – правдиве Світло, Син Божий, Учитель, Син Людський, Христос, Цар Ізраїлів. Кожен з цих титулів розкриває нам, ким є Ісус і що Він зробив. Але є один титул, який, насправді, вживається лише в двох книгах Біблії – тут, в Євангелії від Івана і ще в Об’явленні. Він – Агнець Божий, — каже Хреститель. Агнець Божий, який бере (або, усуває, як перекладено у більшості англ. Біблій) гріх світу.

Для нас образ Ісуса, як смиренного Агнця Божого, який помирає за гріхи людей звичний. Він міцно увійшов в нашу культуру і в те, як ми сприймаємо Христа. Але в часи Івана ніхто не міг навіть уявити собі Месію, який вмирає від рук грішників. Швидше за все Хреститель і сам не розумів до кінця значення своїх слів. Так само, як не розумів Петро, коли сповідував Ісуса Христом (Мар.8:29), так само, як не розумів первосвященик, коли казав, що краще одному чоловікові померти за людей (Ів.11:49-52). Але для автора Євангелії, так само і для нас, це дуже важливе свідчення. Не залежно від того, який смисл Іван Хреститель вкладав в ці слова, Ісус дійсно став Божим Агнцем, який поніс гріхи усього світу.

Багато хто очікував в І ст., що Месія прийде і усуне гріх, знищивши усіх грішників. Але, натомість, Він прийшов, щоб понести на собі тягар наших провин і померти за наші гріхи. В СЗ нема абсолютно чіткої аналогії до слів «Агнець Божий». Втім, є декілька образів зі СЗ, які дають нам зрозуміти, що має на увазі автор четвертої Євангелії, говорячи про Ісуса, як про Агнця Божого.

Напевне, найбільш повно образ Агнця, що несе на собі наші провини, покарання за наші гріхи – це образ страждаючого слуги з книги Ісаї, 53 розділ: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст» (Іс.53:5-7).

Що значать слова: понести, або взяти гріх? Гріх це вчинок, це те, що вже сталося. Цього не відміниш, не відмотаєш назад. Не можна повернутися в минуле, щоб виправити теперішнє. Час також не виправляє наслідків наших слів та вчинків. Пам’ятаєте, як в дитячій пісні співалося: «если вьі обидели кого-то зря, календарь закроет єтот лист»? Це – неправда, це – совєцька пропаганда. Календар не може покрити наших провин і не виправляє ніяких проблем. Якщо ви скривдили когось – так воно і є.

Ми часто ставимося безвідовідально до своїх слів та вчинків. Але Писання нагадує нам, що ми маємо одного дня дати відповідь навіть за кожне порожнє слово, яке вимовили наші уста. Як же тоді можна взяти, або усунути наші гріхи? Як можна відмінити те, що вже сталося?

Говорячи про гріх, Писання часто вдається до метафори тягаря чи боргу. Гріх має наслідки. І ми несемо ці наслідки, як тягарі, або як борг перед своїм ближнім і перед Святим Богом. Фраза, яка багато разів вживається на сторінках СЗ «він понесе свій гріх» висловлює нашу повну відповідальність за наслідки наших вчинків. Людина постійно несе на собі тягар відповідальності за свій гріх, і якщо нічого з ним не зробити, то в кінці кінців цей тягар розчавить її. Оскільки головним біблійним наслідком гріха є смерть, то в книгах Левит та Числа ми чітко бачимо використання фрази «понести гріх» саме в цьому значенні. Понесе свій гріх – значить помре.

А як можна понести чийсь гріх? Неможливо невинного зробити винним за чиїсь вчинки. Тому, понести чийсь гріх – це понести наслідки гріха, заплатити ціну збитку замість винуватця. Наприклад, якщо хтось із моїх дітей наробить якоїсь біди і завдасть комусь шкоди, то провина буде на дитині. Але платити за цю шкоду, швидше за все, буду я. Так само Господь Ісус взяв на Себе тягар наших провин і сповна заплатив ціну нашого спасіння. Амінь!

Бог – святий і справедливий. І Він не мириться зі злом чи гріхом. Але Його справедливість проявилася не в тому, щоб просто покарати за гріхи. Божа справедливість відновлює правильний порядок речей, спасає Боже творіння і усуває зло. Ісус – Агнець Божий. Це жертва, яку сам Господь приготував, щоб в Його смерті і воскресінні дати спасіння кожному, хто вірує. Він – Спаситель Ізраїля і Спаситель цілого світу. Наш Спаситель. І кожен може прийти. Він дотикається нашої нечитості, але Сам не брудниться, але усуває наші гріхи і неправди. Він доторкається нашої смерті і усуває її Своїм вічним життям. Він христить Духом Святим тих, хто прийшов до Нього в покірності віри.

Сьогодні Іван свідчить для нас – оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере. Нехай Господь помилує нас почути і вірувати цьому свідченню. І нехай Господь нас самих зробить свідками Агнцю Божому, Христу для цього покоління.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:19-34)

ОЦЕ АГНЕЦЬ БОЖИЙ
Від Івана 1:19-34
Ключовий вірш 29

1. Вірші 6-8, 19. Поділіться своїми думками про значення особистості і служіння Івана Хрестителя (Мар.1:1-5; Лук.1:68-80; Дії 18:25 та ін.). Чому, на вашу думку, усі євангелісти пов’язують свої оповідання про Христа з Іваном?

2. Вірші 19-21. Хто прийшов до Івана і з яким питанням? Якою була відповідь Івана? Яким було значення постатей, про які запитували послані (Мал.4:5-6; Повт.18:15-18)? Порівняйте постаті Іллі та Івана Хрестителя (Мар.1:6; 2Цар.1:8). Як ви думаєте, чому в синоптичних Євангеліях Ісус говорить про Хрестителя, як про Іллю (Лук.1:17; Мат.11:14; Мар.9:13), а Іван проводить різницю між ними?

3. Вірші 22-27. Ким Іван сам вважав себе? Про що пророк Ісая провіщає в Іс.40:1-5? Як це пророцтво виповнилося (Лук.1:17)? Навіщо Іван хрестив людей у воді (25-26; 31)? Що Іван повідомляє нам про Христа (15; 26-27; 30)? Що це значить?

4. Вірші 28-34. Де відбувалися ці події? Що Іван сповідує про Ісуса, коли бачить Його? Що це значить (Іс.53)? Як Іван впізнав в Ісусові Христа? Що ще Іван засвідчує про Ісуса? Що це значить?

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:6-18)

І СЛОВО СТАЛОСЯ ТІЛОМ, І ПЕРЕБУВА́ЛО МІЖ НАМИ

Від Івана 1:6-18
Ключовий вірш 1:14

1. Хто був посланий від Бога і чому (6-7; 15)? Хто є правдивим Світлом? (8-9; 8:12) Що автор говорить про правдиве Світло (9)?

2. Як нерозумно поставився до Нього світ і ті, хто «свої» (10-11)? Що натомість обіцяє Бог тим, хто Його прийняли (12)? Як діти Божі народжуються, а як не народжуються (13)? Чи ви прийняли Ісуса і повірили в його Ім’я?

3. Прочитайте вірш 14. Що означає, що “Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами” (Це називається “Втіленням”)? Як життя Ісуса на землі виявило Божу славу, благодать і правду (Флп 2:6-8; Кол 2:9)?

4. Як Іван Хреститель свідчив про велич Ісуса (15)? Що Мойсей та Ісус дали світу кожен (16-17)? Як Ісус відкрив невидимого Бога (18; 14:9)?

Вивчення Біблії: Проповідь “І життя було в нім” (Від Івана 1:1-5)

“І ЖИТТЯ БУЛО В НІМ”

Від Івана 1:1-5

Ключовий вірш 1:4 : “І життя було в Нім, а життя було Світлом людей”

Євангеліє від Івана написав ап. Іван – один з дванадцяти учнів Ісуса. Іван прожив довге життя. Вважають, що з чотирьох Євангелій воно було написане останнім, близько 90 р. н.е. У своєму Євангелії Іван описує події з життя Ісуса Христа дещо інакше, ніж три попередні Євангелісти. Євангелія Матвія, Марка та Луки називають синоптичними, тому що вони досить схоже описують події, і багато в чому перетинаються одне з одним. Іван описує події інакше. В ньому немає опису народження Ісуса Христа, немає приповістей. Проте в ньому є розмова Ісуса з Никодимом, Самарянкою, воскресіння Лазаря, в ньому є бесіда Ісуса з учнями у горниці.

Євангеліє від Івана можна розділити на дві частини. Перша частина – це розділи з 1-12, її часто називають книгою чудес Ісуса – тут описані сім відомих чудес, які зробив Ісус, і які добре показують, ким є Ісус. Кульмінацією цих чудес є, звичайно, воскресіння Лазаря, яке показує, що Ісус є воскресіння і життя. Розділи 13-20 показують, що вчинив Ісус: це Його служіння учням, Його первосвященицька молитва, Його смерть на наші гріхи і Його славне воскресіння. Однак в Євангелії від Івана є ще дві важливі речі: пролог і епілог. Епілог Ви добре знаєте, це 21-ий розділ, де Іван розповідає про відновлення ап. Петра. А 1:1-17 – це пролог. Пролог виконує надзвичайно важливу роль: він представляє нам Ісуса Христа. З самого початку автор Євангелії ап. Іван показує, чому ми маємо сприймати Ісуса Христа дуже серйозно. Сьогодні ми подивимося перші 5 віршів прологу.

Ціль Євангелія від Івана ясно сказана в 20:31: “Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я́ Його!” Проміжна ціль – щоб ми повірили, кінцева ціль – щоб мали вічне життя. Ісус підтвердив це у 10-ому розділі, де сказав: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”.

Звернемося до сьогоднішнього слова:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Якщо Вам потрібно полікувати зуби, то потрібно йти в стоматологічну клініку. Однак спочатку потрібно обрати клініку, і головне спеціаліста, до якого йти: поцікавитися його освітою, досвідом роботи, подивитися відгуки. Якщо Вам потрібно дати освіту своїй дитині, то Ви, звичайно, поцікавитеся школою та вчителями, які там працюють – а чи взагалі їм можна довірити свою дитину? Коли шукають спеціаліста на роботу, він має пройти співбесіду, де йому будуть задавати різноманітні питання. До чого це я кажу? У цих віршах ап. Іван дає характеристику Того, Хто заявляє, що Він є Вашим Месією, Спасителем. Ця Людина не просто вставить Вам зуб чи буде навчати Вашу дитину. Ця людина має стати Тим, хто спасе Вас від прокляття гріха і дарує вічне життя. І якщо Ви дізнаєтеся про ці характеристики Ісуса та збагнете їх, то Ви захочете звернутися до Нього і попросити Його спасти Вас. Подивімося на ці характеристики.

Перше, походження Ісуса Христа лежить поза межами простору та часу. Подивіться ще раз на вірші 1-2:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

“Слово” у цих віршах – це Ісус Христос. Найбільш очевидно це видно у вірші 14 де Іван каже: “І Слово стало тілом, і перебувало між нами…” Хто народився і тілі щоб перебувати між нами? Звичайно, це Ісус. Але чому Іван називає Ісуса “Словом”? Це цікаве питання, чи не так? Грецький філософ Платон назвав “словом” (грець. – Логос) загальний закон всесвіту. Мислячі люди завжди намагалися виділити серед багатьох законів загальні, чи навіть один загальний, який визначає всі інші закони. Я пам’ятаю як після закінчення школи купив десять томів теоретичної фізики Ландау і Ліфшица щоб вивчити їх і збагнути загальні закони всесвіту, закони, які пов’язують все у всесвіті. Ап. Іван тут, в віршах 1-2 каже: “Загальний закон всесвіту – це Ісус. Напочатку було Слово”.

Подивіться ще раз на вірші 1-2:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

При вдумливому прочитанні тут можна помітити дещо дивну річ: з однієї сторони сказано, що Слово в Бога було, а з іншої, що Бог було Своло (в більшості перекладів: “Слово було Богом”). Як таке можливо? Як хтось одночасно може бути особою, і з особою? Це питання кілька століть хвилювало серця Божих людей, коли врешті решт в 4-ому столітті не була сформована концепція Триєдиного Бога: один Бог, три особи. Ким є Ісус? Він є особою Святої Трійці: Він є Богом, і Він з Богом. Чому це важливо? Це важливо по багатьом причинам. Наприклад, без триєдиного Бога не могло б бути Божої благодаті. Якщо я згрішив і провинився перед Богом, то як я можу виправдатися? Має бути досконала людина, яка захоче взяти мої гріхи на себе. Але одна людина може взяти на себе гріхи лише однієї людини. Яким же чином Христос бере на Себе гріхи всіх людей? Це тому що Він має божественну природу, Він є і людиною, і Богом. Без триєдиного Бога не може бути Божої благодаті, і не може бути виправдання людей.

Таким чином, Слово – це Ісус. Яку характеристику Іван дає Ісусу? Двічі в цих віршах він повторює що Ісус був “на початку”. На якому початку? Початку чого? Тут “на початку” означає “у вічності”. Ми з Вами живемо у просторі і часі, іншими словами, у світі, який нас оточує. У нас є дата народження, і буде дата смерті. Але Ісус не належить цьому світу. У Нього немає дати народження і ніколи не буде дати смерті. Він вже існував, коли цей світ був створений. Так, Ісус прийшов у цей Світ, коли народився через Марію, був покладений в яслі – ми нещодавно святкували ці події. Але це не означає, що Ісус почав Своє існування з цієї події. Ісус існував задовго до цього, Він існував у вічності. Чому це важливо?

Під час навчання в університеті, і пізніше в аспірантурі, я багато вивчав філософію. Одним із найвидатніших філософів 20-го століття вважається Людвіг Вітгейштайн. Він народився в Австрії у дуже багатій родині – родині сталеливарного магната, але залишив всі багатство для своїх братів та сестер і відправився в Англію, в Кембридж, вивчати філософію, де став учнем іншого відомого математика та філософа Бертрана Рассела. Після цього він більше 20 р. працював професором в Кембриджі. Так ось, Людвіг Вітгейштайн сказав: “Вирішення загадки життя в просторі та часі лежить поза межами простору та часу”. Фактично він каже про те, що якщо ви загрузли у болоті, то не можете витягнути звідти самі себе. Має прийти хтось ззовні, хто Вам допоможе. Якщо Ви живете у просторі та часі і заплуталися у житті, то не можете самі спасти себе – має прийти хтось ззовні простору та часу. Що каже нам сьогодні ап. Іван? Ісус Христос прийшов ззовні в цей світ, тому Він може вирішити проблеми цього світу і проблеми нас із Вами.

Друге, Ісус Христос створив простір і час і все, що в них. Подивіться на 3-ій вірш:

3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

Цей вірш каже про те, що Ісус Христос є Творцем усього. Подумайте про Ісуса, Який є Богом Творцем. Це Немовля, Яке народилося в яслях, створило цей світ! Не лише нашу землю, а й сонце, місяць, зорі, які ми бачимо ясними ночами, і всі планети. Нічого, що є у цьому світі, не повстало без Нього. Він створив цей світ, Він створив всесвіт, і Він створив мікросвіт. Він створив протони, нейтрони і електрони. Він створив все, “ось з Ким Ви маєте справу” – каже ап. Іван!

Чому це важливо для нас? Ісус знає, як влаштований цей світ, і як розв’язати його проблеми. Найкраще систему знає її творець. Ісус знає, що робити з цим світом.

Третє, Ісус увійшов у цей світ, і змінив його (4-5). Подивіться ще раз на вірші 4-5:

4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Ісус не лише є вічним Богом, Який знаходиться поза простором і часом. Ісус не лише створив цей світ. Ісус прийшов у цей світ щоб дати нам життя. Є різні форми життя. Є біологічне життя, яке характеризується рости, змінюватися та розмножуватися – відтворювати собі подібних. Це життя властиме для рослин, для тванин, для людей. Є психологічне життя, яке більше властиве людям, і проявляється в тому, що люди виражають свої емоції, проявляють волю, товаришують, здатні переживати багато різноманітних емоцій. Але тут Іван пише не про таке життя. Він використовує грецьке слово “зое”, яке означає вічне життя. Люди живуть по різному. Хтось веде жалюгідне існування. Хтось живе великим життям. Але навіть якщо людина живе великим життям, вона раніше чи пізніше помре. Ми маємо засвоїти урок: життя в цьому світі – тимчасове. Що пропонує нам Ісус? Він пропонує вічне життя. Яке життя? Життя яке “в Нім” – це життя зовсім іншого рівня, божествене життя, раніше недосяжне для людей, які згрішили і були відділені від Бога. І коли ми приймаємо Христа як Свого Спасителя і Господа, ми можемо вже у цьому житті насолоджуватися цим життям. У вірші 4б написано, що життя Ісуса є світлом для людей. Коли ми маємо це вічне життя у Христі, наше життя перестає бути темним, у ньому з’являється світло. .

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Зараз в Україні ми бачимо багато темряви. Не те, що до війни не було темряви, але зараз вона виглядає особливо потворно, здається що все зло, яке ховалося, тепер виповзло назовні: росіяни вбивають, грабують, насилують. мародерять, руйнують. Багато темряви вже відкрито, багато буде відкрито, про багато ніхто не дізнається в цьому житті. Ця темрява викликає злість і ненависть. Це зрозуміло. Але ми маємо знати, що у темряві світить світло. І темрява не може подолати це світло, хоча, бачить Бог, дуже цього хоче. Хоча здається що темрява у світі, в якому ми живемо, стає все густішою, ми маємо знати, що вона ніколи не переможе. Біблія каже про це. Ісус, Який є світлом, прийде в другий раз, щоб остаточно здолати сили зла. Темрява не здолає світло всередині людини, яка має Боже життя. І темрява не здолає світло Ісуса у цьому світі.

На заверження я прочитаю кл. вірш: “І життя було в Нім, а життя було Світлом людей”. Сьогодні ми дізналися, хто такий Ісус, і що Він пропонує для нас. Він пропонує дар життя, дар, якого не може дати більше ніхто. Хай Господь благословить Вас мати це вічне життя.

(п. Яків)

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:1-5)

“І ЖИТТЯ БУЛО В НІМ”
Від Івана 1:1-5
Ключовий вірш 1:4

1. Яка ціль написання Євангелії від Івана? (20:31) Розкажіть про автора. Як Ісус змінив його? (Лк.9:54, Мк.3:17)
2. Кого Іван називає “Словом” у 1-ому вірші. Чому “Словом”? (Див. 3; Бут.1; Єв.1:2; Кол.1:16)
3. Що означає, що Слово було “споконвіку” (2, Ів.8:58, 17:4-5, 24); було “в Бога”?; “Бог було слово”? В чому революційність цього твердження? (Ів.10:31-33)
4. Яке життя було в Ісусі? (4а; 1 Ів.1:1-2, 5:11) Що означає, що “життя було Світлом людей”? (4б) Чому людям потрібне світло?
5. Прочитайте 5-ий вірш. Що робить Світло? Що таке темрява? Чому вона хоче обгорнути світло? Чому не може?

Вивчення Біблії: Проповідь “Ти ж даси Йому ймення Ісус” (Від Матвія 1:18-25)

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

від Матвія 1:18-25

Ключовий вірш 21“І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”

Вітаю вас з Різдвом Христовим, любі брати і сестри. Христос народився! Славімо Його!

Цей рік був непростим для багатьох із нас, чи не так? Не скажу, що минулі роки були прості… якось я вже й не пам’ятаю коли було зовсім просто, хіба що в дитинстві. Але в наших дітей і дитинство видалося непросте. Багато речей, які були такими звичними, за минулий рік відкрилися нам в новому світлі. Ось і Різдво цього року не таке, як завжди.

Обставини наших життів в чомусь стали ближче до обставин того, першого Різдва. Наші життя і світ навколо нас змінився. Тепер ми часто сидімо без світла і температура в деяких квартирах опускається до 15, до 10 градусів. Тепер ми часто стикаємося з небезпекою і тривогами. Багато хто був змушений залишити свої домівки, а дехто їх втратив. Навіть ті, хто повернувся додому, тепер знають, як це: залишити все позаду і тікати від війни. Деякі родини вже не зберуться разом за святковим столом.

В нас настали часи, коли породіллі з маленькими дітками замість того, щоб відпочивати в світлих палатах змушені ховатися в темних і холодних підземних укриттях. Тому, з одного боку нам тепер значно легше зрозуміти Йосипа і Марію. Вони також змушені були залишити свій дім, для них не знайшлося місця в заїзді і Марія народила Сина Божого серед тварин. З іншого боку усі ці нові обставини не дуже сприяють святковому настрою і веселощам, чи не так?

Не дивлячись на все це, Писання має що сказати нам в цих наших обставинах. Богу є що сказати нам. В Ісусі Христі, в народженні Спасителя, Він дав нам дар неймовірної, щедрої любові і милості. Тож нехай Господь зробить наші серця м’якими, а розум гострим, щоб нам почути і вірувати звістці любові і спасіння в народженні Сина Божого.

Подивіться вірш 18: «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого».

Про що говорить нам цей текст? Матвій дуже лаконічний. В одному короткому реченні він помістив цілу драму, яка сталася в житті Йосипа та Марії. А ще, в цьому самому одному короткому вірші він помістив істину, через яку християнська віра зазнала безліч нападок. Істину, яка закарбувалася в історичних символах віри та сповіданнях Церкви. Істину про природу Христа, Сина Божого і Сина Людського.

Матвій розповідає нам про Йосипа і Марію, молоду пару, які заручилися і очікували шлюбу. Напевно, вони були дуже щасливі. Напевне, їхні серця були сповнені солодких мрій і тривог. Вони планували своє майбутнє. Це дуже особливий час в житті. В такий час нам менш за все хочеться, щоб сталося щось несподіване. Але в житті Марії та Йосипа це несподіване сталось. Виявилося, — каже Матвій, — що Марія була вагітна. Виявилося, що Бог вирішив внести Свої корективи в їхні плани і мрії. Ми можемо лиш уявити яким потрясінням усе це стало для Марії та Йосипа. Однак, Господь не покинув їх розбиратися зі всім цим самостійно. Так само, як свого часу Бог послав Ангела до Марії, тепер Він послав Ангела до Йосипа.

Подивіться вірші 19-20: «А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого».

Ангел пояснює праведному Йосипу, що він має робити, а також відкриває ким є і ким має стати дитя Марії.

Перше, що ми взнаємо про Ісуса з цього уривка, це те, що Він — втілений Бог. Коли Йосип і Марія вирішили прийняти Божу волю, вони стали частиною чогось надзвичайного, прекрасного і величного. Відвічний Бог, якого не може вмістити Всесвіт, Всемогутній Творець, що небо — престол Його і земля — підніжок ніг Його, став людиною. Сталося чудо, осягнути яке не змогли найкращі уми в історії. Господь не прийшов, як безтілесний дух. Господь не скористався людським тілом, як одягом. Він, зачатий Духом Святим і народжений жінкою, став Людиною і пройшов весь шлях людського життя. Син Божий став чоловіком навіки, назавжди став одним із нас, щоб нас зробити дітьми Божими.

Друге, що ми взаємо про Ісуса, це те, що Він – Спаситель. Подивіться вірш 21. Ангел каже: “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”.

Ім’я Ісус в перекладі з гебрейської значить “Господь є спасіння”. Саме так Йосип мав назвати сина Марії . Тут з самого початку автор Євангелії розповідає про роль і місію Христа. Юдеї чекали Мессію-Царя, який прийде спасти їх від влади Риму і відновить Ізраїльське царство. Але Ісус прийшов не для цього. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів. Амінь! Він прийшов, щоб нас спасти від наших гріхів.

Подібно до юдеїв тих часів і сьогодні хтось може думати: в нас є серйозні нагальні проблеми: в нас війна, в нас гинуть люди, в нас зруйнована інфраструктура… Господи, спаси нас від Росії, а вже потім будемо думати, що нам робити з гріхами.

Що ж сказати на це? Поза всяким сумнівом війна – це серйозна проблема. Так само, як серйозними проблемами є хвороби, бідність, насильство, несправедливість з якими ми стикаємося і в мирний час, і які нікуди не дінуться навіть коли ця війна закінчиться. Насправді, Господь не ігнорує жодну з тих проблем, про які ми говоримо. І ми бачимо це в подальшому житті і служінні Христа, між іншим. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів, але коли до Нього приходив хворий, Господь давав йому зцілення. Голодним людям Він дав хліб і рибу. Невтішній вдові, що ридала стоячи біля гробу Він повернув сина. Йому не байдуже. Однак, ми маємо розуміти, що все те зло і лихо, з якими ми стикаємося в житті, це все – наслідки більш глибокої проблеми. Це є наслідки того зла, яке є в світі, але що значно гріше, зла, яке є в нас самих, наслідки гріха. Війна не скасовує наших гріхів і не дає дозволу робити зло. Війна робить все більш контрастним: ми можемо поруч бачити, як найбільш шляхетні прояви людського духу, так і найбільш потворну зіпсутість людської природи.

Ми відкриваємо Писання і читаємо, як Бог багато разів спасав Свій народ, Ізраїля, від злих і потужних ворогів, від війн, хвороб і голоду. Він турбувався про Свій народ і дав їм найкращі закони. Але все одно це суспільство було сповнене несправедливості і насильства. Не тому, що закони погані, а тому що люди зіпсовані. Тому що серце, зіпсоване гріхом сприймає Божий закон, як ярмо, а не як благо. «Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, – каже Господь, – як чуже пораховане буде!» (Ос.8:12).

Тому обіцянка Нового Заповіту містить в собі не нові закони, а свободу від гріха, новий дух і нове серце: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзек.36:25-27). Це обіцянка, яку прийшов здійснити Син Божий. Це Він спасе «людей Своїх від їхніх гріхів». Амінь!

Подивіться вірші 22-23: «А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог».

В цій дивовижні історії народження Христа Матвій бачить ще дещо. Він бачить підтвердження того, що Бог не полишив Свій народ, що Бог не полишив цей світ. Що Йому не байдуже. Що Він з нами.

Ця звістка потрібна і нам сьогодні. Світ, в який прийшов Господь, особливо Україна останнім часом – це не таке місце, куди дуже хочеться прийти. Багато хто, навпаки, намагається поїхати. Але Господь прийшов саме в такий світ. Залишив небеса і зійшов у темряву, щоб Собою освітити все. Зійшов туди, де холодно і брудно, для того, щоб бути з нами і щоб змінити усе.

Нещодавно мені на очі потрапила картина Іринея Юрчука «Різдво 2022». На жаль, я нічого не знаю про цього художника, але його картина вразила мене. На ній багатоповерхівка, зруйнована російськими бомбами. Якщо я не помиляюся, будинок з Бородянки. Хоча, насправді, подібних руйнувань в нашій країні нині дуже багато. Це так само міг бути Миколаїв, Харків чи Маріуполь. Але під будинком, в печері з уламків цегли і залізобетону Марія, Йосип і святе Дитятко. І я не знаю, чи можна було якось ще більш яскраво показати Бога, який прийшов щоб бути з нами в нашій біді і щоб виправити усе.

Народжений Спаситель був вірний до кінця, щоб виконати те, на що послав Його Отець. Він Своєю смертю і воскресінням роззброїв сили зла і дав нам звільнення. Сьогодні Він з тими, хто так само твердо стоїть, щоб виконати і свій обов’язок: з тим вояком, якому холодно в окопі, і з тим енергетиком який вночі лагодить інфраструктуру, і з тими МНС-никами, які дістають людей з під завалів, і з тим волонтером, який, напевне, вже так втомився але все одно робить свою справу.

Народжений Спаситель знав холод, одинокість, страждання і був біженцем. Він сьогодні з молодою мамою, яка змушена ховатися в підземному укритті разом з малою дитиною. Він з тими, хто залишив свій дім. Він з дітками, які вчаться читати і писати при світлі ліхтарика.

Він сьогодні плаче разом з тим, хто втратив близьку людину, так само, як Він плакав біля гробу Свого друга, Лазаря. Але навіть стоячи біля могили Він кидає виклик смерті і втішає нас словами: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів.11:26-27).

Народжений Спаситель зі Своєю Церквою: нині і повсякденно і до кінця віку (Мат.28:20). Ніколи не залишить. Завжди з нами, щоб зміцнити нас. Щоб зараз, і особливо в цей темний час ми були світлом і сіллю, джерелом любові, потіхи і Євангелії для людей навколо нас.

І нам потрібно, щоб Бог був з нами, чи не так? Тому що, інакше, навіщо все це? Тільки коли Він доторкається, життя наповнюється світлом, смислом і радістю. Тільки коли Він приходить, служіння стає по-справжньому живим і цікавим. Тільки коли Він благословляє, нам відкриваються таємниці і глибини в Його вічному слові. Тільки коли Він втішає, сльози зупиняються і приходить мир. Тільки Він може зцілити так, як не зможе жоден лікар. Його обіцянка зміцнить нас, а любов підійме знову і знову.

Тож, люба Церкво, Христос народився! Його ім’я – Спасіння. Він – Бог, який з нами. Нехай кожне серце нині буде відкрите, щоб прийняти Христа, а разом з Ним радість, мир і самі Небеса. Амінь.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (Від Матвія 1:18-25)

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

Від Матвія 1:18-25

1. Вірш 18. Якими були обставини народження Ісуса Христа? Що значать слова: «вона має в утробі від Духа Святого» (Євр.10:5; Євр.7:26; Гал.4:4-5; Бут.3:15)? Яке це має значення для вас?
2. Вірші 19-21. Що Писання говорить нам про Йосипа? Як він збирався учинити? Які вказівки він отримав натомість? Що значить ім’я «Ісус»? Кого Він має спасти? Від чого? Що це значить (Лук.2:77-79)?
3. Вірші 22-23. Як Матвій (чи Ангел?) пояснює народження Ісуса Христа? Що значить ім’я «Еммануїл»? Як Бог був зі Своїм народом в часи Ісаї (Іс.7:1-16)? Як народження Ісуса показує, що Бог дійсно з нами і сьогодні?
4. Вірші 24-25. Як вчинив Йосип після візиту Ангела? Про що цього року свято Різдва говорить вам особисто? Про що воно має сказати українцям?

Вивчення Біблії: Проповідь “Велика радість людям усім” (Від Луки 2:1-14)

ВЕЛИКА РАДІСТЬ ЛЮДЯМ УСІМ

Адвент. Оголошення

Від Луки 2:1-14

Ключові вірші 2:10-11 : “Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”

Багато хто, вважає що цей рік був найтемнішим в сучасній історії України. Перед цим ми мали епідемію коронавірусу (яка до речі нікуди не зникла, просто ми в силу обставин забули про неї), а цей рік повномасштабна війна. Скільки болю вона принесла нашому народу, скільки страждань. Ми молимось про перемогу і мир. І ми віримо, що одного дня ця перемога настане. Ми очікуємо її з нетерпінням. І коли це станеться – для нас це буде велика радість. Але ця перемога, якою б радісною вона була, вона не поверне тих, кого втратили і не поставить крапку на іншій проблемі – це наш гріх і неминуча смерть як відплата за нього. Бо всім нам належить померти, а потім суд. Так говорить Писання. Перед лицем смерті всі люди рівні і той хто виграв і той, хто зазнав поразки. І усвідомлення цього породжує в нас страх і смуток.

То чи є такий привід, щоб радіти усім людям? Чи є радість, яка більша за радість перемоги і яка стосується не тільки українців, а всіх людей, у всі часи? Так і Ангол звістив її пастухам: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Що ж це за радість така велика, радість всім людям? Що ж в сьогоднішньому уривку є відповідь. Народилось немовля Ісус – Син Божий. Чому Його народження є стало радістю великою всім людям? Давайте дізнаємось!

Євангеліст Лука був гарним лікарем, а ще він був гарним істориком. Отож він описує з історичної точки зору як це сталось. Давайте подивимось вірші 1-5: 1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

Лука згадує про царя Августа – імператора Римської імперії. На той час Римська імперія займала величезні території: від Іспанії до Каспійського моря. Вона завоювала численну кількість народів. Октавіан Август був приємним сином Юлія цезаря. Він проголосив, що несе справедливість і мир всьому світові, відомий як Пакс Романа – Римський мир. Свого прийомного батька він проголосив божественним, а на себе відповідно прийняв титул божого сина. В народі навіть проголошували Августа “спасителем”.

Але для колонізованих народів проголошена справедливість від Августа, залишилась лише проголошеною. Вони не вважали його справедливим, і не вважали його спасителем. Проголошений мир підтримувався мечем римських легіонерів. А коли Август наказав провести перепис у всіх землях Римської імперії, то всі хто не мешкав у місті, де народився, мали раптово обірвати своє звичне життя і йти в рідне місто для перепису. І як ми бачимо не було ніякого винятку, навіть вагітна жінка змушена була підкорятися цьому наказу. Тому Йосип і Марія також змушені були покинути Назарет і йти в Віфлеєм. Багато хто з нас теж відчули таку “справедливість” рузького міра, коли раптово змушені були залишити свої домівки, рятуючись від війни, яку він приніс на нашу землю.

Відстань від Назарету була приблизно 130 кілометрів, десь як від Києва до Житомира. Сьогодні ми можемо за 1,5-2 години подолати цю відстань машиною чи поїздом. А тоді ця дорога займала десь 5 днів чи більше пішки. Це була важка дорога під відкритим небом, особливо для вагітної Марії.

З першого погляду на цю ситуацію ми бачимо несправедливість, коли за наказом однієї людини, хай яким би титулом він себе не називав, всі люди імперії зрушується зі свого місця і змушені повернутися в свої міста. З якою ціллю? Щоб Август дізнався, скільки можна з них зібрати податків. Але насправді за лаштунками ми бачимо Бога, Який використовує Августа щоб виконалась Божа обітниця, дана через пророка Михея, що Божий Син народиться в Вифлеємі: А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. (Мих.5:1)

Насправді не Август вершив історію, він лиш був використаний, щоб Бог привів в світ Свого Сина як Спасителя так як і обіцяв. Бог слідкує за тим щоб виконалось Його слово саме так як Він обіцяв. Тому ми можемо довіряти Божим обітницям, Він точно їх виконує в житті тих, хто Йому довіряє.

Але також ми бачимо, що навіть, коли щось з нами діється незрозуміле, неочікуване – то це не значить, що Бог забув про нас. В першому розділі від Луки ми бачимо як Бог, через Архангела Гавриїла, дає чіткі накази. Спочатку священнику Захарію, потім Марії, потім і Йосипу як і що їм робити. А тут в другому розділі Ангол не каже, що робити Йосипу і Марії, але з’являється наказ іти в Віфлеєм для перепису. Здається Бог забувся про них і тепер усім керує Август. Але ні, насправді Бог продовжує всім керувати. Тому, щоб не сталось, довіряємо Богу, не залежно від того розуміємо ми, що діється чи ні.

Давайте подивимось вірші 6,7 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…

Ми бачимо, що для Марії і Йосипа труднощі не закінчились на важкій подорожі. Коли вони перебували в Вифлеємі, Марії настав час народжувати. Бажання всіх батьків, щоб їх діти народжувались в найкращих умовах. Щоб обслуговували найкращі акушери. Окрема палата, заготовлений чистий одяг для малюка. Але як Бог Отець дає в світ Свого Сина? Син Божий народився в маленькому селі Вифлеємі, беззахисним малюком серед домашніх тварин і обгорнутий шматком тканини і покладений в їх годівницю. Світ не звернув на те майже ніякої уваги. Тоді Сам Бог сповістив про це людей. Як це сталось?

Подивіться вірші 8,9 : А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 9 Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…

Пастухи, які нічної пори вартували свої отари були смиренними людьми. Мабуть це були єдині люди які крім Йосипа і Марії не спали в ту ніч. Залишаючись постійно біля отари вони не могли виконувати релігійних зобов’язань, тому ортодоксальні юдеї їх зневажали. Але саме до них з’явився Ангол Господній. Це було настільки несподівано. Раптово слава Господня осяяла їх. Серед глухої ночі засяяло яскраве світло. Можливо вони подумали, що вже потрапили на Божий суд і стали згадувати свої гріхи. Пастухи перестрашились страхом великим.

Відтоді як люди згрішили, Божа присутність викликає великий страх. В присутності Святого Бога, ми відчуваємо всю свою зіпсутість. Коли пророк Ісая побачив Бога, він також злякався і сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ Так було і з пастухами 10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

Ні, Ангол не прийшов нагадати пастухам про їх гріховність, він прийшов благовістити велику радість усім людям. Це дивовижні слова. Тому що в цьому світі, викривленому гріхом, ми не знайдемо жодну причину, через що можуть радіти абсолютно всі люди. Але в Бога є така причина і Ангол відкриває її: 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. Ось чому Божий Син народився так, як ми про це щойно читали, бо Він народився для нас Спасителем. Для нас усіх! Він не прийшов в славі, щоб ми страшились Його, як пастухи Ангола Господнього, а народився беззахисним немовлям в убогій родині, щоб кожен міг прийти до Нього. Немовля ніхто не боїться, до Нього можуть прийти, навіть, такі зневажені люди як пастухи. Ми можемо прийти до Нього зі всіма нашими гріхами.

Що ж значить, що це немовля є Спасителем? Євреї очікували Спасителя сотні і навіть тисячі років. Бог відкривав їм про прихід Месії, тобто Христа через багатьох пророків. На минулому Богослужінні ми вивчали одне з таких пророцтв. І так з покоління в покоління вони передавали – одного дня прийде Спаситель і спасе нас, Він скоро прийде. Особливо в той час, вони очікували на Того, Хто спасе їх від жорстоких окупантів-римлян. Євреї очікували, що Христос прийде в славі як переможець, як могутній Цар, Який переможе всіх ворогів. Але Він не прийшов в славі людській, а народився беззахисним немовлям. То як же Він міг спасти їх і нас?

Це сталось через 33 роки, коли Син Божий зійшов на хрест. І там на хресті Він вчинив наше спасіння Своєю смертю. Багато хто вважав цю смерть на хресті поразкою Ісуса. І пророк Ісая ще за більш як 7 століть бачив це і про це писав так: 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… Але далі він каже: 5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

Там на хресті Бог Отець поклав гріхи кожного з нас на Свого Сина і покарав Його замість нас, щоб нас пробачити і дати нам мир. Чому ж Бог вчинив так? І ми маємо відповідь в слові Божому: Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне. Син Божий став для нас Даром Божої любові. Анголи знали це і тому дивувались цій дивовижній Божій любові до нас. Ось чому Ангол звіщаючи сказав: я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Кожен, хто вірою приймає цей дар Божої любові – має вічне життя. Звіщаючи про народження Малюка вони радісно проголошували: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! Цей малюк прийшов щоб, понести наш гріх і примирити нас з Богом, а також примирити між собою. Мир – це те, що ми так прагнемо зараз і це те, що Бог дає нам в Сині Своєму. Ісус перед своєю смертю на хресті сказав: Йоан.14:27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

В цьому розділі Лука триччі говорить про немовля в яслах. З одного боку це показує яким чином народився для нас Спаситель, а з іншого це була вірна ознака, щоб знайти Його. Подивіться на вірш 12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

Ангол не тільки сповістив про народження, а закликав віднайти Його і особисто зустріти. Бог хоче щоб ми шукали і знайшли Його. Писання каже Пс.104:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! Як же нам Його знайти сьогодні?

Для цього не потрібно йти паломником в якісь особливі місця. Він Сам вже прийшов до вас. Схиліться перед Ним і визнайте Його Тим Ким Він є Спасителем від ваших гріхів і вашим Господом.

Давайте ще раз прочитаємо вірші 10,11

10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

(п. Діма)

Вивчення Біблії: Питання (Від Луки 2:1-14)

ВЕЛИКА РАДІСТЬ ЛЮДЯМ УСІМ
Адвент. Оголошення

Від Луки 2:1-14
Ключові вірші 2:10-11

1. Що Ви знаєте про царя Августа? Що означає “Август”? Який наказ він видав? (1-2) Чому? ( Мих.5:1)
2. Куди та чому пішов Йосип? (3-5) Чому він взяв з собою Марію? В яких обставинах народився Ісус? (6-7) Що це каже про цей світ?
3. Яка слава явилася пастухам? (8-9) Чому, на Вашу думку, Ангел явився пастухам? Якою була їх реакція? Порівняйте славу Августа зі славою Господнею?
4. Яку звістку ангел сповістив пастухам? (10-12) Що означає “Спаситель”, “Христос Господь”? Чому ця звістка приносить велику радість?
5. Чому народження Ісуса – це “слава Богу на висоті”? Який спокій і добру волю принесло Його народження? (13-14)

Вивчення Біблії: Питання (Ісая 8:23-9:6)

ДИТЯ НАРОДИЛОСЯ НАМ
АДВЕНТ. ОБІЦЯНКА
Ісая 8:23-9:6
Ключовий вірш 9:5
1. Вірші 8:23-9:1. Розкажіть про Завулонів та Нефталимів край. Чому перша пора їх злегковажила? Яким було їхнє життя? Чому? Яку надію дає їм Бог через пророка Ісаю? Хто є цим великим Світлом (Ів.8:12)?
2. Вірші 2-4. Як зміниться життя цих людей? Поділіться своїми думками про радість, свободу і мир, які приносить Боже звільнення. Розкажіть про битву за днів Мадіяма (Суд.7) та подумайте, чому Ісая тут згадує про неї?
3. Прочитайте вірш 5. В кому і в чому причина тих змін, які обіцяє Господь? Ким стане це Дитя? Поясність що значать Його титули: “Дивний Порадник”, “Бог сильний”, “Отець вічности”, “Князь миру”.
4. Прочитайте вірш 6. Розкажіть про епоху панування Давида. Що в ній було особливого? (1Хр.18, 2Сам.5) З чим вона асоціювалася? (Єр.23:5, 33:14-15; Зах.12:8) Чому його потомкам не вдалося продовжити цю золоту еру? (1Цар.12:16-20) Кому вдастся?

Вивчення Біблії: Проповідь “Велике розбещення людини (Адвент. Потреба)” (Буття 6:1-12)

«ВЕЛИКЕ РОЗБЕЩЕННЯ ЛЮДИНИ (Адвент. Потреба)»

Буття 6:1-12

Ключовий вірш 5 : “І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно”

Вітаю дорогі наші брати і сестри! Як ви вже зрозуміли, цей раз у нас буде проповідь не по Псалмах, а по різдвяній тематиці. Цей час перед Різдвом називається «Адвент». Тут в Словаччині особливо відчувається, що вже почався Адвент – біля кожного костелу встановлені світлодіодні інсталяції у вигляді великих 4х свічок, одна з яких вже сяє (бо 1й тиждень адвенту). Також діти і вчителя у школі виготовляли чудові адветні вінці, також оздобленими 4ма свічками. Потім продавали їх і збирали кошти на благодійність. Давайте і ми приєднаємось до цих чудових традицій і спочатку згадаємо, що таке Адевент взагалі. Адвент перекладається як «прихід». Тотбо це осодливай час очікування на прихід когось особливого, кого саме? Св. Миколая? Незовсім, на прихід Ісуса Христа. Прихід Ісуса це не тільки 1й прихід, народження в тілі, немовлялям, це також і 2й прихід Ісуса, у силі і славі, щоб судити світ, знищити усіх ворогів і встновити вічне Боже царство. Чим обумовлений цей прихід Ісуса? На це була дуже нагальна потреба. Сьогоднішнє слово каже – це велике розбещення людини на землі. Цей уривок про часи Ноя як найкраще висвітлює тотальне розбещення і зіпсутість усього людства. Але розом із цим тут ярко сяє Божа милість і довготерпіння. Хоча Бог судить цей світ, але також дає шанс на спасіння. Молюсь, щоб я і кожен із вас у цей час адверну відчув особливу потребу в Ісусі Христі!

  1. Велике розбещення (1-5)

Які причини були такого тотального робщення? Погляньте 1й вірш: «Істалося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, іїм народилися дочки».

По-перше, це розмноження людей. Те що люди розмножувались це було добре, це було результатом Божого благословіння і повеління для перших людей Адама і Єви. Але людьске гріхопадіння призвело до зловживання і спотворило це благословення, так що воно перетворилося на прокляття. Примноження грішників призвело і до примноження гріха. Коли ми тільки починали наш молодіжний клуб тут в Словаччині і підлітків було ще не багато, то і проблем на початку ніби не було, але коли кількість учасників почала стрімко зростати, то раптом ми помітили, що хтось когось невзлюбив вже з 1го погляду, хтось криво подивився, хтось не так став, не так сказав, і почалися образи. І це не дивно, бо як каже Біблія: «Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується» (Пр. 29:16).

По-друге, Бог звертає увагу на створення сімей у той час. Подивість на 2й вірш: «Іпобачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, івзяли собі жінок із усіх, яких вибрали». Хто такі сини Божі і дочки людські? Невже лише сини бувають Божі, а дочки лише людські? Ні, як чоловіки так і жинки бувають як Божими, так і людськми. Божі сини тут означають нащадків Сифа, які як його брат Авель ходили перед Богом і шукали як догодити Йому. А людськи дочки символізують Каїна, який позаздрив і підступно вбив слово брата, та його нащадків, які відстубили від Бога, і притивились Його повелінням. Велике розбещення і загибель допотопного світу почалось саме із створення таких змішаних шлюбів між Божими синами і людськими дочками, між віруючими і невіруючими. Чим керувались сини Божі у створенні своїх сімей? Вони керувались своїми очами, як написано «Іпобачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони». На що вони дивилися? Вони не дивились на віру, вони дивились лише на зовнішність. Їх не цікавили їхні цінності, їх не цікавив їх напрямок життя. Як ви знаєте людина не стоїть на місті, вона має якийсь напрямок, має якісь наміри, до чогось прямує, але синів Божих не цікавило, який напрямок цих жінок і який Божий напрямок для їнього життя, чи їм з ними по дорозі взагалі. Вони не шували волі Бога в своренні своїх сімей, вони керувались лише своїми очами і своїми плотськими почуттями. До чого призвело таке безвідповідальне створення сімей?

Погляньте на вірш 3: «Іпромовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися влюдині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, ідні її будуть сто ідвадцять літ». Таке безвідповідальне створення сімей призвело до того, що люди почали жити в блуді (бо блудить вона, каже Бог). Коли вподобання закінчувалось, вони кидали своїх чоловіків чи жінок, і знов шукали того, хто їм подобається більше. Зруйновані стосунки з Богом призводили і до зруйнованих стосунків між людьми, це призводило до сварок, насильства і перелюбу. Легко думати – ось, я такий віруючий, зараз буду впливати на невіруючу людину, я зміню його чи її, але це не так то й просто. Набагато легше стягнути когось вниз, ніж витягти на гору. Найчастіше саме віруючий отримає негативний вплив, ніж невіруючий добрий. Ми знаємо безліч прикладів із Біблії, коли іноплеменні жінки відвертали Ізраїль від Бога, що призводило до покарання і навіть полону. Могутній і славний цар Соломон через невіруючих жінок став поклонятися ідолам, що стало приводом для подальшого падіння Ізраїля.

Як Бог реагував на створення таких сімей? «Вона тіло», – каже Бог із невдоволенням. Що значить «вона тіло»? Так, справді, людина має тіло, певні тілесні потреби, але це значить, що від людини залишилось лише тільки тіло, нічого духовного, зовсім нічого. Коли Бог створив людину, то окрім тіла дав їй іще й духа, і наповнив людину Своїм Святим Духом. Як видно із цього вірша Святий Дух боровся в середині людини із гріхом через докори сумління. Але людина ставала більше на сторону гріха і тілесних бажань, і перемагала в собі Божий дух, інорувала всі докори сумління. В кінці кінців Бог обіцяв покласти цьому кінець і забрати цей дар, Свого Духа, бо людина стала лишень як тіло, стала жити за тілесними бажання, думати лишень про те, що їсти і що пити і в що вдягнутися, про те, що я маю (яку жінку, які речі, які насолоди), вона стала жити в гордості житєйській, вихвалятися своїм статком. Але для Бога це просто тіло, його задум був не такий. Він міг би одразу покінчити з таким людством, але ще трохи зачекав, дав час на роздуми, чи можливо хотів подивитись на наступне покоління таких шлюбів, чи ці діти синів Божих і дочок людських оберуть кращу сторону.

Погляньте на вірш 4: «За тих днів на землі були велетні, атакож по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. Івони їм народжували, то були силачі, що славні від віку». На перший погляд дітки цих змішаних шлюбів здається вийшли на славу. Вони були здоровими, добре їли, носили шапку і зростали сильними та високими, що ще треба? Але як бачимо із подальших віршів, вони обрали найгіршу сторону і продовжували грішити. Свою силу вони спрямовали не на себе, щоб боротися зі своїми гріхами, а на оточуючих. Відчуваючи безкарність, вони чинили багато насилля (11). Вони воювали проти своїх судів і перемагали, їх ім’я стало славним у світі, всі люди їх боялися. Вони були схожі на синів Енакових (Числ.13:34), яких дуже злякалися ізраїльтяни, які ходили розвідати обіцяну землю. Вони відчували, що вони як сарана у їхніх очах, і самі себе так відчувли поряд із цими велетнями. Також і їхня відомість мала виликий вплив на оточуючих. Коли відома людина грішить, то це ще більше впливає і розбещує суспільство. Колись ще у школі я і мої однокласники захопились Куртом Кобейном і його гуртом Нірвіана. Ця людина жила жила жахливим і розбещеним життям, чинала багато блуду, вживала наркотики і алкоголь, і в кінців безславно померла. Це дуже вплинуло на нас і ми теж почали повторювати його вчинки, відпустили довге волосся, порізали джинси, і жили аморальним життям. Мій найкращий друг дитинства помер молодим, так як і його кумир через наркотики. Що ще Білія каже нам про це молоде покоління?

Подивіться на вірш 5: «Ібачив Господь, що велике розбещення людини на землі, іввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно». «Ібачив Господь». Бог не закривав очі на це беззаконня, він все бачив, Бог дійсно бачить наш гріх. Він бачив не лише наслідки, які на поверхні, Він бачив також корінь гріха, який лежав у серці людини. «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?» (Єр. 17:9) Бог пізнав, Бог дослідив і пізнав це серце, велике розбещення побачив він там, ввесь нахил думок був тільки на зло повсякчасно і повсякденно. Вони грішили свідомо, не через те що не знали, вони постійно думали про це, думали про зло і чинити зло.

Чи краще наше покоління ніж покоління Ноя? Нажаль, ні, не краще. Сьогодні люди ще більше розмножились по землі, вже позначка сягнула 8 млрд. Розмножились грішники, і також розмножилось і розбещення людей, тільки моживо деякі гріхи змніли свою форму, адаптувалися до сучасних реалгій. Як і у часи Ноя люди їли, пили і женились, так і сьогодні. Тільки вже не лише сини Божі входять до дочок людських, а й сини до синів людських і дочки до дочок людських. І ці огидні одностатеві шлюби вже стали нормою. Люди все також перемагають у собі Святого Духа і нехтуючи Богом живуть як тіло, заради пожадливостей тіла, весь бізнес і вся реклама сьогодні працює на задоволення тілесних потреб. Під зовнішньою моральністю скривається все теж украй сіпсуте серце, думки якого направлене на зло. Що чекає на це людство? Що вичнив Бог, коли побачив все це велике розбещення людини на землі?

  1. Божий суд (6-7)

Подивісться на вірші 6,7: «Іпожалкував був Господь, що людину створив на землі. Ізасмутився Він усерці Своїм. Іпромовив Господь: Зітру Ялюдину, яку Ястворив, зповерхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, іаж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Явчинив». Через весь цей уривок сьогодні ми ясно бачимо Боже милосердя і довготерпіння. Хоча Бог все бачив, але не спішив знищити людство. «Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?» (Єз.33:11). Бог дійсно не хотів смерти грішника, Він довго терпів і довго чекав, даючи час на покаяння. Спочатку, він скоротив тривалість життя людей. До потопу люди жили до тисячі років, наприклад, Адам жив 930 років, Сиф 920 років, Ной жив 900 років, 600 до потопу і 300 після. Але після потопу тривалість життя значно скорочується, фактично на порядок. Також, Бог чекав 120 років доки Ной будував ковчег, а весь цей час Святий Дух проповідував і боровся в серцях людей. Про стан серця Бога красномовно кажуть слова «пожалкував» і «засмутився Він усерці Своїм». Звісно, Бог жалкував не так як жалкують люди, через те що вчинили невірно: «ой, краще я б це не робив», «краще б я сюди не їхав», «кращем купив дім, а не квартиру» і т.п. Ні, Бог праведний і все чинить вірно. Ці слова насправді говорять про біль, яке відчувало Його серце, як серце батька, коли бачить як страждають і гинуть його діти. Бог дійсно довготерпеливий і дає багато шансів на покаяння. Але як казав п. Йонатан на зібранні у четверг: «Бог довготерпетивий, а не вічно терпеливий». Час Божої благодаті пройшов і настав час суда. «Іпромовив Господь: Зітру Ялюдину, яку Ястворив, зповерхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, іаж до птаства небесного». В термінах бізнес-аналізу є таке поняття PONR (point of non-return), що перекладається як «точка неповернення». Це означає, що до цього моменту бізнес-пороцес ще можна відкотити назад, щось змінити чи оновити якщо клієнт помилився чи передумав, але після цієї точки, вороття вже нема. Так от, точка неповернення для людства вже пройшла. Бог милосердний і довготерпеливий, але також і святий, Він бачить гріх і буде судити цей гріх обовязково. Але слава Богу, що навіть під час суду Бог являє свою милість і дає шанс на спасіння!

  1. Спасіння через Ноя (10-12)

Подивісться на вірші 8-9: «Але Ной знайшов милість уГосподніх очах. Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний іневинний усвоїх поколіннях. Ной зБогом ходив». Отже, людство за часів Ноя вкрай зіпсувалось, вони втратили Дух Божий і Боже призначення, вони стали як тіло і мали загинути. Вони мали нагальну потребу, щоб хтось урятував їх, бо інакше кінець. І в ті часи, Бог послав їм Ноя. Ной сильно відрізнявся від людей того часу, про яких Бог сказав «вони тіло». Про нього сказано, що він «був чоловік праведний іневинний». Чи значить це що Ной був зовсім безгрішний? Ні, він також грішив, він також потребував милості Бога (як сказано: «знайшов милість уГосподніх очах»), значить він теж був грішником, але очевидно що він відрізнявся від оточення – хоча грішив, але він усвідомлював свій гріх і каявся перед Богом. Праведний – не означає безгрішний, але означає що має правильні стосунки із Богом. Ной жив перед Богом і слідував за Ним, а не наслідував ганебну поведінку інших людей. Він мав праведність по вірі. Коли Адам згрішив, Бог дав Йому обіцянку про Спасителя, який зруйнує голову змія. Швидше за все Ной знав цю обіцянку і також вірив і чекав на прихід Месії. Ной також послухався повеління Бога і 120 років будував ковчег. У той час не було дощу і це виглядало дивним будувати великий корабель посеред суші (і казати «кажется дождь начінаєтся»), але Ной був вірним і робив свою справу до кінця, чим проповідував і нагадував людям про кінець світу. Він збудував ковчег спасіння, і хто увійшов до нього, той не загинув від вод потопу.

Ця історія із Ноєм і його ковчегом дуже символічна і вказує нам на справжній ковчег спасіння, на Ісуса Христа. Те саме, що Бог чинив через Ноя, збирається чинити і через Христа. Як за днів Ноя, так буде і за прихід Сина Людського – казав Ісус. Як Бог судив світ за часів Ноя, так буде судити і цей світ, і потоп це гарна ілюстрація майбутнього суду. Перші небо і земля були очищені водою, але на цей раз Бог буде сути землю вогнем, небесні тіла спадуть як каже нам Об’явлення. Як і у часи Ноя, грішники будуть засуджені, і праведники успадкують землю. Бог приготував 1 людину за часи Ноя, через яку спас 8 людей і багато тварин. І так само через 1 людину Христа спасаються всі, хто вірує в Його смерть і воскресіння. Усе творіння також очікує коли Ісус прийде і звільнить їх від тління. Коли Ной виходить із ковчегу він бачить нове небо і нове землю (вчені кажуть що навіть колір неба змінився, і земля теж смінила свій вигляд, звявились матереки і океани), це ніби як чиста дошка в школі, все гарно змили, очистили, можна тепер писати нову історію, збудувати все заново. Але Ной і його нащадки все одно були носіями гріха і гріх розростається знову. Так само через Ісуса прийде нове небо і нова земля, але на відміну від часів Ноя і люди стануть новим творінням. Ной приніс гріховне людство в очищену землю, але Христос принесе нове людство в оновлену землю. Через Ісуса Христа Бог змінює не тільки землю, а й людину. Бог сам приготував нового Ноя, через якого Бог спасе усе людство по вірі в Його смерть і воскресіння. Такого Спасителя потребуємо і ми з вами, прихід такого Спасителя усі ми чекаємо у цей різдвяний час!

Давайте ще раз поглянемо на ключовий вірш (5): «Ібачив Господь, що велике розбещення людини на землі, іввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно».

Що ми побачили сьогодні, і чому ми можемо навчитися з вами через цей уривок?

По-перше, ми побачили стан людства за часи Ноя. Ми побачили велике розбещення людини на землі, вони втратили Дух Божий і Боже призначення, вони стали як тіло, всі думки серця їз було зло повсячас. І ми з вами не краще, наше покоління не краще ніж людство за часів Ноя, ми також вкрай зіпсуті і заслуговуємо на Боже покарання.

По-друге, ми бачимо ставлення Бога до гріха. Бог бачить гріх, він пожалкував і засмутився через те що гріх зробив із його творінням. Бог багато милував і довго терпів, але в кінці кінців засудив і покарав світ потом. Як засмутився Бог через наш гріх, так і ми маємо сумувати за свої гріхи. Як Бог ненавидить гріх, так і ми маємо ненавидіти гріх. Як Бог умертвив гріх, так і ми маємо умерщвляти свої гріхи, а не просто сповідувати і продовжувати чинити те саме.

По-третє, ми бачимо, що потоп не змінив людей. Він змінив вигляд неба, він змінив вигляд суші, він стер грішників з лиця землі, але не стер гріх. Через війну у нас багато чого змінилось, хтось змінив своє місцепрожиння, переїхав в інше село, місто чи іншу країну. У багатьох змінився звичний ритм життя, базові речі, які колись існувати за замовчуванням, і ми навіть за них не переживали, тепер вже так просто мати, тепер ми маємо виживати і залежати від графіків включення світла. Багато що змінилося, і дещо вже не буде так як і рашіне. Змінилося все, але не змінилася наша сутність, ми все ще грішники і ми не можемо змінити себе самі, тому маємо нагальну потребу, щоби хтось змінив нас із середини. І слава Богу, що як і Ной, ми знайшли милість в Господній очах, і Бог задовольнив цю потребу і послав нам Ісуса Христа, щоб спасти нас від наших гріхів! Я вірю, що Бог очистить нашу країну від ворога, від руйнування і сміття, і дасть нам нову вільну чисту і незалежну Україну, але ще більше молюсь за людей, щоб вони прийняли Христа і в новій країні жив новий народ, як славить і боїться Бога!

Я дуже вдячний Богу за це слово. Я дуже потребував саме такого слово, бо відчував, що останнім часом став як тіло. Я до пізна сидів в новинах, вишукуючи гарні вісточки про зміни на фронті чи у підтримці з боку західних партнерів, чи оптимістичні прогнози про перемогу та закінчення війни, але разом із цим я почав втрачати спілкування з Богом (перестава молитися і читати слово), Я вставав дуже пізно, снідав, якщо встригав, і одразу біг на мітінги по роботі, і так кожного дня. Із духовної людини я так по троху почав перетворюватись на тіло, яка нехтує Божий дух, і тільки їсть, спить і працює. Але це слово допомогло мені усвідомити в якому становищі я знаходжусь. Я зрозумів, що для щастя не достатньо бути в безпеці, мати гарну дружину і здорових дітей. Треба щось робити із своїми гріхами, інакше вони зруйнують моє життя. Я каюсь в своїх злих і хітливих думках повсякчас, каюсь у гніві і нетепмимості до дружини і дітей. Я багато разів хотів щось змінити, вставати раніше, шукати Бога, але не міг розірвати цей порочний круг самотужки. Я усвіломив потребу, щоб хтось взяв і змінив мене. Але слава Богу, що я знайшов милість у Господніх очах, і в цей предріздвяний час через це слово згадав про Христа, який звершив моє спасіння, і підняв мене знову, щоб далі іти разом з Ним! Сподвійвась і молюсь, щоб Господь зміцнив і відновив кожного з вас у цей нелегкий час!

(п. Самурай)

Вивчення Біблії: Питання (Буття 6:1-12)

ВЕЛИКЕ РОЗБЕЩЕННЯ ЛЮДИНИ
Адвент. Потреба

Буття 6:1-12
Ключовий вірш 6:5

1. Опишіть людей часів Ноя (1-2). Яким був їх погляд на шлюб? Як це призвело до їх падіння? (3) Що означає “вона тіло”? (Лк.17:27; Еф.2:3)
2. Чому Бог відразу не покарав людей? (3б; Єз.33:11; 2 Пет.3:9) Що це каже про Нього? Що означає, що Бог “пожалкував”, що створив людину? (4-6) Що Він вирішив зробити? (7)
3. Розкажіть про Ноя (8-10) Чим він відрізнявся від людей його часу? Подумайте окремо над його характеристиками: “праведний”, “невинний” (2 Пет.2:5). Наскільки зіпсованим було його покоління? (11-12; Еф.4:19) Чи потребував Ной Спасителя? Чому світ потребував Спасителя?

Вивчення Біблії: Питання (Вихід 19-40)

СВЯЩЕНСТВО ЦАРСЬКЕ, НАРОД СВЯТИЙ
Вихід 19-40
Ключові вірші 19:5-6 : “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам”

І. Зустріч з Богом на основі обітниці (19-24)
1. Розділ 19. Хто дає обітницю? На яких умовах? Що Бог хоче здійснити через Ізраїля? Що значать слова: «царство священиків і народ святий»?
2. Розділ 20. Чому Бог дав Ізраїлю 10 заповідей? Про що говорять заповіді 1-4? Про що говорять заповіді 5-10? Як ми можемо дотримуватися Божих заповідей?
ІІ. Будівництво скинії (25-40)
* Порядок спасіння для Ізраїля (кров-хрещення-пустеля-гора Синай-скинія).
3. Де Бог наказав поставити Йому скинію (29:45-46)? Хто склав проект скинії (25:40)? Хто її будував (25:8-9)?
* Устрій скинії, яку потрібно побудувати в своєму житті
4. На що вказує устрій дверей скинії (Ів.10:9-10)? На що вказує устрій різних священних пристосувань в дворі скинії? Які їхні функції (Євр.9:22-23; Ів.3:5)?
5. На що вказує стіл для хлібів (Ів.6:35,54-56)? Яка роль світильника (Ів.16:7-11; Рим.8:5-6,9)? На що вказує приношення пахощів на жертовнику (Вих.30:36-38; Об.5:8; 8:3-4)?
* Увійти в святе святих
6. Що знаходилося в ковчегу Заповіту (3 речі)? Що ці речі відкривають нам про Божий погляд на цінності? Поділіться своїми думками про принципи життя в святині.
7. Хто є покликаним царським священством в НЗ (1Пет.2:9)? Як той факт, що ви стали Божим дитям і царським священиком впливає на ваше життя?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Проповідь “Виховання ізраїльтян у пустелі” (Вихід 14-18)

ВИХОВАННЯ ІЗРАЇЛЬТЯН У ПУСТЕЛІ

Вихід 14-18

Ключовий вірш 15:2 : “Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!”

Сьогодні ми подивимося цілих сім історій, які трапилися під час блукань Євреїв по пустелі. Хтось може запитати: «Чому я маю вивчати історію Єврейського народу? Мене вона не цікавить! Чому не краще вивчати історію України?» Звичайно, ми маємо вивчати і добре знати історію України. Але чому нам потрібно вивчати ці історії із життя Єврейського народу? Світло на це питання проливає ап. Павло у 1 Кор.10. Спочатку він коротко описує деякі події, які сталися в житті Євреїв, а потім у вірші 11 каже:

11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку…

Він тут каже коринтянам: те що сталося у пустелі з Євреями – це приклади того, що зараз стається з Вами. Те саме справедливе і до нас: це саме може статися і стається з нами. Тому нам потрібно знати ці події, щоб знати, що нас чекає у християнському житті.

Одна із самих болючих проблем у житті людей – не проблема «очікування – реальність». Один брат розповідав, як великим бажанням поступив на факультет астрономії, тому що сподівався, що викладачі будуть відкривати їм таємниці далеких галактик. Натомість викладачі розповідали їм про сумнівні теорії та писали перед ними нудні формули. Він був розчарований. Можливо хтось був розчарований поїздкою на море, тому що очікував побачити море, як на фотографіях в Istagram, а побачив брудну калюжу, повну водоростей та медуз, в яку було гидко заходити. Одна жінка розповідала про розчарування у шлюбі, тому що сподівалася на романтичне життя, а натомість її чоловік проводив вечори за пивом перед телевізором. Її розчарування було таким сильним, що вона скаржилася на нього своїм студентам. Наш світ переповнений оманливими сподіваннями. Та, напевно, найбільшою трагедією в житті людини є такі оманливі сподівання у її християнському житті. Якось я сказав моєму пастирю: «Дякую, що запросили мене на вивчення Біблії». Вона відповіла: «Насправді я запросила тебе у Боже Царство». Християнське життя – це шлях в Боже Царство. І найбільша трагедія коли люди збиваються з цього шляху через оманливі сподівання.

У цих історіях Біблія дає нам кілька прикладів, щоб ми побачили, що очікує нас у християнському житті, щоб ми не будували ілюзій та могли приготуватися. Подивімося сьогоднішні історії.

Перше, загибель Єгиптян у Червоному морі (14:1-31) Таким чином після десяти кар Ізраїльтяни врешті решт вирвалися з Єгипту – землі свого рабства. Вони відсвяткували Пасху і направилися в обіцяну землю. Вони твердо вирішили залишити Єгипет, своє рабське життя і почати нове життя. Проблема була в тому, що фараон так не вирішив. Коли фараон усвідомив, що втратив кількасот тисяч рабів, він послав армію наздогнати їх та повернути (14:5-7). Тут ми бачимо, що диявол просто так не відступає. Диявол ніколи не відступає. Він завжди робить спроби повернути нас в рабство до старого грішного життя. Один брат сказав: “Я вирішив залишити хіть”. Проблема в тому, що хіть вирішила не залишати його. Фараон повернеться, ми маємо бути готові дати бій.

Бог наказав Мойсею щоб Ізраїльтяни отаборилися перед Червоним морем. Таким чином Ізраїльтяни виявилися в пастці: попереду – море, позаду – потужна Єгипетська армія. Їм здалося, що Бог спеціально завів їх у западню, щоб погубити! І вони почали дорікати Мойсею (11-12):

11 … „Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що́ це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту?

12 Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам ра́бство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!“

Ці вірші дуже показові, тому що демонструють систему цінностей раба: ілюзія безпеки в обмін на справжню свободу. Фізично Ізраїльтяни були вільні – вони таки вийшли з Єгипту. Юридично вони не були рабами фараону – Бог проголосив їх Своїм народом. Однак в серці вони поки що лишалися рабами. Коли вони зустріли перші труднощі, то захотіли повернутися в Єгипет, в рабство. Це здається неймовірним! Як може людина хотіти повернутися в рабство! Там у них не було ніяких прав. Фараон гнобив їх тяжкою роботою. При кінці він влаштував справжній геноцид цього народу, наказавши вбивати всіх народжених хлопчиків. А зараз Ізраїльтяни згадували це життя як життя, коли вони мали стабільну роботу та зарплату і хотіли до нього повернутися. Це важко пояснити, однак раби так думають. Раби не хочуть самі відповідати за своє життя і не хочуть боротися та платити ціну за свою свободу. Вони лише хочуть стабільну роботу і зарплату. Люди, які хочуть повернутися в Совєтський Союз, тому що там були колгоспи, дешева ковбаса та справжній смачний пломбір – це раби. Є слова, які приписують президенту США Франкліну Рузвельту: «Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ані свободи, ані безпеки».

В цей час Мойсей сказав до народу: «Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа». Тут видно різницю між рабом і вільним. Мойсей не був рабом. Так склалося, що Мойсей ніколи не був рабом, хоча він народився в Єгипті в сім’ї Євреїв. Напевно Мойсей боявся як і всі армії фараона. Але він перемагав свій страх вірою в допомогу Господа. Віра Мойсея укріпила народ. Далі Бог розсунув води Червоного моря, і народ перейшов по ньому як по суші. Коли ж Єгиптяни погналися за ними, Бог вернув море назад, і всі вони потонули (28). Ізраїльтяни побачили мертвих єгиптян на березі моря. Ті, кого вони лише кілька годин тому боялися, перша армія світу, виявилася всього лише нагромадженням мертвих людей.

Ці події стали доброю наукою для Ізраїльтян. Вони навчалися перемагати свою рабську природу. Раб здається при перших же труднощах, скаржиться і хоче повернутися до попереднього життя. Оскільки всі ми побували в рабстві гріха, то у всіх нас є рабська природа. Тому ми хочемо здатися перед найменшими труднощами, починаємо скаржитися на інших людей та на обставини. Ці події стали уроком для Ізраїльтян: якщо вони почали нове життя з Богом, то повинні боротися з рабською природою, боротися зі страхом, повинні навчатися довіряти Господу.

Друге, Ізраїльтяни славлять Господа за перемогу (15:1-21). В 15-ому розділі Ізраїльтяни славлять Бога за перемогу. Раніше вони думали, що сама потужна в світі – це єгипетська армія. Але через поразку армії Єгипту вони зрозуміли, Який же сильний їх Бог! Адже він переміг озброєне кіннотою та колесницями військо Єгипту – першої армії світу! А їх Богу було достатньо всього дмухнути – і це військо просто потонуло! (10) Що ще важливого зрозуміли через це Ізраїльтяни – це секрет перемоги у труднощах: хоча в них самих немає сили, проте вона є у Бога, і вони можуть і мають покладатися на Нього та довіряти Йому. Звичайно, таке пізнання Бога не було б можливе, якби Ізраїльтяни не пережили вищезгаданих подій. І це була їх нагорода за їх страждання: вони отримали таке пізнання Бога та віру, яких би не могли здобути за інших обставин.

Також вони передумали вертатись назад у Єгипет і утвердилися в своєму рішенні продовжити шлях до обіцяної землі. Подивіться на вірші 16б-17:

16 … аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!

17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,

Дивіться, вони дійсно передумали повертатися в Єгипет, а утвердилися в рішення піти туди, де живе Сам Бог, на гору Його спадку, до Його святині. На нашому шляху віри Бог дає нам не лише тяжкі випробування. Бог дає і перемоги, які зміцнюють нас продовжити шлях віри.

Третє, гірка вода у Марі (15:22-27) Ізраїльтяни продовжили свій шлях від Червоного моря по пустелі. Вони йшли три дні, і не знаходили води. Нарешті в пустелі Мара вони знайшли воду, але її неможливо було пити, бо вона була гірка. Є відоме правило 3*3*3: «Люди можуть прожити 3 тижні без їжі, 3 дні без води і 3 хвилини без кисню». Ці люди були вже 3 дні без вони, і були на межі виживання. Напевно, ці три дні вони кріпилися перемогою над Єгиптянами. Але гірка вода в Марі стала останньою краплею їх терпіння. Їх віра закінчилася, їх терпець увірвався, і вони почати нарікати на Мойсея, кажучи: «Що ми будемо пити?» Здається дивним, що люди, які лише 3 дні тому пережили таку велику перемогу і були свідками явлення Божої сили, тепер знов скаржаться, наче нічого не було. Але ми маємо знати, що люди такі. Вони не змінюються швидко.

Подивіться 25-ий вірш:

25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! …

Головний висновок, який ми можемо тут зробити, це те що Бог вирішив їх проблему з водою. Багато хто вбачає в дереві, яке Мойсей кинув у воду хрест Ісуса Христа, який також був куском дерева. Ісус, приходячи в усі аспекти нашого життя, забирає звідти гіркоту. Коли ми обертаємося на наше життя, ми бачимо там багато гіркоти. У когось рано помер батько чи мати. У когось батько був алкоголіком. Хтось в дитинстві пережив наругу. Хтось вчинив гріхи, і його мучить совість. Торкніться хреста Ісуса Христа! Ваша гіркота буде зцілена! У вірші 26 Бог каже: «Я – Господь, Лікар твій!» У нашому християнському житті щоб рухатися далі ми маємо дозволити Богові уздоровити наші сердечні рани. Це – дуже важливий етап нашого життя! Дуже важливо прийняти Господа як Свого Лікаря і дозволити Йому доторкнутися ран нашого серця. Часто християни не отримують такого зцілення, і щоб заглушити біль цих ран намагаються багато служити Богові, виконувати багато справ, вести бурхливу діяльність. Іноді вони хочуть створювати сім’ю і знайти це зцілення в чоловікові чи дружині. Однак це ніколи не спрацьовує, і незагоєні рани серця з часом виснажують. Ми маємо вивчити урок: лише Бог є нашим Лікарем!

Четверте, манна з неба (16:1-36). З часом продукти, які Ізраїльтяни винесли з Єгипту, почали неминуче закінчуватися. Перед народом постала проблема голоду. Люди знову почали скаржитися (3):

… „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.

Тут з новою силою проявилася рабська та грішна природа людей. Так зазвичай трапляється в критичні моменти життя – люди не можуть приховати і показують все, що у них на серці. Якщо почитати цей вірш то може здатися, що в Єгипті вони тільки й те робили, що сиділи над горшками з м’ясом і мали вдосталь хліба. Вони нічого не згадали про те, що були рабами, що їх народ був приречений на вимирання через влаштований фараоном геноцид, що у них не було ніяких прав! Вони згадували лише м’ясо та хліб!

Проблеми цих людей були очевидні. Як колишні раби, вони цікавилися лише фізичними речами: їжею, сном, відпочинком. В них вони знаходили свої єдині життєві задоволення. Судячи з їх слів, найбільшим задоволенням в їх житті було їсти м’ясо із горщиків. У них не було мрій, не було планів на майбутнє. В Єгипті вони мали рано вставати і йти працювати, тому що їх заставляли це робити наглядачі. Тепер, коли вони були вільні, ніхто їх не заставляв, і вони спали до обіду. Ніхто не тренував їх. Тому хоча вони через Пасху отримали прощення гріхів та нове життя, вони лишалися як діти. Їх потрібно було виховувати.

Бог вирішив проблему з харчуванням Ізраїльтян і послав їм манну з неба. Одночасно з нею він тренував їх, тому що щоб назбирати манну, вони мали рано вставати і йти працювати. Хто спав до обіду – лишався голодним. Також Бог тренував їх берегти суботу. Тварини щоб прогодувати себе мають збирати їжу щодня. Але для людей Бог виділив один день на тиждень, вільних від роботи, щоб вони служили та поклонялися Йому. Вони харчувалися манною упродовж всього свого блукання по пустелі протягом 40 років. Бог піклувався про Свій народ і забезпечив всі його потреби.

Проблема матеріального забезпечення неминуче повстає коли ми слідуємо за Ісусом. І християни часто розглядають своє слідування за Ісусом як загрозу їх фінансовому становищу. Вони мають віддавати свій час, свої фінанси, свої сили, а на заміну що вони отримують? У них лишається менше часу на навчання, на роботу, на дітей, на сім’ю, на піклування про батьків і на їх відпочинок. Їм навіть може здатися, що служіння в церкві це як друга робота, за яку нічого не платять! Все, що нам потрібно, це Мт.6:33, де Ісус сказав:

33 Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться.

Щоб рухатися в нашому житті далі, нам потрібно навчитися вирішувати наші фінансові питання з Богом. Якщо нам шкода віддати десятину, чи шкода нашого часу на зібрання чи репетицію, ми не зможемо рухатися далі. Нам потрібно пам’ятати, що Бог 40 років у пустелі давав все необхідне для життя сотням тисяч Ізраїльтян. Бог 40 років у пустелі навчав Ізраїльский народ що Він і тільки Він один дає щоденний хліб.

П’яте, вода зі скелі в Рефідімі (17:1-7) Бог давав Ізраїльтянам щоденний хліб, проте воду вони мали шукати самі. В Рефідімі Ізраїльтяни знову зустрілися з проблемою води. Хоча їжа в них була, але без води вони прожити не могли. Можливо в них почався падіж худоби. Традиційно, вони почали скаржитися (3):

3 І наро́д був там спраглий води. І ре́мствував наро́д на Мойсея й говорив: „На́що це ти ви́провадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та ота́ри мої?“

В цей раз Бог наказав Мойсею вдарити палицею у скелю – і з неї потікла вода. У вірші 7 написано:

7 І назвав він ім’я́ того місця: Масса́ та Мери́ва через колотнечу Ізраїлевих синів і через ви́пробування ними Господа, коли казали: „Чи є Господь серед нас, чи нема?“

Дуже шкода, що за кілька попередніх подій Ізраїльтяни так і не навчилися, що Бог перебуває серед них – цей Бог захистив їх від єгипетської армії, зробив солодкою воду у Марі і дав манну з неба. Вони так і не повірили, що Бог серед них. Не вірити Божій обіцянці – це серйозно, і призводить до важких гріхів.

Шосте, перемога над Амаликом (17:8-16) Амаликитяни були родичами Ізраїльтян – потомками Ісава, брата Якова. Але в історії ці дикі племена пустелі його запеклими ворогами. В цей раз Ізраїльтяни мали самі дати бій. Мойсей послав на них військо під керівництвом Ісуса Навина, а сам зійшов на гору молитися за них. Коли Мойсей підіймав свої руки, то Ізраїльтяни перемагали. Коли опускав – програвали. Тоді Аарон та Хур підтримали руки Мойсея поки Ізраїльтяни не перемогли. Ізраїльтяни не були на той час вмілими воїнами, вони не мали сучасної зброї, тому ми можемо сказати, що ця перемога була одержана не військовим вмінням, а молитвою. Молитва – це дуже потужна зброя. Нам потрібно вчитися молитися.

Сьоме, Бог формує команду (18:1-27). В цьому розділі Мойсея відвідує його тесть Їтро. Їтро привів Мойсею його дружину та дітей, який Мойсей тимчасово залишив з ним. Якось Їтро побачив, як Мойсей сам, з ранку до вечора, судить людей. Тоді він дав йому цінну пораду: обрати серед Ізраїльтян здібних людей і розділити з ними тягар служіння. Іншими словами Їтро порадив Мойсею сформувати команду і виховувати лідерів. Мойсей послухався Їтро.

Сьогодні ми коротко розглянули сім історій із життя Ізраїльтян у пустелі. Ми побачили якими були ці люди, і чому їх потрібно було виховувати та тренувати. Вони в основному скаржилися, і лише іноді служили Богові. А ми також основному скаржимося, і лише іноді служимо Богові, чи ми служимо Богові, і лише іноді скаржимося? Ми побачили, як важко їм було приймати Боже виховання та навчатися, перемагаючи свою рабську природу. Боже виховання – це велике благословення для нас. Прочитаємо вірш 15:2: «Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!» Коли ми пам’ятаємо що Бог зробив для нас і славимо Його, то наші духовні очі відкриваються і наше християнське життя наповнюється сенсом і радістю.

(п. Яків)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.